Постанова

від 18.12.2024 по справі 638/5515/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 грудня 2024 року

м. Харків

Справа № 638/5515/24

Провадження № 22-ц/818/3426/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П. ,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання : Львової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2024 року, ухвалене суддею Цвірою Д.М., -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ізюмської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 18 грудня 2021 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав покійній ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку від 08 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4410. Єдиними спадкоємцями покійної ОСОБА_3 були її мати ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 . Через чотири дні після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданого 22 грудня 2021 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок належав покійній ОСОБА_4 на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі №623/1420/13-ц та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 1996 року посвідченого нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В. Відповідно до заповіту від 08 жовтня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за №4413 ОСОБА_4 заповіла належну їй частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , своєму онукові ОСОБА_1 . Таким чином, вона є єдиним спадкоємцем покійних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , інші спадкоємці відсутні. Разом з тим, звернутися у встановлений діючим законодавством, із заявами про прийняття спадщини не зміг. Зазначає, що мати та його бабуся померли в грудні 2021 року, а вже через два місяці, 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України. Місто Ізюм було окуповане і тривалий час знаходилось під контролем збройних сил російської федерації. На момент початку збройної агресії він працював на посаді поліцейського в Ізюмському управлінні поліції ГУ Національної поліції в Харківській області. Він не зміг покинути окуповане місто внаслідок чого потрапив в полон збройних сил російської федерації, де він піддавався катуванням та тортурам. Після того як він всеж таки зміг потрапити на підконтрольну Україні території він проходив тривале лікування та реабілітацію, а також був вимушений звернутись до суду, оскільки по незрозумілим причинам був звільнений з лав Національної поліції. Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду його було поновлено на роботі в Поліції. Вказана обставина підтверджується листом ГУ НП в Харківській області № 3041 вс/119-12/01-2023 від 19 липня 2023 року. На теперішній час він проходить службу в Ізюмському районному управлінні ГУ Національної поліції в Харківській області. Зазначає, що у зв`язку з воєнним станом знаходився на посиленому варіанті несення служби та не мав часу своєчасно звернутись до нотаріуса.

Просить суд:

надати йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 3 місяці, з дня набрання рішенням законної сили.

надати йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном у 3 місяці, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_5 , просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що його мати та його бабуся померли в грудні 2021 року, а вже через два місяці, 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України. Місто Ізюм було окуповане і тривалий час знаходилось під контролем збройних сил російської федерації. На момент початку збройної агресії він працював на посаді поліцейського в Ізюмському управлінні поліції ГУ Національної поліції в Харківській області. Він не зміг покинути окуповане місто внаслідок чого потрапив в полон збройних сил російської федерації, де він піддавався катуванням та тортурам. Після того як він всеж таки зміг потрапити на підконтрольну Україні території він проходив тривале лікування та реабілітацію, а також був вимушений звернутись до суду, оскільки по незрозумілим причинам був звільнений з лав Національної поліції. Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду його було поновлено на роботі в Поліції. Зазначає, що у зв`язку з воєнним станом знаходився на посиленому варіанті несення служби та не мав часу своєчасно звернутись до нотаріуса. Зазначені обставини були встановлені під час розгляду справи №520/10694/22 про поновлення його на роботі.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем доводи про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, та надані на підтвердження цих обставин докази є недостатніми для поновлення строку для прийняття спадщини.

Проте, погодитися із таким висновком колегія суддів не може, виходячи з наступного.

За статтею 263ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 14 липня 1987 року (ас.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя який його пережив та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.1 ст.1266 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно положень ч.ч.1, 2, 3 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Україниможуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомстатті 12ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено іст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі договору дарування житлового будинку від 08 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4410.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належав їй на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 липня 2013 року по справі № 623/1420/13-ц та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 серпня 1996 року посвідченого нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І.В.

Відповідно до заповіту від 08 жовтня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С.І. та зареєстрованим в реєстрі за №4413 ОСОБА_4 заповіла належну їй частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , своєму онукові ОСОБА_1 ОСОБА_7 (а.с.19).

Останнім днем прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 відповідано до ст.1270 ЦК України було 18 червня 2022 року, а після померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається із відповідей Ізюмської державної нотарільної контори Харкіської області від 1 листопада 2024 року та Першої Харківської міської державної нотаріальної контори від 14 листопопада 2024 року та долучених до них Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру спадкові справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводились із заявами про прийняття спадщини в установленому законом порядку ніхто не звертався.

Вказані Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру містять відомості щодо посвідчення заповіту від 08 жовтня 2004 року від імені ОСОБА_4 , який міститься в матеріалах даної справи, з якого вбачається що він виданий на ім?я позивача ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи поважність причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_6 посилається на те, що його мати та бабуся померли в грудні 2021 року, а вже через два місяці, 24 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія російської федерації проти України. Місто Ізюм було окуповане і тривалий час знаходилось під контролем збройних сил російської федерації. На момент початку збройної агресії він працював на посаді поліцейського в Ізюмському управлінні поліції ГУ Національної поліції в Харківській області, у зв?язку із чим не зміг покинути окуповане місто внаслідок чого потрапив в полон збройних сил російської федерації, де він піддавався катуванням та тортурам. Після того як він всеж таки зміг потрапити на підконтрольну Україні території він проходив тривале лікування та реабілітацію, а також був вимушений звернутись до суду, оскільки по незрозумілим причинам був звільнений з лав Національної поліції. Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду його було поновлено на роботі в Поліції. Зазначає, що у зв`язку з воєнним станом знаходився на посиленому варіанті несення служби та не мав часу своєчасно звернутись до нотаріуса.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно наданої копії паспорту серія НОМЕР_4 , виданого Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області від 18 липня 2003 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із копії відповіді Відділу державної реєстрації ВК Ізюмської міської ради від 01 листопада 2024 року №2024/01-1892 станом на 18 грудня 2021 року за адресою АДРЕСА_3 , були зареєстровані особи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Станом на 22 грудня 2021 року, за адресою АДРЕСА_2 , були зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Таким чином, ОСОБА_1 в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України є таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки на час смерті (відкриття спадщини) постійно проживав разом із спадкодавцем.

За таких обставин, підстав для задоволення позову в частині надання додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 не вбачається.

Що стосується позовних вимог в частині надання додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Ізюм перебувало під окупацією з 24 лютого 2022 року по 11 вересня 2022 року.

Як свідчать матеріали справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №520/10694/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських ГУНП в Харківській області» від 03 червня 2022 року №296, на підставі якого до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції Головного управління поліції в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області «По особовому складу» від 14 червня 2022 року №289 о/с у частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 /0088103/, поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 14.06.2022 без виплати грошового забезпечення з 01 травня 2022 року по 03 червня 2022 року.

Поновлено на посаді старшого сержанта поліції Шевченка М.В. поліцейського відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 15 червня 2022 року.

Стягнуто з Головного управління в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день прийняття рішення, а саме: з 01 травня 2022 року по 03 червня 2022 року та з 15 червня 2022 року по 03 липня 2023 року у розмірі 158 965,40грн.

Із змісту вказаного рішення суду вбачається:

«Позивач у судовому засіданні повідомив, що 03.03.2022 після руйнування будівлі РУП ГУНП внаслідок авіаудару, він виконував усний наказ свого безпосереднього керівника - ОСОБА_8 , перебувати вдома, за місцем реєстрації, до особливого розпорядження. Під час окупації міста Ізюм зазнавав численних побоїв, оскільки передавав інформацію щодо переміщення ворожої техніки рф. Намагався прибути до міста Харків, проте зміг це реалізувати лише у липні 2022 року, оскільки була відсутня можливість через руйнування мостів. Водночас зазначив, 20.07.2022 повернувся в Україну, пройшов усі перевірки, потім знаходився у лікарні, після того поїхав до міста Лозова. Вказав, що жодних наказів від керівництва ГУ НП у Харківській області не отримував, оскільки був відсутній як мобільний, так і будь-який інший зв`язок та електропостачання.

Вказані обставини підтвердили у судовому засіданні допитані свідки.

Свідок - ОСОБА_9 співробітник ГУ НП, який зазначив, що вони разом з позивачем переховувалися у бомбосховищі, у тому числі й під час окупації міста Ізюм збройними силами рф.

Допитаний в суді в якості свідка заступник начальника ВРПП Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області - ОСОБА_8 , зазначив, що проходив службу, безпосередньо позивачу наказ про необхідність у строк до 30.04.2022 евакуюватись до підконтрольної території України та прибути до місця дислокації для подальшого проходження служби не надавав та не доводив, чи було доведено цей наказ до позивача його безпосереднім керівником йому не відомо. Також зазначив, що він був обізнаний про фактичну відсутність будь-якого зв`язку з працівниками, що залишилися на окупованій території та труднощі їх прибуття до міста Харкова.

Суд зазначає, що безпосередній керівник позивача не був опитаний під час проведення службового розслідування, заступник начальника ВРПП Ізюмського РУП ГУ НП в Харківській області Ільченко Володимир Васильович у суді надав інші пояснення, ніж зазначені ним у рапорті від 09.05.2022.

Відтак, встановлені судом обставини повністю спростовують висновки відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України).

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивач тривалий час перебував під окупацією збройних сил Російської Федерації. Після повернення на підконтрольну територію України останній перебував певний час в лікарні, а у подальшому вимушений був звертатися до суду для відновлення своїх порушених трудових прав, за результатами чого 03 липня 2023 року Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/10694/22 було ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Згідно листа ГУНП в Харківської області від 19 липня 2023 року №3041 позивача з 15 червня 2022 року було поновлено на роботі.

Як зазначає позивач, у зв`язку з воєнним станом знаходився на посиленому варіанті несення служби та не мав часу своєчасно звернутись до нотаріуса.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні, непереборні труднощі звернення до відповідних органів для вирішення питання про прийняття спадщини.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 пропустив з поважних причин, пов`язаних з істотними труднощами у позивача на вчинення дій щодо звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк, а саме: через військову агресію Російської Федерації проти України, яка почалася 24 лютого 2022 року; окупацією населеного пункту в якому проживав позивач та ніс службу, лікуванням, поновлення трудових прав.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець встановив 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, не маючи на меті безумовне позбавлення спадщини спадкоємців, які бажали її прийняти, але за певних обставин пропустили цей строк.

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду підлягає скасування з ухваленню нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Дзержинськогорайонногосудум.Харковавід06серпня2024року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для поданнязаяви проприйняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , тривалістю 2 місяці з дня набрання законної сили цієї постанови.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова