Рішення

від 07.08.2024 по справі 213/2082/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2082/24

Номер провадження 2/213/1170/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, заподіяною ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27.6.2002 року він працював на підприємстві машиністом екскаватора в кар`єрі з повним робочим днем з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 більше 19 років. Зазначає, що за всю трудову діяльність у відповідача, віповідач не створив безпечні та не шкідливуі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Він отримав захворювання, яке було встановлено Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини. 15.08.2023 року встановлено захворювання, яке є професійним: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистанічним синдромом у поєднанні з полірадикулоневропатією, вираженим порушенням біомеханіки хребра, стан післяінтерламінарної дискектомії, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів, трофічних порушень на кистях. 12.09.2023 року складено Акт розслідування причин виникнення професійного захворювання, яким встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є те, що він, працюючи на підприємстві, підпадав під дію шкідливих виробничих факторів, які перевищували граничні допустимі норми.

Неодноразові курси лікування не покращили його стану здоров`я. Висновком МСЕК від 04.01.2024 2022 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. У зв`язку з професійними захворюваннями, позивачу завдано моральної шкоди, оскільки він у 40 років став інвалідом, що призводить до постійних душевних переживань. Він є додатковим тягарем для сім`ї, що викликає у нього почуття неповноцінності. Він постійно потребує сторонньої допомоги з боку рідних та оточуючих людей. Тому шкода заподіяна відповідачем не тільки йому, а і його сім`ї. Сім`я переживає та турбується за його стан здоров`я.

Вказує, що діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої просить стягнути з відповідача 320 000,00 грн без утримання податків.

Ухвалою суду від 08 травня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 07 червня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача від 05 червня 2024 року про витребування доказів.

Представником відповідача Ботвінко Р.А. надано відзив, в якому зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її нанесенні. Спричинення моральної шкоди не є бездоказовим фактом у спірних правовідносинах та не має матеріально-правової презумпції. У справах про відшкодування моральної шкоди доказами є висновок експертизи та відповідні лікарські висновки. До позовної заяви позивачем не надано медичні документи, які б підтверджували перенесення ним стресових, агресивних, інших негативних проявів стану здоров`я. Відсутність звернень позивача до лікаря-психіатра говорить про те, що психічний стан його здоров`я не має відхилень від норми. В матеріалах справи також відсутні розрахункові документи, які б свідчили про витрати, пов`язані з відновленням психологічного стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Позивач мав можливість реалізовувати своє право на вільний вибір виду діяльності шляхом працевлаштування на іншій роботі з умовами праці, що не пов`язані із впливом на його організм шкідливих виробничих факторів. До 2021 року позивач не заявляв про необхідність переведення його на іншу, менш шкідливу, або менш важку працю, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Позивача турбує біль у поперековому відділі хребта з 2021 року. У червні 2021 року в умовах НХВ 2-ї міської лікарні проведена операція інтерламінальна дискектомія L4, L5. В цей період позивача переведено поза шкідливі умови праці (вібрація, пилу фіброгенної дії, шуму) до іншого підрозділу згідно наказу №590 від 21.10.2021 року, де останній працює і до теперішнього часу. Відповідач у відносинах з позивачем діяв правомірно, добросовісно, що виключає підстави для відшкодування моральної шкоди. Законодавство допускає, в тому числі і зайнятість працівників на роботах із шкідливим умовами, оскільки в деяких галузях промисловості не можна повністю виключити шкідливі фактори. Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, мають право на додатку відпустку, пільгову пенсію, інше. Стягнення в якості відшкодування моральної шкоди з відповідача у розмірі 320000,00 грн. є необгрунтованим та суттєво завищеним.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач протягом 19 років працював на підприємстві відповідача, та працює по теперішній час.

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 вересня 2023 року проведено розслідування випадку хронічних професійних захворювань позивача: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-переферичним ангіодистанічним синдромом у поєднанні з полірадикулоневропатією (L5, S1), вираженим порушенням біомеханіки хребра, стан післяінтерламінарної дискектомії L4, L5 (2021), стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів (ПФ другого ступеня), трофічних порушень на кистях.

Діагноз встановлений Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» 15.08.2023 року.

Відповідно до Акту загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 24 роки 05 місяців, з яких у цеху, в умовах впливу шкідливих факторів - 19 років 03 місяців.

Згідно з п.п.17,18 Акту, професійні захворювання позивача виникли через те, що працюючи машиністом екскаватора цеху Кар`єр, виконував роботи з керування одноковшовим екскаватором за різних дорожніх умов. Переміщував гірничу масу, грунт на борт кар`єру або до відвалу. Виконував вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів. Забезпечував належний технічний стан автотранспортного засобу. При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди протягом тривалої дії підпадав під вплив загальної вібрації. Рівень загальної вібрації: згідно ДСН 3.3.6.039-99 «Державн санітарні норми виробничої та загальної вібрації» складає: 72 дБ при ГДР - 59 дБ, що перевищує допустимий рівень на 13 дБ.

При огляді МСЕК від 04.01.2024 року ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності, третю групу інвалідності з 01 листопада 2023 року.

Позивач неодноразово перебував на лікуванні в медичних закладах з приводу захворювання. Так, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого 611 неврологічного відділення, з 21.05.2021 року по 05.06.2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Широківська лікарня»; згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №У-13113, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні та обстеженні в нейрохіругрічному відділенні КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР з 07.06.2021 року по 15.06.2021 року; згідно виписки епікриза із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 2231 КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 18.03.2024 року по 29.03.2024 року та з 14.07.2022 по 25.07.2022 року.

Внаслідок професійних захворювань позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійних захворювань.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 зазначеного Кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжував працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у нього професійних захворювань, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Відповідач визнає факт наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх негативний вплив на його здоров`я, що вказує на вину підприємства відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення звичайного способу життя та вимагають від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень

ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПРАТ «ІНГЗК», яким було допущено перевищення показників шкідливості на робочому місці позивача та важкість праці, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення 40% ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями та третьої групи інвалідності, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також, суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві - відповідача.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 120 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає, у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Щодо утримання з суми компенсації моральної шкоди податку суд зазначає таке.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі вiд 04 серпня 2021 року по справі №332/2120/20, провадження №61-11843ск 21.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 120 000,00 грн. В стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1200,00 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, код ЄДРПОУ 00190905.

Дата складення повного тексту судового рішення - 07 серпня 2024 року.

Суддя В.В.Мазуренко