Постанова
від 07.08.2024 по справі 520/5177/22
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 р.Справа № 520/5177/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 та додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2023 головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/5177/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 № 200 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області», на підставі якого застосовано до інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області «По особовому складу» від 13.03.2022 № 145 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.03.2022 по день ухвалення судового рішення;

- допустити рішення суду до негайного виконання у частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі №520/5177/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 № 200 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області», на підставі якого застосовано до інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області «По особовому складу» від 13.03.2022 № 145 о/с у частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області).

Поновлено майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.03.2022 по день ухвалення судового рішення.

Рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №520/5177/22 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/5177/22 задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач, не погоджуючись з приведеними рішеннями суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та частковому задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, подав апеляційні скарги, в яких просив їх скасувати та прийняти нові, якими відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі і залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що в ході проведення службового розслідування опитати майора поліції ОСОБА_1 щодо обставин безпідставної відсутності його на службі без поважних причин в період з 24.02.2022 по 11.03.2022 не надалось можливим, оскільки з 24.02.2022 по теперішній час на службу не з`являється, а в телефонній розмові позивач повідомив, що нібито перебуває на лікарняному, проте будь-якого підтверджуючого документу на це не надав та в категоричній формі відмовився повідомляти своє місцезнаходження, діагноз та у якого лікаря він проходить лікування.

Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що у період з 24.02.2022 по 11.03.2022 інспектор сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тим самим вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

Апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення у даній справі містить доводи про не обґрунтованість гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, в тому числі, з огляду на те, що такі витрати мають бути фактичними та неминучими. Крім того, відповідач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, оскільки доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат. В той же час, використання бюджетних коштів повинно бути ефективним, обґрунтованим, справедливим і неупередженим, що становить значний суспільний інтерес як для Держави України, так і для кожного її громадянина. Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість, фактичний обсяг та факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі у конкретній адміністративній справі не є співмірним витратам, щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг, то відповідач вважає, що судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню.

Не погоджуючи із доводами апеляційних скарг позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому він просить залишити апеляційні скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дані рішення суду законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву відповідача, колегія суддів дійшла до висновків про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідач на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року та часткове задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області. Відповідач), маючи спеціальне звання майора поліції (жетон №0083479).

11 березня 2022 року до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 11.03.2022 про те, що інспектор сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціальний жетон 0083479, освіта вища, в ОВС з 06.08.2007 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015, на посаді з 01.07.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має, характеризується посередньо, з 24.02.2022 по теперішній час не з`являється до розташування підрозділу та не виходить на зв`язок.

За проведеним службовим розслідуванням 13.03.2022 начальником ГУНП в Харківській області затверджений висновок, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, необхідно застосувати до інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України.

Наказом ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 №200 до інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 №145 о/с інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач не погоджуючись з вчиненими відповідачем діями та з метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Під час розгляду справи судом першої інстанції також встановлено, що з 01.01.2022 позивач тимчасово непрацездатний та перебував на лікарняному у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 8» Харківської міської ради у зв`язку із пошкодженнями меніску.

Станом на 13.03.2022 ОСОБА_1 перебував на лікарняному у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 8» Харківської міської ради.

За інформацією отриманою з Комунального некомерційного підприємства «МІСЬКА ПОЛІКЛІНІКА №8» Харківської Міської Ради (пр. Перемоги 53, Харківська обл., м.Харків, 61174) встановлено, що позивач проходив амбулаторне лікування у лікаря-травматолога ОСОБА_3 з 20.02.2022 по 20.03.2022 діагноз: лівобічний гонартроз, застаріле пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу, больовий синдром. За даний період ОСОБА_1 був консультований з приводу обстеження та лікування фахівцем поліклініки №8: 20.02.2022, 23.02.2022, 07.03.2022, 11.03.2022, 20.03.2022. Після проведеного лікування хворому було надано висновок комісії ЛКК поліклініки №8 (протокол №648) про проведене амбулаторне лікування із зазначенням термінів тимчасової непрацездатності з 20.02.2022 по 20.03.2022. Дані підтверджено додатками, а саме випискою з амбулаторної карти та медичної карти хворого.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутній дисциплінарний проступок, оскільки висновки відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, через відсутності позивача на службі без поважних причин не відповідають дійсності та не є співмірними застосованому до позивача дисциплінарному стягненню, адже дисциплінарна комісія під час службового розслідування відносно позивача не повно встановила та з`ясувала обставини події та не правомірно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів, в частині висновків викладених в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року, погоджується позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Стаття 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я. (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За вимогами абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 (далі Правил етичної поведінки) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункти 1, 2, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно з частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі (пункт 14 розділу V Порядку №893).

Виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 16 розділу V Порядку №893).

Так, у відповідно до частин шостої-восьмої статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Отже, з приведених вище норм вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин у службовому розслідуванні, яке проводилося у формі письмового провадження, поліцейський стосовно якого воно проводиться, надає пояснення в письмовій формі, а виклик для надання пояснень йому надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Водночас, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Згідно частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:

1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

2) підстава для призначення службового розслідування;

3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;

4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;

5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;

10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;

11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

У силу вимог частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Окрім того, відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Таким чином, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Колегією суддів встановлено, що 11.03.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника Чугуївського РУП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 11.03.2022 про те, що інспектор сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціальний жетон 0083479, освіта вища, в ОВС з 06.08.2007 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015, на посаді з 01.07.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має, характеризується посередньо, з 24.02.2022 по теперішній час не з`являється до розташування підрозділу та не виходить на зв`язок (а.с. 71 том 1).

За обставинами викладеними у рапорті начальника Чугуївського РУП ГУ НП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 11.03.2022, наказом начальника ГУ НП в Харківській області від 13.03.2022 №462 (надалі наказ №462) призначено службове розслідування, для проведення якого створено дисциплінарну комісію (а.с. 73 том 1).

З метою встановлення більш детальних обставин події та причин відсутності з 24.02.2022 на службі майора поліції ОСОБА_1 , останньому членом дисциплінарної комісії був здійснений телефонний дзвінок за номером 063412 1405, проте телефон був вимкнений. За даним фактом складено рапорт 13.03.2022 (а.с. 76 том 1).

Поряд з цим, на виконання наказу №462 про призначення службового розслідування, проводились заходи щодо направлення рекомендованими листами на адресу місця проживання майора поліції ОСОБА_1 виклику для надання пояснень по суті. Однак, встановлено, що відділення поштового зв`язку №52 м.Харків Поштомат Центру поштового зв`язку №1 м.Харкова Харківська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» не працює та рекомендовані листи не приймає. За приведеним фактом заступником начальника УГІ ГУНП в Харківській області начальником ВСР майором поліції Сергієм Денисенко 13.03.2022 складено рапорт (а.с. 77 том 1).

Також 13 березня 2022 року в ході проведення службового розслідування відібрано письмові пояснення у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначив, що з 24.02.2022 по теперішній час інспектор сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 на службу не з`явився. В телефонному режимі останній повідомив, що нібито перебуває на лікарняному, проте будь-якого підтверджуючого документу на це не надавав. Також в категоричній формі відмовився повідомити про своє місцезнаходження, діагноз та у якого лікаря він проходить лікування (а.с. 74 том 1).

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 (а.с. 75 том 1) повідомив про те, що 01.01.2022 інспектор СМ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 повідомив, що перебуває на лікарняному у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня №8» Харківській міської ради з діагнозом «Пошкодження меніску». На теперішній час до жодного відділу поліції на облік не встав, до Чугуївського РУП на роботу не з`явився. В телефонному режимі повідомив, що займається справами непов`язаними із службовою діяльністю та повідомляє, що знаходиться на лікарняному.

Про відсутності інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 з 24.02.2022 на службі без поважних причин, в рамках проведення службового розслідування призначеного наказом №462 від 13.03.2022, 13.03.2022 складено акт, який підписано комісією у складі трьох осіб: начальника УГІ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , заступника начальника управління начальника ВП УГІ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 та заступника начальника управління начальника ВСР УГІ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 (а.с. 78 том 1).

Відтак, за результатами отриманих в ході службового розслідування даних, 13 березня 2022 року начальником ГУНП в Харківській області затверджений висновок, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, необхідно застосувати до інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України (а.с. 79-82 том 1).

Наказом ГУ НП в Харківській області від 13.03.2022 №200 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ГУНП в Харківській області» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосовано до інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 83 том 1).

За витягом із наказу ГУНП в Харківській області №145 о/с від 13.03.2022 (по особовому складу) на підстав п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (0083479), інспектора сектору моніторингу Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, з 13.03.2022 звільнено без виплати грошового забезпечення з 24.02.2022 (а.с. 90 том 1).

Тобто, з приведеного вище вбачається, що за наслідками проведеного 13 березня 2022 року службового розслідування вирішено застосувати до інспектора сектору моніторингу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України, за вчинення дисциплінарного проступку, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України та виразився в порушенні наступних вимог, а саме:

- пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», яким закріплено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- пункту 24 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», яким визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості;

- частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

- пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, які визначали, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України та утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Окрім того, як передбачено частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

З висновку службового розслідування за відомостями, викладеними у рапорті начальника Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 від 11.03.2022 вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства ґрунтувався на безпідставній відсутності позивача на службі без поважних причин з 24.02.2022 по 13.03.2022, не взятті участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпечення та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Водночас з такими висновками службового розслідування ГУ НП в Харківській області колегія суддів не погоджується, оскільки в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, яке йому інкриміноване, а відтак немає підстав для застосування дисциплінарного стягнення.

Так, як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось учасниками справи, з 01.01.2022 позивач був тимчасово непрацездатний та перебував на лікарняному у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 8» Харківської міської ради у зв`язку із пошкодженнями меніску.

Станом на 13 березня 2022 року, тобто на момент початку службового розслідування за фактом відсутності на службі позивача та ухвалення оспорюваних наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідності у вигляді звільнення, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 8» Харківської міської ради.

Дана обставина була підтверджена як в суді першої інстанції, так і в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Зокрема, судом першої інстанції витребувано з Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради докази, а саме: офіційну інформацію щодо проходження ОСОБА_1 стаціонарного та амбулаторного лікування із зазначенням відповідних періодів проходження такого лікування, у період з 01.02.2022 по 20.03.2022; належним чином завірені копії медичної документації, що стосується проходження лікування ОСОБА_1 , зокрема: документів щодо звернення пацієнта за медичною допомогою у період з 01.02.2022 по 20.03.2022; історію хвороби стаціонарного хворого у період з 01.02.2022 по 20.03.2022; медичну картку амбулаторного хворого у період з 01.02.2022 по 20.03.2022; епікризи, лікарняні листи, виписки про стан здоров`я пацієнта у період з 01.02.2022 по 20.03.2022 (а.с. 120-121 том 1).

02 червня 2023 року Комунальне некомерційне підприємство «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради надало відповідь, з якої встановлено, що позивач проходив амбулаторне лікування у лікаря-травматолога ОСОБА_3 з 20.02.2022 по 20.03.2022, діагноз: лівобічний гонартроз, застаріле пошкодження медіального меніску лівого колінного суглобу, больовий синдром. За даний період ОСОБА_1 був консультований з приводу обстеження та лікування фахівцем поліклініки №8 20.02.2022, 23.02.2022, 07.03.2022, 11.03.2022, 20.03.2022. Після проведеного лікування хворому було надано висновок комісії ЛКК поліклініки №8 (протокол №648) про проведене амбулаторне лікування із зазначенням термінів тимчасової непрацездатності з 20.02.2022 по 20.03.2022. Дані підтверджено додатками, а саме випискою з амбулаторної карти та медичної карти хворого (а.с.128 том 1).

Окрім того, із наданого до суду апеляційної інстанції листа Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради за вих.№01-216 від 28.03.2024 вбачається, що на підставі записів у ф.025-0 на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , КНП «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради підтверджує факт амбулаторного лікування цього пацієнта у лікаря-травматолога міської поліклініки №8 ОСОБА_3 у період з 20.02.2022 по 20.03.2022. За результатами проведеного лікування ОСОБА_1 був оформлений висновок лікарсько-консультативної комісії за вищевказаний період (протокол №648). З усного пояснення лікаря-травматолога ОСОБА_3 , який на 02.06.2023 перебував у відпустці без збереження заробітної плати та знаходився за кордоном, відомості про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з лютого по березень 2022 року не були зареєстровані в ЕСОЗ через обставини початку бойових дій та збройної агресії проти України. Обставини невиконання лікарем-травматологом міської поліклініка №8 ОСОБА_3 упродовж березня-квітня 2022 року вимог наказу МОЗ України від 01.06.2021 №1066 «Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність» та «Порядку організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.219 №328, наразі залишаються невідомими для адміністрації КНП «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради.

З приведено вбачається, що станом на день службового розслідування щодо відсутності позивача на службі та відповідно винесення наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, позивач перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради ОСОБА_3 . Між тим, обставини невнесення лікарем-травматологом міської поліклініка №8 ОСОБА_3 відомостей про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з лютого по березень 2022 року, не залежали від волі останнього, а тому не можуть свідчити про відсутність непрацездатності у позивача у вказаний період.

Отже, в ході апеляційного перегляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що на момент звільнення позивача із служби в поліції (13.03.2022) факт перебування останнього на лікарняному не було підтверджено належними та доступними доказами, зокрема, відсутній листок непрацездатності.

Крім того, факт проходження амбулаторного лікування у лікаря-травматолога Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №8» Харківської міської ради ОСОБА_3 підтверджено письмовими доказами та записами у журналі запису висновків лікарсько-консультативної комісії №1 за 2022 рік, а тому колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про відсутність позивача на службі без поважних причин у період з 24.02.2022 по 13.03.2022.

Окрім того, за положеннями пункту 14 розділу V Порядку №893 під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Згідно пункту 16 розділу V Порядку №893 виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Натомість, як встановлено колегією суддів у даній справі, в порушення пунктів 14 та 16 розділу V Порядку №893 в ході службового розслідування проведеного у формі письмового провадження, від ОСОБА_1 не було отримано пояснення у письмовій формі з приводу обставин безпідставної відсутності на службі без поважних причин в період з 24.02.2022 по 11.03.2022, а також його не було викликано для надання пояснень в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням на адресу місця проживання, завчасно з розрахунком не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

В той же час, за положеннями частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Відтак, у період тимчасової непрацездатності поліцейського реалізовувати дисциплінарні стягнення у виді звільнення можливо лише після його прибуття до місця проходження служби. Однак за обставинами даної справи реалізація оспорюваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до позивача здійснена у період тимчасової непрацездатності останнього, що є порушенням вимог частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту.

Також у відповідності до довідки з військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024 вбачається, що:

- з 20.03.2022 ОСОБА_1 був зарахований до добровольчого батальйону ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаду старшого стрільця мотопіхотного взводу;

- з 20.03.2022 по 11.06.2022 у складі ТрО «АЗОВ-Харків» ОСОБА_1 виконував військові обов`язки із захисту державного суверенітету України, зокрема, брав участь у воєнних діях та відсічі військової агресії проти України на території Харківської області, напрямок: Безруки-Козача Лопань;

- 13.06.2022 Указом Президента України №69/2022 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з 13.06.2022 ОСОБА_1 зарахований до складу особового складу Військової частини НОМЕР_2 , номер обслуги ВОС 145533Ф;

- з 27.09.2022 по 07.11.2022 ОСОБА_1 зарахований до складу особового складу Військової частини НОМЕР_3 , номер обслуги ВОС 145533Ф;

- з 08.11.2022 по 07.07.2023 ОСОБА_1 зарахований до складу особового складу Військової частини НОМЕР_4 , номер обслуги ВОС 100182Ф;

- з 11.07.2023 по теперішній час ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , гранатометник ВОС 103061А, офіцер штабу військової частини НОМЕР_1 ВОС 0940013, заступник начальника військової часини НОМЕР_5 .

Тобто, з приведеної інформації вбачається, що фактично з 20.03.2022 позивач брав участь у воєнних діях та відсічі військової агресії проти України, а в подальшому був мобілізований (з 13.06.2022).

Виходячи з приведеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновку службового розслідування про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, який ґрунтувався на не взятті позивачем участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпечення та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а відтак вважає безпідставними твердження про наявність у позивача складу дисциплінарного правопорушення, за яке до нього було застосовано стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Таким чином колегія суддів дійшла до висновку про наявність поважних причин у позивача для відсутності на службі в період з 24.02.2022 по 13.03.2022, що вказує на безпідставність висновку службового розслідування.

В той же час, твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду з відповідним позовом, з огляду на те, що останньому було відомо або не могло бути не відомо про його звільнення ще в березні-квітні 2022 року, в той час як із позовною заявою він звернувся лише 06.07.2022, колегія суддів вважає недостатніми для застосування у даному спорі наслідків пропуску строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, виходячи з наступного.

Так, виходячи з матеріалів справи, питання пропуску позивачем строків звернення до суду з відповідним позовом в суді першої інстанції не заявлялось, не досліджувалась та апеляційна скарга відповідача доводів щодо неврахування судом першої інстанції пропущеного позивачем строку на звернення до суду з вказаним позовом, не містить.

Поряд з цим, оскільки під час розгляду в суді апеляційної інстанції відповідачем порушено питання пропуску ОСОБА_1 строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду, колегія суддів досліджує дане питання виходячи з наданих доказів та приведених обґрунтувань.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина друга цієї статті передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, частина п`ята статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, враховуючи усе наведене вище, можна дійти висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, місячний строк для звернення до суду за захистом порушеного права при звільненні із виходячи з положень статті 122 КАС України публічної служби, , розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Як встановлено колегією суддів із матеріалів справи, предметом спору за даним позовом є застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На момент початку службового розслідування та відповідно його завершення з виданням наказу про звільнення (13.03.2022), позивач знаходився на амбулаторному лікування.

Окрім того, за доводами відповідача, які приведено у додаткових поясненнях від 07.02.2024 (а.с. 67-85 том 2), 22.04.2022 за допомогою месенджера WhatsApp на мобільний телефон ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ) було направлено витяг з наказу ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 №145 о/с та лист повідомлення щодо звільнення ОСОБА_1 від 21.04.2022 №1925вс/119-12/01-2022. Таке рішення було прийнято у зв`язку з тим, що найближчі до дислокації управління кадрового забезпечення поштові відділення у м.Харкові не працювали, було прийнято рішення про повідомлення позивача про результатами його звільнення саме шляхом направлення повідомлень за допомогою месенджера WhatsApp на мобільний телефон ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 ). В той же час, як зазначає відповідач, виходячи із доводів позовної заяви до 20.03.2022 позивач перебував на лікарняному, а відтак 21.03.2022 мав з`явитися на службу, що він не зробив. Відтак, позивач звернувся за захистом своїх прав вже з порушенням строків передбачених частиною п`ятою статті 122 КАС України.

На противагу приведеним доводам, представником позивача до суду апеляційної інстанції подано додаткові поясненні з доказами, зокрема, довідку з військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2024, з якої вбачається наступне:

- 13.06.2022 Указом Президента України №69/2022 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з 13.06.2022 ОСОБА_1 зарахований до складу особового складу Військової частини НОМЕР_2 , номер обслуги ВОС 145533Ф;

З приведеної вище інформації вбачається, що фактично з 20.03.2022 позивач брав участь у воєнних діях та відсічі військової агресії проти України, а в подальшому (13.06.2022) був мобілізований.

Окрім того, з огляду на обставини звільнення позивача зі служби в поліції на підставі службового розслідування, що врегульовано вимогами Дисциплінарного статуту Національної поліції України, момент обізнаності поліцейського про звільнення зі служби за результатами службового розслідування пов`язаний, окрім особистого ознайомлення, також із направленням особі рекомендованим листом відповідного витягу з наказу.

Так, за приписами частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Згідно частини другої статті 22 Дисциплінарного статуту наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 22 Дисциплінарного статуту (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) за відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

У разі якщо поліцейський, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, відмовляється від отримання витягів з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення, днем отримання витягів з наказів є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в їх отриманні чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Таким чином, за відсутності на службі поліцейського до якого застосовується дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Однак, в порушення приведених положень Дисциплінарного статуту (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) відповідачем не було виконано вимоги ані щодо особистого вручення витягу з наказу, ані направлення рекомендованим листом з повідомленням.

В той же час, посилання відповідача на відсутність можливості направлення рекомендованих повідомлень позивачу засобами поштового зв`язку, у зв`язку із тим, що відділення поштового зв`язку №52 м.Харків Поштомат Центру поштового зв`язку №1 м.Харкова Харківська дирекція Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» не працює та рекомендовані листи не приймає, як про це вказано у рапорті від 13.03.2022 (а.с. 77 том 1), колегія суддів вважає недостатніми для обґрунтування не направлення позивачу витягу про застосування до нього дисциплінарного стягнення, оскільки невиконання такого обов`язку свідчить лише про не ознайомлення позивача у належний спосіб із наказами про застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Посилання відповідача на положення Дисциплінарного статуту в редакції Закону України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» з приводу електронної комунікації та виникнення права на оскарження дисциплінарного стягнення з огляду на ознайомлення з ним (статті 31 Дисциплінарного статуту), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані положення набрали чинність 01.05.2022, в той час як спірні правовідносини виникли до набрання чинності вказаними нормами.

Щодо доводів відповідача про пасивну поведінку позивача (а.с. 70 том 2), яка пов`язання з його небажанням отримати оскаржувані накази та інформування позивача про наслідки службового розслідування (телефонні дзвінки без відповіді 13.03.2022 та направлення 20.04.2022 засобами месенджера WhatsApp витягу про звільнення), колегія суддів такі доводи вважає безпідставними, адже виходячи з наведених вище норм Порядку №893 та за положеннями Дисциплінарного статуту чинними станом на 13.03.2022, днем ознайомлення позивача із оскаржуваними наказами за умови його відсутності на службі є дата зазначена в поштовому повідомленні про вручення таких наказів позивачу або повнолітньому члену його сім`ї.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду даної адміністративної справи.

Загальновідомими є обставини, що місто Харків та Харківської область починаючи з 24.02.2022 до осені 2022 року зазнавали постійних артилерійських та ракетних обстрілів, а також входили до переліку територій ведення активних бойових дій.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 20.03.2022 вступив у добровольчий батальйон територіальної оборони Збройних Сил України «АЗОВ-Харків», брав участь у визволенні та деокупації населених пунктів Харківської області за напрямком «Безруки-Козача Лопань».

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що дійсно в період до 25.06.2022 позивача було належним чином повідомлено про його звільнення зі служби в поліції, у спосіб передбачений законодавством.

Таким чином, зважаючи на тимчасову непрацездатність позивача та обставини воєнного стану на території України, який був введений Указом Президента України ОСОБА_1 був позбавленим можливості особисто ознайомитись та/або отримати відповідну копію наказу ГУ НП в Харківській області щодо звільнення зі служби. У свою чергу, дізнатися про реальні підстави свого звільнення позивач зміг лише після направлення його представником адвокатського запиту до ГУ НП в Харківській області. Отже, лише листом ГУ НП в Харківській області від 25.06.2022 № 1774 вс/119-12/01-2022, до якого був долучений витяг з наказу ГУ НП в Харківській області «По особовому складу» від 13.03.2022 № 145 о/с, ОСОБА_1 був ознайомлений із зазначеним наказом.

Отже, за висновками колегії суддів, отримавши відповідь з ГУНП в Харківській області 25.06.2022, позивач дійсно був ознайомлений в належній формі про своє звільнення.

Між тим, навіть за умови обізнаності позивача про його звільнення зі служби ще з 13.03.2022, тимчасова непрацездатність (з 20.02.2022 по 20.03.2022) та участь у воєнних діях і операціях у складі добровольчого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України (по 11.06.2022), на думку колегії суддів є поважними причинами пропуску строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Поряд з цим, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду у справі №420/15422/22 (постанова від 07.12.2023) з приводу строків звернення поліцейського за захистом порушеного права до суду, колегія судді вважає безпідставними, оскільки у вказаній справі правовідносин виникли після набрання чинності Закону України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» з приводу електронної комунікації та виникнення права на оскарження дисциплінарного стягнення з огляду на ознайомлення з ним (зокрема, стаття 31 Дисциплінарного статуту). У поточні же справі правовідносини склалися до прийняття Закону № 2123-IX та набрання ним чинності.

Також колегія суддів не приймає посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові 28.12.2022 у справі №560/5186/22, адже вказана практика не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в ній вирішується питання про звільнення із державної служби та не застосовуються норми Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення від 11 липня 2023 року, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального та матеріального права.

Наведені в апеляційні скарги доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі №520/5177/22, отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі №520/5177/22 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Стосовно додаткового рішення у даній справі та доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення від 14 серпня 2023 року, колегія суддів приводить наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що після ухвалення остаточного рішення у даній справі, а саме, 11 липня 2023 року, до суду першої інстанції від представника позивача адвоката Смілянського Ярослава Геннадійовича 14 липня 2023 року надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій останній просив суд:

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.03.2022 по день ухвалення судового рішення (11.07.2023) у розмірі 171 038,52 гривень;

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 20000,00 гривень у зв`язку із розглядом справи №520/5177/22.

Задовольняючи частково вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції, зокрема, виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, у зв`язку з чим, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 10000,00 грн.

