Ухвала

від 09.08.2024 по справі 220/1274/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №220/1274/24

Провадження № 2-з/220/31/24

У Х В А Л А

Іменем України

09 серпня 2024 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди,

В С Т А Н О В И В:

09.08.2024 р. разом з позовною заявою Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури звернувся до суду з заявою про забезпечення позову за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 12.01.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421283600:03:001:1105 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку державним реєстратором зазначено рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району від 22.12.2021 № 8/17-256-45 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення ОСГ гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 1421283600:03:001:1105 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. У подальшому, ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 17 січня 2022 року передала зазначену земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 . Строк дії договору оренди земельної ділянки - 10 років, (номер запису про державну реєстрацію права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 46260753). При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 04.12.2015 приватним нотаріусом Великоновосілківського районного нотаріального округу зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0247 площею 1,5827 га, розташовану на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку ДН №152465, виданий Відділом Держкомзему у Великоновосілківському районі Донецької області. Відповідно до державного акту, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 , яка на той час мала прізвище ОСОБА_3 , розпорядженням голови Великоновосілківської райдержадміністрації №196 від 12.05.2009.У подальшому, відповідно до нотаріально посвідченого договору від 04.12.2015, земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:03:001:0247 площею 1,5827 га ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_4 . Враховуючи, що ОСОБА_1 ще у 2009 році набуто право власності на земельну ділянку площею 1,5827 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1421255100:03:001:0247 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району (раніше Великоновосілківського району), вона не мала права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421283600:03:001:1105 із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Натомість вона набула такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення. Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення. Враховуючи викладене вище, рішення Старомлинівської сільської ради Волноваського району від 22.12.2021 № 8/17-256-45 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення ОСГ гр. ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 та з кадастровим номером 1421283600:03:001:1105 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Старомлинівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому є незаконним. Отже, земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 у власність територіальної громади в особі Старомлинівської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Волноваською окружною прокуратурою 23.10.2023 за № 51/1-1484вих-23 до Старомлинівської сільської ради спрямовано лист, в якому повідомлено про виявлення факту порушення інтересів територіальної громади, а також про надання інформації про вжиття заходів по витребуванню земельної ділянки. Згідно з відповідями Старомлинівської сільської ради від 26.10.2023 за № 414-02, від 16.01.2024 № 47-02, від 05.07.2024 №443-02 заходи щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 1421283600:03:001:1105 у комунальну власність не вживались. Територія населених пунктів сільської ради на даний час є тимчасово окупованою. З листа сільської ради встановлено, що органу місцевого самоврядування про зазначені в листі прокурором порушення раніше не було відомо, а про намір самостійно звертатися до суду з позовом з листа не вбачається. Більше того, сільська рада вважає, що нею при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_1 вимоги земельного законодавства не порушені. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту Волноваською окружною прокуратурою.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що відповідач по справі ОСОБА_1 на даний час має реальну можливість вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що у свою чергу обумовлює високу вірогідність здійснення повторного її відчуження, зміни її конфігурації (об`єднання, поділу) тощо, з метою запобігання вчинення дій, які можуть утруднити або зробити неможливим його виконання, а саме витребування на користь держави, та для забезпечення належного захисту законних прав і охоронюваних інтересів держави, виникає необхідність у накладенні арешту на спірну земельну ділянку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 1421283600:03:001:1105, на підставі рішення Старомлинівської сільської ради від 22.12.2021 р. № 8/17-256-45. Предметом позовної заяви, яка планується до подання прокурором, є витребування у ОСОБА_1 вказаної земльної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У своїй постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 911/1551/18.

Таким чином, враховуючи, що заявник просить застосувати такий вид забезпечення позову, як арешт спірної земельної ділянки, не обмежуючи відповідача ОСОБА_5 у користуванні нею, суд вважає такий захід забезпечення позову спів мірним майбутнім вимогам, як найменш обтяжливий. При цьому суд доходить висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Виходячи з наведеного, заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 60, 150, 151, 153, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 1421283600:03:001:1105, що знаходиться за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відомості про сторони:

Заявник - Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури в інтересах держави (адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: м-н Озерний, 32, м. Дніпро, 49003 е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_2 .

Виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років, починаючи з 09.08.2024 року.

Копію ухвали направити для відома сторонам, а також для виконання - державному реєстратору Великоновосілківської селищної ради Донецької області (уповноваженій особі, яка здійснює реєстрацію речових прав) та до Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її проголошення .

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Якішина