Рішення

від 30.07.2024 по справі 902/393/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2024 р. Cправа № 902/393/24

за позовом: Немирівської міської ради (вул. Соборна, буд. 26, м. Немирів, Немирівський р-н., Вінницька обл., 22800)

до: Міхно Нелі Віталіївни ( АДРЕСА_1 )

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Стецюра А.І.

відповідача: Гонтар В.А.

присутній: ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

08.04.2024 Немирівська міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Міхно Нелі Віталіївни про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 матеріали справи розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі 902/393/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.05.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.04.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 13.06.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.05.2024 повідомлено учасників судового процесу про розгляд справи по суті, що відбудеться 13.06.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 13.06.2024 повідомлено учасників судового процесу про розгляд справи по суті, що відбудеться 30.07.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Позов обґрунтований тим, що між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Н.В., було укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.06.2016. Умовами договору встановлено, що Немирівська міська рада на підставі рішення від 26 травня 2016 року № 126 9 сесії 7 скликання Немирівської міської ради встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки за адресою: Вінницька область м. Немирів вул. Горького (біля будинку № 107), кадастровий номер 0523010100:01:003:0156 в інтересах СЕРВІТУАРІЯ на право розміщення ТС (групи стаціонарних ТС), а саме ФОП Міхно Нелі Віталіївні, площею 0,0015 га для здійснення підприємницької діяльності (п.1.1 договору). Цим договором встановлюється строковий особистий сервітут строком на 3 (три) роки з дати реєстрації цього договору (п.2.1. договору). По закінченню строку цього договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сторони не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомляють одна одну у письмовій формі. Продовження строку договору оформляється додатковою угодою. За доводами позивача оскільки після закінчення строку дії вказаного договору відповідач в добровільному порядку не здійснив демонтаж тимчасової споруди, останній звернувся з даним позовом до суду.

Із наявних документів у справі судом встановлено наступне: відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 0523010100:01:003:0156, площею 0,0015 га, знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького перебуває в комунальній власності Немирівської міської ради.

Відповідно до рішення 9 сесії Немирівської міської ради 7 скликання № 126 від 26 травня 2016 року «Про укладення договору на користування земельною ділянкою на умовах особистого строкового сервітуту з ФОП Міхно Нелею Віталіївною» прийнято рішення п. 1 «Укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди з фізичною особою - підприємцем Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку площею 0,0015 га (кадастровий номер 0523010100:01:003:0156 по вул. Горького (біля будинку 107) у м. Немирів, яка використовується для комерційного призначення, терміном на 3 (три) роки.

На виконання зазначеного рішення 01 червня 2016 року між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Н.В. укладено Договір особистого строкового сервітуту земельної ділянки кадастровий номер 0523010100:01:003:0156, за адресою: Вінницька область, м. Немирів (біля будинку № 107), площею 0,0015 га, для розміщення тимчасової споруди.

Відповідно до п. 2.1 Договору термін дії сервітуту встановлений на 3 (три) роки з дати реєстрації цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору встановлено, що дію цього Договору може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сторони не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомляють одна одну письмово. Продовження строку дії договору оформляється додатковою угодою.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заяв від сторін про продовження терміну дії Договору про встановлення відповідачу особистого строкового сервітуту, та відповідно додаткові угоди про продовження терміну його дії не укладались.

Поряд з цим, рішенням 36 сесії Немирівської міської ради 1 скликання від 18 квітня 2019 року № 890 «Про припинення договору оренди землі від 05.12.2013р., та договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.06.2016 року» було: припинено договір оренди землі, укладеного 05.12.2013 р. між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), розташованої в м. Немирів по вул. Горького, Вінницької області, площею 0,0015 га з кадастровим номером 0523010100:01:003:0156, в зв`язку з закінченням строку на який його було укладено. Припинено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 01.06.2016 року між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), розташованої в м. Немирів по вул. Горького, Вінницької області, площею 0,0015 га з кадастровим номером 0523010100:01:003:0156, в зв`язку з відмовою особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут. Зобов`язано ФОП Міхно Н.В. у місячний термін, після прийняття цього рішення, демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму), та повернути вищевказану земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

01.09.2021 року Міхно Н.В. , звернулась до Немирівської міської ради щодо із заявою (вх. № канц. 02-18-М-697 від 03.09.2024) про укладення договору оренди цієї земельної ділянки.

24.09.2021 року на зазначену заяву відповідачу надано лист, яким відмовлено в укладенні договору оренди земельної ділянки з огляду на наступне: передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Рішенням 36 сесії Немирівської міської ради 1 скликання від 18.04.2019 р. № 890 між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Нелею Віталіївною припинено договір оренди землі від 05.12.2013 р., в зв`язку із закінченням строку, та договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.06.2016 р., в зв`язку із відмовою особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут. Пунктом 5 цього рішення ФОП Міхно Н.В. було зобов`язано демонтувати тимчасову споруду, та повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду. Враховуючи вищевикладене, позивачем було повідомлено про необхідність терміново звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у стан не гірший, порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду, включаючи демонтаж тимчасової споруди.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів демонтажу тимчасової споруди не подав.

Представник відповідача в судовому засіданін проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі спливу строку, на який було встановлено сервітут.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.

Відповідно до рішення 9 сесії Немирівської міської ради 7 скликання № 126 від 26 травня 2016 року «Про укладення договору на користування земельною ділянкою на умовах особистого строкового сервітуту з ФОП Міхно Нелею Віталіївною» прийнято рішення п. 1 «Укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди з фізичною особою - підприємцем Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку площею 0,0015 га (кадастровий номер 0523010100:01:003:0156 по вул. Горького (біля будинку 107) у м. Немирів, яка використовується для комерційного призначення, терміном на 3 (три) роки.

На виконання зазначеного рішення 01 червня 2016 року між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Н.В. укладено Договір особистого строкового сервітуту земельної ділянки кадастровий номер 0523010100:01:003:0156, за адресою: Вінницька область, м. Немирів (біля будинку № 107), площею 0,0015 га, для розміщення тимчасової споруди.

У відповідності до погоджених умов договору, а саме п. 2.2. передбачено, що по закінченню строку цього договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сторони не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомляють одна одну у письмовій формі. Продовження строку дії договору оформляється додатковою угодою.

Отже, умовами договору, укладеного строком на 3 роки, сторони погодили можливість подовження строку договору. При цьому, умовами договору не передбачено автоматичного продовження строку дії договору.

В подальшому додаткових угод про продовження дії договору (договорів про зміни) між сторонами не укладалось.

Суду не подано доказів звернення сервітуарія до власника за 60 до закінчення строку дії договору з заявою про продовження строку дії договору. Викладене дозволяє стверджувати про втрату сервітуарієм права на продовження строку дії договору та припинення дії договору, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто до 02.06.2019.

За таких обставин, саме відповідачем не дотримано як умов договору.

Абзацом 1 ч.1, ч.2 ст.116 ЗК України, закріплено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до ст.1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 року № 340-IX (набрав чинності 16.07.2020) доповнено главу 19 ЗК України ст. 126-1 такого змісту:

Стаття 126-1. Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

1. Договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

2. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

3. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

4. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням 36 сесії Немирівської міської ради 1 скликання від 18 квітня 2019 року № 890 «Про припинення договору оренди землі від 05.12.2013 р., та договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.06.2016 року» було: припинено договір оренди землі, укладеного 05.12.2013 р. між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), розташованої в м. Немирів по вул. Горького, Вінницької області , площею 0,0015 га з кадастровим номером 0523010100:01:003:0156, в зв`язку з закінченням строку на який його було укладено. Припинено договір про встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного 01.06.2016 року між Немирівською міською радою та ФОП Міхно Нелею Віталіївною на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07), розташованої в м. Немирів по вул. Горького, Вінницької області , площею 0,0015 га з кадастровим номером 0523010100:01:003:0156, в зв`язку з відмовою особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут. Зобов`язано ФОП Міхно Н.В. у місячний термін, після прийняття цього рішення, демонтувати тимчасову споруду (малу архітектурну форму), та повернути вищевказану земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому орендар одержав її в оренду.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів щодо того, що відповідач після закінчення дії Договору здійснив демонтажу належної йому тимчасової споруди.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги зобов`язати Міхно Нелю Віталіївну усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки кадастровий номер 0523010100:01:003:0156, площею 0,0015 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького та перебуває в комунальній власності Немирівської міської ради шляхом демонтажу тимчасової споруди розміщеної на земельній ділянці підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Міхно Нелю Віталіївну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки кадастровий номер 0523010100:01:003:0156, площею 0,0015 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького та перебуває в комунальній власності Немирівської міської ради (код ЄДРПОУ 03772619) шляхом демонтажу тимчасової споруди розміщеної на земельній ділянці.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію рішення суду надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на електронну адресу позивача - inbox@nemyriv-mrada.gov.ua та до Електронного кабінету ЄСІТС.

Повне рішення складено 08 серпня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )