Постанова

від 17.07.2024 по справі 917/1701/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1701/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (колегія суддів: Терещенко О. І., Тихий П. В., Плахов О. В.) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 (суддя Кльопов І. Г.) у справі

за позовною заявою заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про визнання недійcним договору оренди земельних ділянок та скасування державної реєстрації,

за участю представника Офісу Генерального прокурора - Колодяжної А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним укладений між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2017, номери записів про інше речове право: 19534293, 19534258, 19534631, 19533356, 19533261, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки з одночасним припиненням цього права відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. Рішенням 38 сесії 6 скликання Комсомольської міської ради Полтавської області від 19.11.2013 року (зі змінами від 18.11.2014 року та 20.10.2015 року) надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території м. Комсомольська Полтавської області.

3. В подальшому рішенням 18 сесії 7 скликання Горішньоплавнівської міської ради Полтавській області (постановою Верховної Ради України від 01.06.2016 року № 1377-VIII місто Комсомольськ перейменовано в місто Горішні Плавні) від 22.12.2016 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення 6 земельних ділянок на території м. Горішні Плавні загальною площею 146,7583 га (земельної ділянки площею 27,2764 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0173), земельної ділянки площею 11,4366 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0168), земельної ділянки площею 9,7933 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0169), земельної ділянки площею 54,1213 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0170), площею 36,7780 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0171), земельної ділянки площею 7,3527 га (кадастровий номер 5310200000:50:029:0172) для ведення фермерського господарства та передачі їх в оренду ОСОБА_1 .

4. На підставі вказаного рішення, 13.03.2017 між Горішньоплавнівською міською радою Полтавській області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди № 6/17 зазначених земельних ділянок загальною площею 146,7583 га для ведення фермерського господарства на території м. Горішні Плавні Полтавської області.

5. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди зазначених земельних ділянок зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області 16.03.2017, номери записів про речове право - 19534293, 19534631, 19534258, 19533261, 19533784, 19533356.

6. Горішньоплавнівською міською радою 15.10.2019 прийнято рішення "Про припинення права оренди земельної ділянки та внесення змін до договору оренди землі з громадянином ОСОБА_1 на земельні ділянки, розташовані на території міста Горішні Плавні" та припинено ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172 площею 7,3527 га, розташовану на території

АДРЕСА_1 . На виконання цього рішення між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1/19 до договору оренди землі № 6/17 від 13.03.2017 та внесено зміни із виключення земельної ділянки з кадастровим номером 5310200000:50:029:0172 із переліку переданих земельних ділянок.

8. Рішенням Горішньоплавнівської міської ради від 19.07.2019 "Про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами та проведення земельних торгів у формі аукціону", земельну ділянку, кадастровий номер 5310200000:50:029:0172, у м. Горішні Плавні Полтавської області, площею 7,3527 га, включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

9. Відповідно до протоколу аукціону переможцем земельних торгів стало Фермерське господарство "Відродження-Агро" (далі - ФГ "Відродження-Агро"), з яким 23.12.2019 було укладено договір оренди землі № 17/19. При цьому засновником ФГ "Відродження-Агро" з моменту його створення, а саме з 01.06.2010, є ОСОБА_1 .

10. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір оренди землі укладено з порушенням статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", а тому він підлягає визнанню недійсним із скасуванням записів про державну реєстрацію права оренди, які були зроблені на його підставі. Прокурор посилається на те, що оскільки на момент отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок ним вже було створено відповідне фермерське господарство (ФГ "Відродження-Агро"), то всі земельні ділянки для фермерського господарства останній повинен був отримувати у користування як юридична особа лише на конкурентних засадах - за результатами земельних торгів.

Короткий зміст судових рішень

11. 29.02.2024 Господарський суд Полтавської області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, про закриття провадження у справі з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

12. Судові рішення, якими було закрито провадження у справі, ґрунтуються на тому, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України та має розглядатися за правилами цивільного судочинства згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України), оскільки є спором у справі про право цивільне, тобто має приватноправовий характер, а також належний суб`єктний склад сторін цього спору, до якого відноситься, зокрема, фізична особа.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

13. 27.05.2024 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

14. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник зазначив, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі № 917/1701/23 суди першої та апеляційної інстанцій всупереч частині четвертій статті 236 ГПК України помилково відхилили висновки щодо застосування статті 20 ГПК України, статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

15. Касаційне провадження відкрито на підставах, визначених в абзаці 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

16. 05.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін. Відповідач зазначає про те, що висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних відносин у даній справі, суб`єктний склад учасників справ відрізняється.

Позиція Верховного Суду

17. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

18. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

20. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

21. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

22. За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

23. Разом з тим відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

24. Отже, під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі, суб`єктного складу правовідносин.

25. Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

26. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами ЗК України. Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначаються нормами Закону України "Про фермерське господарство".

27. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

28. Судами було встановлено, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору оренди та державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки, надані в користування саме для ведення фермерського господарства.

29. Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

30. Враховуючи, що земельні ділянки надавалися в користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що орендарем за оспорюваним договором оренди та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фізична особа, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів.

31. Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо належності цього спору до юрисдикції цивільного суду та обґрунтованості закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України - з тієї підстави, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Такі висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, які ґрунтуються виключно на суб`єктному складі учасників справи, без врахування змісту правовідносин, є помилковими та не відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

32. У зазначеній вище справі № 922/1830/19 Велика Палата надала наступні висновки: "6.39. Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства. 6.40. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання. 6.67. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство".

33. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо користування землями фермерського господарства, а також щодо правомірності надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства мають розглядатися господарськими судами.

34. Правовідносини у цій справі за своїм змістом є подібними правовідносинам у справі № 922/1830/19, оскільки стосуються правомірності надання та користування земельними ділянками для ведення фермерського господарства, а отже, судами першої та апеляційної інстанцій помилково не було враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду.

35. Колегія суддів також враховує, що керівник Кременчуцької місцевої прокуратури 27.05.2019, тобто до подання позову до господарського суду, вже звертався до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, яким затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства та передано їх в оренду ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельних ділянок № 6/17 від 17.03.2017, укладеного між Горішньоплавнівською міською радою та ОСОБА_1 , та скасування записів про Державну реєстрацію права оренди земельних ділянок під номерами 19534355, 19534295, 19534631, 19533367, 19533848, 19533909.

36. Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 534/800/19 за вищевказаним цивільним позовом провадження було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з непідвідомчістю справи суду цивільної юрисдикції із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

37. При цьому посилання відповідача на ту обставину, що у справі № 534/800/19, так само як і у справі № 922/1830/19, відповідачем, окрім фізичної особи, було залучено також і юридичну особу, не має значення для визначення юрисдикції спору, а тому не змінює висновків суду касаційної інстанції щодо необхідності задоволення касаційної скарги.

38. Таким чином, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не є законними та обґрунтованими, норми права застосовані судами без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду.

39. Враховуючи викладене, судові рішення у цій справі слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. У силу частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу повністю для продовження розгляду.

42. Згідно із частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

43. Отже, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої й постанови апеляційної інстанції з направленням матеріалів справи до місцевого господарського суду для продовження розгляду.

Судові витрати

44. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, а справа передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 29.02.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 917/1701/23 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач