Постанова

від 08.08.2024 по справі 440/18167/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 р.Справа № 440/18167/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.03.24 року по справі № 440/18167/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейчай Україна"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вейчай Україна" (далі також - позивач, ТОВ "Вейчай Україна") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2023 №9690/0406, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 46814,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган безпідставно застосував до платника податку на додану вартість штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки на підставі положень пунктів 52-1, 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (надалі - ПК України) штрафні санкції не застосовуються за порушення податкового законодавства, вчинені з 01.03.2020 до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на період до скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX. Також позивач звертав увагу на безпідставність застосування відповідачем нечинної на дату прийняття спірного рішення норми підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а також неврахування податковим органом приписів пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України у редакції Закону №2876-ІХ, якими зменшено розмір штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.10.2023 №9690/0406 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейчай Україна" штрафу у розмірі 46221,32 грн (сорок шість тисяч двісті двадцять одна гривня тридцять дві копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейчай Україна" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2649,90 грн.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що дотримання встановлених строків реєстрації податкової накладної платником є безумовним та визначальним відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПКУ обов`язком платника на додану вартість. Невиконання вказаного обов`язку утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ. Вказане правопорушення вважається закінченим з моменту спливу встановленого законом граничного строку реєстрації. З цього ж моменту виникають підстави для настання відповідальності. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.07.2022 у справі № 804/3526/18 від 26.06.2018, у справі № 816/1990/17, від 23.07.2019 у справі № 816/955/18. Вказало, що платником порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та застосовано штрафні санкції відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ. Відповідно до п. 11 підр. роз. XX Кодексу штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій. Саме тому за порушення п. 201.10 ст. 201 ПКУ було застосовано штрафні санкції за п. 120-1.1 ст. 120-1 ПКУ які були чинними на день прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. Заперечувало проти застосування судом норми права без урахування висновку щодо норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23, щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначало, що спірне податкове повідомлення-рішення прийтяне обґрунтовано та є таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Стороні про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Вейчай Україна" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 42795244, перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій ДПІ Головного управління ДПС у Полтавській області, є платником податку на додану вартість.

Головним управління ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Вейчай Україна" щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, результати якої оформлені актом від 08.09.2023 №8882/16-31-04-06-03/42795244 /а.с. 92-94/.

Вказаною перевіркою встановлено факт порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: 27 податкових накладних, складених у період з 01 по 15 червня 2022 року, граничний термін реєстрації - 30.06.2022, зареєстровані у реєстрі 01.07.2022, тобто з порушенням термінів реєстрації на один календарний день.

Також перевіркою встановлено факт несвоєчасної реєстрації у Реєстрі податкової накладної від 31.01.2022, граничний термін реєстрації - 27.05.2022, зареєстрована у реєстрі 28.02.2023, тобто з порушенням терміну реєстрації на 277 календарних днів.

Крім того, позивач несвоєчасно зареєстрував розрахунок коригування від 16.03.2023 №83168: граничний термін реєстрації - 03.04.2023, зареєстровано - 17.04.2023, тобто з порушенням терміну реєстрації на 14 календарних днів.

31.10.2023 на підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №9690/0406 про застосування до ТОВ "Вейчай Україна" штрафу у загальному розмірі 46814,65 грн /а.с. 96, 97/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо 27 податкових накладних, складених позивачем у період з 01 по 15 червня 2022 року, граничний строк реєстрації яких припадав на 30.06.2022, а фактично їх зареєстровано 01.07.2022, тобто з пропуском строку на один календарний день, суд першої інстанції врахував, що головною причиною затримки реєстрації податкових накладних, складених у червні 2022 року, була трагедія, що сталася у м. Кременчуці Полтавської області 27 червня 2022 року - ракетний удар по торгівельному центру "Амстор". ТОВ "АТЛІКУМС", яке за договором про ведення бухгалтерського і податкового обліку від 13.02.2019 №22 з ТОВ "Вейчай Україна" має обов`язок своєчасно складати та реєструвати податкові накладні позивача та знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Олександра Халаменюка, буд. 4, що в 350 м від ТЦ "Амстор", відповідно, ракетний удар і фізично і морально дуже вплинув на працівників, і паралізував роботу спеціалістів бухгалтерської організації, ці обставини спричинили затримку реєстрації податкових накладних на один календарний день (складені ТОВ "Вейчай Україна" у червні 2022 року податкові накладні надіслані 30.06.2022 з 21:41 по 21:50). При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідні обставини мали тимчасовий характер, внаслідок чого ні ТОВ "АТЛІКУМС", ані ТОВ "Вейчай Україна" не звертались до податкового органу із повідомленнями про неможливість своєчасного виконання податкових обов`язків в частині реєстрації податкових накладних. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.10.2023 №9690/0406 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ТОВ "Вейчай Україна" штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію 27 податкових накладних, складених у червні 2022 року у розмірі 46221,32 грн.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача правомірно застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 31.01.2022 №50, яку фактично зареєстровано лише 28.02.2023.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)) підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту: За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції: У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Згідно з новими положеннями цього підпункту платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, тому у випадку, коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

В період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюються нормами ПК України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення цього кодексу.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31 березня 2015 року № 1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов`язкові правила поведінки відповідних суб`єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.

За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб`єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.

За змістом пункту 170 Рішення Європейського Суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у справі Олександр Волков проти України формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі C.G. та інші проти Болгарії (C. G. and Others v. Bulgaria), заява №1365/07, п.39).

Щодо якості закону ЄСПЛ у пункті 169 вищенаведеного рішення зауважує, зокрема, що закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі Копп проти Швейцарії (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).

За змістом рішення ЄСПЛ у справі Кантоні проти Франції (CANTONI v. FRANCE) від 11 листопада 1996 року обсяг поняття передбачуваність значною мірою залежить від змісту правової норми, сфери, на яку він розрахований, а також кількості та статусу тих, кому він адресований.

Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах Вєренцов проти України, Кантоні проти Франції відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.

Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку (in dubio pro tributario).

Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема див. справи Сєрков проти України Щокін проти України, Довбишев проти України).

Отже, мова йде не стільки про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні, скільки про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Таким чином, вирішуючи питання застосування відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування (складених під час дії карантину по 31 січня 2022 року) в ЄРПН необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 та пункту 56.12. статті 56 ПК України.

Принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків) закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На цьому принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило. Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків. Таким чином, враховуючи наведені норми платник не може зазнавати негативних наслідків у вигляді відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних складених в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме в період з 1 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. До того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа №1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Аналізуючи наявність легітимної мети втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, Суд у справі бере до уваги те, що держава не створила такого правового регулювання і фактичних умов, за яких Позивач міг завчасно передбачити відповідні наслідки своєї поведінки щодо не реєстрації до 26 травня 2022 року в ЄРПН податкових накладних.

Фактично з 27 травня 2022 року усі платники, які не зареєстрували податкові накладні, граничний строк реєстрації яких припав до 23 лютого 2022 року, автоматично підлягали відповідальності.

При цьому, відповідний Закон від 12 травня 2022 року №2260-ІХ був опублікований 26 травня 2022 року в умовах воєнного стану, обмеженого часу роботи електронних сервісів податкових органів та за відсутності завчасного попереднього роз`яснення змісту та наслідків прийняття цього законодавчого акта для платників податків, які були впевнені, що захищені карантинними та воєнними мораторіями на застосування штрафних санкцій.

Наведене вказує, що законодавець не створив умов, за яких платник податку міг у розумні строки зареєструвати податкові накладні, за попередньо передбаченого підходу безумовного звільнення від відповідальності до завершення дії карантину.

Як слідує з системного аналізу норм ПК України, фактично з 27 травня 2022 року платники податків, які не зареєстрували в ЄРПН податкові накладні, складені з 1 лютого 2022 року до травня 2022 року, отримали додатковий час для їх реєстрації в ЄРПН без застосування штрафних санкцій до 15 липня 2022 року, тобто близько 1,5 місяці.

Натомість, ті платники податків, які склали податкові накладні по 31 січня 2022 року й не зареєстрували їх до 26 травня 2022 року, хоч і були попередньо безумовно звільненні від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких на підставі пункту 52-1 та пункту 69 Перехідних положень ПК України, тобто були захищенні нормами, що запроваджували як карантинний, так і воєнний мораторій на застосування штрафних санкцій, фактично не отримали додаткового часу для реєстрації податкових накладних без застосування таких.

Відтак, необхідний перехідний період для податкових накладних, складених по 31 січня 2022 року не був уведений в дію, не надав таким положенням законодавець й ретроспективної дії. Наведене також є проявом порушення принципу рівності податкового законодавства.

При цьому потрібно враховувати, що правові ситуації, які пов`язані з можливістю або неможливістю в період воєнного стану реєструвати податкові накладні, є за своєю суттю ідентичними як щодо податкових накладних, складених починаючи з лютого 2022 року, так і щодо тих, які були складені раніше, але не були своєчасно зареєстровані з огляду на надзвичайні обставини - ковідну пандемію та воєнний стан.

В обох випадках йдеться про запровадження мораторію на застосування штрафних санкцій. В обох випадках законодавство спочатку пов`язувало припинення мораторію з припиненням існування самих надзвичайних обставин - ковідної пандемії або воєнного стану відповідно.

Щодо обох категорій несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних законодавець припинив дію мораторію з тієї самої дати - 27 травня 2022 року, поновивши з цього моменту обов`язок здійснювати своєчасну реєстрацію податкових накладних.

Разом із тим, встановлюючи особливості виконання раніше не виконаного обов`язку, законодавчий орган вдався до невиправданого розмежування правових наслідків для податкових накладних, складених після 1 лютого 2022 року та до цієї дати.

Фактично, в такий спосіб було встановлено різну відповідальність за вчинення однакових за своєю суттю діянь - несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після припинення мораторію.

Водночас, умови юридичної відповідальності визначаються характером діяння, за яке така відповідальність установлюється. Відмінність у заходах відповідальності не може зумовлюватися випадковими чинниками, зокрема, недосконалістю законодавчої техніки, коли однакові за характером діяння мають різні умови покарання за них.

За подібних обставин, принцип верховенства права та заборона на дискримінацію платників податків, передбачена підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України, вимагають застосування однакових умов притягнення до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію всіх податкових накладних, на які до 27 травня 2022 року поширювалася дія мораторію - як ковідного, так і воєнного.

Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за не своєчасну реєстрацію податкових накладних після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

При цьому всі платники повинні мати однакові умови, за яких вони можуть уникнути відповідальності шляхом реєстрації податкових накладних у відповідний перехідний період - до 15 липня 2022 року.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/7070/23 і від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року, за умови реєстрації податкових накладних в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

За правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 30 січня 2024 року в справі № 280/4484/23, оскільки податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку, коли податкова накладна/розрахунок коригування складена(ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Наведені вище нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до Єдиного реєстру податкових накладних є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі, якщо платник не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Наведене правозастосування відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10 червня 2019 року у справі № 802/1825/16-а, від 12 липня 2019 року у справі № 0940/1600/18, від 04 червня 2020 року у справі № 560/1570/19, від 08.12.2022 року у справі №340/2210/19.

Крім того, питання надсилання (подання) на реєстрацію ПН до ЄРПН регулюється спеціальним нормативно правовим актом до якого відсилає ПК України, а саме Порядком № 1246, яким встановлено для подання (надсилання) платником на реєстрацію такого електронного документа як податкова накладна спеціальний час - операційний день, який триває в робочі дні з 8:00 до 20:00 год., тому приймання від платників податку податкових накладних повинно здійснюватись саме протягом операційного дня, який триває в робочі дні з 8:00 до 20:00 год..

Виходячи з акту камеральної перевірки, розрахунку штрафних санкцій та матеріалів справи, судовим розглядом встановлено, що для реєстрації податкових накладних №5 від 02.06.2022, №17 від 10.06.2022, №4 від 02.06.2022, №9 від 06.06.2022, №3 від 02.06.2022, №1 від 01.06.2022, №2 від 02.06.2022, №18 від 10.06.2022, №23 від 14.06.2022, №8 від 03.06.2022, №25 від 15.06.2022, №20 від 13.06.2022, №19 від 13.06.2022, №21 від 13.06.2022, №6 від 03.06.2022, №7 від 03.06.2022, №13 від 09.06.2022, №15 від 10.06.2022, №16 від 10.06.2022, №26 від 15.06.2022, №12 від 07.06.2022, №22 від 14.06.2022, №10 від 06.06.2022, №11 від 07.06.2022, №24 від 15.06.2022, №27 від 15.06.2022, №14 від 10.06.2022 встановлено граничний реєстрації - 30.06.2022.

Відповідно до протоколів перевірки, вказані податкові накладні подано на реєстрацію:

№5 від 02.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:43;

№17 від 10.06.202 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:49;

№4 від 02.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:43;

№9 від 06.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:45;

№3 від 02.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:42;

№1 від 01.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:41;

№2 від 02.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:42;

№18 від 10.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:49;

№23 від 14.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:51;

№8 від 03.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:44;

№25 від 15.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:52;

№20 від 13.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:50;

№19 від 13.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:50;

№21 від 13.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:50;

№6 від 03.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:43;

№7 від 03.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:44;

№13 від 09.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:47;

№15 від 10.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:48;

№16 від 10.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:48;

№26 від 15.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:52;

№12 від 07.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:46;

№22 від 14.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:51;

№10 від 06.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:45;

№11 від 07.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:45;

№24 від 15.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:52;

№27 від 15.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:53;

№14 від 10.06.2022 - подано на реєстрацію 30.06.2022 о 21:47.

Як вбачається із розрахунку штрафної санкції податкові накладні №5 від 02.06.2022, №17 від 10.06.2022, №4 від 02.06.2022, №9 від 06.06.2022, №3 від 02.06.2022, №1 від 01.06.2022, №2 від 02.06.2022, №18 від 10.06.2022, №23 від 14.06.2022, №8 від 03.06.2022, №25 від 15.06.2022, №20 від 13.06.2022, №19 від 13.06.2022, №21 від 13.06.2022, №6 від 03.06.2022, №7 від 03.06.2022, №13 від 09.06.2022, №15 від 10.06.2022, №16 від 10.06.2022, №26 від 15.06.2022, №12 від 07.06.2022, №22 від 14.06.2022, №10 від 06.06.2022, №11 від 07.06.2022, №24 від 15.06.2022, №27 від 15.06.2022, №14 від 10.06.2022 зареєстровано податковим органом у Єдиному реєстрі податкових накладних 01.07.2022 з пропуском 1 день.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Вейчай Україна" для ведення бухгалтерського і податкового обліку укладено договір від 13.02.2019 №22 з ТОВ "АТЛІКУМС", за умовами якого до обов`язків ТОВ "АТЛІКУМС" входить, в тому числі, своєчасне складення та реєстрація податкових накладних.

Відповідно до пояснень директора ТОВ "АТЛІКУМС" генеральному директору ТОВ "Вейчай Україна" від 19.01.2024 причиною несвоєчасної реєстрації податкових накладних у червні 2022 року була військова агресія проти України, а саме - ракетний удар по торгівельному центру "Амстор" 27.06.2022 року, який знаходиться у в 350 м від офісу ТОВ "АТЛІКУМС".

Загальновідомо, що 27.06.2022 внаслідок терористичного акту, здійсненого збройними силами країни агресора, у м. Кременчуці Полтавської області знищено торгівельний центр "Амстор". Загалом через пряме подання ракети загинуло щонайменше 22 особи, 58 постраждало, а торгівельний центр знищений повністю.

28 - 30 червня 2022 року у м. Кременчуці Полтавської області було оголошено триденну жалобу за загиблими.

Як убачається з наказу ТОВ "АТЛІКУМС" від 28.06.2022 №28/06 "Про оголошення простою" та акту від 28.06.2022 про простій, за змістом яких вирішено оголосити простій ТОВ "АТЛІКУМС" з 28.06.2022 по 30.06.2022 з огляду на відсутність організаційних та технічних умов для роботи підприємства (відсутній інтернет, пошкодження приміщення, важкий морально-психологічний стан працівників), копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 140, зворот/.

Крім того, як убачається з копій квитанцій №1 щодо надсилання спірних 27 податкових накладних на реєстрацію, складених ТОВ "Вейчай Україна" у червні 2022 року податкові накладні надіслані 30.06.2022 з 21:41 по 21:53 /а.с. 126-139/, тобто після завершення операційного дня 30.06.2022.

Колегія суддів, враховуючи вказані обставини справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт пропуску ТОВ "АТЛІКУМС" строку реєстрації 27 податкових накладних, складених у період з 01 по 15 червня 2022 року, мав місце через виняткові обставини, зумовлені воєнним станом, терористичним актом у м. Кременчуці Полтавської області, що мав місце 27.06.2022, триденною жалобою, оголошеною у період з 28 до 30 червня 2022 року, а також простоєм ТОВ "АТЛІКУМС" у цей період, факт ракетного обстрілу мирного населеного пункту збройними силами країни агресора, що є воєнним злочином, який не можливо було передбачити.

Таким чином, за встановлених обставин колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що притягнення позивача до фінансової відповідальності шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій за пропуск на один календарний день строків реєстрації 27 податкових накладних, складених у червні 2022 року, суперечить принципу верховенства права, оскільки сплив таких строків мав місце через виняткові обставини, що не залежали від поведінки позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність застосування до платника штрафу за несвоєчасне подання на реєстрацію податкових накладних №5 від 02.06.2022, №17 від 10.06.2022, №4 від 02.06.2022, №9 від 06.06.2022, №3 від 02.06.2022, №1 від 01.06.2022, №2 від 02.06.2022, №18 від 10.06.2022, №23 від 14.06.2022, №8 від 03.06.2022, №25 від 15.06.2022, №20 від 13.06.2022, №19 від 13.06.2022, №21 від 13.06.2022, №6 від 03.06.2022, №7 від 03.06.2022, №13 від 09.06.2022, №15 від 10.06.2022, №16 від 10.06.2022, №26 від 15.06.2022, №12 від 07.06.2022, №22 від 14.06.2022, №10 від 06.06.2022, №11 від 07.06.2022, №24 від 15.06.2022, №27 від 15.06.2022, №14 від 10.06.2022,у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.10.2023 №9690/0406 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині застосування до ТОВ "Вейчай Україна" штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію вказаних 27 податкових накладних у розмірі 46221,32 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/18167/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. КурилоСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 09.08.2024 року