ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" липня 2024 р. Справа № 910/6738/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Гоцалюк М.;
відповідача - Свиридов І.Б.;
третьої особи - Гецко Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (повне рішення складене 13.05.2024)
у справі №910/6738/23 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Антонов"
до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року Державне підприємство "Антонов", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Антонов", звернулося з позовом до Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 26537709,00 грн, з яких: 22380000,00 грн - основний борг, 673239,49 грн - 3% річних та 3484469,51 грн - інфляційні втрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору про авіаційні перевезення №6536UA не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22380000,00 грн, на суму якої нараховані до стягнення 673239,49 грн 3% річних та 3484469,51 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкрито провадження у справі №910/6738/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Держаний концерн "Укроборонпром" (правонаступник Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість") у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
До суду 19.06.2023 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про авіаційні перевезення №6536UA у загальному розмірі 29244767,13 грн.
20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/6738/23 позов залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі №910/6738/23 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
23.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про авіаційні перевезення №6536UA у загальному розмірі 22044988,11 грн, з яких: 14920000,00 грн - основний борг, 1150270,65 грн - 3% річних та 5974717,46 грн - інфляційні втрати.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 зупинено провадження у справі №910/6738/23 до повернення матеріалів справи з Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 16.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/6738/23 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 поновлено провадження у справі №910/6738/23 та призначено підготовче засідання.
20.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про авіаційні перевезення №6536UA у загальному розмірі 14917051,77 грн, з яких: 7460000,00 грн - основний борг, 1233659,16 грн - 3% річних та 6223392,61 грн - інфляційні втрати.
У підготовчому засіданні 21.02.2024 вказану заяву прийнято до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (повне рішення складене 13.05.2024) у справі №910/6738/23 позов Акціонерного товариства "Антонов" задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" на користь позивача 7460000,00 грн основного боргу, 1233555,30 грн 3% річних та 6223392,61 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, та порушено норми процесуального права.
Зокрема, відповідач зазначає, що він не уповноважував Акціонерне товариство "Антонов" на перевезення вантажу за авіарейсом ADB3286, такий вантаж відповідачу не належить і щодо нього підприємством будь-яких контрактів не укладалося. Тому, відповідач не зобов`язаний оплачувати грошові кошти за спірним авіарейсом.
Також скаржник наполягає на тому, що до правовідносин сторін у справі підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності, передбачений положеннями ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України. Однак, судом неправомірно застосовано в цій частині саме норми Цивільного кодексу України.
Окрім цього, відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, де зазначено, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не здійснюються.
В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач стверджує, що судом першої інстанції під час розгляду справи надано виключно перевагу доказам, наданим позивачем, безпідставно відхилені клопотання щодо залучення до участі у справі третьої особи, витребування доказів та не відображено у рішенні фактичну відмову позивача від надання письмової відповіді на запитання підприємства у порядку, встановленому ст. 90 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6738/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6738/23, призначено її до розгляду на 25.06.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
18.06.2024 до суду від позивача та третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких заявники узагальнено просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У призначене засідання суду 25.06.2024 з`явилися представники сторін та третьої особи і надали пояснення по суті апеляційної скарги.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 30.07.2024 з метою додаткового з`ясування обставин справи.
12.07.2024 та 18.07.2024 від позивача та відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Також 25.07.2024 позивачем подано заперечення на письмові пояснення скаржника.
У призначене засідання суду 30.07.2024 з`явилися представники сторін та третьої особи.
Судом продовжено розгляд справи зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що між Державним підприємством "Антонов" (перевізник), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Антонов", та Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством "Спецтехноекспорт" (замовник) укладений договір про авіаційні перевезення №6536UA, відповідно до умов якого перевізник приймає на себе зобов`язання з надання послуг з авіаційного перевезення вантажів відповідно до положень і умов, що охоплені змістом, або на які є посилання у цьому договорі, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані перевізником послуги.
У ст. 3 договору сторони визначили рейси, для яких зафрахтоване повітряне судно, дати рейсів та маршрут прямування.
Відповідно до ст. 4 договору ціна 2550000,00 дол. США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол. США за кожний рейс. Дата, до якої повинен бути переказаний платіж, - за можливості за 2 дні до дати рейсу, але в будь-якому випадку не пізніше 05.05.2022.
Додатковою угодою №1 від 02.05.2022 до договору про авіаційні перевезення №6536UA сторони погодили, що ціна 5100000,00 дол. США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол. США за кожний рейс.
