Рішення

від 01.08.2024 по справі 580/5015/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року справа № 580/5015/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Кучеренко І.О.,

представника позивача Шаталова А.Ф. (за ордером у режимі відеоконференції),

представника відповідача Кузьмишина О.О. (за довіреністю у порядку самопредставництва),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01, №2524/23-00-07-04-01.

Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що не відповідають фактичним обставинам висновки перевірки про завищення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра» податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання насіння соняшника 2019 року у ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» у лютому 2020 року на суму ПДВ 651475 грн та кукурудзи 3 класу 2020 року у ФГ «Зерносвіт+» у листопаді 2020 року на суму ПДВ 1741592 грн, що ніби то призвело до заниження податкових зобов`язань із ПДВ на суму 395754 грн та завищення від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (календарного) періоду за лютий 2020 року на суму 255721 грн, з листопад 2020 року на суму 1741592 грн, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами реально відбулись, а тому на думку позивача, акт перевірки не міг бути підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 43339403) за лютий 2020 року, з СТОВ «Тясмин» (код ЄДРПОУ 3793768) за травень 2020 року та з ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ 42912470) за листопад 2020 року - було встановлено порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань із ПДВ на суму 395754 грн та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (календарного) періоду за лютий 2020 року на суму 255721 грн, з листопад 2020 року на суму 1741592 грн, тому відповідач вважає, що контролюючий орган на підставі висновків акту перевірки правомірно виніс оскаржувані ППР.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» (код ЄДРПОУ 43339403) за лютий 2020 року, з СТОВ «Тясмин» (код ЄДРПОУ 3793768) за травень 2020 року та з ФГ «Зерносвіт+» (код ЄДРПОУ 42912470) за листопад 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2024 №1086/23-00-07-04-01/03793449, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 395754 грн за лютий 2020 рік;

- вимог п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (календарного) періоду за лютий 2020 року на суму 255721 грн, з листопад 2020 року на суму 1741592 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення та рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.02.2024 №5527/6/23-00-07-04-04 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки від 05.02.2024 №1086/23-00-07-04-01/03793449 Головним управлінням ДПС у Черкаській області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01 та №2524/23-00-07-04-01.

Не погоджуючись із вищезазначеними ППР позивачем подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 10.05.2024 №13694/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01 та №2524/23-00-07-04-01 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи спірні рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням І сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, виходячи із такого.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 року за № 336/22868, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Відповідно до п.3.2 роз. III Наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності» (далі - Наказ № 433) у звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 3,5 Наказу №433 у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» відображаються виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 (далі - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248,

На підставі п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені, п. 10 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», встановлено, що запаси - активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Також п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», встановлено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Матеріалами справи підтверджено, що у період що перевірявся СТОВ «Іскра» було задекларовано податковий кредит на суму 3908850,60 грн від ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» у лютому 2020 року щодо купівлі насіння соняшника 2019 року на суму ПДВ згідно податкових накладних 651475,10 грн.

Перевіркою встановлено, що придбане СТОВ «Іскра» насіння соняшника 2019 року у ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» у лютому 2020 році має невідоме походження, тобто, відсутній факт (джерело) введення в обіг ідентифікованого насіння соняшника 2019р. шляхом його придбання у сільськогосподарських виробників, які мають трудові ресурси для його вирощення, власну або орендовану сількогосподарську техніку, придбають посівний матеріал, мінеральні добрива та інше.

Відповідно статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Статтею 36 цього Закону встановлено, що зернові склади зобов`язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня (частини перша, друга статті 37 цього Закону).

Судом встановлено, що СТОВ «Іскра» не надало до перевірки та до суду документального підтвердження щодо якості зерна, складських документів, тоді як відповідно до наведених норм зберігання зерна на зерновому складі вимагає складення таких документів, зокрема, щодо передачі на зберігання насіння соняшнику від СТОВ «Іскра» до ТОВ «ФІНАНС-ГРУП ЛТД».

З врахуванням того, що джерело походження насіння соняшникового не встановлено, СТОВ «Іскра» не наведено обґрунтованих доводів щодо економічної та ділової доцільності придбання сільськогосподарської продукції у контрагента-постачальника, який є новоствореним, не є виробником цієї продукції та яким не надано документів щодо походження насіння соняшникового.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій документально оформлених між СTOB «Іскра» та ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» у лютому 2020 щодо придбання насіння соняшнику на суму ПДВ 651475 грн.

Також матеріалами справи підтверджено, що СТОВ «Іскра» задекларувало податковий кредит на суму 1741592 грн від ФГ «Зерносвіт+» у листопаді 2020 року щодо купівлі кукурудзи 3 класу 2020 року на суму ПДВ згідно податкових накладних 1741591,91 грн.

Однак на виконання вищезазначених договірних зобов`язань позивачем не надано Сертифікатів якості на кукурудзу 3-го класу в кількості 1407,347 т, які підтверджують якісні показники та походження товару.

Крім того, судом встановлено, що позивачем під час перевірки не надано документів, які б підтверджували зберігання кукурудзи 3-го класу в кількості 1407,347 т за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Морський порт Південний, 16, а саме договору на зберігання кукурудзи, складських квитанцій, актів на послуги зі зберігання, оскільки згідно п. 4.2 специфікацій до договору №19/11-20 від 19.11.2020, місце (адреса) поставки/передачі ттовару: Одеська обл., Лиманський р-н, Морський порт Південний, 16 причал, який належить ТОВ «ТІС-Зерно» (код ЄДРПОУ 37468469, адреса: Одеська обл., Одеський р-н, село Визирка, вул.Ставніцера Олексія, будинок 60).

Матеріали справи не містять доказів отримання СТОВ «Іскра» операцій у листопаді 2020 року послуг зі зберігання кукурудзи від ТОВ «ТІС-Зерно», тому суд дійшов висновку про не підтвердження факту зберігання кукурудзи 3 класу в кількості 1407,347т за адресою Одеська обл., Лиманський р-н, Морський порт Південний, 16 причал, постачальником якої, згідно документів є ФГ «Зерносвіт+».

Також судом встановлено, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товарів від ФГ «Зерносвіт+».

Отже, як підтверджено матеріалами справи та встановлено перевіркою факти:

- невідповідність (дефектність) в первинних бухгалтерських документах;

- відсутність документів щодо транспортування від постачальника до покупця кукурудзи З класу 2020 року врожаю;

- відсутність документів щодо підтвердження якості кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю;

- відсутність складських квитанцій на зерно, що свідчить про відсутність передачі на складах кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю у кількості 1407,347 т від ФГ «Зерносвіт+» до СТОВ «ІСКРА»;

- відсутність трудових ресурсів для вирощування с/г продукції у контрагентів-постачальників;

- відсутність у контрагентів-постачальників земельних ділянок для вирощування с/г продукції;

- не підтвердження реальності вирощування с/г продукції, як ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» так і по ланцюгу постачання с/г продукції;

- наявна інформація з Єдиного реєстру судових рішень щодо взаємовідносин контрагентів - постачальників ФГ «ЗЕРНОСВІТ+» з фіктивним СГ;

Враховуючи вищевикладене, перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між СТОВ «ІСКРА» та ФГ «Зерносвіт+» у листопаді 2020 щодо придбання кукурудзи на суму ПДВ 1856250,00 грн.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно частини другої статті 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підсумовуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про завищення сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра» податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з придбання насіння соняшника 2019 року у ТОВ «Фінанс-Груп ЛТД» у лютому 2020 року на суму ПДВ 651475 грн та кукурудзи 3 класу 2020 року у ФГ «Зерносвіт+» у листопаді 2020 року на суму ПДВ 1741592 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань із ПДВ на суму 395754 грн та завищення від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (календарного) періоду за лютий 2020 року на суму 255721 грн, з листопад 2020 року на суму 1741592 грн.

Таким чином, прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01 та №2524/23-00-07-04-01 є правомірними та скасуванню не підлягають.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 09.08.2024.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