Ухвала

від 09.08.2024 по справі 600/3501/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

09 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3501/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправними та не законними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо відмови у погашенні податкового векселя від 09.05.2023 року №АА 1462024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про відмову у погашені податкового векселя від 09.05.2023 року №АА1462024, оформленого у вигляді листа від 07.08.2024 року №12729/6/24-13-09-06;

- визнати погашеним податковий вексель від 09.05.2023 року №АА1462024, виданий ТОВ "Лужанський спиртовий завод"

Одночасно з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лужанський спиртовий завод" подало заяву про забезпечення позову шляхом: заборони Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області здійснювати протест податкового векселю серія АА1462024 від 09.05.2024 року; заборонити Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області здійснювати виконавчий напис на протесті податкового векселю серія АА 1462024 від 09.05.2024 року; заборонити Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області подавати податковий вексель серія АА1462024 від 09.05.2024 року на оплату до банку, який авалював вказаний вексель; заборонити Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області подавати податковий вексель серія АА1462024 від 09.05.2024 року із виконавчим написом на примусове виконання до органів державної виконавчої служби та/або до приватних виконавців; заборонити ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ АКЦІОНЕРНОМУ БАНКУ «УКРГАЗБАНК», ЄДРПОУ 23697280, здійснювати оплати за податковим векселем серія АА1462024 від 09.05.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

З матеріалів адміністративної позову встановлено, що предметом спірних правовідносин є, зокрема, оскарження відмови (рішення) Головного управління ДПС у Чернівецькій області у погашені податкового векселя від 09.05.2023 року №АА1462024, оформленого у вигляді листа від 07.08.2024 року №12729/6/24-13-09-06.

Згідно змісту листа від 07.08.2024 року №12729/6/24-13-09-06 вказано, зокрема, про прийняття рішення про здійснення процедур передбачених пп. 229.1.9 п. 229.1 ст. 229 ПК України, у зв`язку із виключенням позивача з Електронного реєстру відповідно до розпорядження ДПС України від 10.05.2024 р. №9-р та з не підтвердженням цільового використання отриманої фракції головної етилового спирту денатурованого.

Відповідно до пп. 229.1.9 п. 229.1 ст. 229 ПК України у разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов`язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену в податковому векселі, векселедержателю.

Суд встановив, що зазначене у листі від 07.08.2024 року №12729/6/24-13-09-06 рішення податкового органу про здійснення процедур передбачених пп. 229.1.9 п. 229.1 ст. 229 ПК України не є предметом оскарження в даній справі.

Водночас, обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову стосується фактично переліку дій, які зобов`язані вчинити Головне управління ДПС у Чернівецькій області та банку-авалісту ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на виконання вимог пп. 229.1.9 п. 229.1 ст. 229 ПК України та прийнятого відповідного рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Таким чином, оскільки рішення про здійснення податковим органом та банком-авалістом процедур передбачених пп. 229.1.9 п. 229.1 ст. 229 ПК України не є предметом оскарження в адміністративній справі, а тому забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення не допускається.

Оцінивши доводи, викладенні в заяві про забезпечення позову та враховуючи заборону нормами п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення даного позову, а тому подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.

Суддя Т.М. Брезіна