Постанова

від 06.08.2024 по справі 910/3039/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа№ 910/3039/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників:

позивача - Гнатюка І.О.;

відповідача - не з`явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024

у справі №910/3039/24 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" про стягнення заборгованості 974598,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" вказує, що за користування протягом травня-листопада 2022 року орендованими вагонами, згідно договору оренди залізничного рухомого складу №0205/22 від 09.05.2022, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" повинне було сплатити орендну плату в розмірі 3426132,66 грн, в той час як відповідачем було виконано своє зобов`язання зі сплати орендної плати частково - сплачено кошти у розмірі 2704647,06 грн, у зв`язку з чим в останнього виник борг перед позивачем у розмірі 721485,60 грн.

Також з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" нарахованої за період з 05.12.2022 по 05.06.2023 пені у розмірі 180865,57 грн, інфляційних втрат у розмірі 45158,09 грн (за період з 06.12.2022 по 06.03.2024) та 27089,49 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №910/3039/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3039/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, зокрема, щодо недоведеності позивачем порушень відповідачем зобов`язань за договором.

На переконання скаржника, позивачем безпідставно нараховано орендну плату за користування вагонами в розмірі 1050,00 грн за вагон за одну добу, оскільки протоколи узгодження договірної ціни №№2, 3 не затверджені у відповідності до п. 4.2.1 договору. Стверджуючи про недоведеність позовних вимог, відповідач також вказує на відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/3039/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3039/24, справу призначено до розгляду на 06.08.2024 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

05.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

У відзиві позивач наголошує на тому, що підписання відповідачем та завірення печаткою протоколів узгодження договірної ціни №№2, 3, а також всіх актів виконаних робіт (наданих послуг) за спірний період підтверджує, що між сторонами досягнуто згоди про зміну вартості оренди 1 вагона та прийняття відповідачем зобов`язань зі сплати на користь позивача послуг з оренди вагонів по договору з розрахунку 1050,00 на добу за 1 вагон. З урахуванням наведеного, а також враховуючи часткову оплату відповідачем рахунку позивача №055 від 21.07.2022, позивач відмічає, що поведінка відповідача є непослідовною та не відповідає його попереднім діям.

В судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача, натомість представник відповідача не з`явився подавши клопотання про відкладення розгляду справи (06.08.2024 об 10:52).

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вказаного клопотання вказуючи на недобросовісну поведінку відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції (жодного разу не з`явився в судові засідання).

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Тобто підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.

З клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" про відкладення розгляду справи слідує, що підставою для відкладення розгляду справи є неможливість прибуття представника відповідача в судове засідання за особистими обставинами, а також необхідність підготовки відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

Поряд з цим колегія суддів відмічає, що згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" не було позбавлене права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника або здійснювати самопредставництво.

При цьому відповідачем не доведено неможливості здійснення такої заміни представника або здійснення самопредставництва особи, яку він представляє, а також факту неможливості розгляду справи без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", тому суд апеляційної інстанції в цьому випадку не визнає поважними причини неявки в судове засідання 06.08.2024 уповноваженого представника скаржника, з огляду на що у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.

Також колегія суддів зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості надання сторонам часу для подання до суду відповіді на відзив на апеляційну скаргу. Поряд з цим неподання відповідачем відповіді на відзив на апеляційну скаргу не є порушенням гарантії рівності сторін, оскільки пояснення незаконності оскаржуваного судового рішення ним були наведені в апеляційній скарзі. До того ж, до відзиву на апеляційну скаргу нових доказів позивачем надано не було.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" за відсутності представника скаржника. Відсутність представника скаржника в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги (враховуючи, що відповідач виклав свої заперечення щодо оскаржуваного рішення в апеляційній скарзі) та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" (орендар) укладено договір №0205/22 оренди залізничного рухомого складу, у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад, технічно придатний до перевезень (РС, вагони або рухомий склад). Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Орендодавець передає орендареві PC, що має право виходу на шляхи загального користування і курсування по залізницях країн СНД, Балтії, Румунії і Болгарії (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору передача рухомого складу в оренду відбувається в місці(ях), визначених за угодою сторін цього договору і оформляється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі.

У актах прийому-передачі фіксуються технічний стан вагонів, номери вагонів, модель, вид PC, дати будови, що передаються в оренду. Орендар підписує зі свого боку акт прийому-передачі PC протягом 3 календарних днів від дати прибуття PC на станцію прийому-передачі, а в разі виникнення зауважень по акту прийому-передачі PC, в цей же термін направляє письмові зауваження орендодавцю. У випадку не надходження від орендаря підписаного акту прийому-передачі (приймання в оренду) PC чи письмового зауваження у термін зазначений в даному пункті, акт буде вважатися погодженим (п. 2.2 договору).

За умовами п. п. 4.1, 4.2 договору орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 1.1. цього договору. Вартість оренди одного вагону за кожну добу визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата оплачується орендарем в наступному порядку:

- при передачі рухомого складу в оренду орендна плата за перший місяць оренди сплачується у розмірі 100% за місяць оренди не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку, виставленого орендодавцем;

- за останній місяць оренди - в розмірі 100% за місяць оренди, не пізніше 3-х банківських днів після підписання акту прийому-передачі PC в оренду, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем;

- розрахунок за подальші місяці оренди здійснюється орендарем на підставі рахунків орендодавця до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди згідно рахунку на оплату.

Орендодавець направляє акт наданих послуг орендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем оренди. Орендар впродовж 5-ти робочих днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його орендодавцеві (п. 4.5 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п. 4.3, орендодавець має право нарахувати орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2022 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Датою підписання цього договору є дата, вказана в правому верхньому куті першої сторінки договору. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

09.05.2022 між сторонами підписано протокол №1 узгодження договірної ціни, згідно якого сторони дійшли згоди встановити вартість оренди вагонів-цистерн №№50030337, 50030626, 51777068, 50030709, 50984483, 51776490, 51776847, 51776326, 50030535, 50030428, 50030857, 50736305, 50984319, 50736354, 50030832, 51776854, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 51776466, 51776706, 50984269, 51777043 за кожну добу (повну або не повну) в розмірі 850,02 грн, у тому числі ПДВ 20% - 141,67 грн. Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів виконаних робіт.

21.07.2022 між сторонами підписано протокол №2 узгодження договірної ціни, згідно якого сторони дійшли згоди встановити вартість оренди вагонів-цистерн №№50979921, 50979822, 50979756, 51776318, 51776565, 50030642, 50030584, 50979764, 50979855, 50984574, 50030725 за кожну добу (повну або не повну) в розмірі 1050,00 грн у тому числі ПДВ 20% - 175,00 грн. Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів виконаних робіт.

29.08.2022 між сторонами підписано протокол №3 узгодження договірної ціни, згідно якого сторони дійшли згоди встановити вартість оренди вагонів-цистерн №№50030337, 50030626, 51777068, 50030709, 50984483, 51776490, 51776847, 51776326, 50030535, 50030428, 50030857, 50736305, 50984319, 50736354, 50030832, 51776854, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 51776466, 51776706, 50984269, 51777043 за кожну добу (повну або не повну) в розмірі 1050,00 грн у тому числі ПДВ 20% - 175,00 грн. Місячна вартість надання послуг нараховується на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду залізничні вагони, що підтверджується наступними актами прийому-передачі вагонів в оренду:

- №1 від 21.06.2022 (вагон №51776466);

- №2 від 22.06.2022 (вагони №№50030337, 50030626, 51777068, 50030709, 51776326, 50030535, 50030428, 50030857, 50736305, 50984319, 50736354, 50030832, 51776854, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 51776706, 50984269, 51777043);

- №3 від 16.07.2022 (вагони №№50984483, 51776847, 51776490);

- №4 від 29.08.2022 (вагони №№50979921, 50979822, 50979756, 50030642, 50030584, 50979764, 50979855).

За повідомленням позивача, протягом жовтня-листопада 2022 року відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди вагони, що підтверджується наступними актами прийому-передачі вагонів:

- №5 від 15.10.2022 (вагони №№51777068, 50030709, 50984319, 50736354, 50030832);

- №6 від 18.10.2022 (вагони №№50979921, 50030642, 50030584, 50979764, 50979855);

- №7 від 23.10.2022 (вагони №№51776326, 50030428, 50030857, 50736305, 50030626, 50030535);

- №8 від 29.10.2022 (вагони №№51776847 та 51776490);

- №9 від 02.11.2022 ( вагони №№50030337, 50984483 та 51776466);

- №10 від 22.11.2022 (вагони №№51776854, 51776342, 51777027, 51777092, 50979582, 51776706, 50984269, 51777043, 50979822 та 50979756).

Під час виконання договору позивач виставляв відповідачу рахунки на предоплату/оплату за оренду вагонів до договору: №039 від 20.05.2022 на суму 549000,00 грн; №042 від 30.05.2022 на суму 695429,28 грн; №049 від 05.07.2022 на суму 161503,80 грн; №055 від 21.07.2022 на суму 704550,00 грн; №060 від 03.08.2022 на суму 594163,98 грн; №073 від 07.09.2022 на суму 998117,58 грн; №079 від 03.10.2022 на суму 966500,00 грн; №100/1 від 05.10.2022 на суму 484185,60 грн; №102 від 30.11.2022 на суму 237300,00 грн.

В свою чергу відповідачем оплачено лише рахунки №039 від 20.05.2022, №042 від 30.05.2022, №049 від 05.07.2022, №055 від 21.07.2022, №060 від 03.08.2022.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти виконаних робіт до договору, згідно яких відмічено, що послуги з оренди рухомого складу відповідають умовам договору та виконані в повному обсязі, а також зазначена вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу та вартість послуг з оренди за звітний період, а саме:

- акт №1 від 30.06.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 850,02 грн, вартість послуг з оренди за звітний період 161503,80 грн;

- акт №2 від 31.07.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 850,02 грн, вартість послуг з оренди за звітний період 594163,98 грн;

- №3 від 31.08.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 850,02 грн та 1050,00 грн з 29.08.2022, вартість послуг з оренди за звітний період 654464,88 грн;

- №4 від 30.09.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 1050,00 грн, вартість послуг з оренди за звітний період 976500,00 грн;

- №5 від 31.10.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 1050,00 грн, вартість послуг з оренди за звітний період 802200,00 грн;

- №6 від 22.11.2022, згідно якого вартість послуг з оренди за одну одиницю рухомого складу за добу складає 1050,00 грн, вартість послуг з оренди за звітний період 237300,00 грн.

За повідомленням позивача, відповідачу було надано послуги з оренди вагонів по договору на загальну суму 3426132,66 грн, однак відповідачем лише частково сплачено отримані послуги в сумі 2704647,06 грн.

15.12.2022 позивач направив відповідачу вимогу про погашення заборгованості №1/15-12-12, згідно якої вимагав сплатити заборгованість у розмірі 721485,60 грн. Відповідач відповіді на претензію не надав, спірну заборгованість не сплатив.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 721485,60 грн. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 180865,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 45158,09 грн та 3% річних у розмірі 27089,49 грн.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що наявність боргу у відповідача в розмірі 721485,60 грн підтверджується належними доказами та не спростована відповідачем, а відтак є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

З наведеними висновками місцевого господарського суду в їх сукупності погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, за змістом ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі -ГК України), що кореспондується зі змістом статті 759 ЦК України, визначає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Орендна плата, у відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 3 статті 285 ГК України покладає на орендаря, зокрема, обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 09.05.2022 між сторонами справи існують правовідносини, які виникли на підставі договору оренди залізничного рухомого складу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачем було надано у користування відповідача 31 вагон (згідно актів прийому-передачі вагонів №1 від 21.06.2022, №2 від 22.06.2022, №3 від 16.07.2022 та №4 від 29.09.2022).

Натомість актами прийому-передачі вагонів №5 від 15.10.2022, №6 від 18.10.2022, №7 від 23.10.2022, №8 від 29.10.2022, №9 від 02.11.2022, №10 від 22.11.2022 підтверджується повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" з орендного користування вагонів.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що вартість оренди одного вагону за кожну добу визначається протоколом узгодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору.

Водночас п. 4.3 договору встановлено, що орендна плата оплачується відповідачем згідно рахунків, виставлених позивачем.

Протоколом №1 узгодження договірної ціни до договору від 09.05.2022 (додаток №1 до договору) сторони встановили, що вартість оренди 24 вагонів за кожну добу становить 850,02 грн за 1 вагон. Також цим протоколом сторони визначили, що місячна вартість надання послуг з оренди нараховується на підставі актів виконаних робіт, протокол є невід`ємною частиною договору та діє до дати підписання сторонами наступного протоколу узгодження договірної ціни.

На протязі травня-липня 2022 року позивачем направлялись відповідачу рахунки на оплату за оренду вагонів по ціні 850,02 грн на добу за 1 вагон, та між сторонами підписувалися акти виконаних робіт.

21.07.2022 між сторонами підписано протокол №2 узгодження договірної ціни до договору (додаток №2 до договору), згідно якого сторони встановили, що вартість оренди 11 вагонів за кожну добу становить 1050,00 грн за 1 вагон.

Цього ж дня (21.07.2022) позивач виставив відповідачу рахунок №055 на предоплату за оренду вагонів по договору по погодженій між сторонами ціні 1050,00 грн на добу за 1 вагон, який був оплачений відповідачем 27.07.2022.

В подальшому, 29.08.2022 між сторонами підписано протокол №3 узгодження договірної ціни до договору (додаток №3 до договору), згідно якого сторони встановили, що вартість оренди 24 вагонів за кожну добу становить 1050,00 грн за 1 вагон.

Із наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" повинне було сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Профлоджистік" за користування спірними вагонами у червні 2022 року орендну плату у розмірі 161503,80 грн (акт №1 від 30.06.2022), у липні 2022 року - у розмірі 594163,98 грн (акт №2 від 31.07.2022), у серпні 2022 року - у розмірі 654464,88 грн (акт №3 від 31.08.2022), у вересні 2022 року - у розмірі 976500,00 грн (акт №4 від 30.09.2022), у жовтні 2022 року - у розмірі 802200,00 грн (акт №5 від 31.10.2022), у листопаді 2022 року - 237300,00 грн (акт №6 від 22.11.2022), загалом - 3426132,66 грн.

Колегія суддів відмічає, що всі зазначені акти (передання в оренду, повернення з оренди, надання послуг) підписані представниками сторін без жодних зауважень та скріплені печатками.

Оцінюючи обставини справи судом враховується, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 286 ГГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи договір оренди залізничного рухомого складу та в подальшому підписуючи протоколи №№1, 2, 3 узгодження договірної ціни до договору без будь-яких зауважень, відповідач погодив узгоджений між сторонами розмір орендної плати, а відтак об`єктивно оцінював можливість виконання такого зобов`язання.

Доводи відповідача про те, що позивачем безпідставно нараховано орендну плату за користування вагонами в розмірі 1050,00 грн, оскільки протоколи узгодження договірної ціни №№2, 3 не затверджені у відповідності до п. 4.2.1 договору є неспроможними, позаяк наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що між сторонами договору належним чином досягнуто згоди щодо зміни вартості оренди 1 вагону на добу з 850,02 грн до 1050,00 грн внаслідок складання протоколів №№2, 3 узгодження договірної ціни, а також актів виконаних робіт №3 від 31.08.2022, №4 від 30.09.2022, №5 від 31.10.2022, №6 від 22.11.2022. Поряд з цим форма зміни договору в частині вказаної зміни вартості оренди вагонів відповідає вимогам ст. 654 ЦК України та положенням пунктів 3.2.8, 4.2, 4.5 та 9.4 договору. Протоколи узгодження договірної ціни №№2, 3 складені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств, що дає підстави стверджувати, що вказані протоколи по своїй суті та змісту є формою додаткових угод, якими вносились зміни щодо вартості оренди вагонів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Судом апеляційної інстанції враховується, що поведінка відповідача щодо звернення з апеляційною скаргою з підстав непогодження із розміром орендної плати не відповідає його попереднім діям. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав факт внесення змін до договору щодо вартості оренди вагонів, оскільки підписав протоколи №№2, 3 узгодження договірної ціни, здійснював оплату оренди вагонів по зміненій ціні та підписував акти виконаних робіт без будь-яких зауважень. Також слід звернути увагу, що відповідач будучи належним чином повідомленим про розгляд справи судом першої інстанції не заперечував проти позовних вимог та не скористався наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на позовну заяву та участь в судових засіданнях з метою надання пояснень по справі.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд констатує, що обставини справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл", яке прийняло на себе зобов`язання зі сплати на користь позивача послуг з оренди вагонів по договору з розрахунку 1050,00 грн, а в апеляційній скарзі заперечуючи проти вказаної ціни, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

При цьому в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем докази, в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними ніж доводи наведені відповідачем в їх спростування.

Отже, твердження скаржника з приводу недоведеності позивачем порушень відповідачем зобов`язань за договором спростовуються встановленими вище обставинами справи.

З огляду на викладене, враховуючи те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 721485,60 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" пені у розмірі 180865,57 грн, інфляційних втрат у розмірі 45158,09 грн та 3% річних у розмірі 27089,49 грн, суд відмічає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п 5.2 договору що у разі порушення орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п. 4.3, орендодавець має право нарахувати орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу було нараховано пеню у розмірі 180865,57 грн за період з 05.12.2022 по 05.06.2023.

Здійснивши перерахунок пені колегія суддів встановила, що розрахунок є вірним, зроблений з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 180865,57 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем оплати за надані послуги, у позивача виникло право на нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 45158,09 грн та 3% річних у розмірі 27089,49 грн нараховані за період з 06.12.2022 по 06.03.2024.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що він є арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 27089,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 45158,09 грн також обґрунтовано задоволені місцевим господарським судом.

Отже, наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3039/24 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК Рейл" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3039/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

Л.Г. Сітайло