Ухвала

від 09.08.2024 по справі 320/36309/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні доказів

09 серпня 2024 року м.Київ №320/36309/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту Кіберполіції Національної поліції України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДКП НПУ від 10.06.2024 за № 242 о/с про звільнення ОСОБА_1 із 12.06.2024 та поновити його посаді старшого інспектора/оперуповноваженого ВКП ДКП НПУ;

- стягнути з ДКП НПУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період із 13.06.2024 по фактичну дату відновлення на посаді (але не більше ніж за 1 рік), з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів;

- визнати протиправним не здійснення виплат ОСОБА_1 згідно рапорту від 12.06.2024 та зобов`язати ДКП НПУ виплатити: грошові кошти за службу в нічний час; неправомірно зняту частини грошового забезпечення (премій); в повному обсязі матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань; щомісячні доплати за період виконання службових обов`язків у період карантинних обмежень, пов`язаних із пандемією «COVID-19» у розмірі 25% від грошового забезпечення; грошові кошти за усі дні невикористаних відпусток; індексацію грошового забезпечення; надбавку за специфічні умови проходження та стаж служби в поліції та додаткову винагороду за проходження служби у воєнний час, у максимально дозволеному законодавством розмірі;

- стягнути з ДКП НПУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

09.08.2024 від представника позивача, адвоката Білоуса В.О., надійшла заява про забезпечення доказів, в якій просить суд забезпечити докази шляхом витребування інформації, що знаходиться у володіння відповідача, Департаменту кіберполіції НПУ, щодо точної кількості службу в нічний час ОСОБА_1 із 01.09.2016 по 12.06.2024; щомісячні накази про деприміювання ОСОБА_1 за період часу із 01.07.2020 по 12.06.2024; довідку із реквізитами фінансової операції (дата, час) та точною сумою здійснених виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; довідку із реквізитами фінансової операції (дата, час) та точною сумою здійснених виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік; довідку із реквізитами фінансової операції (дата, час) та точною сумою здійснених виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік; довідку із реквізитами фінансової операції (дата, час) та точною сумою здійснених виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік; довідку із реквізитами фінансової операції (дата, час) та точною сумою здійснених виплат матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік; копію наказу про доплату за період виконання службових обов`язків у період карантинних обмежень, пов`язаних із пандемією «COVID-19», що надійшла ОСОБА_1 за грудень 2020 року; інформацію у вигляді помісячного розрахунку доплат за період виконання службових обов`язків у період карантинних обмежень, пов`язаних із пандемією «COVID-19», що виплачувалися працівникам відділу протидії кіберзлочинам у Волинській області Департаменту кіберполіції (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України у період із 01.07.2020 по 12.06.2024; довідку про перерахунок індексації із 2020 по 2024 роки відносно ОСОБА_1 ; копію наказів про здійснені виплати згідно ПКМУ 168 (10 000) та передбачених Законом України «Про нотаріат».

Обґрунтовуючи вказану заяву, представник позивача зазначив, що вищезазначені документи необхідні для доказування обґрунтованості доводів адміністративного позову, а також унеможливить уникнення відповідальності з боку окремих службових осіб ДКП НПУ.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Підстави та порядок забезпечення доказів визначені статтею 114 КАС України. Відповідно до частин першої та другої згаданої норми суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно із частиною першою статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Аналізуючи наведені положення КАС України у зіставленні з вимогами позивача, суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Отже, заявник повинен довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або ускладненою. Суд не може здійснити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування.

Дослідивши заяву заявника про забезпечення доказів, суд вважає, що вона не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази, про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 114 КАС України.

У відповідності до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Положеннями ч. 3 ст. 77 КАС України, передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно частини 4 ст. 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк.

Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно з ч. 7 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.

Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від звичайного клопотання про витребування доказів.

На переконання суду, вказані заявником обставини не є підставами, визначеними ч. 1 ст. 114 КАС України, за наявності яких вживаються заходи із забезпечення доказів.

Так, заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.

Отже, заявником не доведено наявність обґрунтованих обставин, які свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, що свідчить про відсутність підстав для забезпечення доказів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року по справі № 9901/608/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

У постанові від 03 липня 2019 року по справі №9901/845/18 Великою Палатою Верховного Суду викладено правову позицію, відповідно до якої, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Враховуючи все вищевказане, а також факт надання до суду та направлення позивачу та його представнику відповідачем-1 доказів, зазначених у заяві про витребування доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення доказів.

Згідно частини 5 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 114-117 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Білоуса В.О., про забезпечення доказів у справі, - відмовити.

Копію ухвали направити/видати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лисенко В.І.