Ухвала

від 07.08.2024 по справі 910/4770/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4770/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Котягіна Андрія Сергійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024

у справі за позовом фізичної особи-підприємця Котягіна Андрія Сергійовича

до: 1) Управління Служби безпеки України у Волинській області,

2) Головного управління Національної поліції у Волинській області,

3) Державної казначейської служби України,

про стягнення 867 988,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління Служби безпеки України у Волинській області (далі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3) про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.07.2022):

- 279 129,72 грн з відповідача-1 від реалізації майна;

- 488 858,28 грн з Державного бюджету України (через відповідача-3) на відшкодування збитків, завданих відповідачем-1 і відповідачем-2;

- 100 000,00 грн з Державного бюджету України (через відповідача-3) на відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем-1 і відповідачем-2.

Позов мотивований посиланням на обставини неповернення відповідачем-1 коштів після реалізації арештованого майна в межах кримінального провадження, право на яке перейшло до позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Мото" на підставі укладеного між ними договору.

Крім того, позивач доводив наявність підстав для стягнення на його користь різниці між вартістю конфіскованого товару та сумою коштів після його реалізації, а також моральної шкоди, завданої йому внаслідок тривалого кримінального та адміністративного переслідування.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2022 у задоволені позову відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.04.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд постановою від 28.08.2023 частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.02.2024 частково задовольнив позов. Стягнув з відповідача-1 на користь позивача грошові кошти від реалізації майна у розмірі 279 129,72 грн. В іншій частині позову відмовив.

Суд виходив з того, що:

- зважаючи на встановленні обставини набуття позивачем права власності на спірне майно на підставі договору відступлення, накладення в межах кримінальної справи арешту на таке майно, реалізацію цього майна зі зберіганням коштів від такої реалізації на депозитному рахунку відповідача-1, закриття у подальшому кримінальної справи та скасування арешту, враховуючи приписи статті 169 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 4 постанови слідчого Слідчого відділу Любомльського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 24.11.2020, суд зауважив, що зазначені грошові кошти в сумі 279 129,72 грн мають бути передані позивачу.

- позивачем не доведено обставин неправомірності дій органів державної влади під час передачі для реалізації спірного майна, що, зокрема, свідчить про відсутність складу правопорушення та підстав для стягнення суми збитків;

- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що дії відповідача 1 та відповідача 2 призвели до завдання позивачу моральної шкоди, з огляду на що суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.07.2024 апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення. Задовольнив апеляційну скаргу відповідача-1. Скасував рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024. Прийняв нове рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог до відповідачив.

19.07.2024 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняте нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22..2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Скаржник підставою касаційного оскарження визначив виключний випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди прийняли рішення без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20, від 09.06.2021 у справі № 726/837/20, від 29.09.2021 у справі № 166/1222/20, від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17.

Разом з тим, скаржник не зазначив норму права (абзац, пункт, частину статті, статтю), яку було застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду у вищевказаних постановах, у подібних правовідносинах.

Колегія суддів зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Котягіна Андрія Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 910/4770/22 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 910/4770/22 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач