Рішення

від 09.08.2024 по справі 280/5135/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2024 року Справа № 280/5135/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд:

залучити до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.03.2024 №084050017917 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 періоди його роботи з 28.09.1990 по 30.01.2008, з 18.02.2008 по 16.08.2010, з 12.07.2011 по 12.04.2012, з 04.12.2013 по 10.02.2014, з 04.12.2013 по 10.02.2014 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 13.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що для призначення пенсії із 56-річного віку позивач має мати з них 10 років стажу за професією, передбаченою Списком №2. Пільговий стаж позивача за списком №2 складає 20 років 11 місяців 16 днів. Пільговий стаж позивача за Списком №2 підтверджено записами №7-19, 21-26 у його трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.02.1989, яка згідно із ст. 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Водночас, рішенням Комісії при Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422 зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи монтажником з монтажу стальних та залізобетонних конструкцій, електрозварником ручного зварювання з 28.09.1990 по 22.11.2000 та з 24.12.2001 по 23.12.2006 у ТОВ "Стальконструкція-103 ЛТД" (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), тобто із пільгового стажу виключено період перерви між 5-річною дією наказів про атестацію робочих місць від 23.11.1995 № 151 та від 24.12.2001 №158 з 23.11.2000 по 23.12.2001. Із змісту рішення від 22.03.2024 № 084050017917 вбачається, що до пільгового стажу позивача за Списком 2 не зараховано періоди роботи з 28.09.1990 по 22.11.2000 та з 24.12.2001 по 23.12.2006 за рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422, оскільки, на думку відповідача, за довідками від 12.01.2024 № 04-25/С-2115, 04-25/ С-2116, 04-25/С-2117, 04-25/С-2119 04-25/С-2120, 04-25/С-2120/1, 04-25/С-2120/3, 04-25/С-2120/4, 04-25/С-2120/5, 04-25/С-2120/6, 04-25/С-2120/7, 04-25/С-2120/8, 04-25/ С-2120/9 неможливо визначити кількість відпрацьованих годин і днів в розрізі місяців, оскільки не зазначено одиниці виміру відпрацьованого часу. Мотиви відповідача суперечать нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020, які відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов`язковими до виконання. Отже, позивач, маючи більше 25 років страхового стажу та більш ніж 10 років пільгового стажу за Списком №2 13.03.2024 правомірно звертався за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, а відповідач, відмовивши у її призначення із посиланням на ст. 114 Закону №1058-ІV та незарахуванням пільгового стажу, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 червня 2024 рокувідкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058. Трудова книжка надана позивачем не містить даних про підтвердження роботи з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності: періоди роботи в колгоспі з 19.05.1988 по 16.02.1989, оскільки відсутні записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів; періоди роботи з 28.09.1990 по 22.11.2000 та з 24.12.2001 по 23.12.2006 за рішенням комісії при ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422, оскільки за довідками від 12.01.2024 №№04-25/С-2115, 04-25/С-2116, 04-25/С-2117, 04-25/С-2119, 04-25/С-2120, 04-25/С-2120/1, 04-25/С-2120/3, 04-25/С-2120/4, 04-25/С-2120/5, 04-25/С-2120/6, 04-25/С-2120/7, 04-25/С-2120/8, 04-25/С-2120/9 неможливо визначити кількість відпрацьованих годин і днів в розрізі місяців, оскільки не зазначено одиниці виміру відпрацьованого часу. Страховий стаж позивача на дату звернення із заявою за призначенням пільгової пенсії становить 25 років 01 місяць 22 дні. Зазначено, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058, оскільки відсутній пільговий стаж. Крім того зазначено, що перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідок, що подаються для призначення пенсії, підрахунок стажу та віку, що в даному випадку визначає право на призначення пенсії, що належатьдо виключної компетенції територіальних органівПенсійного фонду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що 13.03.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області розглянуло заяву та прийняло рішення від 22.03.2024 № 084050017917 у відповідності до п. 4.2. Порядку № 22-1. У відповідності зі ст. 47 Закону 1058 пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України. Після винесення оскаржуваного Рішення воно було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для долучення до матеріалів електронної пенсійної справи позивача. Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність у відповідному списку виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, професії (посади), яку обіймає (обіймав) працівник, виробництв, на якому працює (працював), та роботи, яку виконує (виконував); зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівників за результатами атестації робочих місць, а до 21.08.1992 підтвердження документами відповідних умов праці. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на таку пенсію. Позивачем довідка, яка передбачена п.20 Порядку 637 не надавалась. Таким чином, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Відповідно до рішення № 084050017917 від 22.03.2024 вік позивача 55 років. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по Списку № 2 становить 30 років. Страховий стаж особи становить 25 років 01 місяць 22 дні. За доданими документами не зараховано період роботи в колгоспі з 19.05.1988 по 16.02.1989, оскільки відсутні записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів. Для зарахування періоду роботи в колгоспі необхідна надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів. Позивачем таких довідок не надано. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.114 Закону 1058. Питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме частиною 2 статті 114 Закону 1058. Правовим підґрунтям, яке визначає принципи, засади, механізми призначення пенсії за віком на пільгових умовах є саме Розділ XIV1 Закону № 1058. До того ж, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) було визнано неконституційною статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VII. Тобто, конституційність положень Розділу XIVI не була предметом даної конституційної справи, а тому законних підстав у посадових осіб пенсійного фонду не застосовувати положення зазначеного розділу відсутні До того ж Закон 1058 прийнято пізніше ніж Закон 1788, отже має пріоритетність застосування перед Законом 1788. З цього випливає, що посадовими особами Пенсійного фонду України було застосовано належний законодавчий акт при прийнятті рішення № 084050017917 від 22.03.2024 та їх дії не суперечать нормам чинного законодавства, а отже відсутні підстави для скасування прийнятого рішення.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 .

13.03.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.03.2024 №084050017917 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне стархування».

Відповідно до вказаного рішення вік заявника 55 років.

Необхідний страховий стаж, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 30 років. Страховий стаж особи становить 25 років 1 місяць 22 дні.

Необхідний пільговий стаж на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, визначений 2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: період роботи в колгоспі з 19.05.1988 по 16.02.1989, оскільки відсутні записи про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів. Для зарахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих трудоднів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 28.09.1990 по 22.11.2000, та з 24.12.2001 по 23.12.2006 за рішенням комісії при ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422, оскільки за довідками від 12.01.2024 №№04-25/С-2115, 04-25/С-2116, 04-25/С-2117, 04-25/С-2119, 04-25/С-2120, 04-25/С-2120/1, 04-25/С-2120/3, 04-25/С-2120/4, 04-25/С-2120/5, 04-25/С-2120/6, 04-25/С-2120/7, 04-25/С-2120/8, 04-25/С-2120/9 неможливо визначити кількість відпрацьованих годин і днів в розрізі місяців, оскільки не зазначено одиниці виміру відпрацьованого часу.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюютьсяЗаконом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) таЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV(далі Закон № 1058-ІV).

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону N 1788-XIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяцівна зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.».

Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років та стаж роботи не менше 25 років, тоді як другий - у 55 років та стаж роботи не менше 20 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідачем не заперечується, що станом на 13.03.2024 позивач вже досяг 55 років та має загальний страховий стаж 25 років 1 місяць 22 дні.

Пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 20 років 11 місяців 16 днів та здобутий ним за наступні періоди роботи:

з 28.09.1990 по 30.01.2008, що становить 17 років 4 місяці 13 днів, працюючи у ТОВ «Стальконструкція-103 ЛТД» за професіями монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій, електрозварника ручного зварювання, що передбачено п. «а» розділу ХХІХ списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, позицією 2290000а-14612 розділу XXVII списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, позицією 2290000а-14612 розділу XXVII та позицією 23200000-19906 розділу ХХХІІІ списку 2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, позицією 33 розділу ХХХІІІ списку №2, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36;

з 18.02.2008 по 16.08.2010, що становить 2 роки 5 місяців 28 днів, працюючи у ТОВ «Стальмонтаж» за професією електрозварника ручного зварювання електрозварника ручної зварювання, що передбачено позицією 33 розділу ХХХІІІ списку №2, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36;

з 12.07.2011 по 12.04.2012, що становить 9 місяців 1 день, працюючи у ТОВ ФІРМА «СТРОИТЕЛЬ» за професією електрогазозварника, що передбачено позицією 33 розділу ХХХІІІ списку №2, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36;

з 04.02.2013 по 02.04.2013, що становить 1 місяць 27 днів, у ПАТ «Будівельно монтажне управління «Запоріжстальбуд-1» за професією електрогазозварника, що передбачено позицією 33 розділу ХХХІІІ списку №2, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36;

з 04.12.2013 по 10.02.2014, що становить 2 місяці 7 днів, у ТОВ «ЗВ «Гідроспецбуд» за професією електрогазозварника, що передбачено позицією 33 розділу ХХХІІІ списку №2, затвердженому Постановою КМУ від 16.01.2003 №36.

Вищенаведений пільговий стаж позивача за Списком №2 підтверджено записами №7-19, 21-26 у його трудовій книжці НОМЕР_1 від 02.02.1989, яка згідно із ст. 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 18, 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» зі змінами від 27.09.2022 №1058 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку (коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організаційабо їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пільговий стаж позивача за Списком №2 підтверджується індивідуальними відомостями в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування («Відомості по спеціальному стажу») із зазначенням коду підстави для обліку спеціального стажу позивача ЗПЗ013Б1 за періоди роботи: з 01.01.1999 (персоніфікований облік введено у 1998, інформація в реєстрі наявна з 1999 року) по 30.01.2008 у «Стальконструкція-103 ЛТД» код ЄДРПОУ 01413543; з 12.07.2011 по 12.04.2012 у ТОВ ФІРМА «СТРОИТЕЛЬ» код ЄДРПОУ 13615559; з 04.02.2013 по 02.04.2013 у ПАТ «Будівельно монтажне управління "Запоріжстальбуд-1» код ЄДРПОУ 04851255; з 04.12.2013 по 10.02.2014 у ТОВ «ЗВ «Гідроспецбуд» код ЄДРПОУ 30082302.

Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 №435, код ЗП3013Б1 свідчить про шкідливі та важкі умови праці (Список №2).

Відомості по спеціальному стажу в індивідуальних відомостях в реєстрі застрахованих осіб позивача повністю співпадають із записами у його трудовій книжці про періоди роботи з 01.01.1999 по 30.01.2008, з 12.07.2011 по 12.04.2012, з 04.02.2013 по 02.04.2013, з 04.12.2013 по 10.02.2014 та підтверджують, що позивач увесь час був зайнятий на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2.

Пільговий стаж позивача за період з 18.02.2008 по 16.08.2010, окрім записів у трудовій книжці підтверджують довідки ТОВ «Стальмонтаж» про стаж від 19.02.2024 №6 та довідкою про підтвердження пільгового стажу, виданою відповідно до п. 20 Порядку №637, яку відповідач з невідомих суду причин не взяв до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Згідно із п. 6 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

На підтвердження проведення атестації робочого місця позивача за період роботи у ТОВ «Стальмонтаж» з 18.02.2008 по 16.08.2010 ним було надано відповідачу копії відповідних наказів від 16.12.2004 №53-к, від 30.11.2010 №80-к.

Записом № 23 у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 02.02.1989 підтверджується його право на пільгове призначення пенсії за Списком №2 за період роботи з 04.02.2013 по 02.04.2013 проведеною атестацією робочих місць на ПАТ «БМУ «Запоріжстальбуд-1».

Проведення атестації робочих місць позивача за періоди роботи у ТОВ ФІРМА «СТРОИТЕЛЬ» та ТОВ «ЗВ «Гідроспецбуд» підтверджується інформацією в індивідуальних відомостях в реєстрі застрахованих осіб, «Відомості по спеціальному стажу», стовбчики «Номер наказу» та «Дата наказу».

Результати атестації робочих місць позивача у «Стальконструкція-103 ЛТД» підтверджуються копіями відповідних наказів від 23.11.1995 № 151 та від 24.12.2001 №158, які враховані у рішенні Комісії при ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422.

Водночас, рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422 зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи монтажником з монтажу стальних та залізобетонних конструкцій, електрозварником ручного зварювання з 28.09.1990 по 22.11.2000 та з 24.12.2001 по 23.12.2006 у ТОВ «Стальконструкція-103 ЛТД» (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), тобто із пільгового стажу виключено період перерви між 5-річною дією наказів про атестацію робочих місць від 23.11.1995 № 151 та від 24.12.2001 №158 з 23.11.2000 по 23.12.2001.

Зі змісту рішення від 22.03.2024 № 084050017917 вбачається, що до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 28.09.1990 по 22.11.2000 та з 24.12.2001 по 23.12.2006 за рішенням комісії при ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28.02.2024 №3422, оскільки, на думку відповідача, за довідками від 12.01.2024 №№04-25/С-2115, 04-25/С-2116, 04-25/С-2117, 04-25/С-2119, 04-25/С-2120, 04-25/С-2120/1, 04-25/С-2120/3, 04-25/С-2120/4, 04-25/С-2120/5, 04-25/С-2120/6, 04-25/С-2120/7, 04-25/С-2120/8, 04-25/С-2120/9 неможливо визначити кількість відпрацьованих годин і днів в розрізі місяців, оскільки не зазначено одиниці виміру відпрацьованого часу.

Проте із змісту довідок архівного управління Запорізької міської ради від 12.01.2024 №№04-25/С-2115, 04-25/С-2116, 04-25/С-2117, 04-25/С-2119, 04-25/С-2120, 04-25/С-2120/1, 04-25/С-2120/3, 04-25/С-2120/4, 04-25/С-2120/5, 04-25/С-2120/6, 04-25/С-2120/7, 04-25/С-2120/8, 04-25/С-2120/9 вбачається, що в них вказана кількість відпрацьованих годин та днів, а також періоди відпусток та лікарняних.

Враховуючи, що в архівних довідках одиниці виміру вказані у кількості більш ніж 31, очевидно, що вказані години, а не дні.

Водночас, лікарняні та відпустка в годинах вказуватись не можуть, тому очевидно, що їх вказано у днях.

Разом із цим, відомості по спеціальному стажу, в індивідуальних відомостях в реєстрі застрахованих осіб, які наявні з 01.01.1999, свідчать про те, що всі робочі дні позивачем відпрацьовані у ТОВ «Стальконструкція-103 ЛТД» у шкідливих і важких умовах роботи за Списком №2, тому підстави обчислювати його пільговий стаж «вибірково» відсутні.

Як було зазначено вище, відповідачем не заперечується, що станом на 13.03.2024 позивач вже досяг 55 років та має загальний страховий стаж 25 років 1 місяць 22 дні.

Водночас, при визначенні права позивача на пенсію на пільгових умовах відповідач посилається на норму статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України №1058), яка передбачає іншу кількість необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Мотиви відповідача суперечать нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020, які відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов`язковими до виконання.

Отже, позивач, маючи більше 25 років страхового стажу та більш ніж 10 років пільгового стажу за Списком №2 13.03.2024 правомірно звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, а відповідач, відмовивши у її призначенні із посиланням на ст.114 Закону №1058-ІV та незарахуванням пільгового стажу, порушив вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

З урахуванням вищенаведених правових висновків, періоди роботи позивача роботи з 28.09.1990 по 30.01.2008, з 18.02.2008 по 16.08.2010, з 12.07.2011 по 12.04.2012, з 04.12.2013 по 10.02.2014, з 04.12.2013 по 10.02.2014 мають бути зараховані до його пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області є необґрунтованими, як наслідок рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.03.2024 №084050017917 є протиправним та таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною 1статті 2 КАС України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності за правилами статей72-77,90,211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено права позивача.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

Згідно із п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/ фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України України у Київській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 22.03.2024 №084050017917. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію. Проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області після отримання від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області рішення про призначення пенсії та матеріалів пенсійної справи.

При цьому, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоди його роботи з 28.09.1990 по 30.01.2008, з 18.02.2008 по 16.08.2010, з 12.07.2011 по 12.04.2012, з 04.12.2013 по 10.02.2014, з 04.12.2013 по 10.02.2014 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 13.03.2024.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2,5,9,72,77,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область,м.Фастів,вул.Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 22.03.2024 №084050017917 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоди його роботи з 28.09.1990 по 30.01.2008, з 18.02.2008 по 16.08.2010, з 12.07.2011 по 12.04.2012, з 04.12.2013 по 10.02.2014, з 04.12.2013 по 10.02.2014 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 13.03.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова