Ухвала

від 07.08.2024 по справі 453/1306/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1306/24

№ провадження 2-о/453/80/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 року суддя Сколівського районного суду Львівської області Брона А.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, за участю заінтересованих осіб - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області та ОСОБА_2 .

Просить суд встановити факт утримання ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дітей віком до 18-ти років, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На обґрунтування заяви зазначає про те, що 19.05.2016 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час перебування у якому в них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 , та ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька ОСОБА_5 . Його дружина, під час перебування у попередньому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 народила сина ОСОБА_3 . Згідно рішення Сколівського районного суду Львівської області від 15.07.2010 року ОСОБА_6 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Заявник вказує, що з моменту перебування у шлюбних стосунках з ОСОБА_2 , окрім своїх дітей, до цього часу виховує, утримує та піклується про здоров`я та всебічний розвиток сина ОСОБА_3 , оскільки працює на посаді монтажника у ФОП ОСОБА_7 та має можливість надавати матеріальну допомогу. Абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 3543-ХІІ від 21.10.1993, передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема жінки та чоловіки, на утримання яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Таким чином, на думку заявника, визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 15 ЦК України, визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено ч.1 ст. 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Так, згідно з частиною другою даної статті ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, а саме двоє дітей від шлюбу з ОСОБА_2 , та дитини дружини від попереднього шлюбу. У поданій заяві зазначає, що від встановлення даного факту залежить виникнення у нього прав та обов`язків, які передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-ХІІ).

За визначенням ст.1 Закону №3543-ХІІ мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №2232-XII визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Для отримання відстрочки від мобілізації батьки повинні подати заяву до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) з пакетом необхідних документів, які підтверджують сімейний стан та кількість дітей. Це можуть бути свідоцтва про народження дітей або документи, які підтверджують усиновлення чи опіку.

Суд зазначає, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту перебування на утриманні дітей для надання можливості отримання заявником відстрочки від мобілізації.

Доказів того, що заявник звертався у позасудовому порядку до правомочних органів з відповідною заявою чи отримав відмову такого правомочного органу у наданні відстрочки, суду не надано. Тобто позасудового порядку встановлення такого факту, а саме наявності на утриманні трьох неповнолітніх дітей, заявник не дотримався, та відмови у встановленні такого факту, яку б мав право оскаржити в порядку адміністративного судочинства, правомочним органом не отримав, .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21 вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, встановлені чинним Цивільним процесуальним кодексом України повноваження суду цивільної юрисдикції на розгляд справ в порядку окремого провадження не є наслідком, що будь-який юридичний факт, який просить встановити особа в судовому порядку, підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таких підстав, враховуючи вимоги заяви та надані до заяви докази, слід відмовити у відкритті провадження за даною заявою, яка подана в порядку окремого провадження, при цьому заявнику необхідно роз`яснити, що спірне питання підлягає вирішенню у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а в разі незгоди із рішенням відповідального органу він має право звернутися до відповідного адміністративного суду із позовом в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 13, 186, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя