Рішення

від 02.08.2024 по справі 127/23213/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/23213/22

Провадження № 2/127/3012/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шмигори О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Вінницька обласна прокуратура Рудніцької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування витрат та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування витрат та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 11.02.2009 року відносно позивача слідчим прокуратури Ленінського району м. Вінниці Вінницької області необґрунтовано порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 р.) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

14.02.2009 року позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Ухвалою від 11.08.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці змінив позивачу міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши позивача з-під варти в залі суду.

21.10.2011 року Ленінський районний суд м. Вінниці постановив кримінальну справу за обвинуваченням позивача за ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 365 КК України повернути прокурору Ленінського району м. Вінниці для організації додаткового розслідування, запобіжний захід відносно позивача залишити без змін - підписку про невиїзд. 23.11.2011 року прокуратурою Ленінського району кримінальні справи відносно позивача за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 365 КК України, закриті на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 р.), дії позивача перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, кримінальну справу для розслідування направлено в слідчий, відділ РВ УМВС України у Вінницькій області. 22.12.2011 року кримінальна справа відносно позивача закрита на підставі п. 2 ст. 6, ст. 130 КПК України (в редакції 1960 р.) в зв`язку з відсутністю в діях, позивача складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Таким чином позивач вказує на те, що станом на 22.12.2011 року, у встановленому законом порядку підтверджена відсутність складу злочину в його діях.

Отже позивач зазначає, що постановою слідчого від 22.12.2011 року кримінальна справа відносно нього була закрита в зв`язку з відсутністю в діях останнього складу злочину - за реабілітуючими обставинами. Позивач стверджує, що йому була спричинена значна моральна шкода, оскільки він більше двох років знаходився спочатку під досудовим слідством, потім - під судовим слідством, шість місяців перебував під вартою. Позивач втратив роботу, втратив повагу своїх знайомих, звичайний перебіг життя позивача був поламаний. Обґрунтовуючи відшкодування заподіяної шкоди, позивач зазначає, що в результаті незаконних дій прокуратури йому завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, викликаних тривалим судовим розглядом у справі, під час яких позивач змушений був доводити свою невинуватість. Моральні втрати призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача і вимагали додаткових зусиль для організації та налагодження його життя. Позивач шість місяців перебував під вартою в умовах, які мають мало спільного з нормальними умовами життя звичайної людини, тривалий час знаходився у вкрай пригніченому стані, пов`язаному з тим, що йому доводилось періодично з`являтись до суду і в котрий раз вислуховувати представника обвинувачення, який незважаючи на очевидність безпідставного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, доводив про те, що позивач нібито винуватий та вимагав покарання.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2022 року, мінімальна заробітна плата становить 6500,00 грн. Початок перебігу строку під час якого позивач зазнавав душевних страждань співпадає з датою порушення відносно позивача кримінальної справи та затриманням останнього - 11.02.2009 року. Закінчення перебігу строку під час якого позивач зазнавав душевних страждань співпадає з датою винесення слідчим постанови про закриття кримінальної справи відносно позивача - 22.12.2011 року

Таким чином, період незаконного перебування позивача під слідством та судом та протягом якого позивач, зазнав моральних страждань внаслідок порушення закону діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, починається з 11.02.2009 року і закінчується 22.12.2011 року. Як вказує позивач у своїй позовній заяві, вищевказаний період складається з 34 (тридцяти чотирьох) місяців та 10 днів. До розрахунку прийнято кількість місяців: 34 місяці.

Розрахунок мінімального розміру моральної шкоди: 34 місяців * 6 500 грн. = 221 000 грн. Водночас, Позивач вважає, що понесені ним моральні страждання, як за період перебування під слідством та судом, так і за період перебування під вартою значно важчі, в порівнянні з визначеним законом мінімальним розміром шкоди. Під вартою позивач перебував з 11.02.2009 року по 11.08.2009 року - шість місяців.

Окрім цього, позивач поніс матеріальну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн., які були сплачені адвокату за правову допомогу, яку позивач отримував протягом перебування під слідством та судом.

З врахуванням наведеного, позивач попередньо визначив загальний розмір позовних вимог в обсязі 236000,00 грн. = 221 000,00 грн. + 15 000,00 грн., а також 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Таким чином, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом та в судовому порядку поновити своє порушене право та отримати відшкодування внаслідок незаконних дій прокуратури.

18.10.2022 року на підставі ухвали суду позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

22.11.2022 року представником Державної казначейської служби України до суду подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому викладені заперечення проти заявлених вимог позивача щодо завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду моральної шкоди, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на те, що твердження позивача не підтверджено жодним допустимим доказом, а саме не надано жодного рішення суду в порядку КПК України, яке б свідчило про незаконність дій органів, що проводили дії з досудового розслідування кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_1 . Враховуючи відсутність будь-якого рішення уповноваженого на те органу про визнання дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду незаконними щодо проведення розслідування кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_1 , відшкодування завданої йому шкоди має здійснюватись на загальних підставах як то передбачено ч. 6 ст. 1176 ЦК України. Зазначена позиція Державної казначейської служби України чітко узгоджується із позицією викладеною у постанові Верховного суду від 23.01.2019 року у справі №308/1990/16-ц. у якій зазначено, зокрема, наступне: «... сам факт закриття кримінального провадження у справі за відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення, подальше його скасування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади...».

У відзиві зазначається, що позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), які призвели до спричинення позивачеві моральної шкоди...». Представник відповідача вказує на те, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Вказує на те, що постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. З огляду на викладене обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача. Звертаючись із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди на підставі вищевказаних норм права позивач стверджує, що йому завдано моральної шкоди внаслідок незаконних дій прокуратури, які полягає в душевних стражданнях, викликаних тривалим судовим розглядом у справі. Моральні втрати призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача і вимагали додаткових зусиль для організації та налагодження його життя, а також те, що він тривалий час знаходився у вкрай пригніченому стані. Пов`язаному з тим, що йому доводилось періодично з`являтись до суду. Однак на підтвердження таких обставин позивач не надала жодного допустимого доказу. Разом з тим, позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що внаслідок значних моральних страждань та неналежних умов під час перебування під вартою, стан його здоров`я значно погіршився. Поряд з тим, позивачем не надано доказів про причинно-наслідковий зв`язок із розслідуванням відносно нього кримінальної справи і погіршенням стану його здоров`я, оскільки такі погіршення могли відбутись внаслідок інших обставин, не пов`язаних із обставинами наведеними позивачем у його позові.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні. Представник відповідача, вказує на те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалася позивачу в межах кримінальної справи, мають бути вирішені виключно в межах кримінальної справи, і ні в якому разі в будь-якій іншій, а тому просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

22.11.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній просив суд відхилити відзив за його необґрунтованості та відсутності спростувань щодо викладених обставин у позові. Вказує, що відносно позивача кримінальне провадження було закрите саме з реабілітуючих обставин, що однозначно підтверджує наявність незаконних дій, а відтак, й усіх підстав для відшкодування моральної шкоди. Аргументація відповідача відносно того, що витрати на правничу допомогу по кримінальній справі, які мають бути вирішені виключно в межах кримінальної справи, повністю спростовуються пунктом 3 статті 3 Закону № 266, яким визначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

28.11.2022 року Вінницькою обласною прокуратурою подано відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Вінницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі, у зв`язку з його необґрунтованістю. Обставини, якими позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди, не підтверджені ним належними допустимими та достатніми доказами. Відчуття пригніченості, пов`язане з необхідністю доводити свою невинуватість, на що посилається позивач, не носить об`єктивного характеру, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Стосовно посилання на втрату роботи - вказаний аргумент не встановлює безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із обставинами притягнення до кримінальної відповідальності, тому не може вважатись їх наслідками і факторами отримання моральної шкоди. Таким чином, наявність моральної шкоди не підтверджена позивачем належними, допустимими та достатніми доказами. Отже, за відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1, 2 ст. 1176 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Крім того, представником прокуратури зазначається, що враховуючи недоведеність позовних вимог, підстави для задоволення позову відсутні. З урахуванням викладеного, не підлягають також стягненню витрати на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн. та інші заявлені вимоги, щодо відшкодування витрат в розмірі 15000,00 грн.

30.11.2022 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній просив суд відхилити відзив за його необґрунтованості та відсутності спростувань щодо викладених обставин у позові. Вказує, що відносно позивача кримінальне провадження було закрите саме з реабілітуючих обставин, що однозначно підтверджує наявність незаконних дій, а відтак, й усіх підстав для відшкодування моральної шкоди.

07.12.2022 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та попереджено їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та за дачу завідомо неправдивого висновку, провадження у справі було зупинено.

Крім того, в процесі проведення експертизи у даній справі судом декілька раз поновлювалось провадження у справі для вирішення клопотань експерта, після чого було направлено повторно ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.04.2023 року для продовження проведення призначеної судової психологічної експертизи.

17.05.2024 року до суду надійшов висновок експертизи від 07.05.2024 року № 5527/24-21 за результатами проведеної психологічної експертизи у цивільній справі №127/23213/22, за результатами якої експертом надано висновок про те, що у ОСОБА_1 ретроспективно прослідковується наявність змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню його як особистості, що виникли внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року; ситуація притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року, була психотравмуючою для ОСОБА_1 та йому були завдані моральні страждання; ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання за умов ситуації притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року, що досліджуються у справі. Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані моральні страждання ОСОБА_1 , може становити 540 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом.

20.05.2024 року на підставі ухвали суду підготовче провадження у справі поновлено.

Позивач ознайомившись з вказаним висновком експерта по проведеній судовій психологічній експертизі, звернувся до суду 29.05.2024 року із заявою про збільшення позовних вимог.

У вказаній заяві позивачем зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 року, розмір МЗП у місячному розмірі становитиме 8000,00 грн. Виходячи з викладеного, позивачем здійснено наступний розрахунок грошової компенсації за завдані моральні страждання: 540 розмірів МЗП * 8 000,00 грн. = 4 320 000,00 грн.

Крім того, за проведення експертизи позивачем були сплачені кошти в сумі 22703,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3060488736.1 від 21.06.2023 року та вищезазначеним висновком експерта.

Тому, позивачем було збільшено позовні вимоги та він просить суд стягнути з Держави Україна кошти в загальній сумі 4335000,00 грн., в тому числі: моральної шкоди - в розмірі 4320000,00 грн., матеріальної шкоди в розмірі 15000,00 грн.; відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі в сумі 52703,10,10 грн., з яких: витрати на правничу допомогу - в сумі 30 000,00 грн., витрати на проведення судової експертизи - в сумі 22703,10 грн.

07.06.2024 року на підставі ухвали суду задоволено заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог та прийнято до провадження уточненні (збільшенні) позовні вимоги та на підставі ухвали суду від 07.06.2024 року закінчено підготовче провадження у справі та підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

27.06.2024 року Вінницькою обласною прокуратурою подано до суду заперечення щодо висновку експерта, обґрунтовані тим, що встановлення вини потерпілого так само, як і заподіювача шкоди та його майнового стану, є виключною компетенцією суду. Саме тому означені величини не можуть входити до формули розрахунку моральної шкоди, яка використовується у висновку судово-психологічної експертизи та/або висновку практичного психолога. Отже, саме суд під час розгляду справи визначає, яка саме моральна шкода була завдана особі, який розмір доцільно визнати (лише на підставі поданих позивачем доказів) необхідним для неї та чи взагалі можна обставини та докази, на які посилається позивач, вважати моральною шкодою, тому наданий суду висновок експерта у частині встановлення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру не має бути прийнятий судом як належний доказ відповідних обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Як наголошує ВП/ВС у постанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц: «Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». Саме для цього й необхідно чітке і однозначне обґрунтування розміру відшкодування. Представник прокуратури зазначає, що обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги, не є достатньою, беззаперечною та самостійною підставою стягнення моральної та матеріальної шкоди на підставі Закону України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та доказом такої шкоди. Звертає увагу суду на те, що визнання доказів недопустимими є оціночним та оспорюваним поняттям та має наслідком неможливість їх дослідження та використання при ухваленні судового рішення і не є свідченням незаконності дій органів досудового слідства чи прокурора. За відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1, 2 ст. 1176 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Просить суд не враховувати експертний висновок по справі та відмовити позивачу у задоволення заявлених позовних вимогах.

09.07.2024 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення в яких він висловив таку позицію щодо поданого представником прокуратури заперечення на експертизу, а саме зауважив, що висновок судового експерта, відповідно до статті 76 ЦПК України, є одним із засобів встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Водночас, позивач зазначає, що діючим законодавством, зокрема Цивільним процесуальним кодексом України, не встановлений такий порядок висловлення незгоди з результатами експертизи, як надання заперечень.

Крім того, звертає увагу на те, що про спростування належним процесуальним чином висновку експертизи також йдеться в постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі № 761/11228/21 в якій зазначено, що висновок експерта спростовується шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою. З наведених підстав позивач вважає, що заперечення Вінницької обласної прокуратури від 27.06.2024 року за вих. № 15/2-394вих-24 щодо висновку експерта не має братись до уваги судом.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивач адвокат Арустамян А.Е. в судовому засіданні заявлені уточненні (збільшені) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Вінницька обласна прокуратура - Рудніцька І.В. в судовому засіданні підтримала повністю заперечення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково суду пояснила, що позов ОСОБА_1 невмотивований та не містить доказів понесення позивачем моральних страждань, а їх міра не доведена належними доказами. Органами прокуратури ніяким чином не порушувалися права позивача, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Проте, суд враховуючи те, що вказаним відповідачем в процесі розгляду справи до суду було подано відзив на позов та сформована позиція про необґрунтованість заявлених позовних вимог, вважає можливим розгляд справи без представника Державної казначейської служби України.

Заслухавши пояснення учасників справи, наведені сторонами доводи та заперечення щодо підстав позову, дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав..

В ході судового розгляду судом встановлено, що 11.02.2009 року відносно позивача слідчим прокуратури Ленінського району м. Вінниці Вінницької області необґрунтовано порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та затримано в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 р.) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

14.02.2009 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Ухвалою від 11.08.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці змінив позивачу міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши позивача з-під варти в залі суду.

21.10.2011 року Ленінський районний суд м. Вінниці постановив кримінальну справу за обвинуваченням позивача за ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 365 КК України повернути прокурору Ленінського району м. Вінниці для організації додаткового розслідування, запобіжний захід відносно позивача залишити без змін - підписку про невиїзд.

23.11.2011 року прокуратурою Ленінського району кримінальні справи відносно позивача за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст. 365 КК України, закриті на підставі ч. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 р.), дії позивача перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, кримінальну справу для розслідування направлено в слідчий,відділ РВ УМВС України у Вінницькій області. 22.12.2011 року кримінальна справа відносно позивача закрита на підставі п. 2 ст. 6, ст. 130 КПК України (в редакції 1960 р.) в зв`язку з відсутністю в діях, позивача складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Таким чином, станом на 22.12.2011 року, у встановленому законом порядку підтверджена відсутність складу злочину в діях позивача і постановою слідчого від 22.12.2011 року кримінальна справа відносно нього була закрита в зв`язку з відсутністю в діях позивача складу злочину, тобто за реабілітуючими обставинами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, спеціальним законом, що регулює вказані правовідносини є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року (далі Закон №266/94-ВР) та Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Частинами 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно зі ст. 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 Закону №266/94-ВР у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ст. 4 Закону № 266/94-ВР)

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №266/94-ВР.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України, оскільки Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено або обмежено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Як роз`яснено в п.п. 9, 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. У випадках, коли межі відшкодування визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-2203цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись усіма судами України, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта від 07.05.2024 року № 5527/24-21 за результатами проведеної судової психологічної експертизи у цивільній справі №127/23213/22, судом встановлено, що у ОСОБА_1 ретроспективно прослідковується наявність змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню його як особистості, що виникли внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року; ситуація притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року, була психотравмуючою для ОСОБА_1 та йому були завдані моральні страждання; ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання за умов ситуації притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що мало місце у період з 11.02.2009 року по 22.12.2011 року, що досліджуються у справі. Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані моральні страждання ОСОБА_1 , може становити 540 МЗП, розмір яких приймається рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятої на момент винесення рішення судом.

Висновок судового експерта відповідно до статті 76 ЦПК України є одним із засобів встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд погоджується з позивачем та звертає увагу на те, що діючим законодавством, зокрема Цивільним процесуальним кодексом України, не встановлений такий порядок висловлення незгоди з результатами експертизи, як надання заперечень.

Крім того, про спростування належним процесуальним чином висновку експертизи також йдеться в постанові Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі № 761/11228/21 в якій зазначено, що висновок експерта спростовується шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою, а тому заперечення Вінницької обласної прокуратури від 27.06.2024 року вих. № 15/2-394вих-24 щодо висновку експерта судом не приймаються до уваги, з урахуванням викладеного вище та з огляду на те, що вони подані після закриття підготовчого провадження в процесі розгляду справи по суті.

Отже, судом встановлено, що відносно позивача кримінальне провадження було закрите з реабілітуючих обставин, що однозначно підтверджує наявність незаконних дій відносно позивача, а відтак, й наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.04.2024 року, розмір МЗП у місячному розмірі становитиме 8000,00 грн.

Виходячи з викладеного, позивачем здійснено наступний розрахунок грошової компенсації за завдані моральні страждання: 540 розмірів МЗП * 8 000,00 грн. = 4320000,00 грн.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України, суд виходить з того, що незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і старшим слідчим зроблено висновок, що у діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, внаслідок чого він перебував під слідством та судом у період часу починається з 11.02.2009 року і закінчується 22.12.2011 року, тобто складає 34 місяці та 10 днів, крім того за цей період позивач був обмежений у праві на свободу, на вільний вибір місця проживання та його зміну, на свободу пересування, на працю та на доходи від цієї праці, тощо і після звільнення його з під варти та закриття відносно нього кримінального провадження позивачу довелось фактично розпочинати своє життя спочатку, налагоджувати втрачені соціальні зв`язки, поновлювати, наскільки це було можливим, втрачене.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яке завдало моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Слід зазначити, що законодавством визначений мінімальний розмір на відшкодування шкоди. Тому, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, перебування під вартою, тривалий період часу перебування під слідством і судом, що призвело до істотності вимушених змін у його житті, характер перенесених ним моральних страждань, які беззаперечно встановлені висновком експерта проведеної судової психологічної експертизи у цивільній справі №127/23213/22, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої йому, в сумі 2000000,00 грн.

При цьому суд керується принципами розумності та справедливості і вищезазначений розмір моральної шкоди суд вважає достатньою сатисфакцією душевних страждань позивача, враховуючи встановлені фактичні обставини справи.

Тому, доводи позивача та його представника про стягнення моральної шкоди в розмірі 4320000,00 грн., суд відхиляє як безпідставні, оскільки визначений заявником розмір відшкодування моральної шкоди, за обставин цієї справи, є надмірним і не відповідатиме засадам розумності та справедливості.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, розмір відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження законної сили.

Підстав для відступлення від вищенаведених висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц та від 13 травня 2021 року у справі № 405/6466/18, судом не встановлено.

Заперечення представника відповідача Державної казначейської служби України, та представника Вінницької окружної прокуратури, які були висловленні в ході судового розгляду та зазначенні у відзивах на позовну заяву, у зв`язку з необґрунтованістю заявлених позивачем вимог та недоведеністю причинного зв`язку з наявністю вини в діях відповідачів та завданою позивачу моральною шкоди, не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході судового розгляду достовірно було встановлено, що незаконне притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , перебування його під вартою, тривалий період часу перебування під слідством і судом, призвело до істотних вимушених змін у його житті, а також до перенесення ним моральних страждань, що було підтверджено в ході судового розгляду стороною позивача беззаперечними доказами, які судом досліджено і визнано належними та допустимими, та стороною відповідачів не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного Кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст.7, п. п. 1, 2 ст.23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка являється їх розпорядником. При цьому будь-яких обов`язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно із пп. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Питання проведення судових експертиз (їх призначення, проведення, у тому числі в частині оплати) регулюється Законом України «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 з наступними змінами, ст.ст. 103-107, 133, 139 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.8, 1.9 вищевказаної інструкції відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів, посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб виконуються експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

Підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов`язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв`язанню, а також об`єктів, що надаються.

У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення експертиз (експертних досліджень).

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» указано, що вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз, суду необхідно враховувати, що відповідно до статті 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України відшкодовуються в порядку, передбаченому законодавством.

При цьому витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну.

Таким чином, враховуючи те, що за проведення експертизи позивачем були сплачені кошти в сумі 22703,10 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3060488736.1 від 21.06.2023 року та вищезазначеним висновком експерта, який судом взято до уваги при ухваленні рішення, як належний доказ по справі, та при визначенні суми моральної шкоди було вирішено вимоги позивача задовольнити частково на користь позивача необхідно стягнути 10475, 16 грн. витрат понесених на експертизу, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Крім того відповідно до пункту 3 статті 3 Закону № 266 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, тобто на користь позивача підлягають також до стягнення витрати на правничу допомогу по кримінальній справі в розмірі 15000,00 грн. і висловленні відповідачами заперечення щодо того, вони мають бути вирішені виключно в межах кримінальної справи, в ході судового розгляду, не знайшли свого підтвердження.

Розглядаючи вимоги представника позивача про стягнення з відповідачів судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги та докази виконання вказаної у договорі роботи, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також пропорційності задоволених вимог, суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 13842,00 грн.

При прийнятті такого рішення судом також враховані вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та пропорційність задоволення вимог позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за можливе судовий збір віднести за рахунок Державного бюджету України, у зв`язку із тим, що позивач звільнений від його сплати при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. 1-4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01.12.1994 року, ст.ст. 7-13, 77-81, 88, 89, 133, 137, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування витрат та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку компенсацію завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди в розмірі 2000000,00 грн. (два мільйона гривень 00 коп.), матеріальної шкоди в розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), а також витрати на проведення судової психологічної експертизи в розмірі 10475,16 грн. (десять тисяч сімсот сорок п`ять гривень 16 коп.). та 13842,00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вінницька обласна прокуратура, ідент. код 02909909, адреса: 21050, м.Вінниця, вул. Монастирська, буд. 33.

Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, ідент. код 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повний текст рішення суду складений 09.08.2024 року.

Суддя: