Постанова

від 17.12.2024 по справі 453/1306/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/1306/24 Головуючий у 1 інстанції: Брона А. Л.

Провадження № 22-ц/811/2598/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 07 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, в якій просив встановити факт утримання ним дітей віком до 18-ти років, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заяву обґрунтовував тим, що 19.05.2016 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_5 , та ІНФОРМАЦІЯ_4 донька - ОСОБА_6 . Під час перебування у попередньому шлюбі з ОСОБА_7 , його дружина народила сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 15.07.2010 року ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .

Зазначав, що з часу перебування у шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , крім своїх дітей, також виховує, утримує та піклується про здоров`я та всебічний розвиток сина дружини ОСОБА_4 . При цьому, він працює монтажником у ФОП ОСОБА_8 , має постійний заробіток та має можливість утримувати трьох дітей.

Абзацом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема жінки та чоловіки, на утримання яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Таким чином визначальним фактом є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей. У зв`язку з наведеним, просив заяву задоволити, встановити факт утримання ним трьох дітей віком до 18-ти років, оскільки встановлення даного факту має для нього юридичне значення, так як є підставою длявідстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Оскаржуваною ухвалою у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

Ухвалу судуоскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначив,що відмовляючиу відкриттіпровадження усправі,суд першоїінстанції виходивз того,що заява ОСОБА_1 про встановленняфакту,що маєюридичне значення,підлягає вирішеннюв позасудовомупорядку відповіднодо встановленоїзаконом процедури,а вразі незгодиз рішеннямвідповідного органувін маєправо назвернення доадміністративного судуз позовомв порядкуадміністративного судочинства.Однак,зазначений висновоксуду невідповідає практиціВерховного Суду,згідно якої юридичніфакти,які належатьвстановлювати всудовому порядку,вирішуються судамицивільної юрисдикціїза правиламиЦПК України.При цьому, суд не врахував, що чинним законодавством не передбачено іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, крім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку цивільного судочинства.

Просить ухвалу суду скасувати.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скаргу підтримали з підстав, наведених у них, просили скаргу задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Статтею 124Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт перебування на його утриманні дітей віком до 18-ти років - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому зазначав, що встановлення даногофакту маєдля ньогоюридичне значення,оскільки єпідставою длявідстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення з підстав, що така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення факту перебування на утриманні заявника трьох дітей до 18 років для надання можливості отримання ним відстрочки від мобілізації чинним законом передбачено позасудовий порядок. При цьому, суд зазначив, що лише у випадку незгоди заявника з рішеннями стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийнятими у позасудовому порядку, заявник матиме право на оскарження таких до суду адміністративної юрисдикції.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині 7 ст. 19 ЦПК України зазначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До зазначених правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, відступивши від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції на наведені положення закону та практику Верховного Суду увагу не звернув, не врахував, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, факту перебування особи на утриманні, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правиламиЦПК України незалежно від мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів з суб`єктами владних повноважень, та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

З наведених мотивів, ухвалу суду слід скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції

При цьому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суду першої інстанції слід врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132 цс23), що у справахпро встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманні) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманні дитини,тому такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадженняз обов`язковим залученням органу опіки та піклування (ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України).

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 07 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 грудня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра