Рішення

від 08.08.2024 по справі 280/4383/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 280/4383/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74605027 з виконання виконавчого листа №420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року справу №280/4383/24 передано за підсудністю на розгляд Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України, призначено судове засідання на 07.08.2024 року о 12:30 годині.

05.08.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судове засідання призначене на 07.08.2024 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення останнього повідомлялися належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з добровільним виконанням військовою частиною НОМЕР_1 14.08.2023 року в повній мірі рішення ООАС від 22.05.2023 та постанови ПААС від 25.07.2023, та у зв`язку з відсутністю дій відповідача, спрямованих на примусове виконання рішень, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та похідна від неї постанова про розмір мінімальних витрат підлягають скасуванню. Щодо постанови про стягнення виконавчого збору вказує, що ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює обов`язковість наявності повернутих, стягнених сум чи вартості майна для стягнення виконавчого збору. У рішенні суду по справі №420/2235/23 відсутнє будь-яке майнове зобов`язання щодо нарахування та виплати суми, яка була б підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. Таким чином, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду, а також не стягував у примусовому порядку ніяких сум, то у останнього відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

05.08.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Враховуючи, що станом на 03.04.2024 були відсутні підстави у порядку ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» для повернення стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання виконавчого листа № 420/2235/23, який видав 14.08.2023 Одеський окружний адміністративний суд, то були і відсутні законні підстави не відкривати виконавче провадження № 74605027. Щодо постанови про стягнення виконавчого збору вказує, що її винесення зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. В той же час, згідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Станом на сьогодні у відділу відсутні будь-які докази виконання боржником рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 74605027. Від боржника на адресу відділу не надходило жодних повідомлень про повне чи часткове самостійне виконання рішення по справі № 420/2235/23. Щодо постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження зазначає, що право державного виконавця на стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не ставиться законодавцем у залежність від вчинення державним виконавцем виключно дій з примусового виконання рішення, у той час як такі витрати пов`язані безпосередньо зі здійсненням державним виконавцем функціональних обов`язків з моменту відкриття виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

03.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74605027 за виконавчим листом № 420/2235/23, виданим 14.08.2023 року Одеським окружним адміністративним судом.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.04.2024 ВП №74605027 стягнуто з боржника мінімальні витрати виконавчого провадження в загальній сумі 375,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.04.2024 ВП №74605027 на підставі частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 28400,00 грн.

03.04.2024 року відповідачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, надіслано запит за вих. № 32532-2-26.1 щодо надання актуальної інформації стосовно адреси для листування та адреси електронної пошти НОМЕР_2 прикордонного загіну (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задля направлення на їх адресу матеріалів виконавчого провадження та лист від 09.04.2024 за вих. № 34404-2-26.1 щодо скерування за належністю матеріалів виконавчого провадження до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Згідно трекінгу АТ «УКРПОШТА», рекомендоване поштове відправлення № 0600907763843 16.04.2024 особисто вручено представникам ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Позивач, вважаючи вищезазначені постанови протиправними, тому звернувся в суд з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Вимоги до виконавчого документу визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби визначені у частині 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем приймаються до виконання виконавчі документи, які набрали законної сили, відповідають вимогам, передбаченим статтею 4 вказаного Закону та по яким не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень немайнового характеру, тобто рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені Розділом VIII Закону №1404-VIII.

Зокрема, частинами 1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII унормовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується, до яких спірний випадок не відноситься.

Крім того, частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VIII визначено, що кошти виконавчого провадження, зокрема, складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) установлено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Крім того, згідно із пунктами 1 та 10 розділу IX згаданої Інструкції, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

У свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанови стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, є підставою для початку примусового виконання рішення.

Обов`язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження.

За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру).

Стягнення з боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, а також визначити розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано виконавчий лист від 14.08.2023 №420/2235/23, виданий Одеським окружним адміністративним судом.

Зазначений виконавчий лист є чинним і не визнаний таким, що не підлягає виконанню, крім того, його видано на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Виконавчий лист оформлений відповідно до установлених статтею 4 Закону №1404-VIII вимог до виконавчого документу та звернутий до примусового виконання в межах строку пред`явлення до виконання, визначеного статтею 12 цього ж Закону.

За таких обставин обов`язком державного виконавця було винести постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки інакшого варіанту його правомірної поведінки не існує.

Тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2024 року є правомірною і скасуванню не підлягає.

Оскільки стягнення з боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, то з огляду на правомірність постанови від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження є відповідно правомірними також і постанови від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження виконавець не в праві досліджувати, а відтак і враховувати обставини, чи виконано вже рішення боржником.

Фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом не передбачено Законом №1404-VIII і в якості підстави для повернення виконавчого документу без виконання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VІІІ, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Також згідно із ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд зазначає, що приписами Закону № 1404-VIII передбачений певний алгоритм дій якщо виконавчий документ був виконаний до відкриття виконавчого провадження, який передбачає повне звільнення боржника від заходів реагування та покладеної відповідальності.

Однак, у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо повідомлення виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач наданими доказами достатнім чином спростував доводи позивача та довів правомірність оскаржених рішень, тому за таких обставин в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 287, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.