У даному випадку, колегія суддів зазначає, що доводів стосовно розміру середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13.03.2022 по день ухвалення судового рішення (11.07.2023), апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення у даній справі не містить. Відтак, суд апеляційної інстанції вирішує справу в межах доводів апеляційної скарги, що визначено статтею 308 КАС України.

Отже, переглядаючи додаткове рішення у справі № 520/5177/22, колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частиною першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приписи частини дев`ятої статті 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Так, пунктами 1, 2, 4 частини дев`ятої статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 у справі № 640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

На підтвердження понесених витрат у справі до суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Смілянським Я.Г. надані Договір про надання правової допомоги від 11.06.2022 (а.с. 151-154 том 1) та Додаток №1 від 11.06.2022, який є невід`ємним додатком до Договору про надання правової допомоги від 11.06.2022 (далі - Додаток № 1) (а.с. 155 том 1).

Відповідно до п. 2.1 Договору про надання правової допомоги від 11.06.2022 та п.2 Додатку №1 вартість наданих адвокатом на користь Позивача послуг щодо надання правової допомоги складає 20000,00 гривень.

На виконання умов Договору про надання правової допомоги від 11.06.2022 та Додатком №1 ОСОБА_1 та адвокатом Смілянським Я. Г. складений Акт здачі - приймання виконаних послуг за Договором про надання правової допомоги від 11.06.2022 (а.с. 157-158 томм 1).

Зокрема, Актом здачі - приймання виконаних послуг за Договором про надання правової допомоги від 11.06.2022 можливо детально встановити, що з метою представництва інтересів ОСОБА_1 адвокатом Смілянським Я.Г. були у повному обсязі, належним чином надані такі послуги правового характеру:

-підготовка та складання позовної заяви разом із додатками фіксований розмір 13000,00 грн;

-звертання з адвокатським запитом фіксований розмір 1500,00 грн;

-направлені Заперечення на заяву ГУ НП в Харківській області про залишення позову без розгляду у справі № 520/5177/22;

-участь адвоката у судовому розгляді та супроводженні справи (складення відповіді на відзив у справі №520/5177/22 та клопотання щодо долучення доказів у справі №520/5177/22) фіксований розмір 6500,00 грн.

Таким чином, загальний розмір наданих послуг з правової допомоги складав 20000,00 грн, який згідно із актом-квитанцією за договором про надання правової допомоги від 11.06.2022 (а.с. 161 том 1) було сплачено позивачем його представнику.

Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу на суму 10000,00 грн, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на категорію справи, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

З приведеними висновками колегія суддів погоджується, проте вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід зменшити до 7000,00 грн, виходячи з наступного.

Так, вказана справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовними вимогами та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності (пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України). В той же час, адміністративні справи такої категорії являються досить поширеними у судовій практиці, із уже сформованими правовими позиціями у подібних правовідносинах. Тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів враховує, що обсяг і розмір витрат щодо надання правничої (правової) допомоги позивачу в акті виконаних робіт (наданих послуг) не є деталізованими щодо обсягу наданих конкретних послуг, виконаних робіт, затраченого часу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вартість наданих послуг правової допомоги позивачу щодо складання позовної заяви у сумі 13000,00 гривень, подання запитів у сумі 1500,00 гривень та участь адвоката у супроводі справи на суму 6500,00 гривень, є достатньо завищеними, реальний обсяг яких з огляду на отримані у справі докази та вчинені дії, на переконання колегії суддів, з урахуванням даної категорії справ, становить не більше 7000,00 гривень.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції необхідно зменшити до 7000,00 гривень.

Посилання відповідача на необхідність доведення адвокатом позивача відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, можливе лише шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, як про це визначено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наказ Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021. Наказом Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021 затверджено типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, на сьогоднішній день є безпідставним посилання на необхідність доведення факту відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до положень частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування додаткового рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат по оплаті правової допомоги в сумі 3000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №520/5177/22 задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №520/5177/22 скасувати в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Прийняти нову постанову, якою у вказаній частині заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/5177/22 залишити без задоволення.

В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі №520/5177/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 09.08.2024


Суд	Другий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	07.08.2024
Оприлюднено	12.08.2024
Номер документу	120922230
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Макаренко Я.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.08.2024 по справі 520/5177/22ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —520/5177/22

Постанова від 07.08.2024

Постанова
від 07.08.2024 по справі 520/5177/22
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД