Вирок

від 08.08.2024 по справі 285/2113/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/2113/24

Провадження № 1-кп/0285/502/24

08 серпня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…………........ ОСОБА_1 ,

секретаря…………..............….. ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора……………………... ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ......................... ОСОБА_4 ,

захисника.................................... ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду

кримінальне провадження №12024060530000207, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2024,

по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, уродженця м Ананьїв Ананьївського району Одеської області,

який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

проживає в АДРЕСА_2 ,

військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у листопаді 2016 року, точної датита часув ходірозслідування невстановлено, будучи військовослужбовцем військової частини-польова пошта НОМЕР_2 , перебуваючи в зоні в АТО в АДРЕСА_3 , в підвальному приміщенні школи знайшов дерев`яний ящик, в якому знаходилася вогнепальна зброя: ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В1 номер екземпляру НОМЕР_3 та бойові припаси: 4 реактивні протитанкові гранати ПГ-7Л, 4 порохові заряди ПГ-7ПМ, які при конструктивному поєднанні є чотирма 40-мм пострілами динамо-реактивного типу ПГ-7ВЛ.

У подальшому, в точно не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.02.2024, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на придбання, носіння, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, взяв зазначену вище вогнепальну зброю та бойові припаси, тобто придбав їх, та перевіз до свого, на той час, місця проживання по АДРЕСА_4 , де заховав в літній кухні, тобто незаконно переніс та став зберігати.

16.02.2024 близько 21:30 год ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї, прийшов до домоволодіння по АДРЕСА_4 , де в літній кухні взяв вищевказані ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В» номер екземпляру НОМЕР_3 , 2 реактивні протитанкові гранати ПГ-7Л та 3 порохові заряди ПГ-7ПМ і відразу на автомобілі таксі «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_4 , перевіз їх в парк озброєння та військової техніки № НОМЕР_5 військового містечка № НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_5 , де залишив на зберігання по 01:40 год 17.02.2024.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що дійсно знайшов гранатомет та бойові припаси і зберігав їх без дозволу у час, місці та за обставин, зазначених в обвинувальному акті.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Приймаючи до уваги той факт, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин та беручи до уваги, що прокурором також не оспорено фактичні обставини провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою усіх учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів.

При цьому учасникам судового провадження роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 у справі Девеер проти Бельгії, держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками, сумнівів у добровільності такої позиції в суду немає.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 та його умисні дії, які виразились у носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням до нього ст.75 КК України строком на 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Захисник просив пом`якшити покарання обвинуваченому, призначивши 3 роки позбавлення волі із застосуванням до нього ст.75 КК України строком на 1 рік.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття.

Водночас суд не погоджується з тим, що в діях ОСОБА_4 є активне сприяння розкриттю злочину, оскільки під такими розуміються дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений надавав органам досудового розслідування допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує:

ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, його характер;

вік та дані про особу, який раніше не судимий; вину у скоєному визнав, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно;

положення ст.ст.50, 65 КК України, згідно яким особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Резюмуючи викладене, суд погоджується з думкою сторін щодо виду покарання у виді позбавлення волі. Необхідно зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій мають використовуватися не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи. Виправлення як мета покарання це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, це ті певні зміни в особистості винної особи, які утримують її в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору, виправлення обвинуваченого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Відтак, беручи до уваги думки як прокурора, так і захисника, суд призначає обвинуваченому покарання строком на 4 роки позбавлення волі і, враховуючи його особу, який є учасником бойових дій, усвідомив протиправність свого вчинку, його відношення до скоєного, наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приходить висновку про те, що ОСОБА_4 не є небезпечною особою, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст.75 КК України в умовах звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 роки. На підставі ст.76 КК України на обвинуваченого покладатимуться відповідні обов`язки кримінально-виправного характеру.

Саме таке покарання відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Строки позбавлення волі та звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням є співмірними із вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів.

У даній справі суд звертає увагу на період строку, протягом якого обвинувачений зберігав знайдену зброю і бойові припаси, та час, коли в Україні введено воєнний стан, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину і в умовах збройної агресії з боку іншої держави, він набуває особливого значення.

Запобіжний захід не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за проведення вибухотехнічної експертизи №СЕ-19/106-24/2851-ВТХ від 25.03.2024 в сумі 4543,68 грн та експертизи зброї №СЕ-19/106-24/2964-БЛ від 12.03.2024 в сумі 3029,12 грн, слід стягнути з обвинуваченого відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/976/24 від 20.02.2024, необхідно скасувати.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до правил, передбачених ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 337, 370, 371, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і роботи

та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування в сумі 7572,80 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 20.02.2024, на одяг та взуття ОСОБА_4 : куртку, кофту, штани «adidas», кросівки.

Речові докази у кримінальному провадженні:

1) змив з порохового заряду до гранатометного пострілу в паперовому пакеті №NPU0045894; змив з гранатомету РПГ-7 в паперовому пакеті №NPU0045897, які знаходяться на зберіганні в кімнаті схову речових доказів Звягельського РВП, знищити;

2) куртку, кофту, штани, кросівки в спецпакетах №№PSP4341884, PSP4341885, PSP4341886, повернути власнику ОСОБА_4 ;

3) заводські полімерні упакування з гранатометного пострілу в паперових пакетах №NPU0045895, NPU0045896, NPU0045898, NPU0045899, NPU0045900; полімерний мішок в спецпакеті №PSP4341874; фрагменти 4 реактивних протитанкових гранат ПГ-7Л в спецпакетах №№5861006, 5861006, які знаходяться на зберіганні в кімнаті схову речових доказів Звягельського РВП; ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В1 номер АА-754 в полімерному мішку; пороховий заряд ПГ-7ГІМ в спецпакеті №5861007; 3 порохові заряди ПГ-7ПМ в спецпакеті №5861007, які знаходяться на зберіганні в військовій частині НОМЕР_7 , конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Новоград-Волинський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_1