Постанова

від 31.07.2024 по справі 918/10/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року Справа № 918/10/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 (повний текст - 23.04.2024) у справі №918/10/24 (суддя Романюк Ю.Г.)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 66113,93 грн

за участю представників:

Прокурор - Кривецька-Люліч Т.А. (в залі суду);

ТОВ "РОЕК" (апелянт) - Патраков О.І. (в залі суду);

Закладу дошкільної освіти - Незнамова Т.О. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24 задоволено позов Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 66113,93 грн.

Визнано недійсними Додаткові угоди №1 від 10.03.2021, №2 від 25.08.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 01.09.2021, №5 від 14.09.2021, №6 від 15.09.2021, №7 від 02.11.2021, №8 від 03.11.2021, №5 від 30.11.2021 до Договору №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради кошти у розмірі 66113 грн 93 коп.

Стягнуто з Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури по 13420 грн 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В скарзі зокрема зазначає, що суд першої інстанції стосовно представництва прокурора в суді не застосував Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», оскільки саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері публічних закупівель.

Звертає увагу, що у спірній справі Держаудитслужба не була взагалі залучена до участі в даній справі, як до початку судового розгляду (відсутні звернення прокуратури до Держаудитслужби, відсутня інформація щодо проведених перевірок закупівель, тощо), так і під час його розгляду в суді, що підтверджується матеріалами справи.

В справі, що розглядається, Рівненська міська рада не є стороною правочину.

За доводами апелянта судом першої інстанції при ухвалені оспорюваного рішення не надано належної оцінки ключовим доказам, наявним в матеріалах справи, а саме: наданим до додаткових угод документів (висновкам торгово-промислової палати та інформації офіційного джерела ДП «Оператор ринку»); умовам договору щодо постачання електричної енергії за вільними цінами.

Зазначає, що суд не врахував положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», про те що обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Оскільки, на організованих сегментах ринку відбулися коливання закупівельної вартості електричної енергії в 2021 році, між ТОВ «РОЕК» та ЗДО №56 були укладені Додаткові угоди до Договору шляхом їх підписання.

Приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 року та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.2 ч.5 ст.41 ЗУ «Про публічні закупівлі») та п.13.8 Договору та в кожному випадку не перевищує 10% порогу.

Зазначає, що законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Апелянт стверджує, що укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10%, а загальна ціна Договору залишилася незмінною натомість сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором (що прямо визначено в п.2 ч.5 ст.4 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Також зазначає, що до суду першої інстанції прокурором не надано доказів, що ЗДО №56 здійснено розрахунок по спірних додаткових угодах саме бюджетними коштами, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, які судом було безпідставно враховано.

На підставі викладеного просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» та Закладу дошкільної освіти(ясла-садок) комбінованого типу №56 про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 66113,93 грн - відмовити.

Листом від 13.05.2024 матеріали справи №918/10/24 витребувано з господарського суду Рівненської області.

22.05.2024 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 31.07.2024 об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 21.06.2024 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

10.06.2024 прокурором через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві прокурор, зокрема, зазначає, що відповідно до Статуту Закладу дошкільної освіти комбінованого типу №56 Рівненської міської ради, затвердженого наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради №512 від 29.10.2018, засновником закладу освіти є територіальна громада міста Рівне в особі Рівненської міської ради. Уповноваженим органом засновника з питань освіти є управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Пунктом 9.7 Статуту передбачено, що Управління освіти здійснює контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за закладом освіти комунального майна, правомочністю дій стосовно комунальної власності та веденням фінансово-господарської діяльності відповідно до чинного законодавства.

Крім того, зазначає, що згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є місцевий бюджет.

Позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються саме на факті неефективного витрачання коштів підконтрольним Рівненській міській раді комунальним підприємством, а тому, з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №905/1907/21, саме міська рада є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Рівненською міською радою заходи реагування не вживались та не планувались.

Також прокурор стверджує, що аналізуючи інформацію щодо середньозважених цін, які склалися на ринку, зокрема, і в періоди укладання додаткових угод та дат на які останні поширювали свою дію, можна прийти до висновку, що ТОВ «РОЕК» ініціювала укладення додаткових угод фактично безпідставно.

Відтак, сторонами укладено спірні додаткові угоди за відсутності належним чином підтвердженого коливання ціни на електроенергію на ринку.

Оскаржувані додаткові угоди не відповідають вимогам ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, з огляду на положення ст.ст.203, 215 ЦК України мають бути визнані судом недійсними.

Враховуючи те, що позовні вимоги у спірних правовідносинах жодним чином не стосувалися зміни ціни договору після його виконання, а навпаки, в позові обґрунтовувалася безпідставність зміни відповідачем ціни за одиницю товару саме на період дії цього договору, тому підстави для застосування ч.3 ст.632 ЦК України у даному випадку відсутні.

На підставі викладеного прокурор просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.08.2024 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представниця Закладу дошкільної освіти надала пояснення по справі; зазначила що, проведені процедури закупівлі відбувалися без порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» і відповідає нормам Цивільного кодексу України, садочком не порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції». Просила звернути увагу на розподіл судових витрат.

Прокурор заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) комбінованого типу №56 Рівненської міської ради проведено закупівлю UA-2021-01-15-004854-a за предметом: "Електрична енергія". Відповідно до оголошення про закупівлю - фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету.

Між Закладом дошкільної освіти №56 (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021 (далі - Договір), згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергію, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", згідно з ч.6 ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповдний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" або інші документом організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Крім того, умови договору можуть бути змінені у разі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП. якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до договору постачання електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021 року встановлено, що датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2021.

Додатком №3 до договору №16371-ВЦ визначені договірні величини споживання електричної енергії, зокрема загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначено в розмірі 115,285 кВт*год.

Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 2,92 грн/кВт*год. без ПДВ.

Однак, в подальшому, на підставі даних з сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" та висновків Рівненської торгово-промислової палати, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 72,50%, а саме: додатковою угодою №1 від 10.03.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 3,08615 грн без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з лютого 2021; додатковою угодою №2 від 25.08.2021 - 3,27256 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021; додатковою угодою №3 від 31.08.2021 - 3, 47760 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 16.08.2021; додатковою угодою №4 від 01.09.2021 - 3,66441 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021; додатковою угодою №5 від 14.09.2021 - 3,85017 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.09.2021; додатковою угодою №6 від 15.09.2021 - 4,08541 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 15.09.2021; додатковою угодою №7 від 02.11.2021 - 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021; додатковою угодою №8 від 03.11.2021 - 4,68988 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 14.10.2021; додатковою угодою №5 від 30.11.2021 - 5,03812 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 05.11.2021.

На виконання Договору TOB "РОЕК" поставило 89709 кВт*год електричної енергії, яка була оплачена ЗДО №56 на 380454,21 грн, що підтверджується актами приймання-передавання та відповідними платіжними дорученнями і сторонами не заперечується: акт №А-6029393847 за січень 2021 - 11 405 кВт*год на суму 37 917,56 грн з ПДВ; акт №А-6073324573 за лютий 2021 - 10 743 кВт*год на суму 37 600,55 грн з ПДВ; акту №А-6074647634 за березень 2021 - 10 524 кВт*год на суму 41159,23 грн з ПДВ; акт №А-6075826781 за квітень 2021 - 9 859 кВт*год на суму 36511,62 грн з ПДВ; акт №А-6089470311 за травень 2021 - 8 133 кВт*год на суму 30119,59 грн з ПДВ; акт №А-6220765264 за червень 2021 - 5 747 кВт*год на суму 21283,32 грн з ПДВ; акт №А-6078038624 за липень 2021 - 1 261 кВт*год на суму 4669,96 грн з ПДВ; акт №А-6078448328 за серпень 2021 - 2 884 кВт*год на суму 11691,07 грн з ПДВ; акт №489025504/9/1 за вересень 2021 - 8557 кВт*год на суму 39 998,41 грн з ПДВ; акт №489025504/10/1 за жовтень 2021 - 11252 кВт*год на суму 61531,74 грн з ПДВ; акт №489025504/11/1 за листопад 2021 - 9344 кВт*год на суму 55917,16 грн з ПДВ.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-08-10- 008839-а, що сформований 28.12.2021 на веб-порталі "Ргоzоrrо", правовідносини за вказаним Договором припинені.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо участі прокурора у справі.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Згідно положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).

У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Рівненську міську раду.

Згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно Статуту ЗДО №56, затвердженого наказом Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради №512 від 29.10.2018 засновником закладу освіти є територіальна громада міста Рівне в особі Рівненської міської ради. Уповноваженим органом засновника з питань освіти є управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради. Пунктом 9.2 Статуту передбачено, що майно закладу освіти є комунальною власністю і належить йому на правах оперативного управління.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

За час дії договору Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЕК" було поставлено значно меншу кількість товару, що могло створити перешкоди в реалізації міської ради покладених на неї завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську міську раду позивачем у цій справі.

Крім того, згідно з річним планом закупівлі, джерело фінансування вищевказаної закупівлі - місцевий бюджет.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування закладу незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Таким чином, оскільки, за результатами вивчення матеріалів закупівлі, витрати на оплату електричної енергії за Договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №16371-ВЦ від 28.01.2021, здійснювалися за рахунок коштів місцевого бюджету, ЗДО №56 розпорядилося не власними коштами, а витратило бюджетні кошти.

Як зазначалось вище, засновником ЗДО №56 є територіальна громада міста Рівне в особі Рівненської міської ради та власником його майна є територіальна громада м. Рівного, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів.

В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мав право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рівненської міської ради лист №50-56-10409 від 18.12.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

З відповіді Рівненської міської ради вбачається, що заходи реагування не вживались та не планувалися, що вказує на бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень прокуратурою.

Разом з тим, безпідставним є аргумент TOB "РОЕК" щодо необхідності проведення моніторингу закупівлі органами Держаудитслужби, а також необхідність залучення останньої у якості позивача.

Слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст.8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Рівненській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №16371-ВЦ від 28.01.2021, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.

Отже, у зв`язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі UA-2021-01-15-004854-a за предметом: "Електрична енергія" були відсутні.

Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Щодо вимоги про визнання додаткових угод недійсними.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи Договір №16371-ВЦ про постачання електричної енергії від 28.01.2021, ЗДО №56 (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 2,92 грн без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.

В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 72,50%.

Підставою для укладення Додаткової угоди №1 від 10.03.2021 стало звернення ТОВ "РОЕК" до ЗДО №56 з листом №661/161 від 23.02.2021, в якому товариство обґрунтовує необхідність збільшення ціни та додає роздруківку порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку ДП "Оператор ринку" за лютий 2021 року.

Із розміщеної на сайті ДП "Оператор ринку" інформації щодо середньозважених цін вбачається, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Зокрема, на момент укладення основного договору 28.01.2021 - ціна за МВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1680,85 грн, а на ВДР - 1670, 75 грн.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної Додаткової угоди №1 від 10.03.2021, TOB "РОЕК" надано відомості з веб-сайту ДП "Оператор ринку", яка містить порівняльний аналіз середньозважених цін на електричну енергію на лютий 2021 року. Сторони визначили ціну за 1 кВт*год - 3,08615 грн без ПДВ, тобто збільшивши ціну на 5,6%. Проте, згідно умов вказаної додаткової угоди остання поширює свою дію до договірних величин споживання з лютого 2021.

Водночас, станом на дату укладання згаданої додаткової угоди ціна за одиницю товару не збільшились, а навпаки зменшились. На момент укладення додаткової угоди №1 від 10.03.2021 ціна за кВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1675,33 грн.

В той же час, середньозважена ціна в лютому 2021 за кВт*год (без ПДВ) на ринку РДН становила 1632,56 грн, що менше ніж ціна, яка встановлена у Договорі, а на ВДР 1756,54 грн, тобто збільшилась лише на 4,8%.

При цьому, з інформації розміщеної на веб-порталі ДП "Оператор ринку" встановлено, що фактично ціна на електричну енергію на момент укладення Договору (28.01.2021) на РДН становила - 2 916,87 грн/МВт.год (без ПДВ), на ВДР - 3066,22 грн/МВт.год (без ПДВ), тоді як станом на 01.09.2021 (дата, з якої фактично поширюється дія додаткової угоди) ціна електричної енергії на РДН становить - 2886,95 грн/МВт.год, на ВДР - 30127,19 грн/МВт.год (без ПДВ).

Тобто, фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі, відбулося в сторону зменшення.

Одночасно, постачальник зобов`язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Враховуючи зазначене, вбачається, що надані TOB "РОЕК" дані з сайту ДП "Оператор ринку" не містять інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, а також на момент підписання додаткової угоди. Окрім цього, вони не відображають ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на "ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку з моменту підписання договору №16371-ВЦ від 28.01.2021 до моменту підписання додаткової угоди.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ "РОЕК" не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідність підписання Додаткової угоди №1 від 10.03.2021, а укладена угода суперечить ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 викладено правову позицію:

"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої ст.41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої ст.41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої ст.41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."

Cуд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№2-8,5 по відношенню до погодженої у договорі ціни, також здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення додаткових угод №№2-8,5 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (2,92 грн без ПДВ):

- Додатковою угодою №2 від 25.08.2021 на 12,7%: до 3,27256 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №3 від 31.08.2021 на 19%: до 3,47760 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №4 від 01.09.2021 на 25,4%: до 3,66441 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 14.09.2021 на 31,8%: до 3,85017 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №6 від 15.09.2021 на 39,9%: до 4,08541 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №7 від 02.11.2021 на 49,9%: до 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №8 від 03.11.2021 на 60,6%: до 4,37327 грн/кВт*год без ПДВ;

- Додатковою угодою №5 від 30.11.2021 на 72,5%: до 5,03812 грн/кВт*год без ПДВ;

Отже, сторонами договору не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст.41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що додаткові угоди №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України.

При цьому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Щодо позовної вимоги про стягнення коштів у розмірі 66113,93 грн.

Як встановлено, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 89709 кВт*год, тоді як ЗДО №56 оплачено 380454,21 грн.

В той же час, враховуючи що додаткові угоди №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою.

Таким чином розрахунок за поставлену енергію у 2021 році повинен здійснюватися за ціною 2,92 грн без ПДВ.

Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 314340,28 грн (89709*2,92+20%), що на 66113,93 грн менше фактично сплаченого.

Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд першої інстанції правомірно застосував норми ст.1212 ЦК України, а не ч.1 ст. 670 ЦК України, як помилково просив прокурор у позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 66113,93 грн.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 66113,93 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то відповідач зобов`язаний повернути їх позивачу, що відповідає приписам ст.ст.216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Як вірно встановив суд першої інстанції, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата ЗДО №56 грошових коштів в розмірі 66113,93 грн, а відтак вимога прокурора про стягнення зазначених коштів з ТОВ "РОЕК", як з особи яка їх отримала, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання недійсними додаткових угод №№1-8,5 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16371-ВЦ від 28.01.2021 та стягнення грошових коштів в розмірі 66113,93 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

При цьому, згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Прокурором сплачено судовий збір у розмірі 10736,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2476 від 21.12.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв`язку з задоволенням позову.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим, а спір виник неправильних дій відповідачів, судові витрати у справі по сплаті судового збору за розгляд позову правильно покладено на відповідачів рівними частинами.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/10/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 08.08.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.