Рішення

від 29.07.2024 по справі 179/761/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/761/24

2/179/410/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2024 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого - судді Кравченко О.Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Ахтієвої Р.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову посилається на те, що 09 березня 2000 року вона отримала свідоцтво на частину права на земельну частку (пай), як члену КДСП «Вікторія» Новомосковського (колишня назва Магдалинівського) району Дніпропетровської області на підставі рішення Магдалинівської райдержадміністрації від 22 травня 1997 року №398-р, в тому, що земельну частку (пай) розміром 5,30 умовних кадастрових гектарів передано без визначення меж цієї частки в натурі. Дане право належало її матері, ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі сертифікату серії ДП №0090279, виданого Магдалинівської райдержадміністрацією 28 травня 1997 року та зареєстрованого 28 травня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №0279 (свідоцтво серії АВІ 071381 за реєстровим №749 по спадковій справі №165-1999 року).

На підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину, Бузівською сільської радою Магдалинівського району Дніпропетровської області рішенням 13 сесії ХХІІІ скликання Бузівської сільської ради №84 від 27 листопада 2000 року було відведено позивачці земельну ділянку в натурі на місцевості (територія Бузівської сільської ради) площею 1,625 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою подальшого її використання за цільовим призначенням, та передано її у приватну власність, про що був виданий 24.10.2001 року Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП №095343, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №5919.

На момент видачі державного акту кадастровий номер земельної ділянки був відсутній, оскільки його наявність не була передбачена згідно норм діючого на момент видачі Державного акту законодавства.

При зверненні позивачки до землевпорядної організації Бузівської сільської ради з питання присвоєння кадастрового номера земельній ділянці для подальшого укладення договору оренди, позивачкою було встановлено, що Державний акт, на підставі якого їй належить земельна ділянка, виданий зовсім на іншу земельну ділянку, а не на ту, що перебуває у її власності.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2019 року (справа №179/929/19) за позивачкою визнано право власності на земельну ділянку на території колишнього КДСП «Вікторія», яка виділена в натурі (на місцевості) із складу земельної ділянки (пай №317), відповідно до рішення Бузівської сільської ради №84 від 27.11.2000 року, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бузівської сільської ради Дніпропетровської області.

Для належного оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства позивачці необхідно було виготовити технічну документацію на земельну ділянку та присвоїти їй кадастровий номер. На підставі вищезазначеного рішення позивачка звернулась до Личківської сільської ради Магдалинівського району (оскільки територія Бузівської сільської ради увійшла до складу Личківської сільської ОТГ) із заявою про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

20.12.2019 року рішенням Личківської сільської ради за №606-15/VІІ позивачці було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельну частку (пай) орієнтовною площею 1,2908 га по колишньому КДСП «Вікторія» округу №1 виконавчого комітету Личківської сільської ради, та позивачка звернулася до відповідної землевпорядної організації щодо розробки та виготовлення технічної документації на належну їй земельну ділянку.

09.10.2020 року земельна ділянки площею 1,2908 га, розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим №1222381100:01:001:0991, копія витягу з ДЗК від 09.10.2020 року.

Після отримання технічної документації та Витягу з ДЗК позивачка звернулась до відповідного органу реєстрації щодо проведення державної реєстрації належної їй земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28.12.2020 року позивачка отримала рішення про відмову в державній реєстрації свого права власності. У рішенні про відмову державний реєстратор зазначив підстави відмови, зокрема за рішенням суду від 20.09.2019 року неможливо встановити, що її право власності підлягає саме на земельну ділянку з кадастровим №1222381100:01:001:0991.

Однак до заяви про реєстрацію права власності позивачка надавала оригінал технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:01:001:0991, в якому документом, на підставі якого вона розроблена, значиться саме рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2019 року по справі №179/929/19. На момент вирішення судом справи про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер був відсутній та підстав для його присвоєння у неї не було.

Ще однією підставою для відмови був той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222381100601:001:0991 за рішенням суду знаходиться на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, за технічною документацією зазначена земельна ділянка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. З цього приводу пояснює, що протягом 2019-2020 років на території Магдалинівського району Дніпропетровської області в стадії утворення була Личківська сільська об`єднана територіальна громада, яка на сього дні включає в себе Личківську сільську раду та два старостинські округи Бузівський та Приорільський. Землі, які були у складі старостинських округів, у тому числі й Бузівської сільської ради, перейшли до Личківської сільської ради.

Для подальшого розпорядження своєю земельною ділянкою позивачці необхідно було встановити факт, що має юридичне значення, а саме що земельна ділянка (кадастровий номер 1222381100:01:001:0991) площею 1,2908 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області дійсно належить їй на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2019 року (справа №179/929/19).

19.10.2022 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду та роз`яснено право щодо подання відповідного позову на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Через відсутність правовстановлюючих документів вона тривалий час не отримує орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, що порушує її права.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП «Вікторія» з кадастровим номером 1222381100:01:001:0991, площею 1,2908 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка розташована на території колишньої Бузівської сільської ради (нині Личківська сільська рада) Новомосковського (колишнього Магдалинівського) району Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою від 23 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду 20 червня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Вислухав пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост.12,ч.1ст.81 ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно дост.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2019 року у справі №179/929/19 (провадження №2/179/560/19) визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 24 жовтня 2001 року серії ІІІ-ДП №095343, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5919, яким підтверджено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1,625 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Визнано за позивачкою ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП «Вікторія», яка виділена в натурі (на місцевості) із складу земельної ділянки (пай №317), відповідно до рішення Бузівської сільської ради №84 від 27 листопада 2000 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бузівської сільської ради Дніпропетровської області (а.с.9-10).

Вказане рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області набрало законної сили 22.10.2019 року

01 листопада 2019 року позивачка звернулася до Виконавчого комітету Личківської сільської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колишнього КДСП «Вікторія» (а.с.13).

Рішенням Личківської сільської ради за №606-15/VІІ від 20.12.2019 року позивачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельну частку (пай) орієнтовною площею 1,2908 га по колишньому КДСП «Вікторія» округу №1 виконавчого комітету Личківської сільської ради (а.с.15).

На підставі вказаного рішення Личківської сільської ради позивачка звернулася до ДП «Центр державного земельного кадастру» та отримала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер земельної ділянки 1222381000:01:001:0991 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2908 га (а.с.17-20).

09.10.2020 року земельна ділянка площею 1,2908 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим №1222381100:01:001:0991, що підтверджується копію витягу з ДЗК від 09.10.2020 року (а.с.18).

Рішенням Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області від 28.12.2020 року №55960026, позивачці відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:01:001:0091, посилаючись на те, що державний реєстратор позбавлений можливості ідентифікувати земельну ділянку, право власності на яку було визнано за ОСОБА_1 на підставі рішення Магдалинівського районного суду від 20.09.2019 року.

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Бузівська сільська рада припинена з 02.04.2019 року в результаті реорганізації. Правонаступником Бузівської сільської ради Личківської ОТГ є Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.23-25).

Станом на 24.09.2024 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:01:001:0991 не зареєстровано, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2024 №709987 (а.с.53).

Відповідно до ст.78 Земельного кодексуУкраїни (далі ЗКУкраїни) правовласності наземлю -це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Правовласності наземлю набуваєтьсята реалізуєтьсяна підставіКонституціїУкраїни,цього Кодексу,а такожінших законів,що видаютьсявідповідно доних. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельноїділянки передбачаєвизначення їїплощі,меж тавнесення інформаціїпро неїдо Державногоземельного кадастру.

Формування земельнихділянок здійснюється: упорядку відведенняземельних ділянокіз земельдержавної такомунальної власності; шляхомподілу чиоб`єднанняраніше сформованихземельних ділянок; шляхомвизначення межземельних ділянокдержавної чикомунальної власностіза проектамиземлеустрою щодовпорядкування територійнаселених пунктів,проектами землеустроющодо впорядкуваннятериторії длямістобудівних потреб,проектами землеустроющодо приватизаціїземель державнихі комунальнихсільськогосподарських підприємств,установ таорганізацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом ;за проектамиземлеустрою щодоорганізації територіїземельних часток(паїв).

Сформовані земельніділянки підлягаютьдержавній реєстраціїу Державномуземельному кадастрі.

Земельна ділянкавважається сформованоюз моментуприсвоєння їйкадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року

№ 899-IV(далі Закон), право на земельну частку (пай) мають:

- колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

- громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

- громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

-громадяни України,евакуйовані іззони відчуження,відселені іззони безумовного(обов`язкового)або зонигарантованого добровільноговідселення,а такожгромадяни України,що самостійнопереселилися зтериторій,які зазналирадіоактивного забруднення,і якіна моментевакуації,відселення абосамостійного переселеннябули членамиколективних абоінших сільськогосподарськихпідприємств,а такожпенсіонери зїх числа,які проживаютьу сільськіймісцевості.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно доч.2ст.2Закону документами,що посвідчуютьправо наземельну частку(пай),також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно доч.1ст.5Закону сільські,селищні,міські радив межахїх повноваженьщодо виділенняземельних часток(паїв)у натурі(намісцевості) розглядаютьзаяви власниківземельних часток(паїв)щодо виділенняїм внатурі (намісцевості)земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ч.1 ст.9 Закону).

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2019 року за позивачкою визнано право власності на земельну ділянку (пай) із земель колишнього КДСП «Вікторія», яка виділена в натурі (на місцевості) із складу земельної ділянки (пай №317) відповідно до рішення Бузівської сільської ради №84 від 27 листопада 2000 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бузівської сільської ради.

Оскільки Бузівська сільська рада припинена з 02.04.2019 року у результаті реорганізації, правонаступником усіх прав та обов`язків Бузівської сільської ради є Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області.

Рішенням Личківської сільської ради №606-15/VІІ від 20.12.2019 року позивачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельну частку (пай) орієнтовною площею 1,2908 га по колишньому КДСП «Вікторія» округу №1 виконавчого комітету Личківської сільської ради.

На підставі вказаного рішення Личківської сільської ради позивачка звернулася до ДП «Центр державного земельного кадастру» та отримала технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер земельної ділянки 1222384000:01:001:0991 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2908 га.

09.10.2020 року земельна ділянка площею 1,2908 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області зареєстрована у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1222381100:01:001:0991.

Отже, судом встановлено, що позивачці виділено в натурі земельну ділянку (пай), із земель колишнього КДСП «Вікторія» площею 1,2908 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222381100:016001:0991, яка розташована на території Личківської (колишньої Бузівської) сільської ради, натомість позивачка позбавлена можливості зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (статті 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особи, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Відповідно дост.152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист правгромадян таюридичних осібна земельніділянки здійснюєтьсяшляхом:а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.392 ЦПК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням наведених позивачкою обставин та правових підстав звернення до суду, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222381100:01:001:0991, площею 1,2908 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Личківської (колишньої Бузівської) сільської ради Новомосковського (колишнього Магдалинівського) району Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Личківська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04340112, місцезнаходження: 51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, буд.103.

Повний текст рішення складений 08 серпня 2024 року.

Суддя О.Ю.Кравченко