Рішення

від 08.08.2024 по справі 260/1180/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Ужгород № 260/1180/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача - Литвин С.Й.;

представник відповідача - Твердохліб І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та карток відмови у прийнятті митної декларації.

28 червня 2024 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі, в якій просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Заява мотивована тим, що про наявність витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, як власне і про подання відповідних доказів у строки, визначені ч. 7 ст. 139 КАС України позивачем було заявлено безпосередньо у позовній заяві.

01.08.2024 року відповідачем подано заяву, в якій просить суд відмовити у задоовленні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення, просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви.

Розглянувши питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 2, 3 статті 252 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина сьома статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст. 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наданих доказів, зокрема з акту про виконання робіт №13/с від 12.03.2023 р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» оплатило адвокатському бюро «Литвин та партнери» кошти за надання професійної правової допомоги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100589/2 за митною декларацією 23UA209230099209U8 в загальній сумі 20000,00 грн., з яких: досудове врегулювання спору 13000,00 грн.; послуги надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань 1500,00 грн.; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру 2000,00 грн.; вартість послуг пов`язаних з збором доказів 1000,00 грн.; гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу 2000,00 грн.; поштова кореспонденція 500,00 грн. Однак, представник позивача у заяві про розподіл судових витрат від 28.06.2024 року просить не враховувати оплату за досудове врегулювання спору до відшкодування витрат на правничу допомогу. Таким чином, загальна сума, яку просить стягнути представник позивача в якості відшкодування витрат на правову допомогу, складає 7000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, наявність аналогічних в даній категорії справ рішень у Державному єдиному реєстрі судових рішень, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг не є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.

Враховуючи наведені вище правові норми, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи даної справи у розмірі 7000,00 грн є завищеною порівняно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/1180/24 - задоволити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).

В задоволенні решти заяви - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2024 року.

Суддя С.А. Гебеш