Рішення

від 29.07.2024 по справі 908/456/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/35/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024 Справа № 908/456/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» (вул. Перемоги, буд. 94, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код юридичної особи 37167882)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноцентр Навігатор» (юридична адреса: вул. Перемоги, будинок 94, м. Запоріжжя, 69005, адреса зазначена у договорах: вул. Перемоги, буд. 131А, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код юридичної особи 32372548)

про стягнення 560 014 грн 57 коп.

за участю представників

від позивача: Білик Н.О., самопредставництво, витяг з ЄДР

від відповідач: Шкабуро О.В., адвокат, ордер серія АР № 1168199 від 18.03.2024

від третьої особи: Шерстюк А.О., адвокат, ордер серія АР № 1182282 від 13.06.2024

СУТЬ СПОРУ:

Запорізька міська рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» про стягнення 560 014 грн 57 коп. дохід отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 23.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/456/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/456/24, присвоєно справі номер провадження 27/35/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

22.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 22.04.2024.

11.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від Запорізької міської ради надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 159 220 грн 33 коп. та витрати на сплату судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп. Також, просить суд повернути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради, надмірно сплачений судовий збір в сумі 5 372,22 грн, згідно платіжної інструкції № 153 від 19.02.2024 на суму 8 400 грн 22 коп.

Заява позивача прийнята судом.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 159 220 грн 33 коп.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 20.05.2024.

Ухвалою суду від 20.05.2024, в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Продовжено строк підготовчого провадження до 25.06.2024, відкладено підготовче засідання на 19.06.2024.

12.06.2024 через підсистему Електронний суд Товариством з обмеженою відповідальністю Комета-Авто подано до суду клопотання про приєднання до справи доказу, що підтверджують вжиття Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» заходів щодо отримання в оренду земельної ділянки згідно додатку.

14.06.2024 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» Шерстюк А.О. через підсистему «Електронний суд» подано заява про вступ у справу як представника.

14.06.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» подані пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Ухвалою суду від 19.06.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 10.07.2024.

У судовому засідання 10.07.2024 відповідач підтримав заяву про розстрочення виконання рішення, сформовану в системі «Електронний суд» 09.07.2024. Просив суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання судового рішення на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.07.2024 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 29.07.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2024 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 159 220 грн 33 коп.

Крім того, позивач просив суд повернути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради, надмірно сплачений судовий збір в сумі 5 372 грн 22 грн, згідно платіжної інструкції № 153 від 19.02.2024 на суму 8 400 грн 22 коп. грн.

Представник відповідача у судовому засідання 29.07.2024 відповідач підтримав заяву про розстрочення виконання рішення, сформовану в системі «Електронний суд» 09.07.2024. Просив суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання судового рішення на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Представник позивача не заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

Представник третьої особи підтримав позицію викладену у письмових поясненнях.

У судовому засіданні 29.07.2024, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2024 № 364596262, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» (відповідач) є власником об`єкта нерухомого майна майновий комплекс автостоянки № 9 (реєстраційний номер 14726258) за адресою: м. Запоріжжя вул. Перемоги, 94.

Земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, площею 0,9582 га, кадастровий номер: 2310100000:05:011:0010 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності, згідно ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України.

Станом на 06.02.2024 між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» не укладено договір оренди землі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94 відповідно до листа Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 01.02.2024 № 601/01/01-07/891.

Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» земельної ділянки комунальної форми власності, площею 0,9582 га, кадастровий номер 2310100000:05:011:0010, з цільовим призначенням: землі транспорту, без правовстановлюючих документів, за період часу з 01.01.2021 по 31.12.2023, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Згідно Інформації Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради (лист від 01.02.2024 № 06.1-14/168) Товариство з обмеженою відповідальністю «Комета-авто» (код за ЄДРПОУ 37167882) за період з 2021 року по 2023 рік до бюджету Запорізької міської ради за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» сплата не здійснювалась.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» (повний текст рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайту Запорізької міської ради.

Зазначеним рішення Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).

Відповідно до додатку до вказаного рішення (повний текст додатку до рішення знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті Запорізькоїміськоїрадирічний розмір орендної плати за земельні ділянки, землі транспорту становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу № НВ-2300010702024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.01.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:011:0010, загальною площею 0,9582 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, становить 7 617 402 грн 54 коп., у цінах 2024 року.

Таким чином, розмір річної орендної плати за користування вищезазначеною земельною ділянкою становить:

7 617 402 грн 54 коп.*3%=228 522 грн 07 коп. - в цінах 2024 року.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто», земельною ділянкою площею 0,9582 га, з кадастровим номером 2310100000:05:011:0010, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 склав 159 220 грн 33 коп., що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляться у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Несплата Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комета-авто», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда, розмішені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельного ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Натомість, відповідачем право на земельну ділянку у зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на цій ділянці, не отримане та не оформлене.

Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна об`єктивно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав.

Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з якою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому, кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.

Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Як визначено в ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту ЇЇ формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, з моменту визначення меж та площі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:05:011:0010, зазначена земельна ділянка є цілісним об`єктом цивільних прав, поділ або об`єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини.

До моменту поділу або об`єднання цієї земельної ділянки, права та обов`язки, що виникають у зв`язку з нею, розповсюджуються на всю в площу та у межах, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та визначених попередньою документацією із землеустрою.

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Правовий механізм переходу права на землю у зв`язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст.ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язково для всіх суб`єктів земельних відносин.

Отже, з моменту набуття у власність Відповідачем об`єктів нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності має лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав. Відповідно до ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяжень які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано, що підтверджується інформацією наданою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов; набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок Іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З часу виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, виник обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди.

Однак, відповідний договір оренди відповідачем не укладено. Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міського радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

В даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови: відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94. Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94. Це є проявом правової природи нерухомого майна.

Набута відповідачем будівля, будучи, згідно зі ст. 181 ЦК України, нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 ЗК України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Відповідач зберіг майно за рахунок позивача. Власником земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 94, є територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням ЇЇ розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за ЇЇ несплату.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 Господарського кодексу України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

У той час на відміну зобов`язань, які виникають із завдання шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до вимог ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно п.п. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який дохід, отриманий резидентами або не резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, визначається доходом підприємства.

До доходів включається будь-яке збільшення активу або зменшення зобов`язання, згідно з положеннями Бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153.

Разом з тим, дохід підприємства зменшується на суми витрат, до яких відноситься суми нарахованих податків.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.

За п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Як вже зазначалося, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору.

Крім того, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» укладено договір оренди майна, відповідно до п. 4.5 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» зобов`язаний сплачувати плату за землю.

З наданих документів вбачається, що відповідно до наданих платіжних доручень № 3763, № 4078, № 4406, № 4255, № 4707, № 4531, № 5005, № 4856, № 5352, № 5160, № 5515, № 5686, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» за період з 01.02.2021 по 31.12.2021 сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 245 356,89 грн. Відповідно до наданих платіжних доручень № 5861, № 6271, № 6400, № 6272, № 6401, № 6398, № 6402, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» за період з 01.02.2022 по 13.09.2022 сплачено до бюджету Запорізької міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» 155 437 грн 35 коп.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У зв`язку з цим, зазначені платежі, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор», мають враховуватись, як орендна плата за землю, за період з 2021 р. по 2022 р.

В зв`язку з тим, що дані обставини стали відомими позивачеві після пред`явлення даної позовної заяви, позивач 11.04.2024 надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, змінивши суму стягнення заборгованості до: 560 014,57 грн. 400 794,24 грн. = 159 220,33 грн., врахувавши здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноцентр «Навігатор» платежі.

Розмір заборгованості орендної плати за період 01.01.2021 по 31.12.2023, розраховано відповідно до наданих відповідачем платіжних доручень за період з 24.02.2021 по 13.09.2022, сума сплаченої орендної плати становить 24.02.2021 = 20 446,41 грн.; 30.03.2021 = 20 446,41 грн.; 29.04.2021 = 20 446,41 грн.; 28.05.2021 = 20 446,41 грн.; 30.06.2021 = 20 446,41 грн.; 29.07.2021 = 20 446,41 грн.; 30.08.2021 = 20 446,41 грн.; 30.09.2021 = 20 446,41 грн.; 29.10.2021 = 20 446,41 грн.; 30.11.2021 = 20 446,41 грн.; 29.12.2021 = 20 446,41 грн.; 31.01.2022 = 20 446,41 грн.; 28.02.2022 = 22 491,05 грн.; 28.07.2022 = 22 491,05 грн.; 28.07.2022 = 22 491,05 грн.; 13.09.2022 = 22 491,05 грн.; 13.09.2022 = 22 491,05 грн.; 13.09.2022 = 22 491,05 грн.; 13.09.2022 = 22 491,05 грн.

Загальна сума плати за оренду землі протягом 2021-2022 р.р. становить 400 794 грн 24 коп.

Загальна сума заборгованості з орендної плати за період 01.01.2021 по 31.12.2023 відповідача складає: 560 014,57 грн. 400 794,24 грн. = 159 220 грн 33 коп.

Беручи до уваги, що за вищевказаний період часу відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він отримав від безпідставно набутого майна в розмірі 159 220 грн 33 коп.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав доказів сплати позивачу недоотриманих грошових коштів у сумі 159 220 грн 33 коп., проти позову не заперечив, контррозрахунку суми, заявленої до стягнення, не надав.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, позовні вимоги задовольняються судом.

З відповідача на користь позивача стягується 159 220 грн 33 коп. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023.

У заяві, яка сформована в системі «Електронний суд» 09.07.2024 (вх. № 13965/08-08/24 від 10.07.2024) відповідач просив суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання судового рішення на шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає чіткого переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна здійснюватися судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку в будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними або винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Встановлення необхідності надання відстрочки або розстрочки виконання рішення здійснюється в залежності від конкретних обставин, що мають бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, інші обставини справи, надзвичайні події тощо. При цьому, суд бере до уваги викладені відповідачем обставини, специфіку підприємства відповідача, його фінансовий стан, який підтверджується звітом про фінансові результати та іншими доказами.

При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Крім того, оскільки сама по собі розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах процесуального права, а також у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

В обґрунтування свого клопотання про розстрочення виконання судового рішення відповідач, посилаючись на наступне. Відповідно до Фінансової звітності малого підприємства (Додаток 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність») чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ТОВ «Комета-Авто» за 2023 рік становить 15900 грн (копія звіту додається). Аналогічний дохід за 2023 рік в сумі 15900 грн задекларовано відповідачем в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств (копія декларації додається). Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.07.2024 2 Відповідно до банківських виписок ТОВ «Комета-Авто», товариство здійснює мінімальну діяльність за рахунок зворотної фінансової допомоги, сплачуючи лише комунальні послуги та комісію з обслуговування рахунку. Така ситуація склалась внаслідок потрапляння 22.09.2022 ворожої ракети на територію ТОВ «Комета-Авто», що використовувалась як відкрита платна охороняєма автостоянка, що підтверджується витягом з ЄРДР з кримінального провадження № 22022080000000020, номер заяви 215. Відповідно до зазначеного витягу, 22.09.2022 було здійснено обстріл об`єктів цивільної інфраструктури у м. Запоріжжя, що розташовані поблизу буд. 94 по вул. Перемоги, в тому пошкоджено будівлі та майно мийки самообслуговування, яка розташована за вказаною адресою та належить ФОП Кучер (копія додається). В свою чергу, ФОП Кучер орендує у ТОВ «Комета-Авто» територію для розташування постраждалої мийки самообслуговування (копія договору оренди додається). Таким чином, у випадку задоволення позову, виконання рішення стане не можливим для ТОВ «Комета-Авто».

Представник позивача не заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців, про що зазначив у клопотання відповідача.

Відповідачем на підтвердження наведених ним обставин щодо матеріального становища товариства надано в матеріали справи копії фінансової звітності, податкової декларації, заключних виписок Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто».

Суд оцінив у сукупності викладені відповідачем обставини та надані ним документи, майнові інтереси обох сторін, зокрема й можливі негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Крім того, суд, зокрема, приймає до уваги наявність загальновідомих надзвичайних обставин, а саме - введення на території України воєнного стану, що негативно впливає на провадження господарської діяльності, отримання прибутків та, як наслідок, спроможність своєчасного ведення розрахунків з контрагентами та/або кредиторами.

Хоча місто Запоріжжя не відноситься та не відносилося до тієї територій, на яких велися активні бойові дії, однак необхідно враховувати загальні тенденції, які призвели до негативних наслідків у вигляді спаду економічної активності суб`єктів господарювання як у місті Запоріжжі, яке знаходиться у безпосередній наближеності до лінії зіткнення, та виїзду у зв`язку із цим певної частини мешканців міста в інші більш безпечні місця, так і на території Запорізької області, з огляду на тимчасову окупацію більшої її частини.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити, що сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора, та надати розстрочку виконання судового рішення строком на шість календарних місяців, шляхом сплати рівними частинами, з дня ухвалення рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З пункту 1 частини 1 статті 7 зазначеного Закону слідує, що у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі переплаченої суми повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Відповідно до платіжної інструкції № 153 (внутрішній номер 329304007) від 19.02.2024 за подання позовної заяви у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 8 400 грн 22 коп. 1,5 % від ціни первісно заявлених позовних вимог (560 014 грн 57 коп.). Платником судового збору за вказаною платіжною інструкцією є Виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892).

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, ціна позову склала 159 220 грн 33 коп., тому належний до сплати судовий збір за цією вимогою становить 3028 грн 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2024).

Отже переплата судового збору у зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог становить 5 372 грн 22 (8400,22-3028,00).

У заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем викладено відповідне клопотання про повернення з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради надмірно сплаченого судового збору в розмірі 5 372 грн 22 коп.

З огляду на наведені вище норми права, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання позивача про повернення позивачу в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради з Державного бюджету надмірно сплаченого судового збору в сумі 5 372 грн 22 коп.

Враховуючи приписи статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 028 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» (вул. Перемоги, буд. 94, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код юридичної особи 37167882) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 в розмірі 159 220 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять) грн 33 коп., отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення суми 159 220 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять) грн. 33 коп. на 6 (шість) місяців, з щомісячною оплатою рівними частинами, з дня ухвалення рішення, до 29 числа кожного місяця починаючи з:

29.09.2024 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 72 коп.;

29.10.2024 - 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 72 коп.;

29.11.2024 - 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 72 коп.;

29.12.2024 - 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 72 коп.;

29.01.2025 - 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 72 коп.;

28.02.2025 - 26 536 (двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 73 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комета-Авто» (вул. Перемоги, буд. 94, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код юридичної особи 37167882) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, ЄДРПОУ 02140892.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5 372 (п`ять тисяч триста сімдесят дві) грн 22 коп. згідно платіжної інструкції № 153 від 19.02.2024 на суму 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн 22 коп. на наступні реквізити: отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.