Постанова

від 20.11.2024 по справі 580/5015/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5015/24 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Заїки М.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку відеоконференції апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іскра" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01, №2524/23-00-07-04-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ним у повному обсязі доведено в ході судового розгляду, товарність та реальність проведених господарських взаємовідносин, їх ділову мету, зміну майнового стану кожного учасника, та як наслідок правомірність декларування податкового кредиту з ПДВ.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач зазначив, що перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій документально оформлених між СТОВ «Іскра» та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" (код ЄДРПОУ 43339403) за лютий 2020 року, з СТОВ "Тясмин" (код ЄДРПОУ 3793768) за травень 2020 року та з ФГ "Зерносвіт+" (код ЄДРПОУ 42912470) за листопад 2020 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 05.02.2024 №1086/23-00-07-04-01/03793449, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 395 754 грн за лютий 2020 рік;

- вимог п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (календарного) періоду за лютий 2020 року на суму 255 721 грн, з листопад 2020 року на суму 1 741592 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення та рішенням Головного управління ДПС у Черкаській області від 29.02.2024 №5527/6/23-00-07-04-04 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01 та №2524/23-00-07-04-01.

Не погоджуючись із вищезазначеними ППР позивачем подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 10.05.2024 №13694/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01 та №2524/23-00-07-04-01 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України- податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно п185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" та з ФГ "Зерносвіт+".

Судом встановлено, що 03.02.2020 між позивачем та ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" укладено договір поставки №1/02-20, щодо поставки насіння соняшника обсягом 100 тон, на умовах EXW/Франко завод, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Місцем передачі товару визначено складські приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с.Засілля, вул. Заводська, буд.22. (т.1 а.с.159).

На виконання умов договору 03.02.2020 ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" було здійснено відвантаження по складу на адресу СТОВ "Іскра" 100 тонн насіння соняшника, що підтверджується видатковою накладною №Ф-00000012 (т.1 а.с. 162).

На підставі договору №03/02-1 від 03.02.2020 придбаний товар (насіння соняшника) поміщено на відповідальне зберігання ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД", що підтверджується Актом приймання-передачі майна на безоплатне відповідальне зберігання від 03.02.2020 (т.1 а.с. 166).

Також 03.02.2020 між позивачем та ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" укладено договір поставки №01/02-20, щодо поставки насіння соняшника обсягом 310 тонн на умовах EXW/Франко завод, відповідно до правил Інкотермс 2010.

Місцем передачі товару визначено складські приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с.Засілля, вул. Заводська, буд.22. (т.1 а.с.168).

На виконання умов договору 26.02.2020 ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" було здійснено відвантаження по складу на адресу СТОВ "Іскра" 145 тонн насіння соняшника та 28.02.2020 - 161 тонну, що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 171-172).

На підставі договору №03/02-1 від 03.02.2020 придбаний товар (насіння соняшника) поміщено на відповідальне зберігання ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД", що підтверджується Актами приймання-передачі майна на безоплатне відповідальне зберігання від 26.02.2020 та 28.02.2020 (т.1 а.с. 173,174).

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що СТОВ "Іскра" було у повному обсязі проведено розрахунок з ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" за поставлене насіння соняшника, що підтверджується платіжною інструкцію №5228 від 22.02.2023.

30.04.2021 придбане та поміщене на відповідальне зберігання насіння соняшника, знято зі зберігання, відповідно до Акту приймання-передачі майна №1-30/04/2021 від 30.04.2021 (т.1 а.с. 176).

Цього ж дня вказане насіння соняшника було реалізовано СТОВ "Іскра" на адресу ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат, що підтверджується договором поставки №б/н від 23.04.2021, видатковою накладною №1-00000000047 від 30.04.2021, довіреністю №186 від 23.04.2021, податковою накладною №25 від 30.04.2021 (т.1 а.с. 177-185).

Також судом встановлено, що 19.11.2020 між позивачем та ФГ "Зерносвіт+" укладено договір поставки №19/11-20, щодо поставки кукурудзи 3 класу на умовах визначених специфікацією (т.1 а.с. 213).

У Специфікації №1 сторони визначили умови поставки товару, а саме DAP: ваги ТОВ "ТІС "Зерно", порт Південний, 16 причал. Обсяг поставки - 1500 тонн. Поставка здійснюється на умовах попередньої оплати 80% вартості Товару.

На виконання умов договору та специфікації позивач 20.11.2020 здійснив попередню оплату за товар у розмірі 9 281 250 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4804 від 20.11.2020 та банківською випискою від 23.11.2020.

ФГ "Зерносвіт+" у свою чергу зареєструвало відповідну податкову накладну та у період з 20.11.2020 по 27.11.2020 відповідно до видаткових накладних здійснило поставку на адресу СТОВ "Іскра" товару (818,345 тонн).

11.12.2020 позивачем було здійснено остаточний розрахунок із контрагентом за поставлену продукцію в сумі 1 168 301,47 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №715.

В подальшому, придбана від ФГ "Зерносвіт+" кукурудза 3 класу була реалізована позивачем в режимі експорту, на підставі контракту №191120/Сm-1 від 19.11.2020, укладеного із нерезидентом Coraleni Trading LTD, що підтверджується митною декларацією ПМК 182/500 від 16.12.2020 та податковою накладною №245322 від 16.12.2020 (т.1 а.с. 241-242).

Всі вищеозначені документи, копії яких долучено до матеріалів справи, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704, тобто мають всі обов`язкові реквізити, у зв`язку із чим вказані первинні документи відповідають закону та підтверджують вчинення господарських операцій.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контролюючий орган не визнав спірні операції з огляду на встановлені Актом наступні обставини:

по контрагенту ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД"

- невідповідність (дефектність) в первинних бухгалтерських документах;

- відсутність документів щодо підтвердження якості насіння соняшника;

-відсутність складської квитанції на зерно, що свідчить про відсутність передачі на складах насіння соняшника 2019 року у кількості 406 тон;

-відсутність трудових ресурсів для вирощування с/г продукції у контрагентів-постачальників;

- відсутність у контрагентів-постачальників земельних ділянок для вирощування с/г продукції;

-не підтвердження реальності вирощування с/г продукції по ланцюгу постачання;

-наявна інформація з Єдиного реєстру судових рішень щодо взаємовідносин контрагентів-постачальників ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" з фіктивними СГ.

по контрагенту ФГ "Зерносвіт+"

-невідповідність (дефектність) в первинних бухгалтерських документах;

- відсутність документів щодо транспортування від постачальника до покупця кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю;

- відсутність документів щодо підтвердження якості кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю;

- відсутність складських квитанцій на зерно, що свідчить про відсутність передачі на складах кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю у кількості 1407,347 т.;

-відсутність трудових ресурсів для вирощування с/г продукції у контрагентів-постачальників;

- відсутність у контрагентів-постачальників земельних ділянок для вирощування с/г продукції;

-не підтвердження реальності вирощування с/г продукції, як ФГ "Зерносвіт+" так і по ланцюгу постачання с/г продукції;

- наявна інформація з Єдиного реєстру судових рішень щодо взаємовідносин контрагентів постачальників ФГ "Зерносвіт+" з фіктивними СГ.

Колегія суддів вважає вказані доводи контролюючого органу помилковими, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані платниками податків.

За наслідками детального та ґрунтовного дослідження документів, якими позивач підтверджував факт здійснення відповідних господарських операцій із указаними вище контрагентами, колегія суддів дійшла висновку, що ці документи є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" і є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операції з поставки товару, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення СТОВ "Іскра" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, про те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із контрагентами, про які йде мова вище, ураховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які достовірно відображені у бухгалтерському обліку є підставою для формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відсутність складських документів, на що посилається відповідач на підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами, сама по собі не є беззаперечним свідченням відсутності реального характеру господарських операцій позивача з цими контрагентами, оскільки, як зазначено вище, кожен документ повинен оцінюватись в сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

Не є виключенням те, що партії зернових могли зберігатися у приватних зерносховищах, не підключених до Реєстру. При цьому відповідальність за дотримання законодавчо визначеного порядку зберігання зерна покладається на суб`єктів виробництва зерна і суб`єктів зберігання зерна.

Згідно сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Щодо посилання відповідача на недоліки в заповненні первинних документів, то колегія суддів вважає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Щодо доводів відповідача про відсутність документів щодо транспортування від постачальника до покупця кукурудзи 3 класу 2020 року врожаю колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід "превалювання суті над формою" як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судом апеляційної інстанції обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Доводи відповідача про відсутність документів щодо підтвердження якості товару (зерна та кукурудзи) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Доводи контролюючого органу про те, що ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" віднесено до переліку ризикових, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в рамках адміністративної справи № 640/27189/20 судами першої та апеляційної інстанції було скасовано рішення Комісії від 06.04.2020 №34080 про відповідність ТОВ "Фінанс-Груп ЛТД" критеріям ризиковості.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені; відповідачем не надано доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою, але судове рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 30280 грн. та за подання апеляційної скарги - 45420 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями наявними у матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2024 №2523/23-00-07-04-01, №2524/23-00-07-04-01.

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" (код ЄДРПОУ: 03793449) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 44131663).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: М.М. Заїка

А.Ю. Коротких