Рішення

від 08.08.2024 по справі 320/15268/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року № 320/15268/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЕК-Транс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Техтранс ЛТД», про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТЕК-Транс» (далі по тексту також позивач, ТОВ «ЛТЕК-Транс») з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту також відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті Київської області №344736 від 20.12.2022 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірною постановою до нього застосовано штрафні санкції за відсутність на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій з огляду на те, що він не є власником транспортного засобу, який був предметом перевірки у межах спірних відносин. Означений транспортний засіб належить юридичній особі ТОВ «Трейд Техтранс ЛТД», в якої позивач замовив послугу перевезення. У свою чергу, умовами укладеного між позивачем, як замовником, та ТОВ «Трейд Техтранс ЛТД», як перевізником, визначено, що забезпечення наявності у водія комплекту усіх необхідних для виконання перевезень документів це відповідальність виконавця (перевізника). Позивач також наголошує, що реєстраційними документами на транспортний засіб підтверджується його належність саме ТОВ «Трейд Техтранс ЛТД», а не позивачу.

Позивач стверджує, що він не є перевізником у розумінні положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому до нього не може бути застосовано відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення вимог означеного Закону.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Техтранс ЛТД» (далі по тексту також третя особа, ТОВ «Трейд-Техтранс ЛТД»).

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про правомірність застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки відповідно до товарно-транспортної накладної від 29.10.2022 №221029-005, наданої перевіряючим особам, у графі «автомобільний перевізник» зазначено ТОВ «ЛТЕК-Транс».

Відповідач зауважив про повідомлення позивача належним чином про розгляд справи, внаслідок чого у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив, поданій позивачем до суду, повторно зазначено, що ТОВ «ЛТЕК-Транс» не є перевізником у спірних відносинах.

На переконання позивача, товарно-транспортна накладна є документом, призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за перевезення вантажу та обліку роботи, а не документом, який наділяє ту чи іншу сторону правами та обов`язками перевізника. Документи, що визначають статус перевізника, включають в себе не тільки реєстраційні документи на авто, а й договір на транспортні послуги, заявку на перевезення та акт виконаних робіт з подальшим розрахунком від замовника. Означені документи було долучено позивачем до скарги на спірну постанову, яка залишена відповідачем без задоволення.

Позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано викладених в адміністративному позові аргументів щодо відсутності законних підстав для притягнення ТОВ «ЛТЕК-Транс» до відповідальності як такого, що не є перевізником, а є замовником транспортних послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.12.2022 №344736 за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв`язку з відсутністю на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, до позивача згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Листом Укртрансбезпеки від 27.01.2023 №720/3.1/15-23 за результатами розгляду скарги позивача на постанову від 20.12.2022 №344736, у зв`язку з строку її подання, означену скаргу залишено без задоволення, а постанову без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність на момент перевірки документів, передбачених положеннями статті 48 цього Закону - протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України ід 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

В подальшому Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі по тексту також - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі по тексту також - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення № 340).

При цьому, за пунктом 1.4. це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 положення законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23.

У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2022 на автодорозі Мелітополь-Одеса М-14 (21 км + 434 м) на підставі направлення на рейдову перевірку від 24.10.2022 №034/13 посадовою особою відповідача зупинено транспортний засіб Ford 4142 ДДС, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_2 від 06.11.2020) та встановлено, що згідно ТТН перевізником зазначено ТОВ «ЛТЕК-Транс», згідно реєстраційних документів транспортний засіб належить ТОВ «Технотранс ЛТД».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу Ford, д.н.з. НОМЕР_3 є ТОВ «Технотранс ЛТД».

Під час перевірки виявлено порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ, Інструкції №385: під час перевезення вантажу згідно ТТН від 29.10.2022 №221029-005 перевізник не забезпечив водія транспортного засобу тахографом, протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за що передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію товарно-транспортної накладної від 29.10.2022 №22102-005, судом встановлено, що перевізником зазначено ТОВ «ЛТЕК-Транс», замовник ТОВ «Сіеранс Глобал Мерчантс Україна», вантажовідправник ТОВ «МСП Ніка-Тера», вантажоодержувач ТОВ «СП «Дунайсудносервіс».

01 грудня 2022 року відповідачем засобами поштового зв`язку на адресу позивача направлено повідомлення від 22.11.2022 №42390/30/24-22 про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №347043, яке відбудеться 20.12.2022.

Із обсягу наданих відповідачу доказів слідує, що під час перевірки транспортного засобу Ford 4142 ДДС, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_2 від 06.11.2020), відповідачем було встановлено, що згідно ТТН перевізником зазначено ТОВ «ЛТЕК-Транс», згідно реєстраційних документів власником транспортного засобу є ТОВ «Технотранс ЛТД».

За результатами перевірки було складено акт № 347043 від 29.10.2022, в якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 48 № 2344-ІІІ, які полягають у тому, що під час надання послуг з перевезень вантажів, транспортний засіб не обладнано тахографом та виявлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, передбачених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ. На підставі цього акту перевірки, контролюючим органом винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

В свою чергу, позивач стверджує, що він не є перевізником у межах спірних відносин з огляду на таке.

Між позивачем (виконавець) та ТОВ «Сіеранс Глобал Мерчантс» (замовник) укладено договір від 25.07.2022 про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом №2507, за умовами якого виконавець зобов`язується організувати та виконати доставку автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення у встановлений договором строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за організацію та перевезення вантажу встановлену перевізну плату.

Відповідно до заявки №1/10 до договору №2507 від 25.07.2022 між позивачем та ТОВ «Сіеранс Глобал Мерчантс» на транспортне перевезення вантажів позивачу доручено здійснити перевезення кукурудзи насипом 2021 року у кількості 2660 грн/т із зазначенням дати завантаження 28.10.2022, дати доставки 30.10.2022, водій ОСОБА_1 , транспортний засіб Ford, д.н.з. НОМЕР_3 .

Водночас, позивач стверджує, що перевізником у спірних відносинах є ТОВ «Трейд-Техтранс ЛТД» відповідно до договору від 28.10.2022 №46922П, укладеного між позивачем (експедитор) та ТОВ «Трейд-Техтранс ЛТД» (виконавець), за умовами якого експедитор передає, а виконавець переймає на себе зобов`язання з надання автомобіля для перевезення вантажів по території України, а також укладати із третіми особами (перевізниками) угоди щодо забезпечення перевезень вантажів на умовах, викладених у цьому договорі, додатках до нього, заявках.

Відповідно до заявки від 28.10.2022 на організацію перевезення за договором від 28.10.2022 №46922П позивачем доручено ТОВ «Трейд-Техтранс ЛТД» здійснити організацію перевезення вантажу із датою завантаження 28.10.2022, датою розвантаження 30.10.2022, транспортним засобом марки Ford, д.н.з. НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 .

Позивач, надавши до суду означені докази, стверджує, що він не є перевізником у межах спірних відносин, з приводу чого суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/4637/22 виснував, що «…В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

50. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

51. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

52. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті…».

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.

Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.

Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів у паперовому та/або електронному вигляді.

У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.

Аналіз вищезазначених положень Правил №363 та форми, яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

В свою чергу, відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-III та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні - необхідна товарно-транспортна накладна (далі - ТТН), в якій зазначається автомобільний перевізник.

Як вже зазначалося судом, під час перевірки транспортного засобу марки Ford, д.н.з. НОМЕР_1 , належного на праві власності третій особі, водієм було надано до перевірки товарно-транспортну накладну від 29.10.2022 №22102-005, де перевізником зазначено ТОВ «ЛТЕК-Транс». На переконання суду, саме означена ТТН є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт перевезення вантажу позивачем та його статус автомобільного перевізника у межах спірних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №420/2451/20.

Водночас, суд наголошує, що в товарно-транспортній накладній від 29.10.2022 №22102-005, яка є основним документом на перевезення вантажів, не міститься жодних відомостей щодо іншого перевізника, крім позивача (як то ТОВ «Трейд Техтранс ЛТД»).

Суд також зауважує, що акт перевірки від 29.10.2022 підписаний водієм з приміткою «Ознайомлений» без жодних зауважень чи заперечень в частині зафіксованих у ньому обставин.

Таким чином, виходячи з наявних у відповідача доказів як під час здійснення перевірки, так і під час розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, відповідачем встановлено, що перевізником у межах спірних відносин є позивач як такий, що зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній від 29.10.2022 №22102-005.

При цьому, судом не приймаються до уваги в якості належних та допустимих доказів надані позивачем договір на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2022 №46922П разом із заявкою від 28.10.2022 на організацію перевезення як такі, що не спростовують факту зазначення у товарно-транспортній накладній перевізником саме позивача, а не ТОВ «Трейд Техтранс ЛТД».

Суд зауважує про помилковість доводів позивача щодо того, що ТТН є документом на вантаж, а не документом, який визначає право власності/користування транспортним засобом, та/або автомобільного перевізника, позаяк за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні. Саме такі дії й були вчинені посадовою особою відповідача під час перевірки транспортного засобу марки Ford, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, позивач, зазначаючи, що він не є перевізником, не оспорює виявлене під час перевірки порушення по суті та не наводить жодного нормативного обґрунтування у спростування відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.