Ухвала

від 08.08.2024 по справі 759/12206/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/101/24

ун. № 759/12206/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наші діти ХХІ» (04209, м.Київ, вул.Озерна, 26, кв.36) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 р. адвокат Тарасун О.І., яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «АГРОУКРЛЕНД», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванченко В.Ю. за реєстровим №250, у розмірі 2003904,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 17 червня 2024 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 10 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

06.08.2024 р. адвокат Тарасун О.І., яка представляє інтереси позивача, звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на рухоме та/або нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову - 2 003 904 (два мільйони три тисячі дев`ятсот чотири) грн. 00 коп. Обґрунтовуючи такі вимоги, вказує на наявність у відповідача майна, яке після відкриття провадження у справі остання почала відчужувати. Зазначає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Своєю послідовною недобросовісною поведінкою відповідач, дає підстави дійти обґрунтованого припущення, що відповідач має необмежене право розпоряджатися майном та може продовжувати здійснити заходи з подальшого відчуження наявного у нього майна, з метою утруднення виконання судового рішення по стягненню з нього суми боргу.

Зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали заяви та цивільної справи, суддя доходить наступного висновку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

До видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року

у справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20) зазначено: "конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19)).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У даному випадку предметом позовних вимог позивача є стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 2 003 904, 00 грн., у вигляді фактично сплаченого позивачем на користь відповідача авансу на підставі Попереднього договору.

Позивач просить накласти арешт на рухоме та/або нерухоме майно у межах суми позову.

При цьому доказів належності відповідачу на праві власності конкретно визначеного майна не надає.

Не визначення позивачем конкретного майна і його обсягу, на яке слід накласти арешт, позбавляє суд зважати ціну позову і такі заходи забезпечення позову та оцінити співмірність негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Суддя, перевіривши доводи та вимоги заяви про забезпечення позову критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід, за наявності певних обставин, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, доходить висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наші діти ХХІ» (04209, м.Київ, вул.Озерна, 26, кв.36) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: І.Ю. Єросова