Рішення

від 06.08.2024 по справі 638/5515/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5515/24

Провадження № 2/638/3632/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пухно М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харків, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмської міської адміністрації Ізюмського району Харківської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини,-

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ізюмської міської адміністрації Ізюмського району Харківської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 18 грудня 2021 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належав покійній ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 08 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4410.

Єдиними спадкоємцями покійної ОСОБА_2 буди її мати ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 . Через чотири дні після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_3 .

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданого 22 грудня 2021 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок належав покійній ОСОБА_3 на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі № 623/1420/13-ц та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 1996 року посвідченого нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В.

Відповідно до заповіту від 08 жовтня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4413 ОСОБА_3 заповіла належну їй частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , своєму онукові ОСОБА_1 .

Таким чином «Позивач» є єдиним спадкоємцем покійних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні.

Проте, «Позивач» не звернувся з відповідними заявами про прийняття спадщини в строк встановлений діючим законодавством з огляду на наступне: Мати і бабуся «Позивача» померли в грудні 2021 року, а вже через два місяці, 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти У країни. Місто Ізюм було окуповане і тривалий час знаходилось під контролем збройних сил російської федерації.

Сам «Позивач» на момент початку збройної агресії працював на посаді поліцейського в Ізюмському управлінні поліції ГУ Національної поліції в Харківській області. Позивач» не зміг покинути окуповане місто в наслідок чого потрапив в полон збройних сил російської федерації, де він піддавався катуванням та тортурам. Після того як «Позивач» зміг потрапити на підконтрольну Україні території він проходив тривале лікування та реабілітацію. А також був вимушений звернутись до суду, оскільки по незрозумілим причинам був звільнений з лав Національної поліції. Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду «Позивача» було поновлено на роботі в Поліції. Вказана обставина підтверджується листом ГУ НП в Харківській області № 3041 вс/119-12/01-2023 від 19 липня 2023 року. На теперішній час «Позивач» проходить службу в Ізюмському районному управлінні ГУ Національної поліції в Харківській області.

Зазначає, що у зв`язку з воєнним станом знаходився на посиленому варіанті несення служби та не мав часу своєчасно звернутись до нотаріуса.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк в 10 (десять) днів для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 травня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явилась, у матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у зв`язку із наступним.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі договору дарування житлового будинку від 08 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4410.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належав їй на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі № 623/1420/13-ц та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 1996 року посвідченого нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В.

Відповідно до заповіту від 08 жовтня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4413 ОСОБА_3 заповіла належну їй частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , своєму онукові ОСОБА_1 .

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, з огляду на окупацію міста Ізюм та перебування позивача в полоні.

Відповідно до ст.55Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Згідно з ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 82 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч.1,2ст.1220ЦКУкраїни спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46цього Кодексу).

Статтею 1223ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, не прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як визначено ч. 1 та ч. 3ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270ЦК України).

За положеннямистатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19) та від 17.03.2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №565/1145/17, яка в силуст.263 ЦПК Українивраховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, які свідчать про поважність пропуску строку для прийняття спадщини, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов залишено без задоволення, судові витрати по справі залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 12, 80, 81, 82, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 доІзюмської міськоїадміністрації Ізюмськогорайону Харківськоїобласті пронадання додатковогостроку дляприйняття спадщини - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua).

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Ізюмська міська рада (код ЄДРПОУ 44893979, місцезнаходження: площа Центральна, буд.1, м. Ізюм).

Суддя Д.М. Цвіра