Рішення

від 08.08.2024 по справі 753/16329/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/16329/22

провадження № 2/753/1176/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Пічкур А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонернерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 у грудні 2022 року звернувся до суду з позовом, вимоги якого збільшив у редакції від 11 січня 2024 року, до ТОВ «Альтфатер Київ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивований тим, що 01.08.2022 року о 14 год. 10 хв. на проспекті Миколи Бажана в м.Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої праціник ТОВ «Альтфатер Київ» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переаги в русі належному йому на праві власності автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, що призвело до пошкодження належного йому автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 26 серпня 2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладення адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн. 00 коп.

На час дорожньо-транспортої пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ»була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна»відповідно до Договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс АР/5803760 від 20.10.2021 року зі строком дії до 21.10.2022 року з імітом майнової відповідальності - 130 000 грн. 00 коп., з розміром франшизи - 1 000 грн. 00 коп., а також за Договором № 101070432 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року з визначеною загальною страховою сумою 500 000 грн. 00 коп.

У зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 ., він 08.09.2022 року звернувся до страховика власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ» - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна»із заявою про виплату страхового відшкодування.

З метою визначення дійсного розміру збитку, завданого пошкодженому, й належному йому на праві власності транспортному засобу - автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортої пригоди, ним замовлено проведення автоторознавчого дослідження.

Так, згідно Висновку № 228/08-22 від 04 жовтня 2022 року, проведеного СОД ТОВ «Клевер Експерт» з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонт «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 666 276 грн. 97 коп., а вартість матеріального збитку, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 370 096 грн. 64 коп. з урахуванням ПДВ та 325 377 грн. 20 коп. - без ПДВ., й у відповідності що ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) відповідно до ліміту відповідальності страховика 15.09.2022 року виплатило йому за вирахуванням суми франшизи 1 000 грн., 129 000 грн. страхового відшкодування за завдані збитки, а 04.10.2022 року за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» виплатило йому ще 58 425 грн. 65 коп., тобто вцілому 187 425 грн. 65 коп., повідомивши його листом від 29.02.2022 року про прийняте рішення.

Водночас, вказані страхові виплати не в повній мірі покривають завдані йому збитки, що складають 662 130 грн. 46 коп. відповідно до Висновку судової експертизи, проведеної КНДІ СЕ № 18150/23-54 від 01.12.2023 року, якою визначена вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп.

Вважає, що страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі ст.29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі нявності такої різниці) на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Так, відповідно до висновку експерта КНДІ СЕ № 18150/23-54 від 01.12.2023 року ринкова вартість автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн. 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн. 78 коп.

Оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначена експертом в сумі 662 130 грн. 46 коп., то з відповідача на користь позивача підлягає виплата різниці між вартістю відновлювального ремонту - 662 130 грн. 46 коп. й виплаченим страховим відшкодуванням страховиком відповідача за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) в сумі 129 000 грн. та за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» в сумі 58 425 грн. 65 коп., у сумі 474 706 грн. 81 коп. (662 130 грн. 46 коп. - (129 000 грн. 00 коп. + 58 425 грн. 65 коп.) = 474 706 грн. 81 коп.

Вказує, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст. 22 ЦК України).

Системний аналіз ст.22, ч.2 ст.1192, ст.1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без крахування зносу.

Вказані висновки викладені у ряді постанов Верховного Суду (від 02.02.2022 року, справа 757/54513/16, від 11.04.2019 року, справа 753/286/16 тощо).

Окрім того вартість відновлювального ремонту підлягає відшкодуванню саме з урахуванням ПДВ, адже, це є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (збитки), які мають бути компенсовані потерпілій особі з боку винної особи в разі якщо матеріальний збиток перевищує розмір страхової суми за полісом обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки з часу відкриття провадження по справі - 03.01.2023 року відповідач не відшкодував у добровільному порядку завдані його працівником збитки й моральну шкоду, ним на суму боргу завданих майнових збитків (474 706 грн. 81 коп.) відповідно до ст.625 ЦК України нараховані 20 665 грн. 52 коп. - інфляційну складову боргу й 14 553 грн. 00 коп. - три відсотки річних, які просить стягнути з відповідача на його користь.

Окрім того, зважаючи на пошкодження належного йому майна (автомобіля), розмір збитків, вплинуло на його моральний стан, він зазнав душевних страждань унаслідок пошкодження майна, що спонукало його до вжиття заходів до відновлення такого майна й інших дій, унаслідок протиправних дій/поведінки відповідача, й вважає, що розмір моральної шкоди становить 5 000 грн. 00 коп, сума якого здатна відновити його психологічний/моральний стан.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , діюча на підставі довіреності від 05 серпня 2022 року (а.с.46) й ордера адвоката про надання правової допомоги від 29.07.2024 року (а.с.219), позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити у редакції позовних вимог від 11.01.2024 року (а.с.152-154), посилаючись на вимоги закону про відповідальність юридичної особи, яка має відшкодовати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, а також відповідно до вимог закону про обов`язок винуватця ДТП відшкодувати завдані збитки, положення ст.22 ЦК України про відшкодування реальних збитків, й моральної шкоди.

Представник відповідач ОСОБА_5 діючий на підставі ордера адвоката про надання правовї допомоги від 20.02.2023 року (а.с.67), позовні вимоги не визнав уцілому та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю вимог, а також з процесуальної підстави - пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача, яким, на його думку, належним відповідачем є страховик відповідача - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», вважаючи, що саме страховик має відшкодувати завдані працівником відповідача збитки, оскільки цивільно - правова відповідальність такого відповідача на час ДТП була застрахованою як за договором обов`язкового страхування, так й добровільного страхування, й визначена сума за цим договором добровільного страхування вцілому може покрити завдані збитки - 500 000 грн. Окрім того, вважає, що позивач не довів дійсність понесених витрат, а лише провів їх оцінку, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідачем подано відзив на позов від 21.02.2023 року (а.с.58-60) та свої доводи, викладені у ньому, будує на вказаних висновках.

Позивачем подано відповідь на відзив від 07.03.2023 року (а.с.84-86, 87-91), у якому висловлює свою позицію щодо права потерпілого на відшкодування реальних збитків й право потерпілого на відшкоджуввання завданих збитків саме до такого відповідача.

Третя особа в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду).

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Відзив на позов третьою особою не поданий.

Наведені обставини свідчать, що сторонни, третя особа завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності третьої особи, за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, якимзокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розгладалась у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовим засіданням.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, вивчивши відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 01.08.2022 року о 14 год. 10 хв. на проспекті Миколи Бажана в м.Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої праціник ТОВ «Альтфатер Київ» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переаги в русі належному йому на праві власності автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, що призвело до пошкодження належного йому автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.13).

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 26 серпня 2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із накладення адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн. 00 коп. (а.с.13).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`Язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На час дорожньо-транспортої пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ»була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна»відповідно до Договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) від 20.10.2021 року зі строком дії до 21.10.2022 року з лімітом майнової відповідальності - 130 000 грн. 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп. (а.с.14), а також за Договором № 101070432 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року з визначеною загальною страховою сумою 500 000 грн. 00 коп. (а.с.19-21).

У зв`язку із пошкодженням належного позивачу ОСОБА_1 автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с.9, 10), він 08.09.2022 року звернувся до страховика власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 (ТОВ «Альтфатер Київ»)ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.15).

З метою визначення дійсного розміру збитку, завданого пошкодженому й належному ОСОБА_1 на праві власності транспортному засобу - автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортої пригоди, ним замовлено проведення автоторознавчого дослідження (а.с.24-42).

Так, згідно Висновку № 228/08-22 від 04 жовтня 2022 року, проведеного СОД ТОВ «Клевер Експерт» з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонт «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 666 276 грн. 97 коп., а вартість матеріального збитку, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 370 096 грн. 64 коп. з урахуванням ПДВ та 325 377 грн. 20 коп. - без ПДВ (а.с.24-42).

Відповідності що ст.20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) відповідно до ліміту відповідальності страховика 15.09.2022 року виплатило позивачу за вирахуванням суми франшизи 1 000 грн. 129 000 грн. - страхового відшкодування за завдані збитки, а 04.10.2022 року за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» виплатило позивачу 58 425 грн. 65 коп., тобто вцілому виплати склали суму 187 425 грн. 65 коп., повідомивши його листом від 29.02.2022 року про прийняті рішення.

Водночас, вказані страхові виплати (129 000 грн. 00 коп. + 58 425 грн. 65 коп.= 187 425 грн. 65 коп., не в повній мірі покривають завдані позивачу збитки, що складають 662 130 грн. 46 коп. відповідно до Висновку судової експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року, яким визначена вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп. (а.с.127-140).

Суд вважає, що страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі нявності такої різниці) на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Так, відповідно до Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року ринкова вартість автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн. 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн. 78 коп.

Оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначена експертом в сумі 662 130 грн. 46 коп., то з відповідача на користь позивача підлягає виплаті різниця між вартістю відновлювального ремонту, що визначена експертом - 662 130 грн. 46 коп., й виплаченим ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» страховим відшкодуванням, здійсненим страховиком відповідача за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом АР/5803760 в сумі 129 000 грн. та за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року в сумі 58 425 грн. 65 коп., тобто у розмірі 474 706 грн. 81 коп., виходячи із такого розрахунку : 662 130 грн. 46 коп. - (129 000 грн. 00 коп. + 58 425 грн. 65 коп.) = 474 706 грн. 81 коп.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст. 22 ЦК України).

Системний аналіз ст.22, ч.2 ст.1192, ст.1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Вказані висновки викладені у ряді постанов Верховного Суду (від 02.02.2022 року, справа 757/54513/16, від 11.04.2019 року, справа 753/286/16 тощо).

Окрім того вартість відновлювального ремонту підлягає відшкодуванню саме з урахуванням ПДВ, адже, це є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (збитки), які мають бути компенсовані потерпілій особі з боку винної особи в разі, якщо матеріальний збиток перевищує розмір страхової суми за полісом обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Й вказані витрати страховиком відповідача відшкодовані позивачу згідно ліміту відшкодування 129 000 грн. 00 коп. (за вирахуванням суми франшизи).

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року, яким визначенго, що ринкова вартість автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн. 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн. 78 коп. (а.с.127-140), з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, оскільки він відповідає вимогам законодавства, що регулює професійну оціночну діяльність в Україні, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Загальним засадам оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджений Мін`юстом, Фондом держмайна, реєстраційний № 1070/8395 від 24.11.2003 року (зі змінами) тощо; має всі необхідні розрахунки визначення вартості матеріального збитку, відповідно повинен бути покладений в основу цього рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Автомобіль відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України - є джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Законодавець у деліктних зобов`язанням закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на заподіювача шкоди.

Деліктні забов`язання або забов`язання із заподіяння шкоди це недоговірні забов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав. Метою даного забов`язання є поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п.1 ч.2, ч.1 ст. 22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За таких правових підстав та наданих доказів позов в частині вимог про збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, підстави для його задоволення судом не встановлено.

Окрім того, з відповідача як юридичної особи, яка має відшкодовати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, має бути стягуто відповідно до статті 625 ЦК України нараховані на суму збитку (474 706 грн. 81 коп.) інфляційну складову боргу - 20 665 грн. 52 коп. й три відсотки річних - 14 553 грн. 00 коп., й такий розрахунок проведений позивачем у відповідності до закону, охоплює період з 03.01.2023 року (дата відкриття провадження по справі) по 11.01.2024 року (дата звернення позивача із такою вимогою у редакції позовної заяви про збільнення позовних вимог) та є правильним (а.с.153).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошового зобов`язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту.

Суд, надавши оцінку поясненням, письмовим доказам в частині відшкодування моральної шкоди, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступіню вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу внаслідок пошкодження належного позивачу майна, внаслідок чого відбулось погіршення здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині вцілому на таких підставах.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач оцінює моральну шкоду у сумі 5 000 грн. 00 коп., й судом прийнято до уваги фактор співмірності такої вимоги, з урахуванням встановленого факту понесеної моральної шкоди, що виявилася у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна (пункт 3 частини 2 статті 23 ЦК України)

Відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судом встановлена вартість завданого позивачу збитку на суму 662 130 грн. 46 коп. (Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року й такому позивачу завдано моральної шкоди внаслідок пошкодженого майна, відповідно, визначена сума моральної шкоди є співмірною до завданих позивачу душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна (пункт 1 частини 2 статті 23 ЦК України), що потягло за собою відсутність реалізації його повноцінних можливостей (прав).

Відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 1 та 3 частини 2, частин першої, 4 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу та розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов"язання по відшкодуванню матеріальних збитків та моральної шкоди відповідно до положень ст.22, ст.23, ст.625, ст.1172, ч.2 ст.1192, ст.1194 ЦК України, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі.

Адже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія-працівника, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме роботодавцем володільцем автомобіля (постанова від 5 грудня 2018 року Великої Палати Верховного Суду), у якій сформований висновок щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки. Окрім того, розмір обов`язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошового зобов`язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), постанови КГС у складі Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16. Аналогічна правова позиція міститься у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 607/1373/16-ц (провадження № 61-9587св18).

Водночас, позицію відповідача про те, що позивачем пред`явлено вимоги позову до неналежної особи, й належним відповідачем має бути страховик відповідача, суд відхиляє з огляду на те, що посилання такого відповідача на висновок Верховного Суду щодо покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, стосується правовідносин за договором обов`язкового страхування, а тому суд у цій справі такий висновок не застосовує.

Так, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, стосується правовідносин за договором обов`язкового страхування (постанова у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, вказано, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу, якщо про це не звертаються сторони.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві до нього, запереченні, в межах наданих сторонами доказів, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України й судові витрати (судовий збір) стягнути за вимогу майнового характеру згідно ціни позову, яка визначена в сумі 514 925 грн. 34 коп. в сумі 5 149 грн. 26 коп. з відповідача на користь позивача.

Окрім того, позивач звернувся до суду із заявою про компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 25 000 грн. 00 коп., які понесені позивачем, й на підтвердження понесених витрат надано Договір № 81/12 від 07.12.2022 року про надання професійної правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.01.2024 року на загальну суму 25 000 грн. 00 коп., із визначенням найменування послуг: підготовка до розгляду справи, аналіз обставин, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичної консультації - 3 год., складання позовної заяви - 4 год., складання процесуальних документів, відповіді на відзив, заяви на клопотання експерта, заяви, клопотання про збільшення позовних вимог - 10 год., підготовка позовної заяви для направлення залученій третій особі - 1 год., ознайомлення із матеріалами справи - 2 год., представництво інтересів позивача в суді - 4 години, всього - 24 год., що складає вартість 1 години роботи адвоката за цим договором 1 061 грн. 66 коп. (25 000/ 24), платіжну квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.12.2022 року на суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с.156-158, 159, 160), які просить стягнути з відповідача на користь позивача за наслідком розгляду справи.

Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи, відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, серед іншого - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Окрім того відповідно до п. 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні заяви про відшкодування понесених витрат на правову допомогу, зважаючи на наслідки розгляду справи, суд враховує рішення Європейського суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації.

Так, Європейський суд з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначив підхід вислітлений у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).

Хоча чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід враховувати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Зважаючи на зазначені процесуальні норми, з урахуванням принципу співмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу до складності справи, яка розглядалась у порядку загального позовного провадження, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вартісні показники надання юридичних послуг, що визначені Договором про надання правової допомоги, на загальну суму 25 000 грн. 00 коп., які підтверджені платіжною квитанцією про понесені витрати, вважає за необхідне вимогу задовольнити , визнавши розумний розмір понесених позивачем витрати на правову допомогу (24 години роботи на суму 25 000 грн., що становить 1 066 грн. 66 коп. за 1 годину роботи) обгрунтваними.

Суд вважає, що заявник має право на компенсацію понесених витрат в межах 25 000 грн. 00 коп., яким доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 23, 1166, 1187, 1194, ч.1 ст.1172 ЦК України, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонернерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ»</a>, код ЄДРПОУ - 25280118, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , 474 706 грн. 81 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспорної пригоди, 20 665 грн. 52 коп. - інфляційної складової боргу, 14 553 грн. 00 коп. - три відсотки річних, нарахованих на суму боргу, 5 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, 25 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, 5 149 грн. 26 коп. - судового збору, всього - 545 074 (п`ятсот сорок п`ять тисяч сімдесят чотри) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: