Постанова

від 23.07.2024 по справі 663/1026/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 663/1026/20 Головуючий в суді І інстанції Шульга К.М.

Провадження № 22-ц/819/113/24 Доповідач Кутурланова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Майданіка В.В., Орловської Н.В.,СекретарОлійник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Духоти Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Шульги К.М. від 16 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» про визнання незаконним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» про визнання незаконним та скасування акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та свідоцтва про право власності.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 23.04.2013 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість по кредитному договору, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок по АДРЕСА_1 шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою вартістю, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни.

Оскільки спірний будинок придбано у шлюбі з ОСОБА_3 і він є спільно набутим майном подружжя, нею в апеляційному порядку оскаржено рішення суду першої інстанції, однак постановою апеляційного суду рішення суду залишено без змін.

17.02.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Огородник Є.І. складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу/реалізацію предмета іпотеки, оскільки прилюдні торги з реалізації арештованого майна неодноразово призначалися, тричі не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок покупців, при цьому стягувач ПАТ «МТБ Банк» заявив про бажання залишити нереалізоване майно за собою в рахунок погашення боргу, про що державним виконавцем прийнято відповідну постанову та складено акт про передачу майна стягувачу.

Посилаючись на те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому укладення договору іпотеки на весь будинок суперечить закону та порушує її права, реалізація спірного майна відбулася без врахування її права на частку у спірному будинку, без повідомлення її про призначення прилюдних торгів, посилаючись на положення статей 48, 50, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження», статей 366, 371 ЦК України, позивач просила суд скасувати, як протиправний, акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу/реалізації предмета іпотеки, складеного головним державним виконавцем Огородник Є.І. від 17.02.2020 року у ВП №42530772 та видане на його підставі свідоцтво про право власності від 13.02.2020 року №167.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 16 серпня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2020 року у виді накладення арешту на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053513865247 та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2053513865247.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Духота В.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також вважаючи його таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У письмових відзивах на апеляційну скаргу представник ПАТ «МТБ Банк» та представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На розгляд справи до суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи.

Від представника ПАТ «МТБ Банк» та представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли до апеляційного суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи шляхом направлення судової повістки SMS повідомленням на вказаний нею у позовній заяві номер телефону, на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28. Згідно довідки про доставку повідомлення судову повістку доставлено через додаток «Viber» та отримано позивачем 25 червня 2024 року.

Відповідно до ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Цивільне-процесуальне законодавство встановлює обов`язок учасників процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи (ч.1 ст.131 ЦПК України).

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований та проживає на тимчасово окупованій території України, електронного кабінету не має, заяв про зміну місця проживання відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України не подавала.

Положеннями ч.ч.1, 3 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII (в редакції Закону№ 2217-IXвід21.04.2022 р. та № 3200-IXвід29.06.2023 р.)визначено,що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликаєабо повідомляєтаких учасниківсправи продату,час імісце іншихсудових засіданьчи провчинення відповідноїпроцесуальної діїчерез оголошенняна офіційномувеб-сайтісудової владиУкраїни,яке повиннобути розміщенене пізнішеніж задесять днівдо дативідповідного судовогозасідання абовчинення відповідноїпроцесуальної дії і з опублікуванням такого оголошення вони вважається повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно достатті 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що чинне законодавство не визначає у якості підстави для зупинення провадження у справі перебування сторони на тимчасово окупованій території України, з огляду на те, що розгляд справи судом відкладався неодноразово у зв`язку з неявкою сторін, при цьому ОСОБА_1 щоразу повідомлялася про розгляд справи в порядку, визначеному ст.12-1 Закону України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України» та SMS-повідомленнями, інші учасникисправи також належним чином повідомленні про день, час та місце судового засідання, суд апеляційної інстанції вважає можливим провести розгляд справи у їх відсутність, оскільки їх явка не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст.263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства під час передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а свідоцтво, яким посвідчено право власності ПАТ «МТБ Банк» на спірний житловий будинок видане державним нотаріусом на підставі акту державного виконавця, який відповідає вимогам закону, а тому є дійсним і не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом вірно встановлено і це підтверджується наявними у справі доказами, що житловий будинок по АДРЕСА_1 придбаний ОСОБА_3 в період шлюбу з ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-13).

З договору іпотеки від 20.06.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 , який виступав майновим поручителем ОСОБА_2 за зобов`язаннями за кредитним договором від 19.06.2008 року з ВАТ «Морський транспортний банк», надав в іпотеку нерухоме майно житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва (т.1 а.с.72-74).

20.06.2008 року ОСОБА_1 надала письмову нотаріально посвідчену згоду на передачу в іпотеку спірного нерухомого майна (т.1 а.с.75).

Заочним рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 23.04.2013 року задоволено позов ПАТ «Марфін Банк», правонаступника ВАТ «Морський транспортний банк», та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 19.06.2008 року в сумі 94 593,31 доларів США, в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва, кадастровий номер 6524710100:01:060:0009, за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_3 , шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою вартістю, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни (т.1 а.с.76-77).

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05.12.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 23.04.2013 року залишено без змін (т.1 а.с.78-79).

Постановою Херсонського апеляційного суду від 26.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 23.04.2013 року залишено без змін (т.1 а.с.83-85).

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 30.04.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про поділ спільного майна подружжя (т.1 а.с.86-87).

07.02.2014 року видано виконавчий лист №663/227/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, в тому числі шляхом звернення стягнення на спірний житловий будинок та земельну ділянку.

Банком пред`явлено зазначений виконавчий лист до виконання, відкрито виконавче провадження, в рамках якого описано, оцінено та передано на електронні торги іпотечне майно.

За результатами проведення трьох електронних торгів майно не реалізовано у зв`язку з відсутністю покупців.

На підставі статті 49 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «МТБ Банк» направив заяву про залишення вказаного майна в рахунок погашення заборгованості (т.2 а.с.1-29).

17.02.2020 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме предмета іпотеки житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 .

Майно передано стягувачу ПАТ «МТБ Банк» (т.2 а.с.33).

17.02.2020 року державним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого предмет іпотеки житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для індивідуального житлового будівництва за тією ж адресою передані стягувачу - іпотекодержателю ПАТ «МТБ Банк» в рахунок погашення боргу за ціною 573000,00 грн. відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку» для подальшого оформлення стягувачем іпотекодержателем права власності на нерухоме майно (т.2 а.с.30-32).

12.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з майна: житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.103).

13.07.2020 року державним нотаріусом Скадовської державної нотаріальної контори Херсонської області видано свідоцтва, якими посвідчено, що ПАТ «МТБ Банк» належить на праві власності нерухоме майно, що складається з житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а також земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.88-91).

Відповідно до статей 32, 52 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно частини першої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою.

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Тобто, у відповідності до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частин 1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав, оскільки дії посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішення суду по реалізації іпотечного майна на прилюдних торгах відбувалися на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження». Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення її прав під час реалізації виконавчою службою нерухомого іпотечного майна, придбаного під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , наторіально завірену згоду на передачу в іпотеку якого вона надала у добровільному порядку.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновку суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції принципу "Juranovitcuria", відповідно до якого суд у вирішенні спору самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору незалежно від посилання сторін, а саме не застосування судомдо виниклих правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 76-81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пунктах 4,5 частини третьої статті 175 ЦПК Українизазначено, що позовна заява серед іншого повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних, функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки, інше) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положенняЦПК Українитака функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Суд вирішуєспір умежах заявленихпозивачем вимог,а саме,виходячи зізмісту заявленихвимог таобставин,якими їхобґрунтовує позивач. При цьому, користуючись названим принципом, суд при вирішенні спору може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі стосуються застосування судом неналежних норм права, тобто тих, які дійсно регулюють спірні правовідносини сторін, що відповідало би змісту наведеного принципу.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку застосування вказаного принципу «jura novit curia» є неможливим, оскільки призведе до зміни не тільки правових, а й фактичних підстав позову та порушення інших принципів цивільного судочинства, а саме рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, які спростовують посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 грудня 2019 року по справі №917/1739/17, від 25.06.2019 року по справі №924/1473/15 та від 23.10.2019 року по справі №761/6144/15-ц, що мають інше правове значення та прийнятті касаційним судом до ухвалення постанови від 09 липня 2020 року.

У рішенні ЄСПЛ від 14.04.2021 року у справі за заявою № 25531/12 "Гусєв проти України" Суд нагадав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні положень пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом (див. рішення у справах "Авотіньш проти Латвії", заява № 17502/07, пункт 119 й інші посилання та "Регнер проти Чехії", заява № 35289/11, пункт 146, від 19.09.2017.

До того ж право на змагальний судовий процес у принципі означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду.

Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні вимоги задовольнили (див. рішення у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції", заява № 65399/01 та 3 інші заяви, пункти 36- 43, від 13.10.2005.

Суд зауважив, що хоча, звичайно, саме національні суди повинні визначати правильну правову кваліфікацію позовів на підставі національного законодавства, це має відбуватися із дотриманням принципу справедливого судового розгляду, що передбачає надання належного обґрунтування принаймні стосовно питань, які є вирішальними для результату розгляду справи (пункт 30).

Недостатньо чіткі підстави для зміни правової кваліфікації позову заявника мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогамстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободстосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу (пункт 33).

Отже, принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права.

З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. За таких умов необхідно зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що розсуд суду не є безмежним навіть у площині захисту порушених інтересів, тому в абзаці 2 частини 2статті 16 ЦК Українипередбачено право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутня можливість застосування принципу «jura novit curia», оскільки розгляд справи за інших правових та фактичних обґрунтувань, які не зазначалися позивачем, буде виходом за межі предмету та підстав позову, а також порушить принципи диспозитивності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1.ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване та законне рішення, підстав для скасування якого не встановлено, у зв`язку із чим доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, як такі, що не спростовують висновки суду.

Керуючись ст. ст.367,368,375,381,382ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Духоти Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текстпостанови виготовлено 08серпня 2024 року.

Головуючий О.В.Кутурланова

Судді: В.В.Майданік

Н.В.Орловська