Постанова

від 26.09.2024 по справі 280/4383/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 р. м. ОдесаСправа № 280/4383/24

Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Дата і місце ухвалення 08.08.2024 р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді доповідача Шеметенко Л.П.

судді Градовського Ю.М.

судді Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74605027 з виконання виконавчого листа №420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана щодо винесення постанови від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дмитра Білана від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору, за виконавчим провадженням №74605027 з виконання виконавчого листа № 420/2235/23 виданого 14.08.2023, стягувач: Держава в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року справу №280/4383/24 передано за підсудністю на розгляд Одеському окружному адміністративному суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року в задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2024 року у справі № 420/2235/23 скасував окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 та встановив факт виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 р. з боку НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України в повному обсязі. Апелянт наголошує, що НОМЕР_2 прикордонним загоном добровільно 14.08.2023 року (ще до пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі) в повному обсязі виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2023 по справі № 420/2235/23. За таких обставин, апелянт вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки рішення суду було виконане ще до відкриття виконавчого провадження, а дій спрямованих на примусове виконання рішення з боку відповідача вчинено не було.

Крім того, апелянт зазначає про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині направлення документів виконавчого провадження боржнику, відсутність нормативного обґрунтування стягнення виконавчого збору, а також на заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року по справі №420/2235/23, було, зокрема зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України невідкладно підготувати пакет документів щодо ОСОБА_1 , передбачених п. 4-5 наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 року №392-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», та надати їх до НОМЕР_3 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_4 ) Державної прикордонної служби України для призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., передбаченої постановою КМ України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за всі дні участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період серпень-жовтень 2022 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року набрало законної сили 25 липня 2023 року.

14 серпня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/2235/23 було видано виконавчі листи.

03.04.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 74605027 за виконавчим листом № 420/2235/23, виданим 14.08.2023 року Одеським окружним адміністративним судом.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.04.2024 ВП №74605027 стягнуто з боржника мінімальні витрати виконавчого провадження в загальній сумі 375,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.04.2024 ВП №74605027 на підставі частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 28400,00 грн.

03.04.2024 року відповідачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, надіслано запит за вих. № 32532-2-26.1 щодо надання актуальної інформації стосовно адреси для листування та адреси електронної пошти НОМЕР_2 прикордонного загіну (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задля направлення на їх адресу матеріалів виконавчого провадження та лист від 09.04.2024 за вих. № 34404-2-26.1 щодо скерування за належністю матеріалів виконавчого провадження до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Згідно трекінгу АТ «УКРПОШТА», рекомендоване поштове відправлення № 0600907763843 16.04.2024 особисто вручено представникам ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Вважаючи протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу та приймаючи рішення, виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2024 року є правомірною і скасуванню не підлягає, оскільки під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження виконавець не в праві досліджувати, а відтак і враховувати обставини, чи виконано вже рішення боржником. За висновками суду, оскільки стягнення з боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, то з огляду на правомірність постанови від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження є відповідно правомірними також і постанови від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII))

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, державним виконавцем приймаються до виконання виконавчі документи, які набрали законної сили, відповідають вимогам, передбаченим статтею 4 вказаного Закону та по яким не пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами статті 26 Закону №№1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої і другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується, до яких спірний випадок не відноситься.

Згідно з частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VIII визначено, що кошти виконавчого провадження, зокрема, складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

В свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначають, що постанови стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Апелянт, зазначаючи про протиправність дій державного виконавця щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, ґрунтує свої доводи на тому, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року по справі №420/2235/23 було виконане ним добровільно та в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження.

Водночас, аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з`ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження» чи надано усі необхідні документи. Відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, він відкриває виконавче провадження. Перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року (справа №697/154/17), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надано виконавчий лист від 14.08.2023 №420/2235/23, виданий Одеським окружним адміністративним судом.

Зазначений виконавчий лист є чинним і не визнаний таким, що не підлягає виконанню, крім того, його видано на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Виконавчий лист оформлений відповідно до установлених статтею 4 Закону №1404-VIII вимог до виконавчого документу та звернутий до примусового виконання в межах строку пред`явлення до виконання, визначеного статтею 12 цього ж Закону.

За таких обставин обов`язком державного виконавця було винести постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки інакшого варіанту його правомірної поведінки не існує, що свідчить про обґрунтованість висновків суду першої інстанції в цій частині.

Аналогічно, посилання апелянта на добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, а також невчинення виконавцем жодних примусових дій у межах відкритого провадження не свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема у постанові від 09 грудня 2021 року по справі №520/7192/20, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

У даному випадку виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються державним виконавцем, а винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком виконавця, визначеним ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що за правилами частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішення немайнового характеру передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, чим спростовуються доводи апелянта про обов`язковість наявності повернутих, стягнених сум чи вартості майна для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до приписів Закону №1404-VIII, стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору, а також визначити розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскільки стягнення з боржника виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, то з огляду на правомірність постанови від 03.04.2024 про відкриття виконавчого провадження є відповідно правомірними також і постанови від 03.04.2024 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження

Щодо доводів апелянта в частині не направлення документів виконавчого провадження боржнику, судом першої інстанції вірно встановлено, що 03.04.2024 року відповідачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу якого входить НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, надіслано запит за вих. № 32532-2-26.1 щодо надання актуальної інформації стосовно адреси для листування та адреси електронної пошти НОМЕР_2 прикордонного загіну (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України задля направлення на їх адресу матеріалів виконавчого провадження та лист від 09.04.2024 за вих. № 34404-2-26.1 щодо скерування за належністю матеріалів виконавчого провадження до НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Щодо посилань апелянта на заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, дійсно відповідно до положень Закону № 1404-VIII, забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

Водночас, відповідно до п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, під час дії воєнного стану виконання рішень, місцем виконання яких згідно з частиною першою статті 24 Закону є територія, яка відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є тимчасово окупованою територією України, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на таку територію, за умови якщо такий орган змінив місцезнаходження на іншу території України або органом державної виконавчої служби, визначеним Міністерством юстиції України за поданням/пропозиціями Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З офіційного сайту Міністерства юстиції України вбачається, що таким органом є саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 26.09.2024 р.

Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: І.О. Турецька