Рішення

від 30.07.2024 по справі 916/5503/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5503/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Кафланової А.С.

від позивача: Подоляк В.Г. адвокат (приймав участь у судовому засідання в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс А701, код ЄДРПОУ 14347262) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) про стягнення 1286046,08грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» про стягнення 1286046,08грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» умов укладеного між сторонами договору поставки №1236 від 27.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №916/5503/23, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.01.2024 о 10:00.

В підготовчому засіданні від 30.01.2024 було оголошено перерву на 27.02.20245 о 11:00 про що зазначено в протоколі судового засідання.

05.02.2024 за вх.суду№4537/24 відповідач надав до суду відзив на позов.

15.02.2024 за вх.суду№6313/24 позивач надав до суду відповідь на відзив.

В підготовчому засіданні від 27.02.2024 було оголошено перерву на 12.03.20245 о 10:50 про що зазначено в протоколі судового засідання.

В підготовчому засіданні від 12.03.2024 було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/5503/23, призначено справу до розгляду по суті на 09.04.2024 о 12:20 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 09.04.2024 було оголошено перерву на 25.04.2024 о 12:20 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 24.04.2024, судове засідання 25.04.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.05.2024 призначено судове засідання на 14.05.2024 о 11:10 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 14.05.2024 було оголошено перерву на 28.05.2024 о 10:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2024, судове засідання 28.05.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 06.06.2024 призначено судове засідання на 20.06.2024 о 10:50 та викликано учасників справи у судове засідання.

10.06.2024 за вх.суду№22732/24 відповідач звернувся до суду з заявою про зменшення штрафних санкцій.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 19.06.2024, судове засідання 20.06.2024 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 24.06.2024 призначено судове засідання на 18.07.2024 о 10:50 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 18.07.2024 було оголошено перерву на 30.07.2024 о 10:10 про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 30.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/5503/23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 27.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №1236 (далі договір) з урахуванням узгоджених тоді ж у Протоколі розбіжностей до такого договору редакцій окремих пунктів договору. У подальшому 29.12.2020 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою продовжили дію договору до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що за умовами договору Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а Покупець прийняти і сплатити товар, на умовах, визначених цим договором. Згідно договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість, а також строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції. Приймання товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від постачальника. Оригінали супроводжувальних документів Постачальник передає Покупцю разом із товаром (п. 3.1 договору). Повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та рахунок постачальника (п. 3.6 договору). Виходячи з умов п. 4.1 договору обов`язок Постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару Покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній (п. 4.2 договору).

Згідно п. 7.3 договору Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору (п. 7.4 договору). Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником (п. 7.6 договору). Пункт 7.7 договору передбачає, що покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.

У випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від простроченої суми зобов`язання, за кожний день затримки оплати (п. 8.1 договору).

Сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.3 договору).

Згідно п. 11.4 договору всі правовідносини, які з`являються в ході виконання договору, та їм не врегульовані, регулюються Господарським кодексом України, а також іншими актами діючого законодавства України.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем 15.12.2020 згідно товарної накладної №3046187735 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 222 729,03грн з ПДВ. Накладна підписана тодішнім директором відповідача Южбабенко В.І., на накладній наявний відтиск печатки ТОВ «СТРОЙ ОПТ», що свідчить про прийняття 15.12.2020 такого товару відповідачем, а отже, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо передачі (поставки) товару в повному обсязі та поставив його загальною вартістю 1 222 729,03грн (з ПДВ). Відповідач почав оплачувати позивачу поставлений товар з 09.02.2021 року. Оплату за товар, поставлений по накладній №3046187735 від 15.12.2020, відповідач здійснював довільно і частинами по 21.12.2021 року, після чого взагалі перестав платити за такий товар. Станом на 30.06.2021 позивач та відповідач в підписаному Акті звіряння розрахунків зафіксували, а відповідно, відповідач визнав, що він здійснив 17 платежів й оплатив суму у розмірі 350345,81грн, а також що його заборгованість на вказану дату становить 872 383,22грн.

