Рішення

від 08.08.2024 по справі 320/1831/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року № 320/1831/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопетроіум» до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопетроіум» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Автопетроіум», ідентифікаційний код: 43111667; адреса: 08162, Київська обл., смт Чабани, автошлях Київ-Одеса 17 км + 170 м.) з позовом до Державної податкової служби України (далі по тексту також відповідач 1, ДПС України, ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області, ідентифікаційний код: ВП 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Державної податкової служби України щодо призначення фактичної перевірки позивача;

- визнати протиправними дії ДПС України щодо складення акту відмови у допуску до проведення фактичної перевірки та щодо викладення в акті відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 01.11.2022 інформації про відмову посадовим (службовим) особам ДПС України у допуску до проведення фактичної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 15.01.2024 №38-Р;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (реєстраційний номер 990614201901936) з терміном дії з 15.11.2019 по 15 11 2024 за місцезнаходженням: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Автошлях Київ-Одеса 17 км.+ 170м. та поновити дію зазначеної ліцензії з 15.01.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що з метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) він у встановленому порядку отримав ліцензію на право оптової торгівлі пальним. Проте, спірним розпорядженням вказана ліцензія була анульована у зв`язку недопуском до перевірки.

Позивач наголошує на процедурних порушеннях, які передували висновкам відповідача про недопуск до перевірки, а саме: посадові особи контролюючого органу прибули за адресою місцезнаходження позивача 11.01.2024. До них вийшов заступник директора та повідомив, якого повідомлено про початок фактичної перевірки, на що він запропонував почекати директора. Перевіряючі уточнили, чи відмовляється заступник директора від проведення перевірки та після отримання відповіді «не відмовляється», покинули об`єкт перевірки. Означені дії, на переконання позивача, є протиправними та ймовірно спрямовані для створення штучних та протизаконних підстав відносно господарської діяльності ТОВ «Автопетроліум».

Позивач зазначає про направлення ним на адресу відповідача листа від 12.01.2024 з відеофайлом з метою упередження та недопущення будь-яких протиправних дій. Однак станом на тепер не отримано ні наказу про проведення фактичної перевірки, ні актів про недопуск/неможливість проведення фактичної перевірки. При цьому, про винесення спірного розпорядження позивачу стало відомо з електронного кабінету платника податків.

Додатково позивач зазначив про проведення відповідачем фактичної перевірки у період з 11.12.2023 по 20.12.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області від 15 січня 2024 року N38-р «Про анулювання ліцензії щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі» (реєстраційний номер 990614201901936) з терміном дії з 15.11.2019 по 15.11.2024 за місцезнаходженням: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Автошлях Київ-Одеса 17 км.+170м до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 роз`яснено ухвалу від 17.01.2024 про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №320/1831/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що за результатом виїзду посадових осіб відповідача за адресою виробничих потужностей заступнику директора ТОВ «Автопетроліум» ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення та ознайомлено його під підпис з направленнями на проведення перевірки. Проте, після ознайомлення його із підставами перевірки, керівник відмовив у допуску посадових осіб відповідача до перевірки, пояснивши це відсутністю вказівки та консультації з юристом (адвокатом) підприємства, про що складено акт відмови. Складання такого акта зафіксовано за допомогою технічного засобу відеофіксації.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на відсутність в наказі на проведення перевірки від 11.01.2024 №23 конкретної підстави проведення фактичної перевірки позивача.

Позивач наголошує на тому, що він не мав наміру не допускати перевіряючих до проведення фактичної перевірки, про що свідчить той факт, що посадовими особами відповідача залишено об`єкт перевірки впродовж 5 хвилин, не ознайомивши з посвідченнями та направленнями на перевірку, не пред`явивши наказ на перевірку, не давши можливість заступнику керівника ТОВ «Автопетроліум» повідомити представника та довести до керівника Товариства про прибуття перевіряючих.

Крім того, позивач зауважив про невідповідність доводів відповідача щодо ознайомленні представника позивача під підпис з направленнями на перевірку.

Позивач наголосив на тому, що з наданої ним відеофіксації вбачається, що посадовими особами відповідача на місці не складався акт про відмову від допуску до перевірки та акт про відмову від підпису, що свідчить про порушення порядку проведення перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ТОВ «Автопетроліум» (ідентифікаційний код: 43111667; адреса: 08162, Київська обл., смт Чабани, автошлях Київ-Одеса 17 км + 170 м.) зареєстроване як юридична особа 12.07.2019.

15 листопада 2019 року ДПС України зареєструвало позивачу ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (переоформлення) №990614201901936 з терміном дії з 15.11.2019 до 15.11.2024.

Розпорядженням ГУ ДПС у Київській області від 15.01.2024 №38-Р анульовано ліцензію позивача №990614201901936 терміном дії з 15.11.2019 до 15.11.2024 відповідно до статті 15 Закону №481/95 на підставі акта, що засвідчує фактичну відмову СГ без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу, податкового повідомлення-рішення та розпорядження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Тому, питання дотримання відповідачем процедури призначення перевірки є істотним для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. 19-1.1.14 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу - контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

За змістом п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням, наведеним у пп. 75.1.3 п. 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 ПК України, на виконання пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п.п. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Судом встановлено, що нормативною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки у наказі ДПС України зазначено п.п. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.9 п. 20.1 ст.20, п.п. 80.2.5, п.п. 80.2.5, п. 80.2, ст.80 ПК України, зі змінами та доповненнями.

Разом з цим, наказ на перевірку не містить будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, однак не обґрунтував, що саме слугувало підставою проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Разом з тим, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.09.2021 у справі №120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі № 120/5729/20-а, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а, від 15.03.2023 у справі № 440/1262/21.

Враховуючи не відображення в наказі №23 від 11.01.2024 про призначення перевірки змісту конкретних фактичних обставин для призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми права, що регулюють такі питання, слід дійти висновку про невідповідність наказу вимогам законодавства та не доведеності відповідачем правових підстав для здійснення такої перевірки.

Щодо спірного розпорядження, прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним його виробництвом та обігом на території України регулює Закон Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Згідно із ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію;

встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Отже, податкові органи наділені повноваженнями щодо анулювання ліцензій на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним з підстав, в тому числі відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Як вбачається зі змісту наведених вище приписів статті 15 Закону № 481/95-ВР, законодавством чітко регламентовано послідовну процедуру анулювання ліцензій на торгівлю пальним, яка полягає у наступному:

- встановлення обставини, яка визначена статтею 15 Закону № 481/95-ВР, як підстава для анулювання ліцензії;

- прийняття органом, який видав ліцензію, письмового розпорядження про її анулювання;

- внесення відомостей про анулювання ліцензії до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Як вже встановлено судом, підставою для анулювання вказаної ліцензії стали обставини встановлення факту відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (п. 81.2 ст. 81 ПК України).

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ДПС України від 11.01.2024 №23 про призначення фактичної перевірки оформлено направлення на фактичну перевірку від 11.01.2024 №№ 6/Ж3/99-00-09-03-01/43111667 та 5/Ж3/99-00-09-03-01/43111667.

Посадовими особами відповідача складено акт відмови від допуску до фактичної перевірки від 12.01.2024 №1/Ж6/99-00-09-03-01/43111667, в якому зазначено, що 11.01.2024 посадова (службова) особа суб`єкта господарювання ТОВ «Автопетроліум» за адресою Київська обл., смт Чабани, автошлях Київ-Одеса 17 км + 170 м відмовила у допуску осіб контролюючого органу в проведенні фактичної перевірки. Заступник директора ОСОБА_1 пояснив причину відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відсутністю вказівки та консультації з юристом.

Також посадовими особами відповідача складено акт відмови від отримання та підпису акту відмови від допуску до проведення фактичної перевірки від 12.01.2024 №2/Ж6/99-00-09-03-01/43111667.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що «…за результатами виїзду за адресою виробничих потужностей, заступник директора ТОВ «Автопетроліум» ОСОБА_1 пред`явлено службові посвідчення та ознайомлено його під підпис з направленнями на проведення перевірки, після ознайомлення з законними підставами на проведення перевірки керівник відмовив працівникам Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС відмовлено у допуску до перевірки, пояснивши це відсутністю вказівки та консультації з юристом (адвокатом) підприємства, про що складено акт відмови…». На підтвердження означених доводів відповідачем долучено до відзиву копії направлень на фактичну перевірку від 11.01.2024 №№ 6/Ж3/99-00-09-03-01/43111667 та 5/Ж3/99-00-09-03-01/43111667.

Водночас, дослідивши подані відповідачем копії направлень, судом встановлено, що вони в порушення п. 81.1 ст. 81 ПК України не містять підпису керівника про ознайомлення, що також протирічить твердженням відповідача про ознайомлення ОСОБА_1 під підпис з направленнями на проведення перевірки.

Крім того, позивач наполягає на тому, що він не відмовляв у допуску до проведення фактичної перевірки посадовим особам відповідача, на підтвердження чого до лучив до матеріалів справи копію службової записки заступника начальника ОСОБА_2 , з якої вбачається, що 11.01.2024 за адресою смт Чабани, 17км+170м, а/ш Київ-Одеса на підприємстві ТОВ «Автопетроліум» прийшли 2 чоловіки, запитали в касира, чи знаходиться за такою адресою ТОВ «Автопетроліум». Касири відповіли, що так, що зараз покличуть заступника, так як начальник від`їхав у справах. ОСОБА_2 вийшов до них, чоловіки представились працівниками ДПС та запитали статус ОСОБА_2 , який повідомив, що є заступником директора ОСОБА_3 . Вони записали прізвище ОСОБА_2 та сказали, що прийшли з наказом для фактичної перевірки підприємства, на що ОСОБА_2 , відповів «хвилинку зачекайте я зателефоную юристу». В цей час ОСОБА_2 нікуди не відлучався, стояв біля них. Під час дзвінка перевіряючі запитали «ви відмовляєтесь від перевірки?», на що ОСОБА_2 відповів, що не відмовляється та зв`язався з начальником підприємства, який повідомив, що вже виїхав на об`єкт, про що ОСОБА_2 , повідомив працівників ДПС. Але вони повторно задали питання «ви відмовляєтесь від перевірки?», на що ОСОБА_2 знову відповів, що не відмовляється. Після цього вони розвернулись та пішли. ОСОБА_2 пішов за ними, намагаючись їх зупинити, але спроби були проігноровані.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи відеофікацію означеної події, з якої слідує, що посадовими особами відповідача, в порушення вимог п. 81.2 ст. 81 ПК України не складено невідкладно, тобто на місці проведення перевірки, акт що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник повинен бути врученим під підпис позивачу. Наслідком означеного є необґрунтованість та безпідставність складення акту про відмову від підпису з огляду на те, що позивач фізично не міг відмовитись від підписання акту про недопуск до перевірки, який не було складено посадовими особами відповідача невідкладно у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає спірне розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, ТОВ «Автопетроліум» протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі (реєстраційний номер 990614201901936) з терміном дії з 15.11.2019 по 15 11 2024 за місцезнаходженням: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Автошлях Київ-Одеса 17 км.+ 170м. та поновити дію зазначеної ліцензії з 15.01.2024, суд зазначає таке.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545 (далі - Порядок № 545).

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку № 545 Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб`єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 та 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (п.2 Порядку № 545).

Підставою для виключення суб`єкта господарювання з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є рішення про анулювання ліцензії, прийняте ДФС та її територіальними органами відповідно до статей 3 і 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (п.6 Порядку № 545).

Інформація про суб`єкта господарювання вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше робочого дня, наступного за днем видачі/зупинення/анулювання ліцензії або внесення змін до ліцензії (пункт 7 Порядку №545).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи скасування судом спірного розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії, суд вважає, що повним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі інформації щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним ТОВ «Автопетроліум» за реєстраційним номером №990614201901936.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправним дій відповідача щодо призначення фактичної перевірки позивача та щодо складення акту відмови у допуску до проведення фактичної перевірки та щодо викладення в акті відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 01.11.2022 інформації про відмову посадовим (службовим) особам ДПС України у допуску до проведення фактичної перевірки не підлягають задоволенню, оскільки за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято розпорядження про анулювання ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн згідно квитанції про сплату від 15.01.2024 №3612, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 15.01.2024 №38-р щодо анулювання ліцензіїТовариства з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний №990614201901936, терміном дії з 15.11.2019 по 15.11.2024.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі інформацію щодо анулювання ліцензій на право оптової торгівлі пальним товариства з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» за реєстраційним номером №990614201901936.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопетроліум» (ідентифікаційний код: 43111667; адреса: 08162, Київська обл., смт Чабани, автошлях Київ-Одеса 17 км + 170 м) судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 08.08.2024

Суддя Панченко Н.Д.