Постанова

від 07.08.2024 по справі 320/8449/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8449/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес", в якому просило суд стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі - 1 826 720,52 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес", кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі - 1 826 720,52 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення за результатами розгляду справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив його права на справедливий суд, оскільки належним чином (шляхом направлення повістки) не повідомив про призначення судового засідання на 31.07.2023, що призвело до розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Також апелянт зазначає, що 31.07.2023 суд першої інстанції не вирішував питання зазначені у частині другій ст. 180 КАС України, а також без письмової згоди всіх учасників справи перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні, саме у той день, коли ухвалив закінчити підготовче засідання, чим порушив вимоги ч.7 ст.181 КАС України.

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст.194 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки відповідач не подавав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Апелянт стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам п. 8 ч.1, п.5 ч.6 ст. 246 КАС України, оскільки в ньому не зазначено прізвище представника позивача, особи яка подала клопотання, на яке посилається суд приймаючи рішення про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, а також не зазначено дату складання повного тексту рішення.

Наприкінці, апелянт наголошує, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ч.5 ст.252 КАС України, оскільки не надіслав копію судового рішення протягом двох днів із дня його складання в повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач зазначає, що заборгованість по адміністративних штрафах та інших санкціях виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «С») №0000051406 від 02.09.2019 на суму 1826720,52 грн, яке отримано відповідачем та не оскаржено. З метою погашення податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області направлено податкову вимогу форми «Ю» від 21.01.2022 №0001963-1309-1031 на суму 1 826 720,52 грн, яку позивач отримав та не оскаржив. Оскільки відповідачем податковий борг не сплачено, то у податкового органу виникли підстави для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року призначено розгляд справи за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" про стягнення податкового боргу у відкритому судовому засіданні на 07 серпня 2024 року.

У судове засідання сторони у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (за допомогою Електронного суду), не з`явились.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюються.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" зареєстроване за адресою: 08290, Київська обл., місто Ірпінь, смт. Гостомель, вулиця Автодорожня, будинок 1.

Відповідач є платником податків і знаходиться на обліку ГУ ДПС у Київській області.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПС за ТОВ "Мінерал Цес" обліковується податковий борг у розмірі - 1 826 720,52 грн з них: - штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 1 826 720,52 грн.

Заборгованість по адміністративних штрафах та інших санкціях виникла на підставі податкового повідомлення-рішення (форми «С») №0000051406 від 02.09.2019 на суму 1826720,52 грн, яке надіслано засобом поштового зв`язку та отримано відповідачем. Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено.

З метою погашення податкового боргу, ГУ ДПС у Київській області відповідно до ст.42, 59 ПК України направлено податкову вимогу форми «Ю» від 21.01.2022 №0001963-1309-1031 на суму 1 826 720,52 грн, яку отримано відповідачем.

Відповідачем вимога не оскаржувалась, в судовому порядку не скасована та не відкликана, а тому податкова вимога від 21.01.2022 №0001963-1309-1031 є діючою.

Отже контролюючим органом здійснено всі необхідні заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості.

Оскільки податковий борг платником податків в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що станом на дату розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази оскарження податкової вимоги №0001963-1309-1031 від 21.01.2022, а також сплати відповідачем існуючої суми податкового боргу, тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19.02.2019 по справі № 818/1117/16.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що виставлена відповідачеві податкова вимога №0001963-1309-1031 від 21.01.2022 на дату розгляду цього спору по суті не відкликана з причини погашення відповідачем податкового боргу по всім податкам і зборам. Вона не була та не є предметом оскарження у судовому або іншому порядку та її не відкликано й з інших підстав, передбачених статтею 60 ПК України.

Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, а відтак, в силу приписів, визначених пунктом 59.1 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом 1, 3 пункту 7 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за № 902/30770, чинним на дату направлення податкової вимоги, встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається із матеріалів справи, податкова вимога №0001963-1309-1031 від 21.01.2022 надіслана контролюючим органом за адресою місцезнаходження відповідача з повідомленням про вручення. Невручення цього поштового відправлення відбулось у зв`язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, а саме відправлення було повернуто податковому органу за закінченням терміну зберігання.

Отже, в силу положень податкового законодавства, податкова вимога вважається врученою відповідачеві у день, зазначений поштою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки станом на дату розгляду справи, у матеріалах справи відсутні докази оскарження податкової вимоги №0001963-1309-1031 від 21.01.2022, а також сплати відповідачем існуючої суми податкового боргу, то позовні вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у справах, предметом яких є стягнення податкового боргу, суд відповідно до вимог чинного процесуального законодавства не надає правової оцінки обставинам та правовим підставам визначення грошових зобов`язань, несплата яких у встановлені законом строки призвела до утворення податкового боргу. Виходячи з предмету справи, дослідженню підлягають виключно ті питання, що стосуються наявності податкового боргу (вручення податкового повідомлення-рішення, узгодження визначеного ним грошового зобов`язання) та наявність підстав для стягнення податкового боргу у судовому порядку (направлення (вручення) податкової вимоги).

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не повідомив його про дату, час та місце судового розгляду справи, оскільки він не отримав повістку про виклик у судове засідання, призначене на 31 липня 2023 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 11 КАС України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до частини третьою статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Статтею 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 129 КАС України визначено, що за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Положення частин другої та третьої цієї статті не застосовуються, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.

З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законом.

У свою чергу, враховуючи приписи статей 126, 127, 129 КАС України, колегія суддів зауважує, що належне сповіщення про розгляд справи можливе у разі вручення повістки особі не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, окрім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Право учасників справи, зокрема, бути належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання та на участь у судових засіданнях (за виключенням випадків, що стосується окремих категорій справ), відповідає основним засадам адміністративного судочинства, таким як, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин справи.

Такий правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 520/1282/21.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 17 квітня 2023 року. Вказану ухвалу представник відповідача ОСОБА_1 (а.с.34) отримала безпосередньо в суді, про що свідчить її підпис на супровідному листі від 10.04.2023 (а.с.27), яким ухвалу суду надіслано ТОВ "Мінерал Цес". Про судове засідання представник відповідача повідомлена телефонограмою від 14 квітня 2023 року (а.с.28).

Згідно із службовими документами судового засідання, складеними секретарем судового засідання (а.с.31,35) розгляд справи, призначений на 17 квітня 2023 року та на 01 травня 2023 року відкладався у зв`язку з поданням представником відповідача клопотань про відкладення розгляду справи. Про наступні судові засідання представник відповідача повідомлялася розписками (а.с.32а, 36).

У подальшому, згідно з протоколом судового засідання від 16 травня 2023 року та службовим документом судового засідання від 16 травня 2023 року судове засідання відкладено на 05 липня 2023 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача (а.с.49-50). Про наступне судове засідання представник відповідача повідомлена телефонограмою від 28 червня 2023 року (а.с.52).

Згідно з протоколом судового засідання від 05 липня 2023 року та службовим документом судового засідання від 05 липня 2023 року судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою представника відповідача (а.с.53-54). Про наступне судове засідання, яке призначено на 31 липня 2023 року, представник відповідача повідомлена телефонограмою від 25 липня 2023 року (а.с.55).

31 липня 2023 року до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача, в якому останній просив суд закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, у зв`язку з тим, що відповідач без поважних причин не з`являється в судові засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31 липня 2023 року.

У цей же день Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по суті позовних вимог. Суд першої інстанції у своєму рішення зазначив, що у зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що представник відповідача не отримувала повістку про виклик у судове засідання на 31 липня 2023 року, що підтверджується матеріалами справи.

Більше того, у матеріалах справи взагалі відсутні повістки про виклик учасників справи у судове засідання на 31 липня 2023 року, хоча згідно з відомостями Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованих судів» такі повістки створені.

Натомість, у матеріалах справи наявна телефонограма від 25 липня 2023 року, за допомогою якої представника відповідача повідомлено про судове засідання, яке призначено на 31 липня 2023 року, тобто не у спосіб, передбачений КАС України, адже письмову заяву, передбачену частиною першою статті 129 цього Кодексу, представник відповідача не подавала.

Обраний судом першої інстанції спосіб сповіщення відповідача про розгляд справи, а саме: телефонограмою, не узгоджується з вимогами процесуального закону, який чітко визначає, що таким способом є направлення повістки рекомендованою кореспонденцією, яка має бути вручена особі не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, окрім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Поруч з цим, докази щодо підтвердження обізнаності представника відповідача про дату, час і місце судового засідання у строки, визначені КАС України та достатні для прибуття до суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин представник відповідача не могла вважатися такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Втім, судом першої інстанції усупереч наведеної норми Кодексу розглянуто справу за відсутності учасника справи, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Отже, розглянувши справу без участі апелянта суд першої інстанції позбавив його права на судовий захист, не заслухавши та не дослідивши належним чином його доводи, та не застосував норму процесуального права, яка підлягала застосуванню, - пункт перший частини другої статті 205 КАС України.

У цьому контексті принагідно зауважити, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються в справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 761/14902/14-а, від 03 червня 2020 року у справі № П/811/2636/15, від 28 січня 2021 року у справі № 826/12804/17.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України» (заява № 29446/12; пункти 7, 8), у якій Суд зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

У рішенні ЄСПЛ від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03; пункт 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, розгляд справи за відсутності учасника процесу, неповідомленого у визначений законом спосіб про розгляд справи, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи норми процесуального закону та правову позицію ЄСПЛ у зіставленні з обставинами справи щодо відсутності належного повідомлення представника відповідача про дату, час та місце судового засідання, а також розгляд справи без її участі, попри виявлене ним бажання брати участь у судових засіданнях, колегія суддів констатує порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке згідно з п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції інших норм процесуального права, а саме: ч.7 ст.181, ч. 3 ст.194, п. 8 ч.1, п.5 ч.6 ст. 246, ч.5 ст.252 КАС України, то колегія суддів їх не приймає, оскільки такі порушення, на які вказує апелянт, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, які (підстави) передбачені п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, згідно абз. 1 ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп. 1-1 п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках.

Згідно з абз. 6 п. 18 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, компенсація судового збору відповідно до підпункту 1-1 пункту 16 цього Порядку здійснюється органами Казначейства на підставі виконавчих документів з відповідного рахунка спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований.

У цьому випадку, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок спеціального фонду державного бюджету, на який такий судовий збір зарахований, оскільки податковий орган звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі - 1 826 720,52 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та вилучення готівки в рахунок погашення податкового боргу.

Повернути з державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінерал Цес" (код ЄДРПОУ 19405202) понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 40260,00 грн (сорок тисяч двісті шістдесят гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

В.П. Мельничук