Вказаною додатковою угодою сторони також збільшили кількість авіаційних рейсів до 20, вказавши їх реквізити, дати та маршрут прямування.
Звертаючись з даним позовом до суду (у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивач вказує на те, що відповідачем не були оплачені надані позивачем послуги з авіаційного перевезення вантажу за авіарейсом ADB3286 за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6536UA-3286 від 07.05.2022 на суму 7460000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Крім того, позивачем на вказану суму заборгованості нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1233659,16 грн 3% річних та 6223392,61 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що він не замовляв надання послуг з перевезення за авіарейсом ADB3286, акт надання послуг не підписував, а тому не зобов`язаний здійснювати оплату.
Крім того, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, відповідач вказав на відсутність правових підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки сума договору про авіаційні перевезення визначена сторонами в іноземній валюті.
Насамкінець, відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності за вимогами позивача, посилаючись на ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої Акціонерне товариство "Антонов" повинно було звернутися з даним позовом у шестимісячний строк з дня порушення зобов`язання, тобто з 05.05.2022.
Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", у свою чергу, підтримало правову позицію позивача, та просило задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Антонов" у повному обсязі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що наданими позивачем доказами підтверджується надання відповідачу послуг відповідно до умов договору про авіаційні перевезення №6536UA з перевезення за авіарейсом ADB3286 відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6536UA-3286 від 07.05.2022 на суму 7460000,00 грн.
Також судом встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Зважаючи на викладене та беручи до уваги п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення перебігу позовної давності та дату звернення позивача до суду - 28.04.2023, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності.
Окрім цього, судом першої інстанції відхилені посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, оскільки умовами договору про авіаційні перевезення визначено порядок оплати послуг у гривнях, а тому сума боргу підлягає індексації на індекс інфляції за весь час прострочення оплати. Поряд з цим, у справі №296/10217/15-ц касаційний суд вказав на те, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
Насамкінець, суд першої інстанції встановив, що позивачем невірно розраховано суму 3% річних, оскільки останнім не враховано календарну кількість днів у 2024 році - 366 днів. За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1233555,30 грн.
Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Згідно з ч. 3 ст. 306 ГК України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 307 ГК України).
Згідно з ч. 2 ст. 310 ГК України одержувач зобов`язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.
В матеріалах справи міститься надана позивачем копія акту здачі приймання робіт (надання послуг) №6536UA-3286 від 07.05.2022 за договором про авіаційні перевезення №6536UA на суму 7460000,00 грн. У вказаному акті наявна інформація про те, що він складений за результатами надання позивачем послуг з авіаційного перевезення вантажу за авіаційним рейсом ADB3286. Проте, вказаний акт не підписаний відповідачем, тоді як інші акти, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем підписані без зауважень.
Як убачається з матеріалів справи, спірний акт надсилався позивачем відповідачу, однак останній не підписав та не погодив його, вказавши при цьому у листі №31.44/1252/147-23 від 12.01.2023, що перевезення вантажу було здійснено без врегулювання підтверджуючих документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, 26.02.2019 у справі №914/385/18 та 05.11.2019 у справі №915/641/18.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та 20.08.2020 у справі № 914/1680/18.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Як встановлено судом першої інстанції, у ст. 3 договору про авіаційні перевезення сторони визначили рейси, для яких зафрахтоване повітряне судно, дати рейсів та маршрут прямування.
Крім того, додатковою угодою №1 від 02.05.2022 до договору сторони збільшили кількість авіаційних рейсів до 20, вказавши їх реквізити, дати та маршрут прямування.
Серед переліку рейсів міститься і рейс ADB3286, дата рейсу - 03.05.2022.
Виконання вказаного рейсу підтверджується відповідною авіанакладною від 05.05.2022 та "Air cargo Manifest".
Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 100 Повітряного кодексу України, п. 8 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №520 від 08.10.2014, з метою вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює діяльність цивільної авіації України у сфері організації повітряних перевезень вантажів, наказом Державної авіаційної служби України №1795 від 19.11.2021 затверджено Авіаційні правила України "Правила повітряних перевезень вантажів" (далі - Авіаційні правила).
Пунктом 1 розділу ІІІ Авіаційних правил передбачено, що при перевезенні вантажів оформлюється авіаційна вантажна накладна (додаток 1 до Авіаційних правил). Авіаційна вантажна накладна може бути як авіаційна вантажна накладна авіаперевізника, так і нейтральна авіаційна вантажна накладна.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Авіаційних правил будь-які дані в авіаційній вантажній накладній щодо ваги, розмірів та пакування вантажу, а також кількості місць є підтвердженням повідомлених даних. Дані щодо кількості, об`єму та стану вантажу не є підтвердженням проти авіаперевізника, за винятком випадків, коли такі дані стосуються фактичного стану вантажу і авіаперевізником проведена перевірка цих даних у присутності вантажовідправника, про що зроблена відмітка в авіаційній вантажній накладній.
Авіаперевізник не приймає до перевезення вантаж у разі, якщо авіаційна вантажна накладна має виправлення, зроблені не авіаперевізником (його агентом), містить нерозбірливі записи (п. 4 розділу ІІІ Авіаційних правил).
На підставі п. 10 розділу ІІІ Авіаційних правил своїм підписом в авіаційній вантажній накладній вантажовідправник підтверджує свою згоду на умови договору перевезення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція від 28.05.1999) саме авіавантажна накладна або квитанція на вантаж, до доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них.
Відповідно до п. а) ст. 1 додатку №1 до договору "Авіавантажна накладна" - це супровідний документ встановленої форми, який засвідчує укладання договору про повітряне перевезення вантажу, а також прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з п. b) ст. 1 додатку №1 до договору "Договір" - це договір про авіаційні перевезення №6536UA, який включає в себе, зокрема, умови та положення, викладені в авіавантажній накладній.
В матеріалах справи, окрім копій договору, додатків до договору, додаткової угоди №1, рахунків фактур, платіжних інструкцій та листування між сторонами також наявні 17 авіавантажних накладних, у тому числі авіавантажна накладна №ADB-01605085 за спірним рейсом ADB3286.
Згідно з п. b) ст. 4 додатку №1 до договору у відношенні вантажу на борту ПС (повітряне судно) замовник несе відповідальність за видачу та надання всіх авіавантажних накладних та решти документації та її належного змісту, які необхідні замовнику чи будь-якій іншій особі, що пов`язана з вантажем, здійснити або забезпечити виконання умов чи зобов`язань, викладених у даному договорі або у випадку порушення будь-яких умов, законів, митних правил та регулювань, зазначених у договорі.
Однак, на підставі п. а) ст. 6 додатку №1 до договору Антонов не дозволяє перевезення вантажів на ПС, якщо у зв`язку з цим не було виписано авіавантажну накладну чи то у стандартній на Антонов формі, чи у формі, положення та умови якої не накладають на Антонов, як перевізника більш обтяжливі зобов`язання, ніж ті, які зазначені у власній стандартній авіавантажній накладній Антонов. Якщо замовник не є вантажовідправником, будь-які дії, вжиті замовником стосовно авіавантажної накладної, вважаються як такі, що виконані агентом вантажовідправника.
Як вбачається з п. b) ст. 1 договору, відповідач є замовником, а не вантажовідправником.
Згідно з п. 12 розділу ІІІ Авіаційних правил три примірники авіаційної вантажної накладної (незалежно від кількості копій) мають однакову юридичну силу та призначаються:
- оригінал 1 (for issuing carrier) - для авіаперевізника, якому належить оформлена авіаційна вантажна накладна, підписується вантажовідправником. Залишається у авіаперевізника, який видав авіаційну вантажну накладну, для проведення розрахунків та є підтвердженням договору між авіаперевізником та вантажовідправником на прийняття, виконання та умови повітряного перевезення вантажу;
- оригінал 2 (for consignee) - для вантажоодержувача, підписується вантажовідправником та авіаперевізником. Відправляється з вантажем до пункту призначення і видається вантажоодержувачу при отриманні вантажу;
- оригінал 3 (for shipper) - для вантажовідправника, підписується авіаперевізником. Видається вантажовідправнику і є підтвердженням прийняття вантажу авіаперевізником для перевезення та підтвердженням договору між авіаперевізником та вантажовідправником на прийняття, виконання та умови повітряного перевезення вантажу.
У спірній авіавантажній накладній №ADB-01605085 за рейсом ADB3286 чітко зазначено, що вантажовідправником є компанія Bulcomers KS Ltd.
У графі даної авіавантажної накладної "Власне ім`я, прізвище та підпис вантажовідправника або його агента" компанією засвідчено правильність оформлення цього документу.
Таким чином, оскільки замовник, у даному випадку відповідач, не є вантажовідправником, відповідно до умов п. а) ст. 6 додатку №1 до договору будь-які дії, вжиті відповідачем стосовно авіавантажної накладної, вважаються як такі, що виконані агентом вантажовідправника - компанією Bulcomers KS Ltd.
Вказане свідчить про те, що за дії у відношенні до доставки вантажу, його підготовки до завантаження, видачі, надання авіавантажних накладних та решти документації, які необхідні замовнику, у тому числі погодженні цих документів, відповідальність несе не вантажоодержувач, а саме замовник, яким є відповідач у справі.
Однак, у даному випадку відповідач на підставі п а) ст. 6 додатку №1 до договору надав повноваження з доставки вантажу, його підготовки до завантаження, видачі, надання авіавантажних накладних та решти документації, які необхідні замовнику, у тому числі погодженні цих документів, вантажовідправнику - компанії Bulcomers KS Ltd.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у тому випадку, коли відповідач не узгодив з вантажовідправником своїх дій (чи навпаки) стосовно підготовки вантажу до відправлення, завантаження тощо, вказане може бути предметом можливих претензій та спору між замовником та вантажовідправником, однак жодним чином не впливає на правове положення авіаперевізника.
При цьому, як убачається з матеріалів справи, у всіх без виключення авіавантажних накладних у графі "Найменування і кількість вантажу (включаючи розміри і об`єм)" та графі "Найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) та місцезнаходження/місце проживання вантажоодержувача" проставлений підпис агента, тобто компанії Bulcomers KS Ltd.
Враховуючи викладені вище обставини, керуючись принципами змагальності та вірогідності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поданими позивачем доказами підтверджується надання позивачем відповідачу відповідно до умов договору послуг з перевезення за авіарейсом ADB3286 за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6536UA-3286 від 07.05.2022 на суму 7460000,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідач стверджує, що він не уповноважував Акціонерне товариство "Антонов" на перевезення вантажу за спірним авіарейсом, такий вантаж відповідачу не належить і щодо нього підприємством будь-яких контрактів не укладалося.
З цього приводу колегія суддів вказує на те, що згідно з п. b) ст. 6 додатку №1 до договору Антонов несе лише ту відповідальність перед замовником та/або вантажовідправником щодо вантажів, які транспортуються рейсом, яка зазначена у даному договорі та авіавантажній накладній. Авіавантажна накладна вважається включеною до цього договору та застосовується при перевезенні вантажу на ПС так, ніби її умови та положення було зазначено в даному договорі. Антонов вважається авіаперевізником для всіх цілей, які передбачені авіавантажною накладною.
Таким чином, погоджуючи умови договору, відповідач тим самим надав згоду на обов`язковість характеру оформленої авіавантажної накладної №ADB-01605085 за рейсом ADB3286, як і решти 16 накладних, яка є доповненням до договору і засвідчує факт його укладення.
До того ж, авіавантажна накладна №ADB-01605085 містить посилання на номер рейсу ADB3286, передбачений умовами договору та додаткової угоди №1 у розділі 3 «Розклад польотів».
Тобто, одночасно погодивши умови договору, відповідач схвалив і те, що авіавантажна накладна №ADB-01605085 за рейсом ADB3286 засвідчує не лише факт укладання договору про повітряне перевезення вантажу, а і прийняття конкретного вантажу до перевезення, а також те, що договір про авіаційні перевезення №6536UА включає в себе, зокрема, умови та положення, викладені в авіавантажній накладній.
Не дивлячись на те, що у договорі не зазначено, який саме вантаж позивач зобов`язався перевезти замовнику, така інформація зафіксована в авіавантажних накладних та авіаційних вантажних відомостях, що взаємодоповнюють договір.
Отже, оскільки авіавантажна накладна №ADB-01605085 вважається включеною до договору, то і застосовується при перевезенні вантажу так, ніби її умови та положення було зазначено у самому договорі.
Це означає, що інформація про вантаж в авіавантажних накладних вважається такою, що була відома відповідачу при підписанні договору, а тому аргументи останнього про те, що він не був обізнаний про характер вантажу (найменування, кількість, розміри, об`єм), суперечать обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 4 договору про авіаційні перевезення ціна 2550000,00 дол. США сплачується перевізнику у національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку на оплату та включає в себе ціну 255000,00 дол. США за кожний рейс. Дата, до якої повинен бути переказаний платіж, - за можливості за 2 дні до дати рейсу, але в будь-якому випадку не пізніше 05.05.2022.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 7460000,00 грн за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6536UA-3286 від 07.05.2022 станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями ст. ст. 525 та 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" за договором про авіаційні перевезення №6536UA у сумі 7460000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7460000,00 грн є правомірним.
Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Поряд з цим, відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що до правовідносин сторін підлягає застосуванню спеціальний строк позовної давності, передбачений положеннями ч. 5 ст. 315 ГК України.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Однак, у спірних правовідносинах відповідач не виступає ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем і дане твердження випливає з умов договору та авіавантажних накладних.
Таким чином, посилання відповідача на ч. 5 ст. 315 ГК України, як на підставу для застосування строків позовної давності, є необґрунтованими, оскільки відповідач не відповідає ознакам суб`єктів правовідносин, передбачених ч. 5 ст. 315 ГК України. Отже, шестимісячний строк пред`явлення позову до відповідача не підлягає застосуванню.
При цьому, застосування цієї статті можливе лише у разу пред`явлення позову саме до вантажовідправника, яким у даному випадку Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" не є.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з умовами договору кінцевим строком виконання грошового зобов`язання, який вказаний у п. d) статті 4 договору, є 05.05.2022, а відтак першим днем прострочення виконання відповідачем зобов`язання є 06.05.2022.
Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги дату звернення позивача до суду - 28.04.2023, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.
Відтак, протилежні доводи скаржника колегією суддів відхиляються.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1233659,16 грн за загальний період з 06.05.2022 по 21.02.2024.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки 3% річних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не було враховано календарну кількість днів у 2024 році - 366 днів, що повинно бути враховано при розрахунку 3% річних. З огляду на викладене, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1233555,30 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Окрім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6223392,61 грн за загальний період нарахування з травня 2022 року по січень 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6223392,61 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Поряд з цим, як було зазначено вище, як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, де зазначено, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються.
Однак, слід зазначити, що спірні правовідносини у справі №910/6738/23 не є подібними до правовідносин у справі №296/10217/15-ц, оскільки у вказаній справі предметом спору є грошові кошти виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, в той час як у даній справі грошові кошти, які мали бути сплачені відповідачем за договором спочатку хоч і були виражені в доларах США, однак оплата послуг мала бути здійснена у національній валюті України за курсом НБУ на дату рейсу згідно з п. а) ст. 4 договору та п. а) ст. 4 додаткової угоди №1, тобто вже з визначенням еквівалента в національній валюті (гривні).
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що умовами договору про авіаційні перевезення встановлено інший порядок визначення суми, що підлягала сплаті відповідачем, а саме - на дату виставлення рахунку, а отже сума, виражена у гривні, була зафіксована в рахунку і вона підлягає індексації за весь час прострочення оплати, тоді як у справі №296/10217/15-ц Верховний Суд вказав, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
Отже, позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства нараховано інфляційні втрати саме на прострочене грошове зобов`язання, визначене у гривнях, а не в іноземній валюті.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, слід зазначити наступне.
Так, на переконання відповідача, судом надано виключно перевагу під час розгляду справи доказам, наданим позивачем, відхилені клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третьої особи, витребування доказів та не відображено у рішенні фактичну відмову позивача від надання письмової відповіді на запитання підприємства у порядку, встановленому ст. 90 ГПК України.
Дійсно, у підготовчому засіданні 13.03.2024 судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - Bulcomers KS Ltd.
При цьому, аналіз змісту клопотання відповідача свідчить, що воно не містить обґрунтованих підстав для такого залучення. Відповідач, крім усього іншого, не довів наявності правового зв`язку компанії Bulcomers KS Ltd зі сторонами спору та не навів обґрунтувань, яким чином прийняте у майбутньому рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки такої компанії.
Посилання ж відповідача на те, що суд не відобразив у рішенні фактичну відмову позивача від надання письмової відповіді на запитання підприємства у порядку, встановленому ст. 90 ГПК України, є також необґрунтованими, оскільки у позивача наявне право, передбачене п. 2 ч. 5 ст. 90 ГПК України, на відмову від надання відповіді на поставлені запитання, якщо вони не стосуються обставин, які мають значення для справи.
При цьому, відповідач на підставі ч. 6 ст. 90 ГПК України не подавав до суду клопотання про визнання відсутніми підстав для відмови від надання відповіді на запитання, тим самим не скориставшись своїми процесуальними правами.
З урахуванням усього вищезазначеного в сукупності, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлених обставин справи.
Оскільки відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості за договором про авіаційні перевезення, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заявленого позову.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/6738/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" не підлягає задоволенню.
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/6738/23 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 07.08.2024.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.07.2024 |
Оприлюднено | 09.08.2024 |
Номер документу | 120886027 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Шапран В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні