Ухвала

від 08.08.2024 по справі 280/1331/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа №280/1331/19

адміністративне провадження №К/990/30300/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Токмака" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними і скасування рішення та припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ТОКМАКА" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 814/580/АВ/П/ТД-1ФС від 21.03.2019, винесену уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в частині накладення штрафу на ТОВ «Хліб Токмака» у розмірі 1 502 280,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис №ЗП814/580/АВ/П від 06.03.2019 про усунення виявлених порушень в частині виявлених порушень зазначених за №2 складений уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо накладання штрафу на ТОВ «Хліб Токмака».

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Запорізький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 17.10.2023 (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024) позов задовольнив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 05.08.2024 надійшла касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (направлена поштовим зв`язком 29.07.2024), в якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Однак Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.

Частиною 2 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Третій апеляційний адміністративний суд 08.02.2024 склав повний текст оскаржуваної постанови від 07.02.2024, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 11.03.2024. Втім скаржник до Верховного Суду із касаційною скаргою звернувся 05.08.2024, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовує поданням касаційної скарги вчетверте. Також посилається на введення воєнного стану в Україні як на перепону для вчасного подання касаційної скарги.

Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово оскаржував у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд своїми ухвалами від 11.03.2024, 23.04.2024, 06.06.2024 та 23.07.2024 повернув скаржнику його касаційні скарги у зв`язку з невикладенням у них підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, а також, у зв`язку із відсутністю підпису на касаційній скарзі.

З огляду на наведене, Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Ба більше, в контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив:

«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».

«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».

Стосовно ж посилання скаржника на факт введення воєнного стану в Україні, то слід звернути увагу на положення частини 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, відповідно до якої, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Додатково Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить майже 5 місяців та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.

Верховний Суд наголошує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.

Вказане твердження заслуговує особливої уваги в контексті дотримання необхідності скаржником положення частини 2 статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску скаржником строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.

Відповідач не навів обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об`єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки.

Частиною 3 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху для надання можливості скаржнику вказати інші причини пропуску строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

Керуючись статтями 44, 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску Південно-Східним міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19.

Відмовити у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19.

Касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Токмака" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними і скасування рішення та припису - залишити без руху.

Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін ,

Судді Верховного Суду