Позивач вказує, що всього у період з 09.02.2021 по 21.12.2021 відповідач здійснив: два повернення частини товару, що був йому поставлений по накладній, а саме: 01.12.2021 по накладній на повернення товару №211002/12533 повернуто товар на суму 101 775,30грн з ПДВ та по накладній на повернення товару №211002/12534 повернуто товар на суму 12,00грн з ПДВ, а також 40 платежів у рахунок оплати за товар, поставлений позивачем як Постачальником за накладною, але так і не оплатив всю вартість такого товару. У результаті цього за відповідачем по договору станом на дату його останнього платежу (21.12.2021) склався борг у сумі 524 736,64грн з оплати такого товару.

Як зазначає позивач, після деокупації Херсонської міської територіальної громади позивач звертався до відповідача в телефонному режимі щодо погашення боргу, а також з вимогою №47 від 10.05.2023 (про сплату заборгованості по договору), яка була відправлена як електронний документ (повідомлення про заборгованість ТОВ «СТРОЙ ОПТ») з електронним підписом 11.05.2023 з використанням онлайн-сервісу електронного документообігу. Паперові копії електронної вимоги (повідомлення про заборгованість ТОВ «СТРОЙ ОПТ») №47 від 10.05.2023, електронної квитанції про підписання у сервісі Вчасно повідомлення про заборгованість ТОВ «СТРОЙ ОПТ») однак вказана вимога залишилася без відповіді зі сторони відповідача, борг не повернуто. Позивач повторно звернувся до відповідача щодо оплати ним його заборгованості за товар, поставлений по накладній. Так, 14.11.2023 року через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» відповідачу позивачем була відправлена цінним листом Претензія (повторна) за вих. №145 від 10.11.2023 про погашення заборгованості за договором поставки №1236 від 27.07.2020. Згідно інформації із сайту АТ «Укрпошта» по трекінгу відстеження за номером поштового відправлення претензія позивача з 16.11.2023 знаходилася у точці видачі/доставки, а наразі повертається поштовим оператором за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, як стверджує позивач, заборгованість відповідача становить 524 736,64грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, позивач, на підставі п.8.1. договору нарахував останньому пеню у сумі 461 335,08грн та на підставі ст. 625 ЦК України, 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 524 736,64грн основного боргу, 461335,08грн пені, 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що місцезнаходження відповідача та розподільчого складу на який була здійснена поставка продукції є місто Херсон. Загальновідомим фактом є те, що територія міста Херсон та Херсонська область були окуповані збройними силами російської операції в період з 24 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року. Частина Херсонської області залишається окупованою на поточну дату. Зазначена інформація підтверджується наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року.

Відповідач вказує, що відповідно до чинного законодавства існує обмеження щодо здійснення розрахунків з підприємствами, що знаходять на окупованій території, тому в період окупації ТОВ «СТРОЙ ОПТ» не міг здійснювати розрахунки. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами та доповненнями), законодавцем встановлено ряд окремих правил та обмежень щодо здійснення діяльності на тимчасово окупованих територіях. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: - Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.07.2023 після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Таким чином, Відповідач (Покупець) на законодавчому рівні був позбавлений можливості здійснювати будь яку господарську діяльність та території м. Херсона та/ або Херсонської області, і взагалі в будь-якому іншому місті України, допоки не здійснить перереєстрацію податкової адреси на іншу територію України. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: - Під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. Більш того, ч. 6 ст. 13 Закону, регламентує «Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється». Відповідно до Листа Національного банку України № 25-112/69267 від 24.11.2014 року «Про окремі питання діяльності банків» та Постанови Національного банку України № 466 від 06.08.2014 року «Про призупинення здійснення фінансових операцій», введено надзвичайний режим банківської системи, призупинено банками, небанківськими установами, національним оператором поштового зв`язку здійснення усіх видів фінансових операцій (приймання /виплати коштів) у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Як вказує відповідач, в період окупації міста Херсон відповідач в силу дію об`єктивних обставин, незалежних від його волі не міг здійснювати реалізацію товару, тому у вказаний період були відсутні оплати за товар. Після деокупації міста Херсон відповідач не міг відновити повноцінну роботу по реалізації товару внаслідок постійних обстрілів да неоднократних пожеж на території складського приміщення, які мали місце через потрапляння боєприпасів. В складському приміщені, де знаходився нереалізований товар відбулися пожежі 14.12.2022, 03.02.2023 та 15.05.2023, що підтверджується актами про пожежу доданими до відзиву. Тобто, зобов`язання відповідача по оплаті за реалізований товар згідно пункту 7.3 договору поставки не наступили, оскільки не було факту реалізації товару, через обставини форс-мажор.

Відповідач зазначає, що позивач стверджує, що ним була направлена після деокупації міста Херсон вимога щодо погашення заборгованості №47 від 10.05.2023 року, шляхом направлення на електрону адресу відповідача, однак із наданих доказів позивача неможливо визначити на яку саме електронну адресу була направлена вимога. Крім того, в результаті заволодіння майном підприємства ТОВ «СТРОЙ ОПТ» в період окупації військовими формуваннями російської федерації (про що порушено відповідне кримінальне провадження ЄРДР 120022230000002888) відповідач позбавлений можливості перевірити доставку та отримання цього повідомлення. Тому, вимогу про оплату за поставлений товар №47 від 10.05.2023 не була направлена відповідачу належним чином, оскільки позивачем не надано доказів її надсилання на юридичну адресу місцезнаходження відповідача або на визначену сторонами електрону адресу відповідача. Щодо повторної вимоги позивача від 14.11.2023, яку позивач направив відповідачу поштовим направлення на адресу місцезнаходження відповідача місто Херсон, вулиця Шенгелія, 3а. Зазначену вимогу відповідач також не отримував, оскільки саме 14.11.2023 відповідач здійснив перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи на нову адресу : місто Херсон, вулиця 49 Гвардійської херсонської дивізії , 24, офіс 19.

Відповідач наполягає на тому, що проаналізувавши умови договору поставки та застосовуючи вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання відповідача оплатити за поставлений товар виникло через 7 календарних днів після направлення позивачем вимоги оплатити за поставлений товар, тобто 21.11.2023, а не з дати поставки товару як помилково вважає позивач. Зобов`язання оплатити за поставлений товар виникло 21.11.2023. Отже, розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції необхідно здійснювати саме від цієї дати. Проте позивач здійснює такий розрахунок від дати поставки товару, що є порушенням умов договору поставки що був укладений між сторонами та приписів чинного законодавства України.

Як зазначає відповідач, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Територія Херсонської області, зокрема й м. Херсон були окуповані російськими загарбниками. Сам факт тимчасової окупації м. Херсона є загальновідомим та не підлягає доказуванню. Відповідно до пункту 10.2 договору поставки №1236 від 27.07.2020, за наявності форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором продовжується на час дії таких обставин. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання є причинно-наслідковий зв`язок. Військова агресія російської федерації м проти України з 24.02.2022 року є загальновідомим фактом, не потребує доказування і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Відтак вказані обставини форс-мажору відстрочують строк виконання первісним відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки на час дії військового стану. Відповідно до пункту 10.2. У випадку настання обставин, передбачених п.10.1 строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, на протязі якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір. Факт настання обставин форс мажору (обставин непереборної сили) засвідчується листом Торгово промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідно до цього листа зазначені обставини, а саме військова агресії російської проти України з 24.02.2022 до їх офіційного завершення є надзвичайними та невідворотніми обставинами. В даному випадку не було порушення зобов`язання, оскільки зобов`язанні по оплаті за товар виникає виключно після його реалізації товару. Враховуючи наявність прямих причинно-наслідкових зв`язків між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки у позивача відсутні підстави для вимоги до відповідача щодо оплати за нереалізований товар. Позивач помилково визначив момент виникнення зобов`язання відповідача по оплаті за нереалізований товар. « 28» лютого 2022 року Торгово-промислова палата України, на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від « 02» грудня 1997 року за № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, Листом №2024/02.0- 7.1 засвідчила, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану. Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: - Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Таким чином, відповідач (Покупець) на законодавчому рівні був позбавлений можливості здійснювати будь яку господарську діяльність та території м. Херсона та/ або Херсонської області, і взагалі в будь-якому іншому місті України, допоки не здійснить перереєстрацію податкової адреси на іншу територію України.

Також відповідач стверджує, що борг за поставлений товар 524 736,64грн, загальний розмір санкцій та неустойки, що заявлені позивачем 761 309,44грн, тобто розмір штрафних санкцій заявлений позивачем становить 145% від вартості поставлено та неоплаченого товару.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що відповідач хибно визначає момент (дату), з якого (якої) настає у нього обов`язок з оплати за поставлений позивачем товар, оскільки базується на неправильному застосуванні норм матеріального права (на неправильному їх тлумаченні, застосуванні норми закону, яка не підлягає застосуванню, а також незастосуванні норми закону, яка підлягає застосуванню у відповідні ситуації). По-перше, подію «після реалізації товару» не можна означити подією, яка «неминуче має настати». Натомість позивач і відповідач, погодивши у договорі строк оплати товару з вказівкою на подію «після реалізації товару», обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Тобто така подія як реалізація товару носить ймовірний характер, а не категоричний характер. Тлумачення відповідачем умови п. 7.3. договору як відкладальної щодо обов`язку оплати за товар дозволяє йому ніколи не виконувати свої зобов`язання перед позивачем за отриманий товар, оскільки, відповідачу достатньо постійно заявляти про те, що товар нереалізований з тих чи інших причин, у т.ч. і у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Позивач зазначає, що дата 21.11.2023 як строк оплати за поставлений відповідачу по договору товар, тобто через 7 календарних днів після направлення позивачем вимоги оплатити за поставлений товар (14.11.2023 року через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» відповідачу позивачем була відправлена цінним листом претензія (повторна) за вих. №145 від 10.11.2023 про погашення заборгованості за договором поставки №1236 від 27.07.2020), визначена помилково у зв`язку із застосуванням норми ч. 2 ст. 530 ЦК України без норм частин 1 і 2 ст.692 ЦК України. Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як стверджує позивач, помилковим є і висновок відповідача про те, що розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції необхідно здійснювати саме від цієї дати 21.11.2023. Отже, оскільки договір не містить умови про строк/термін оплати покупцем постачальнику поставленого товару, а прийняття відповідачем товару по товарній накладній №3046187735 від 15.02.2020 відбулося 15.12.2020, враховуючи, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України), а також враховуючи умову ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо негайності виконання зобов`язання у контексті із ч.ч. 1 і 2 ст.692 ЦК України, то зобов`язання з оплати за товар мало бути повністю виконаним відповідачем як покупцем негайно після прийняття товару, тобто 16.12.2020. Оплату у вказаний термін відповідач не здійснив, що тягне за собою правові наслідки у вигляді сплати неустойки (пені за п. 8.1. договору) і відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Відповідно з 16.12.2020 необхідно здійснювати розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції

Позивач вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на такі підстави неможливості виконання зобов`язання з оплати за товар по договору: - на законодавчі заборони ведення господарської діяльності та здійснення переказів коштів (за ч. 2, 3, 6 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»); - на пожежі, які трапилися 14.12.2022, 03.02.2023 та 15.05.2023 за адресою орендованого Відповідачем складу в м. Херсон по вул. Кольцова, буд. 57; на військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Такі підстави, за твердженням Відповідача, є для нього форс-мажорними, тобто надзвичайними і невідворотними, і відповідно тому стверджує про неможливість виконання зобов`язання з оплати за товар по Договору. З цієї ж причини, керуючись п. 10.2 Договору, відповідач вважає, що такі обставини продовжують строк виконання ним зобов`язань по договору та звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар. Однак, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою Російською Федерацією протягом періоду з 01.03.2022р. по 11.11.2022р. Як вказував позивач у позовній заяві та у п.2.1. розділу 2 даної відповіді на відзив зобов`язання відповідача з оплати за товар по договору мало бути повністю виконаним ще 16.12.2020, тобто до моменту введення на території України воєнного стану та тимчасової окупації міста Херсон і, зрозуміло, задовго до початку дії для відповідача заборон по ч. 2, 3, 6 ст. 13, ч. 2 ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Та й навіть якщо припустити, що 21 листопада 2023 року є строком оплати за поставлений по договору товар, тобто через 7 календарних днів після направлення позивачем відповідачу вимоги оплатити за товар (14.11.2023 року позивачем була відправлена Претензія (повторна) за вих. №145 від 10.11.2023 про погашення заборгованості за договором поставки №1236 від 27.07.2020), на чому наполягає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, то вищевказані законодавчі заборони станом на 21.11.2023 незастосовні по відношенню до відповідача, оскільки на вказану дату Херсонська міська територіальна громада вже не була тимчасово окупованою територією. Відповідач не довів належними і допустимими доказами дію щодо нього (у контексті виконання його обов`язку перед позивачем з оплати за товар і звільнення від відповідальності за таку неоплату) як форс-мажорних наступних обставин: військової агресії Російської Федерації проти України (що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану), пожеж 14.12.2022, 03.02.2023 та 15.05.2023 на складі відповідача і законодавчих заборон ведення господарської діяльності та здійснення переказів.

Як стверджує позивач, зобов`язання відповідача з оплати за поставлений йому товар мало бути повністю виконаним ще 16.12.2020, тобто до початку військової агресії Російської Федерації проти України (що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану) і законодавчих заборон ведення господарської діяльності та здійснення переказів коштів під час тимчасової окупації Херсона Російською Федерацією пройшло більше року, а до події першої із пожеж на складі відповідача за адресою м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57 минуло майже два роки. До вказаних подій відповідач вже давно міг розрахуватися за поставлений товар, але цього не зробив. Це свідчить, що відповідач проігнорував законодавчі вимоги, встановлені ст. 193 ГК України, п. 6 ст. 3 ЦК України, ч.3 ст. 509 ЦК України, щодо виконання договірних зобов`язань справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу. Якщо ж розглядати 21 листопада 2023 року як строк оплати за поставлений по договору товар, тобто через 7 календарних днів після направлення позивачем відповідачу вимоги оплатити за товар (14.11.2023 року позивачем була відправлена Претензія (повторна) за вих. №145 від 10.11.2023), на чому наполягає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, то вищевказані події (військова агресія Російської Федерації проти України, законодавчі заборони і пожежі) взагалі не можуть розглядатися як форс-мажорні обставини для продовження строку виконання відповідачем зобов`язань по договору і звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання по договору. Це тому, що такі події мали місце задовго до 21 листопада 2023 року, задовго до цієї дати закінчилися пожежі, дія законодавчих заборон та окупація Херсонської міської територіальної громади.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як видно з матеріалів справи, 27.07.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1236 з урахуванням узгоджених тоді ж у Протоколі розбіжностей до такого договору редакцій окремих пунктів договору.

У подальшому 29.12.2020 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою продовжили дію договору до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за договором.

За ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору, позивачем 15.12.2020 згідно товарної накладної №3046187735 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 222 729,03грн з ПДВ. Накладна підписана директором відповідача Южбабенко В.І., на накладній наявний відтиск печатки ТОВ «СТРОЙ ОПТ», що свідчить про прийняття 15.12.2020 такого товару відповідачем, а отже, позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо передачі (поставки) товару в повному обсязі та поставив його загальною вартістю 1 222 729,03грн (з ПДВ).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 7.3 договору Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 даного договору (п. 7.4 договору). Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника або інший рахунок, вказаний постачальником (п. 7.6 договору). Пункт 7.7 договору передбачає, що покупець за необхідністю надає постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факсу та у інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач почав оплачувати позивачу поставлений товар з 09.02.2021 року. Оплату за товар, поставлений по накладній №3046187735 від 15.12.2020, відповідач здійснював по 21.12.2021.

Станом на 30.06.2021 позивач та відповідач в підписаному Акті звіряння розрахунків зафіксували, а відповідно, відповідач визнав, що він здійснив 17 платежів й оплатив суму у розмірі 350345,81грн, а також що його заборгованість на вказану дату становить 872 383,22грн.

Позивач вказує, що всього у період з 09.02.2021 по 21.12.2021 відповідач здійснив: два повернення частини товару, що був йому поставлений по накладній, а саме: 01.12.2021 по накладній на повернення товару №211002/12533 повернуто товар на суму 101 775,30грн з ПДВ та по накладній на повернення товару №211002/12534 повернуто товар на суму 12,00грн з ПДВ, а також 40 платежів у рахунок оплати за товар, поставлений позивачем як Постачальником за накладною, але так і не оплатив всю вартість такого товару.

У результаті цього за відповідачем по договору станом на дату його останнього платежу (21.12.2021) склався борг у сумі 524 736,64грн з оплати такого товару.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Однак, станом на день розгляду справи відповідач за отриманий товар не розрахувався, доказів, що спростовують позовні вимоги не надав у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 524 736,64грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 461 335,08грн за період 17.12.2020 30.06.2023, слід зазначити наступне.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. договору закріплено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання покупцем зобов`язань по оплаті поставленого товару постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від простроченої суми зобов`язання, за кожний день затримки оплати (п. 8.1 договору).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 461 335,08грн за період 17.12.2020 30.06.2023 зазначає наступне.

Позивач зазначає дату початку нарахування пені саме з дати поставки товару, однак умовами договору, а саме п.7.3. договору встановлено, що Покупець зобов`язаний оплачувати реалізований товар щотижня.

Тобто умовами договору не передбачено граничного строку оплати з якого починається нарахування штрафних санкцій, тому доводи позивача про те що період нарахування штрафних санкцій починається дати поставки судом до уваги не приймається, оскільки суперечить умовам договору.

Щодо початку строку нарахування штрафних санкцій з дати претензії (10.11.2023) то слід зазначити, що позивачем невірно зазначений розрахунок пені, а суд не зобов`язаний встановлювати період нарахування та здійснювати розрахунок штрафних санкцій, а може лише перевірити правильність нарахування сум, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача у сумі 461 335,08грн за період 17.12.2020 30.06.2023.

Щодо стягнення з відповідача 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних втрат слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у зв`язку із невірним періодом нарахування, а розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснений за такий самий період що й пеня, суд також відмовляє і у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» підлягають задоволенню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» 524 736,64грн основного боргу, у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» 461 335,08грн пені, 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 11419,64грн покласти на позивача, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7871,05грн покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс А701, код ЄДРПОУ 14347262) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) про стягнення 1286046,08грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, 24, офіс 19, код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБЕРТ БОШ ЛТД» (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1В, офіс А701, код ЄДРПОУ 14347262) 524 736,64грн основного боргу, 7871,05грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. У позовних вимогах про стягнення 461 335,08грн пені, 58 061,20грн 3% річних та 241 913,16грн інфляційних відмовити.

Повне рішення складено 08 серпня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова