Постанова

від 08.08.2024 по справі 915/117/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/117/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 (суддя М.В.Мавродієва, м. Миколаїв, повний текст складено 25.04.2024)

у справі №915/117/24

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е»

до відповідача: Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 18574,17 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради грошові кошти у загальній сумі 18574,17 грн, з яких: 16861,91 грн - основний борг, 1323,16 грн - збитки від інфляції та 389,10 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_1 , своїх зобов`язань зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків, які були встановлені відповідними рішеннями загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», у зв`язку з чим за відповідачем за період з 01.03.2019 по 31.01.2024 утворилась заборгованість у сумі 16861,91грн, на яку позивачем нараховано збитки від інфляції за період з 01.02.2021 по 01.01.2024 в загальній сумі 1323,16 грн та 3% річних за період з 01.02.2021 по 01.01.2024 в загальній сумі 389,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду першої інстанції від 04.03.2024 залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» 16861,91 грн основного боргу, 1323,16 грн збитків від інфляції, 389,10 грн - 3% річних та 2422,40 грн судового збору.

Задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків за період з 01.03.2019 по 31.01.2024 у загальній сумі 16862,05 грн. Водночас місцевий господарський суд, встановивши, що оскільки у позові позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків за вказаний період у меншому розмірі, врахувавши принцип диспозитивності та неможливість виходу суду за межі позовних вимог, стягнув з відповідача 16861,91 грн основного боргу, тобто у межах суми, заявленої позивачем до стягнення.

При цьому посилання відповідача на перебування квартири АДРЕСА_1 у користуванні ОСОБА_1, якій розподілено зазначену квартиру згідно із рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №322 від 27.02.2007, місцевий господарський суд відхилив, з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19, та зазначивши, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна, і що відповідний орендар нежитлових приміщень зобов`язаний сплачувати внески на утримання орендованого ним приміщення тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором), тоді як доказів укладання відповідного договору суду не надано.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив, що загальна сума вказаних нарахувань складає в розмірі 1387,72 грн, але оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягнув з відповідача суму інфляційних втрат, заявлену позивачем в розмірі 1323,16 грн.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначив про його правильність та обґрунтованість.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 у даній справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення проігноровано ту обставину, що позов у цій справі заявлено до неналежного відповідача, оскільки згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках», яка є спеціальною нормою, зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Крім того, відповідач, з посиланням на приписи Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зазначив, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги лише в тому разі, якщо фактично користувалися ними. При цьому, на думку апелянта, позивачем не доведено факти отримання саме відповідачем послуг щодо утримання будинку.

Також, за доводами апелянта, правова позиція, яка викладена у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19, безпідставно врахована судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки правовідносини у наведеній постанові та у даній справі не є подібними.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 22.05.2024 за вх.№1941/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№1950/24 від 22.05.2024) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 у справі №915/117/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/117/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

07.06.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №915/117/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 поновлено Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 у справі №915/117/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 у справі №915/117/24.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 12.06.2024 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, ухвалою суду від 12.06.2024 встановлено учасникам справи строк до 01.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Позивач та третя особа про розгляд справи в суді апеляційної інстанції повідомлені належним чином, однак передбаченим частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України правом не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

11.11.2018 проведено установчі збори співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами яких прийнято рішення, оформлені протоколом установчих зборів №1 від 11.11.2018. Пунктами 1, 2 рішення установчих зборів вирішено створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» та затвердити статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е».

29.11.2018 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» (номер запису про проведення державної реєстрації: 15221020000039719), що вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» (далі - об`єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (далі - багатоквартирний будинок), відповідно до Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному буднику».

Об`єднання діє відповідно до Конституції України, Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Цивільного, Житлового, Земельного кодексів України, інших нормативно-правових актів України та цього статуту (пункт 1.2. статуту).

Згідно із пунктом 1.3. статуту об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». З моменту набуття статусу юридичної особи об`єднання може від власного імені виступати учасником правовідносин, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем у суді; відкривати банківські рахунки згідно з чинним законодавством України; мати відокремлене майно і самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, штампи, символіку та інші реквізити, зразки яких затверджуються правлінням об`єднання.

Об`єднання може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними та юридичними особами (пункт 1.5. статуту).

За приписами пунктів 1.6., 1.7. статуту об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання, засновниками, членами органів управління, іншими пов`язаними з ними особами, а також серед працівників об`єднання. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна об`єднання, своєчасного надходження коштів від співвласників та мешканців багатоквартирного будинку для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (пункт 2.1. статуту).

Завданням об`єднання є забезпечення: належного утримання будинку та прибудинкової території; реалізації прав власників приміщень будинку на володіння, користування та розпорядження спільним майном; сприяння співвласникам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; виконання співвласниками об`єднання своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; здійснення господарської діяльності для забезпечення власних потреб (пункт 2.2. статуту).

Пунктом 2.3. статуту визначено, що предметом діяльності об`єднання є, зокрема: управління, утримання і використання спільного майна об`єднання для сприяння власникам квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку використання їх власного майна; захист прав, представлення інтересів співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; здійснення контролю за своєчасною сплатою внесків і платежів, оплати житлово-комунальних послуг; встановлення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласниками, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів; застосування необхідних заходів впливу до співвласників, які не виконують своїх обов`язків.

Органами управління об`єднання є: загальні збори співвласників - вищий орган об`єднання; правління - виконавчий орган об`єднання; ревізійна комісія (аудитор) - контролюючий орган об`єднання (пункт 3 статуту).

Відповідно до пункту 3.1. статуту вищим органом управління об`єднання є загальні збори співвласників, які скликаються і проводяться згідно з вимогами цього статуту та чинного законодавства, не рідше одного разу на рік. Права та обов`язки співвласників у розумінні цього статуту мають фізичні та юридичні особи, які є власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до цього статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії, завчасно попередивши про це виконавчий орган.

Положеннями пункту 3.2. статуту до виключної компетенції загальних зборів співвласників віднесено, серед іншого, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Керівництво поточною діяльністю об`єднання здійснює його правління. До компетенції правління, серед іншого, належить: здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками об`єднання внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з чинним законодавством; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників співвласників об`єднання; визначення порядку користування, виділення коштів з резервного та ремонтного фондів (пункт 3.3. статуту).

Пунктом 3.4. статуту визначено, що голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів співвласників та рішень правління, діє без доручення від імені об`єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису. Об`єднання доручає правлінню в межах повноважень, визначених статутом, зокрема: здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; робити співвласникам та особам, що проживають у багатоквартирному будинку, попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання, накладати штрафні санкції, пені; вимагати від співвласників (власників) приміщень своєчасної та у повному обсязі сплати всіх установлених законом, статутом та рішеннями правління платежів, зборів і внесків, штрафів та пені, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно та кошти співвласників (власників) та осіб, що користуються спільним майном, які відмовляються відшкодовувати завдані збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством, статутом та рішеннями правління платежі і внески, штрафи та пеню, а також відрахування до резервного і ремонтного фондів об`єднання; інші права відповідно до цього статуту і рішень загальних зборів об`єднання.

За умовами пунктів 6.1., 6.2. статуту кошти об`єднання складаються, зокрема, з внесків і платежів співвласників. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання (пункт 6.2. статуту).

Пунктом 7.4. статуту передбачено, що перелік і розміри внесків та обов`язкових платежів встановлюються загальними зборами співвласників об`єднання відповідно до статей витрат кошторису, розміру відрахувань до ремонтного, резервного та інших спеціальних фондів об`єднання.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт 7.5. статуту).

Для накопичення коштів на ремонт спільного майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов`язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об`єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об`єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням. Розмір відрахувань до фондів, порядок відрахувань до фондів визначається на загальних зборах об`єднання (пункт 7.7. статуту).

Згідно із пунктом 11.2. статуту співвласники зобов`язані, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; надавати інформацію правлінню об`єднання про право власності на квартиру та/або нежитлові приміщення в будинку; надавати інформацію (шляхом письмового повідомлення) правлінню об`єднання протягом одного місяця з моменту: придбання, продажу, позбавлення, накладення обтяження або іншу зміну права власності - на квартиру або нежитлове приміщення; виконувати інші обов`язки перед об`єднанням, передбачені цим статутом, рішеннями загальних зборів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів (пункт 11.3. статуту).

На загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», рішення яких оформлені протоколом №2 від 02.12.2018, затверджено кошторис надходжень та витрат останнього на 2019 рік, а також встановлено розмір внеску на управління будинку з 01.03.2019 в розмірі: 1 поверх - 3,91 грн, 2-9 поверхи - 4,67 грн за 1 кв.м загальної площі житлового приміщення.

На загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», рішення яких оформлені протоколом №3 від 17.07.2019, прийнято рішення про встановлення розміру цільового внеску на ремонт системи водопостачання із розрахунку 17,60 грн за 1 кв.м загальної площі житлового приміщення, зі сплатою внеску до 01.10.2019.

На загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», рішення яких оформлені протоколом №4 від 19.01.2020, прийнято кошторис надходжень та витрат об`єднання на 2020 рік, а також встановлено розмір внеску на управління будинком з 01.01.2020 в розмірі: 4,19 грн за 1 кв.м - 1 поверх, 5,0 грн за 1 кв.м - 2-9 поверхи; встановлено розмір цільового внеску на капітальний ремонт покрівлі житлового будинку у розмірі 14,89 грн за 1 кв.м. загальної площі житлового приміщення, зі сплатою внеску до 01.04.2020.

На загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», рішення яких оформлені протоколом №5 від 14.03.2021, прийнято кошторис надходжень та витрат на 2021 рік, а також встановлено розмір внеску на управління будинком з 01.03.2021 в розмірі: 4,54 грн за 1 кв.м - 1 поверх, 5,35 грн за 1 кв.м - 2-9 поверхи.

На загальних зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», рішення яких оформлені протоколом №6 від 05.10.2022, прийнято рішення про встановлення системи автономного водопостачання та затверджено розмір внеску на обладнання в розмірі 74,43 грн за 1 кв.м загальної площі житлового приміщення, зі сплатою внеску до 01.12.2022.

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №322 від 27.02.2007 «Про надання квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 , видачу ордерів», квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_1 (склад сім`ї з 4 осіб), з виключенням із квартирного обліку.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні №7.16-367597-2024 від 13.02.2024 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 06.04.2007.

Позивач з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків стосовно квартири АДРЕСА_1 , неодноразово звертався до Миколаївської міської ради та її органів, на які отримував відповідні відповіді.

Так, листом №3565/00.07.01-40/14/21 від 26.05.2021 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив голову правління об`єднання про те, що згідно інформації, наданої відділом обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради, рішенням Виконкому Миколаївської міської ради від 27.02.2007 №322 «Про надання квартир у житловому будинку по АДРЕСА_1 , видачу ордерів», квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_1 (склад сім`ї з 4 осіб). Вказана квартира належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади. Згідно із розпорядженням Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 06.10.2020 №255р балансоутримувачем квартири АДРЕСА_1 , і з метою укладення договору найму на квартиру управління направило мешканцям квартири лист з вимогою оформити та надати копію договору найму житлового приміщення з КЖЕП Центрального району м.Миколаєва, або інші документи, які б підтверджували право користування житлом. Стосовно сприяння погашенню заборгованості за надання послуг з управління і утримання житлового будинку відповідач зазначив про відсутність будь-яких договірних відносин між Миколаївською міською радою та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13- Е». При цьому послався на приписи частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно із якою зобов`язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм квартир комунальної власності несуть наймачі таких квартир.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, Управління комунального майна Миколаївської міської ради у листі №788/10/01/08/23 від 25.12.2023 повідомило, що згідно з реєстром територіальної громади міста Миколаєва за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано проживання ОСОБА_1 ; приватизація квартири АДРЕСА_1 в період з 01.03.2019 до 01.12.2023 не проводилася; укладати договори найму неприватизованих квартир у цьому будинку має повноваження Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство (КЖЕП) Центрального району міста Миколаєва.

Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради листом №3/10/01/08/24 від 03.01.2024, направленим на адвокатський запит представника позивача, повідомлено, що з 01.06.2007 та по дату надання відповіді, квартира АДРЕСА_1 , перебуває в комунальній власності Миколаївської міської територіальної громади.

Згідно відповіді КЖЕП Центрального району міста Миколаєва №1 від 05.01.2024, наданої на адвокатський запит представника позивача, квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади і розпорядженням Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 06.10.2020 №255р передана на баланс КЖЕП Центрального району міста Миколаєва. У період 01.03.2019 - 01.12.2023 КЖЕП Центрального району міста Миколаєва, як балансоутримувачем, зазначена квартира не передавалась в користування будь-яким особам. У період з 01.03.2019 по 01.12.2023 договір найму з основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 не укладався.

Листом за вих. №6 від 30.03.2023 позивач звернувся до міського голови Сенкевича О.Ф. з проханням сприяти погашенню заборгованості по квартирі АДРЕСА_1 та попередженням про те, що у випадку не вирішення питання щодо погашення заборгованості, об`єднання буде вимушене звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості з Миколаївської міської ради, як власника квартири.

У відповідь на лист позивача №6 від 30.03.2023, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №1721/02.02.01-40/02.11/14/23 від 12.05.2023 повідомив, що працівниками відділу обліку та розподілу житла Миколаївської міської ради запропоновано мешканцям квартири АДРЕСА_1 звернутися до міськвиконкому з питання обміну їх квартири на квартиру з меншою площею; відповідних звернень не надійшло.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 від 11.01.2024 про сплату заборгованості зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків по квартирі АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2019 по 31.12.2023 у загальній сумі 16466,54 грн.

За результатами розгляду вимоги позивача №1 від 11.01.2024, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив, що останній звернувся до особи, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , з вимогою сплатити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» борг у сумі 16466,54 грн на утримання багатоквартирного будинку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що за відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_1 , обліковується заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків за період 01.03.2019-31.01.2024, у загальній сумі 16861,91 грн, яка не була сплачена відповідачем, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків, а також інфляційні втрати та проценти річних згідно з розрахунком заборгованості, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, посилаючись на частину четверту статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, стверджував, що починаючи з 27.02.2007 по теперішній час користувачем та споживачем всіх комунальних послуг в квартирі ( АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю, а тому Миколаївська міська рада не може бути платником таких послуг, з огляду на що остання не є належним відповідачем по даній справі.

Позиція суду апеляційної інстанції

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (частина перша статті 385 Цивільного кодексу України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III від 29.11.2001 (із наступними змінами), статтею 1 якого передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Приписами статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» унормовано, що органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Положеннями статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир (приміщень) та об`єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 (із наступними змінами).

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

За змістом частин першої - третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

В силу приписів частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, власником квартири АДРЕСА_1 в особі Миколаївської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», оформлені протоколами №2 від 02.12.2018, №3 від 17.07.2019, №4 від 19.01.2020, №5 від 14.03.2021, №6 від 05.10.2022, про встановлення розмірів внесків на управління будинку та про встановлення розміру цільових внесків в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов`язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і для відповідача.

Зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов`язковими для Миколаївської міської ради, як уповноваженої особи, що діє в інтересах територіальної громади міста Миколаєва, яка, в свою чергу, є власником квартири АДРЕСА_1 , і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е».

Стосовно доводів скаржника про те, що у даному випадку обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку належить користувачу квартири - ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В пунктах 24-26, 31-32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено наступний правовий висновок.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось;такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев`ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Спірні правовідносини у даній справі №915/117/24 виникли у зв`язку з наявною перед Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» заборгованістю зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків, яка утворилася відносно квартири, власником якої є Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, яка, в свою чергу, вважає відсутнім у неї обов`язку з оплати наведених внесків, оскільки на підставі частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» здійснювати сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен саме користувач квартири (наймач).

У справі №906/884/19 спір виник у зв`язку з ухиленням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (відповідача) від укладення договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з орендарем (позивачем) нежитлових приміщень, власником яких є міська рада, в редакції орендаря, у якій останній запропонував сплачувати витрати на утримання об`єкта оренди в розмірі, що є відмінним від того розміру, який установлений рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із мотивувальними частинами прийнятих у справі №906/884/19 судових рішень, позивач подав касаційну скаргу, доводи якої зводяться до того, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов`язковим для позивача суперечить приписам частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Пропорційна компенсація витрат об`єднання співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов`язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов`язань для третіх осіб (стаття 511 Цивільного кодексу України), у тому числі для позивача. Проте відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах (пункт 10 постанови від 02.09.2020 у справі №906/884/19).

У постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для об`єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За таких обставин Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 підтримав доводи касаційної скарги, викладені в пункті 10 цієї постанови, та дійшов висновку, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов`язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.

Таким чином, доводи апелянта про помилковість посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19 є безпідставними, оскільки відносини у справі №915/117/24 та у справі №906/884/19 є подібними у розумінні критеріїв подібності.

З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Також, Верховний суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов`язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов`язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов`язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку.

Відтак, ОСОБА_1 , яка не являється власником квартири АДРЕСА_1 , зобов`язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов`язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять відповідного договору.

Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов`язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов`язок зі сплати таких платежів несе власник квартири - Миколаївська міська територіальна громада в особі Миколаївської міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е» є обов`язковими в силу закону.

Стосовно доводів апелянта, що виходячи із приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги лише в тому разі, якщо фактично користувалися ними, тоді як позивачем не доведено факти отримання саме відповідачем послуг щодо утримання будинку, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється як непідприємницьке товариство, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Тобто, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку лише акумулює кошти співвласників, оплачує спільні витрати, зокрема, на утримання будинку та прибудинкової території, які об`єднання здійснює згідно статуту й затвердженого кошторису.

Як зазначалося, пунктом 1.6. статуту позивача визначено, що об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання, засновниками, членами органів управління, іншими пов`язаними з ними особами, а також серед працівників об`єднання.

Слід зауважити, що надання житлово-комунальних послуг є різновидом договірних зобов`язань, а тому порядок їх надання, захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та врегулювання інших відносин, які виникають довкола житлово-комунальних послуг, регулюється чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що не є предметом регулювання цього закону відносини, які виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення на підставі статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У свою чергу, приписами статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не надає послуги по обслуговуванню будинку, співвласники сплачують об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку не за надані послуги, а внески на відшкодування витрат на управління будинком та цільові внески, і в даному випадку положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на які посилається відповідач, не можуть бути застосованими.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по внескам на управління будинку та цільовим внескам за період з 01.03.2019 по 31.01.2024 перевірений судами першої та апеляційної інстанції та визнано таким, що відповідає дійсному періоду заборгованості та розмірам внесків на управління будинку та цільовим внескам, встановлених рішеннями загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НАШ ДОМ ПГУ 13-Е», які оформлені протоколами №2 від 02.12.2018, №3 від 17.07.2019, №4 від 19.01.2020, №5 від 14.03.2021, №6 від 05.10.2022.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості зі сплати внесків на управління будинком та цільових внесків за період з 01.03.2019 по 31.01.2024 у розмірі 16861,91 грн чи відсутність у нього обов`язку зі сплати суми боргу, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 16861,91 грн.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, та уточнивши розрахунок збитків від інфляції, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 389,10 грн та інфляційних втрат у сумі 1323,16 грн.

Оскільки жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунків 3% річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в частині правильності розрахунків 3% річних та інфляційних втрат не переглядається.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Миколаївської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2024 у справі №915/117/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Текст постанови складено 08.08.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран