Рішення

від 02.08.2024 по справі 908/453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/25/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 справа № 908/453/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/453/24

за позовом акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" (вул. Вороніна, буд. 23, кв. 182, м. Запоріжжя, 69120)

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення солідарно 1481951,18 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" через підсистему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно 1481951,18 грн. заборгованості по кредитному договору № 11529081000 від 29.12.2021, яка складається з: 1319088,26 грн. заборгованості за кредитом, 120456,22 грн. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами, 42406,70 грн. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 - позичальником умов кредитного договору № 11529081000 від 29.12.2021 щодо повернення кредитних коштів. Враховуючи, що виконання зобов`язань за зазначеним договором забезпечено договором поруки № 288134 від 29.12.2021, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 533, 553, 554, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 справу № 908/453/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/453/24, присвоєно справі номер провадження 18/25/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/453/24; відповідачам (кожному окремо) запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 03.04.2024, відзив(и) на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву(вів) (у разі отримання) надати суду відповідь на відзив(и).

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Направлена на адресу відповідача-1 ухвала суду від 11.03.2024 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням Запорізької товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" є: вул. Вороніна, буд. 23, кв. 182, м. Запоріжжя, 69120, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою "за закінченням терміну зберігання", ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу-1.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем-1 та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача-1 щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача-1 про відкриття провадження у справі № 908/453/24 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач-1 міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ""://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Права відповідача-1, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача-1 не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 11.03.2024 у справі № 908/453/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача-1 у цей строк та пізніше не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від відповідача-2 29.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив. За доводами відповідача-2, враховуючи положення п. 1.1.2. та п. 1.2.2. Кредитного договору, заявлена до стягнення сума 1481951,18 грн. має доводитись позивачем первинними документами, якими є банківські виписки по вказаних рахунках, натомість надані позивачем документи: виписка по кредитному договору з (вкл) 29.12.2021 по (вкл.) 16.02.2024, довідка-розрахунок заборгованості за кредитом ТОВ «МКС ХОЛДИНГ» на 16.02.2024 за кредитним договором № 11529081000 від 29.12.2021, довідка-розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ТОВ «МКС ХОЛДИНГ» на 16.02.2024 за кредитним договором №11529081000 від 29.12.2021, довідка-розрахунок заборгованості по процентам за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін ТОВ «МКС ХОЛДИНГ» на 16.02.2024 за кредитним договором № 11529081000 від 29.12.2021, довідка-розрахунок заборгованості за кредитом на 16.02.2024, не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які відповідно повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони, тобто позивача. Відповідач-2 звертає увагу, що розрахунки позивача складені ним в односторонньому порядку і самі по собі не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не відповідають вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів, тому, за відсутності первинних документів, не можуть вважатися доказами, які підтверджують суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом, і як наслідок, загальну суму боргу тощо. Відповідач-2 вказує, що позивачем не додано до позовної заяви жодного первинного документа, який вміщує запис про операції здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій, як належного та допустимого доказу по справі, що підтверджує обставини руху коштів по конкретному банківському рахунку, відображених позивачем у виписці по кредитному договору та довідках-розрахунках. Відповідач просив в позові відмовити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідачем-2 віднесено 10000,00 грн., які він просить стягнути з позивача.

Від позивача на електронну адресу суду 02.04.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача-2 спростовує тим, що підписуючи кредитний договір №11529081000 від 29.12.2021, сторони погодились з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення Кредиту, викладених у цьому Договорі та у "Правилах (договірних умовах) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів AT "УКРСИББАНК". Позивач відзначив, що в обґрунтування вимог про стягнення заборгованості ним надано Виписку за кредитним договором та Довідку-розрахунок заборгованості по кредитному договору, які сформовано в хронологічному порядку за кожним видом платежу з зазначенням дати нарахування, розміру платежу; при обчисленні відсотків вказано дату нарахування, відсоткову ставку, та дату погашення. Документів на спростування розрахунку відповідач-2 не надав. Позивач звертає увагу, що факт укладання кредитного договору не заперечувався і відповідачем-2 не надано ніякої правової оцінки та не спростовано той факт, що протягом тривалого часу взагалі не здійснювались погашення заборгованості за Кредитним договором, що свідчить про порушене право позивача. Також, за доводами позивача, відповідач-2 не зазначає жодної обставини, яка б вказувала на те, що заборгованості по спірному договору не існує, а тому слід вважати, що цим самим відповідач-2 фактично визнає наявну заборгованість за кредитним договором. Щодо заявлених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомоги позивач вказав на відсутність доказів понесення таких витрат.

Від відповідача-2 04.04.2024 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач-2 підтримав висловлені у відзиві на позов доводи та зазначив, що судова практика, на яку посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки відноситься до відносин, які є відмінними від тих, що є предметом справи № 908/453/24. Також відповіда-2 зазначив, що надана позивачем до позову Виписка за кредитним договором свідомо оформлена позивачем у спосіб, який ускладнює суду та відповідачу-2 розуміння утворення заборгованості, оскільки з виписки вбачається, що за «Дебетом», позивачем без згоди Позичальника помилково проведено видаткових платіжних операцій (дебетових переказів) на суму 3489703,68 грн. (при цьому сума кредиту відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору становить 1500000,00 грн.), водночас із чим за «Кредитом» позивачем отримано від Позичальника надходжень (кредитових переказів) на суму 422872,35 грн., відтак ціна позову 1481951,18 грн. є наслідком помилкових платіжних операцій з вини позивача і позивач зобов`язаний вжити заходів до повернення Позичальнику 1989703,68 грн. згідно наступного розрахунку: 3489703,68 грн. - 1500000,00 грн. = 1989703,68 грн. Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума 1481951,18 грн. (1319088,26 + 162862,92) виникла внаслідок помилкових платіжних операцій з вини позивача і має доводитись ним первинними документами, якими є банківські виписки по вказаних у Кредитному договорі рахунках, а не односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій Позивача. Крім того, за твердженням відповідача-2, інформаційне повідомлення позивача про Зміни Правил, опублікованих у розділі оголошення газети «Урядовий кур`єр» від 01.06.2018 № 102 (6218) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до відповідних правил (договірних умов), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15). Відповідач-2 наголошує, що відсутність підпису відповідача-1 на Правилах (договірних умовах) відкриття та обслуговування банківського рахунку суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, самозайнятих осіб, представництв - клієнтів АТ «УКРСИББАНК» фактично надає можливість позивачу надати суду умови у будь-якій редакції, найбільш сприятливій для задоволення позову, та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем-2.

Відповіді на заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив позивачем не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/453/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення - 02.08.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "УКРСИББАНК" (Банк або Кредитор, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" (Клієнт, відповідач-1) 29.12.2021 укладений кредитний договір № 11529081000 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного договору Банк надає Клієнту Кредит в сумі 1500000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок, а Клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених Договором.

За визначенням п. 1.1.1 Кредитного договору, кредит надається шляхом: зарахування Банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Клієнта № НОМЕР_1 у Кредитора для подальшого використання за цільовим призначенням.

Надання Кредиту здійснюється з "29" грудня 2021 року (п. 1.2.1 Кредитного договору).

Пунктом 1.2.2 Кредитного договору передбачено, що Клієнт зобов`язаний повернути Кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення Кредиту (Додаток №2 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше "28" грудня 2023 року, якщо тільки відповідно до умов Договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за Кредитом. Клієнт зобов`язується повертати Кредит та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі відповідно до умов Договору на рахунок № UA 7535100500000037395П529081 у Кредитора, а якщо реквізити для погашення Траншу зазначені в Заяві на видачу Траншу, то погашення здійснюється на зазначений рахунок.

Згідно із п.п. 1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору для Строкової суми Кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 11,9% (одинадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних. Для Простроченої суми Кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для Строкової суми Кредиту на дату виникнення такого прострочення.

Проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами (п. 1.3.3 Кредитного договору).

Клієнт сплачує Банку комісії згідно з Додатком №1 до Договору у порядку, визначеному Правилами (п. 1.3.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору виконання зобов`язань Клієнта за договором забезпечується наступним чином: з метою забезпечення Клієнта Банком приймається порука ОСОБА_1 . Умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов`язань Клієнта за договором, Заявами та додатковими угодам до договору, укладеними протягом строку дії договору.

Додатком № 1 до Кредитного договору передбачено перелік комісій, порядок їх нарахування та сплати: комісія за надання кредиту - 0,50% від суми кредиту (або траншу), нараховується та сплачується в день надання кредиту/траншу кредиту.

Додатком № 2 до Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту (погашення здійснюється щомісячно 10-12 числа місяця в розмірі 62500,00 грн. по 28.12.2023).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором АТ "УКРСИББАНК" (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) 29.12.2021 укладений договір поруки № 288134 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника (тих, що існують на теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому, в тому числі тих на підставі окремих договорів, що можуть бути укладені в рамках Основного договору) щодо сплати:

- суми кредиту за Основним договором у розмірі 1500000,00 грн., та

- процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших санкцій, передбачених умовами Основного договору, та

- суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо Основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Пунктом 1.3 Договору поруки визначено, що відповідальність Поручителя за усіма у сукупності Основними зобов`язаннями обмежується сумою, що становить 2250000,00 грн.

Згідно із п. 1.4 Договору поруки строк поруки становить 12 років з дня укладення цього договору.

За визначенням п. 2.1 Договору поруки, у разі порушення Основного зобов`язання відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною. Поручитель відповідає за Основним зобов`язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручаться за виконання Боржником такого Основного зобов`язання, якщо договором з іншою особою не встановлено інше.

За даними позивача, станом на 16.02.2024 заборгованість за Кредитним договором становить 1481951,18 грн., які складаються з: 1319088,26 грн. заборгованості за кредитом, 120456,22 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 42406,70 грн. заборгованості за процентами за користування грошовими коштам понад встановлений договором термін.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач, відповідно до пункту 1.1 кредитного договору надав відповідачу-1 кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача у розмірі 1500000,00 грн., про що свідчить Виписка за кредитним договором з 29.12.2021 по 16.02.2024, яка містяться в матеріалах справи.

Відповідач-1 не виконав взятих на себе зобов`язань вчасно, кожного місяця не сплачував платежі у повному обсязі згідно Графіку погашення кредиту, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом та за процентами за користування кредитом.

За умовами Кредитного договору та узгодженого сторонами Графіка погашення кредиту, дата повернення кредиту - не пізніше 28.12.2023.

Отже, позивач, цілком правомірно заявив вимогу про повне погашення заборгованості за кредитом та сплату процентів за користування кредитом.

Доказів повернення кредиту відповідачем-1 суду не надано.

Як вбачається з наданої позивачем Довідки-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу-1 нараховувалися проценти на прострочену заборгованість з 31.01.2022. Загалом за відповідачем-1 обліковується 1319088,26 грн. заборгованості за кредитом, 120456,22 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31.01.2022 по 28.12.2023 та 42406,70 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін за період з 30.06.2022 по 31.01.2024.

Розрахунки позивача перевірено судом та визнано правильними.

Заперечення відповідача-2 щодо недоведеності позивачем первинними документами, що вміщують запис про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій як належного та допустимого доказу руху коштів по конкретному банківському рахунку, суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до п. 5.6 Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Згідно із п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

У відповідності ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 встановлено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

За визначенням п. 5.4 Положенням №254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, аналіз вищенаведених норм надає підстави для висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивачем в обґрунтування своїх вимог надані - Виписка за кредитним договором, Довідка-розрахунок заборгованості по кредитному договору, довідка-розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, Довідка-розрахунок за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін. Розрахунки сформовано в хронологічному порядку за кожним видом платежу, із зазначенням дати нарахування, розміру платежу. При обчисленні відсотків вказано дату нарахування, відсоткову ставку та дату погашення. Документів на спростування розрахунку матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведене, надані на підтвердження своїх вимог Виписка за кредитним договором та Довідки-розрахунки є роздруківкою даних всіх операцій за кредитним договором і підтверджують факт здійснення таких операцій.

Отже, вказані Довідки-розрахунки є консолідованими документами, які на підставі умов кредитного договору місять відомості про дати виникнення зобов`язання та ступінь їх виконання (прострочення, часткову сплату) за весь час дії кредитного договору. Розрахунок складено відповідно до умов договору.

Діюче законодавство не встановлює обов`язку сторони доводити розмір заборгованості саме первинними бухгалтерськими документами. Розмір заборгованості може бути доведено письмовими доказами (в даному випадку розрахунком заборгованості), який перевіряється судом на предмет відповідності умовам договору та зіставляється з наявними у справі доказами щодо виконання зобов`язань.

Відповідно до наданої Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач-1 здійснював погашення кредиту та відсотків, що само по собі підтверджує ту обставину, що відповідач-1 отримав грошові кошти згідно Кредитного договору.

Факт укладання Кредитного договору відповідачем-2, який є одночасно єдиним засновником та керівником ТВ "МКС ХОЛДИНГ"(відповідача-1), не заперечувався.

Суд враховує, що відповідно до умов Кредитного договору, підписуючи кредитний договір №11529081000 від 29.12.2021, сторони погодились з умовами та порядком надання, обслуговування та погашення Кредиту, викладених у цьому Договорі та у "Правилах (договірних умовах) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що проводять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів AT "УКРСИББАНК" (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, та опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» №102 від 01.06.2018. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами сторін під Правилами, та сторони визнають, що Правила є невід`ємною частиною Договору і не підлягають додатковому підписанню сторонами. Верховний Суд дійшов аналогічних висновків з цього питання у постановах від 30.01.2018 у справі № 750/4903/14, від 05.09.2018 у справі № 461/1720/16.

Пунктом 9.1 Правил визначено, що Банк самостійно веде облік i здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог НБУ та умов договору. У випадку наявності суперечок між Сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов`язань Позичальника, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про стан, первинні документи (платіжні доручення Позичальника), дані балансу, надані Банком i т.д., якщо Позичальник не доведе недійсність наданих Банком документів або не надасть інших доказів виконання зобов`язань.

Відповідно до бухгалтерського обліку, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, банком сформовано в електронному вигляді, а потім роздрукована на паперовому носії Довідка-розрахунок заборгованості та виписка по Кредитному договору. Довідка-розрахунок повністю відповідає вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 N 55, містить в собі: назву та номер документу, завізована особистим підписом відповідальної особи з відбитком мокрої печатки Банку.

Таким чином, з огляду на нездійснення відповідачем-1 погашення кредиту у повному обсязі, визначеному Кредитним договором та Графіком погашення кредиту, є доведеним факт отримання від позивача кредитних коштів та факт наявності заборгованості відповідача-1 за тілом кредиту в сумі 1319088,26 грн., за процентами за користування кредитом в сумі 120456,22 грн. та за процентами за користування грошовими коштам понад встановлений договором термін у сумі 42406,70 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення неповернутої суми кредиту та прострочених процентів є обґрунтованими та задовольняються судом.

Також судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором овердрафту укладений договір поруки з громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2).

За умовами Договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору (суми кредиту за Основним договором у розмірі 1500000,00 грн., процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших санкцій, передбачених умовами Основного договору).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов`язання, яке може виникнути в майбутньому.

З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).

З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Основне зобов`язання в даній справі з надання кредиту виникло між юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб`єктної юрисдикції справи у спорі.

Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Умовами Договору поруки визначений строк поруки - 12 років з дня укладення цього договору.

Разом з цим, в процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов`язання за Кредитним договором відповідачем-1 не виконані, у зв`язку з чим станом на день винесення рішення Позичальник має заборгованість 1319088,26 грн. неповернутої суми кредиту, 120456,22 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 42406,70 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін. Отже, зобов`язання по Кредитному договору (Основному договору) не припинилися, а оскільки договір поруки укладений сторонами для забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором, то не припинилася і дія договору поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, доказів належного виконання зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів у визначений договором строк суду не надав.

Відповідач-2 визнані судом обґрунтованими позовні вимоги та доводи позивача належними доказами не спростував.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1, 2 на користь позивача.

Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір складає 17783,42 грн. та підлягає розподіленню порівну між відповідачем-1 та відповідачем-2 (по 8891,71 грн.).

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що АТ "УКРСИББАНК" сплачено судовий збір у розмірі 22229,27 грн. (платіжна інструкція № 0023169047 від 21.02.2024).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 17783,42 грн. (1481951,18 грн. х 1,5% х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 4445,85 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого АТ "УКРСИББАНК" судового збору в розмірі 4445,85 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" (вул. Вороніна, буд. 23, кв. 182, м. Запоріжжя, 69120; ідентифікаційний код 42084800) солідарно з фізичною особою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 09807750) 1319088,26 грн. (один мільйон триста дев`ятнадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 26 коп.) заборгованості за кредитом, 120456,22 грн. (сто двадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 22 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом, 42406,70 грн. (сорок дві тисячі чотириста шість грн. 70 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін. Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) солідарно з товариством з обмеженою відповідальністю МКС ХОЛДИНГ" (вул. Вороніна, буд. 23, кв. 182, м. Запоріжжя, 69120; ідентифікаційний код 42084800) на користь акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 09807750) 1319088,26 грн. (один мільйон триста дев`ятнадцять тисяч вісімдесят вісім грн. 26 коп.) заборгованості за кредитом, 120456,22 грн. (сто двадцять тисяч чотириста п`ятдесят шість грн. 22 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом, 42406,70 грн. (сорок дві тисячі чотириста шість грн. 70 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом понад встановлений договором термін. Видати наказ.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКС ХОЛДИНГ" (вул. Вороніна, буд. 23, кв. 182, м. Запоріжжя, 69120; ідентифікаційний код 42084800) на користь акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 09807750) 8891,72 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну грн. 71 коп.) судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 09807750) 8891,72 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну грн. 71 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2024.

Суддя В.В. Левкут