Ухвала

від 16.09.2024 по справі 280/1331/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

справа №280/1331/19

адміністративне провадження № К/990/30300/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Токмака" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними і скасування рішення та припису,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ТОКМАКА" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 814/580/АВ/П/ТД-1ФС від 21.03.2019, винесену уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в частині накладення штрафу на ТОВ «Хліб Токмака» у розмірі 1 502 280,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис №ЗП814/580/АВ/П від 06.03.2019 про усунення виявлених порушень в частині виявлених порушень зазначених за №2 складений уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо накладання штрафу на ТОВ «Хліб Токмака».

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Запорізький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 17.10.2023 (залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024) позов задовольнив.

На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 05.08.2024 надійшла касаційна скарга Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (направлена поштовим зв`язком 29.07.2024), в якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку, яке обґрунтовує поданням касаційної скарги вчетверте. Також посилається на введення воєнного стану в Україні як на перепону для вчасного подання касаційної скарги.

Верховний Суд своєю ухвалою від 08.08.2024 визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишив без руху та встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом, зокрема, зазначення інших причин пропуску строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на підтвердження їх поважності.

У якості мотивування Верховний Суд зазначив, що як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач неодноразово оскаржував у касаційному порядку судові рішення судів попередніх інстанцій, однак Верховний Суд своїми ухвалами від 11.03.2024, 23.04.2024, 06.06.2024 та 23.07.2024 повернув скаржнику його касаційні скарги у зв`язку з невикладенням у них підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, а також, у зв`язку із відсутністю підпису на касаційній скарзі.

При цьому наголосив, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

На адресу Верховного Суду 04.09.2024 надійшло повторне клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження (направлене поштовим зв`язком 16.08.2024), доводи у якому є подібними до тих, що викладені у первинному клопотанні.

З огляду на викладене, Верховний Суд вкотре зауважує, що зазначені скаржником підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, позаяк такі є абстрактними, узагальненими та такими, що не містять ознак наявності перепони у вчиненні процесуальної дії протягом визначеного законодавством строку.

Ба більше, в контексті наведеного слід наголосити на висновку, який Верховний Суд сформував у постанові від 29.02.2024 у справі №420/13307/21, де зокрема зазначив:

«…та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього…».

«…. право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення…».

Додатково Верховний Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Слід зауважити, що у розглядуваній справі відповідач звернувся із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить майже 5 місяців та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.

Верховний Суд наголошує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.

Вказане твердження заслуговує особливої уваги в контексті дотримання необхідності скаржником положення частини 2 статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У підсумку можна виснувати про те, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а підстави, вказані у ньому, є неповажними. Відтак з наведеного вбачається, що скаржник згаданий вище недолік до теперішнього часу не усунув та поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження на вказав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними причини пропуску Південно-Східним міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19.

Відмовити у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №280/1331/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Токмака" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними і скасування рішення та припису.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін