Ухвала

від 09.08.2024 по справі 560/11572/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/11572/24

УХВАЛА

09 серпня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними, скасування наказів та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій заявлені вимоги:

- витребувати у

ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ про призов ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації;

- витребувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 229 від 05.08.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника

ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов

ОСОБА_1 , на військову службу по мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 229 від 05.08.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 08 серпня 2024 року подав до суду заяву про забезпечення позову.

Заявник просить забезпечити позов ОСОБА_1 до: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу про призов; Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , шляхом заборони командиру Військової частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та іншим компетентним особам переміщення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , до інших військових частин, військових формувань або до іншого місця служби до набрання рішенням суду законної сили в даній справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заявник з 16.06.2021 працює в ТОВ "Європа Транс Агро" на посаді водій автотранспортних засобів (вантажного автомобіля), що підтверджується наказом № 256/к від 15.06.2021. Наказом Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України № 444 від 21.05.2024 р., ТОВ "Європа Транс Агро" визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

З метою забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період, 02.08.2024 р.заявника заброньовано через Портал ДІЯ його роботодавцем ТОВ "Європа Транс Агро" та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 02.08.2025. Під час виконання трудових обов`язків заявника було зупинено на об`їзній дорозі в м. Хмельницький працівниками поліції та в подальшому представниками ТЦК примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 заявником було написано заяву про відмову від проходження ВЛК у зв`язку з тим, що бажає пройти ВЛК за місцем свого фактичного проживання, а саме АДРЕСА_3 . На заявника було складено акт про відмову від проходження ВЛК, того ж дня працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що військово-лікарську комісію Позивач пройшов та є придатним до військової служби, для ознайомлення надав довідку ВЛК за вих. № 170/5 від 02.08.2024 р. 05.08.2024 р. в п.17 військового квитка "Проходження військової служби" було внесено запис: про зарахування до списків особового складу згідно наказу № 229 с/ч від 05.08.2024 до в/ч НОМЕР_1 . Зазначає, що такі дії відповідачів є незаконним, оскільки порушують права заявника, зокрема, щодо факту бронювання за підприємством. У випадку невжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, існує очевидна і реальна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам заявника для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або взагалі може унеможливить їх відновлення.

При цьому позивач оскаржує наказ про призов на військову службу під час мобілізації. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.

Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Стаття 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначає мету бронювання військовозобов`язаних. За її змістом бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури № 444 від 21.05.2024 року, ТОВ "Європа Транс Агро" визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Однак заявником не надано будь-яких відомостей щодо наданння відострочки заброньованим військовозобов`язаним у ТОВ "Європа Транс Агро", які працюють у зазначеному товаристві за списком, погодженим Міністерством оборони України.

Як зазначає позивач, на підставі наказу б/н про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 призвано на військову службу та доставлено 05.08.2024 року у військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України для проходження військової служби у Збройних Силах України.

05.08.2024 року наказом № 229 командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України заявник був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Як вбачається, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника

ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов

ОСОБА_1 , на військову службу по мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 229 від 05.08.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що позивач фактично оскаржує незаконність призову на військову службу.

При цьому, в заяві про забезпечення позову, позивач просить заборонити командиру Військової частині НОМЕР_1 та іншим компетентним особам переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин, військових формувань або до іншого місця служби до набрання рішенням суду законної сили в даній справі.

Суд не може погодитись з доводами заявника, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може призвести до неможливості відновлення порушеного права.

Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.

Так, предметом спору у цій справі є скасування індивідуального акту, а саме наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу та наказ командира Військової частини в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, вчинення дій щодо можливого переміщення не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування зазначеного оскаржуваного наказу. Таким чином, заборона направлення/переведення позивача ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування наказу про призов на військову службу, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.

Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов`язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вилине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.

З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя П.І. Салюк