Постанова

від 18.12.2024 по справі 753/16329/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/16821/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі представника позивача - адвоката Ковалевської Д. С.

представника відповідача ТОВ «Альтфатер Київ» - адвоката Гаврилюк М. Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ», в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович,

на рішення Дарницького районного суду міста Києва

від 08 серпня 2024 року

у цивільній справі № 753/16329/22 Дарницького районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна»,

про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги якого збільшив у редакції від 11 січня 2024 року, мотивуючи вимоги тим, що 01.08.2022 року о 14 год. 10 хв. на проспекті Миколи Бажана в м. Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої працівник ТОВ «Альтфатер Київ» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переваги в русі належному йому на праві власності автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, що призвело до пошкодження належного йому автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 26 серпня 2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, із накладення адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн 00 коп.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» відповідно до Договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс АР/5803760 від 20.10.2021 року зі строком дії до 21.10.2022 року з лімітом майнової відповідальності - 130 000 грн 00 коп., з розміром франшизи - 1 000 грн 00 коп., а також за Договором № 101070432 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року, з визначеною загальною страховою сумою 500 000 грн 00 коп.

У зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , він 08.09.2022 року звернувся до страховика власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ» - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.

З метою визначення дійсного розміру збитку, завданого пошкодженому, й належному йому на праві власності транспортному засобу - автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортої пригоди, ним замовлено проведення автоторознавчого дослідження.

Так, згідно Висновку № 228/08-22 від 04 жовтня 2022 року, проведеного СОД ТОВ «Клевер Експерт» з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 666 276 грн. 97 коп., а вартість матеріального збитку, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 370 096 грн 64 коп. з урахуванням ПДВ та 325 377 грн 20 коп. - без ПДВ.

ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) відповідно до ліміту відповідальності страховика 15.09.2022 року виплатило позивачу 129 000 грн. страхового відшкодування за завдані збитки, за вирахуванням суми франшизи 1 000 грн, а 04.10.2022 року за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року - ще 58 425 грн 65 коп., тобто в цілому 187 425 грн 65 коп., повідомивши його листом від 29.02.2022 року про прийняте рішення.

Водночас, вказані страхові виплати не в повній мірі покривають завдані йому збитки, що складають 662 130 грн 46 коп. відповідно до Висновку судової експертизи, проведеної КНДІ СЕ № 18150/23-54 від 01.12.2023 року, якою визначена вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн 46 коп.

Вважає, що страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Так, відповідно до висновку експерта КНДІСЕ № 18150/23-54 від 01.12.2023 року ринкова вартість автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн. 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн 78 коп.

Вважав, що оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначена експертом в сумі 662 130 грн 46 коп., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту - 662 130 грн 46 коп. й виплаченим страховим відшкодуванням страховиком відповідача за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) в сумі 129 000 грн та за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» в сумі 58 425 грн 65 коп., у сумі 474 706 грн. 81 коп. (662 130 грн 46 коп. - (129 000 грн + 58 425 грн. 65 коп.) = 474 706 грн 81 коп.

Вважав, що вартість відновлювального ремонту підлягає відшкодуванню саме з урахуванням ПДВ, адже, це є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (збитки), які мають бути компенсовані потерпілій особі з боку винної особи в разі якщо матеріальний збиток перевищує розмір страхової суми за полісом обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки з часу відкриття провадження по справі - 03.01.2023 року відповідач не відшкодував у добровільному порядку завдані його працівником збитки й моральну шкоду, ним на суму боргу завданих майнових збитків (474 706 грн 81 коп.) відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані 20 665 грн. 52 коп. - інфляційну складову боргу, й 14 553 грн 00 коп. - три відсотки річних, які просить стягнути з відповідача на його користь.

Окрім того, зважаючи на пошкодження належного йому майна (автомобіля), розмір збитків, вплинуло на його моральний стан, він зазнав душевних страждань унаслідок пошкодження майна, що спонукало його до вжиття заходів до відновлення такого майна й інших дій, унаслідок протиправних дій/поведінки відповідача, й вважає, що розмір моральної шкоди становить 5 000 грн, сума якого здатна відновити його психологічний/моральний стан.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ» на користь ОСОБА_1 474 706 грн 81 коп. - матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 20 665 грн 52 коп. - інфляційної складової боргу, 14 553 грн - три відсотки річних, нарахованих на суму боргу, 5 000 грн - моральної шкоди, 25 000 грн - витрат на правову допомогу, 5 149 грн 26 коп. - судового збору, всього - 545 074 грн 59 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатер Київ», подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суду першої інстанції належало встановити межі відповідальності страховика за шкоду ризики виникнення якої останнім прийнято на себе згідно з укладеним договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, на переконання скаржника, суд вдався до спекулятивної підміни понять та понятійної еквілібристики: не виконавши свого процесуального обов`язку щодо повного з`ясування обставин справи, не надавши жодної правової оцінки наданим учасниками справи доказам на їх підтвердження, зазначив у оскаржуваному рішенні, що відповідач має відповідати за завдану шкоду, в тому числі і в межах суми страхового відшкодування, оскільки на думку суду право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність особи відповідальної за заподіяну шкоду застрахована.

Крім того, судом першої інстанції не з`ясовано ще й іншої обставини на яку посилався відповідач у наданих ним суду запереченням від 13.03.2024 року на заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та зменшення розміру позовних вимог, а саме обставину добровільного відшкодування ним позивачу суми франшизи, встановленої згідно з полісом № АР/5803760 від 20.10.2021 року, доказ чого було додано відповідачем до вказаної заяви з направлення копії іншим учасникам справи.

Вказував, що позивач при реалізації свого права, яке виникло із заподіяння шкоди в результаті ДТП звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі також договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якій, діючи на власний розсуд, вказав обраний ним спосіб виплати страхового відшкодування страховиком, був попередньо належним чином поінформованим про умови вказаного договору, діяв вільно; страховик здійснив виплату частини належного до виплати страхового відшкодування відповідно до вибору здійсненого позивачем і до того ж не відмовив йому і в остаточній виплаті страхового відшкодування. Однак, отримавши частину виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач відмовився слідувати обраній ним же моделі взаємовідносин зі страховиком, що вказує на порушення ним принципу добросовісності закріпленого в статті 13 ЦК України відповідно до якого сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані також тим, що на думку суду першої інстанції, оскільки страховиком відшкодовано за договорами обов`язкового та добровільного страхування суму збитків в розмірі 187 425 грн 65 коп., то страхувальник згідно рішення суду має відшкодувати 474 706 грн 81 коп. Однак, обставина щодо суми завданих позивачу фактичних збитків в розмірі 662 130 грн 46 коп. не підтверджується належними та допустимими доказами.

Вказував, що в матеріалах справи міститься висновок експерта, за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи, яким встановлено вартість матеріального збитку, який складає 390 412,78 грн з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали. На переконання скаржника, оскільки вказані збитки є меншими від ліміту відповідальності страховика, який складає 500 000 грн, то підлягають відшкодуванню повністю саме страховиком, а саме в розмірі 202 987,13 грн, який складає різницю між виплаченою частиною страхового відшкодування, 187 425, 65 грн, та розміром збитків визначеним судовим експертом, 390 412,78 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення збитків від інфляції за період з січня 2023 року, також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що жодних підстав для нарахування таких збитків не виникло, оскільки суд виходив при вирішенні справи з розміру матеріальних збитків розрахованих експертом на час проведення судової експертизи за цінами, які існували на час проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 01 грудня 2023 року № 18150/23-54, тобто практично через рік після відкриття провадження у справі. Тому суд неправильно застосував ст. 625 ЦК України в частині стягнення суми збитків від інфляції, яка в даному випадку не підлягала застосуванню.

Також на думку апелянта, не є законним та обґрунтованим оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача 3% річних, оскільки позивач, отримавши від страхувальника всю необхідну інформацію та документи про страхування відповідальності у страховика, в тому числі копії договорів страхування, звернувся до страховика з відповідними заявами про виплату страхового відшкодування, маючи повні інформацію про умови виплати страхового відшкодування, не надав страховику для огляду відремонтований автомобіль, не вказав місце його зберігання та місце здійснення відновлювального ремонту, даних про юридичну чи фізичну особу, яка здійснює відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля. Вважає, що своєю бездіяльністю позивач сам зупинив подальші виплати страхового відшкодування страховиком.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення судових витрат, вказував, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання не звернув увагу на ту обставину, що в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач також заявив вперше про стягнення на його користь з відповідача 25 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Однак, в першій заяві по суті справи, позовній заяві, не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

08 жовтня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалевської Д.С. (а.с. 55-67 т. 2).

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги посилалась на те, що позивач не зобов`язаний виконувати умови Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432 між відповідачем та ПрАТ «СК Граве Україна», оскільки він не є стороною за вказаним Договором, та цей вид страхування є добровільним, а не обов`язковим.

Позивач в межах деліктних правовідносин звертається до відповідача, як до особи, відповідальної за завдану шкоду позивачу в частині стягнення майнових збитків, які перевищують виплату страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Граве Україна» до Полісу обов`язкового страхування та Договору добровільного страхування. Вважає, позивач не зобов`язаний, як виконувати умови Договору добровільного страхування, які суперечать його волевиявленню, так і оскаржувати дії страховика при врегулюванні страхового випадку правом позивачу, проте не обов`язком. Тому позивач вирішив не користуватися наданий йому правом на отримання остаточної частини страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 101070432, оскільки умови є кабальними, які створюють суттєві незручності для позивача, а отримати невідшкодований розмір майнової шкоди безпосередньо з особи, що є відповідальною за завдану шкоду на підставі ст. ст. 1172, 1194 ЦК України.

Посилалась на висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 662 130,46 грн, тому позивачу з боку відповідача підлягає виплаті різниці між вартістю відновлювального ремонту (662 130,46 грн), виплаченим розміром страхового відшкодування за Полісом АР5803760 від страховика (129 000 грн) та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432 від страховика (58 423,65 грн) у розмірі 474 706,81 грн, які були правомірно стягнуті судом першої інстанції. Тому представник позивача вважає, що твердження сторони відповідача про необхідність надати докази здійснених витрат позивачем є незаконними, адже позивач стягує з відповідача збитки, які понесе у майбутньому після відшкодування таких відповідачем.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції неправомірно прийняв заяву про збільшення позовних вимог, де були дозаявлені вимоги про стягнення збитків від інфляції та 3% річних, представник позивача вказувала, що 3% річних та інфляційні втрати є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) потерпілого від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто Доповнення позовних вимог 3%річних та інфляційними витратами не змінює абсолютно підстави та предмет позову, а доповнює вимоги про необхідність стягнення розміру збитків з урахуванням знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Водночас представник позивача наголосила щодо необхідності врахування судом добровільної сплати франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР5803760.

Зазначала, що 09.02.2024 року відповідачем добровільно сплачено позивачу франшизу за Полісом № АР5803760 у розмірі 1 000 грн, тому сторона позивача як у завчасно поданій промові представника позивача в судових дебатах в письмовому вигляді, так і під час судових дебатів у судовому засіданні просила приймаючи до уваги результат Висновку експерта, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 662 130,46 грн, виплачений розміром страхового відшкодування за Полісом № АР5803760 від страховика (129 000 грн) та Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432 від Страховика (58 423,65 грн), враховуючи, що 09.02.2024 року відповідачем добровільно сплачено позивачу франшизу за Полісом № АР5803760 у розмірі 1000 грн, то просила стягнути з відповідача вартість матеріального збитку у розмірі 473 706,81 грн.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представника відповідача підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Представник позивача не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги частково й зменшення розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП з 474 706 грн 81 коп. до 473 706 грн 81 коп. В задоволенні інших вимог апеляційної скарги просила відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача - адвоката Ковальської Д. С., представника відповідача ТОВ «Альтфатер Київ» - адвоката Гаврилюка М. Д., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що при вирішенні питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, судом взято за основу Висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року, яким визначеного, що ринкова вартість автомобіля Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн. 78 коп. Оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначена експертом в сумі 662 130 грн 46 коп., суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає виплаті різниця між вартістю відновлювального ремонту, що визначена експертом - 662 130 грн. 46 коп., й виплаченим ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» страховим відшкодуванням, здійсненим страховиком відповідача за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом АР/5803760 в сумі 129 000 грн. та за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року в сумі 58 425 грн. 65 коп., тобто у розмірі 474 706 грн. 81 коп., виходячи із такого розрахунку : 662 130 грн. 46 коп. - (129 000 грн. 00 коп. + 58 425 грн. 65 коп.) = 474 706 грн. 81 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що з відповідача як юридичної особи, яка має відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, має бути стягнуто відповідно до статті 625 ЦК України нараховані на суму збитку (474 706 грн. 81 коп.) інфляційну складову боргу - 20 665 грн. 52 коп. й три відсотки річних - 14 553 грн. 00 коп., й такий розрахунок проведений позивачем у відповідності до закону, охоплює період з 03.01.2023 року (дата відкриття провадження по справі) по 11.01.2024 року (дата звернення позивача із такою вимогою у редакції позовної заяви про збільшення позовних вимог) та є правильним (а.с.153).

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, суд першої інстанції, з огляду на характеру правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступень вини відповідача, який завдав моральної шкоди позивачу внаслідок пошкодження належного позивачу майна, внаслідок чого відбулось погіршення здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, вважав вимоги обґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо компенсації витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що 01.08.2022 року о 14 год. 10 хв. на проспекті Миколи Бажана в м. Києві сталася дорожньо-транспорта пригода, за якої працівник ТОВ «Альтфатер Київ» ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання не надав переваги в русі автомобілю «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, що призвело до пошкодження належного позивачу автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.13 том 1).

Постановою Дарницького районного суду м. Києві від 26 серпня 2022 року, яка набула чинності, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі, визначеному санкцією вказаної статті - 850 грн 00 коп. (а.с.13 том 1).

На час дорожньо-транспортої пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , ТОВ «Альтфатер Київ», була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» відповідно до Договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) від 20.10.2021 року зі строком дії до 21.10.2022 року з лімітом майнової відповідальності - 130 000 грн 00 коп., франшиза - 1 000 грн. 00 коп. (а.с.14 том 1), а також за Договором № 101070432 добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року з визначеною загальною страховою сумою 500 000 грн 00 коп. (а.с.19-21 том 1).

У зв`язку із пошкодженням належного позивачу ОСОБА_1 автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 . (а.с.9, 10 том 1), він 08.09.2022 року звернувся до страховика власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 (ТОВ «Альтфатер Київ») - ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна», із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 15 том 1).

З метою визначення дійсного розміру збитку, завданого пошкодженому й належному ОСОБА_1 на праві власності транспортному засобу - автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортої пригоди, ним замовлено проведення автоторознавчого дослідження (а.с. 24-42 том 1).

Так, згідно Висновку № 228/08-22 від 04 жовтня 2022 року, проведеного СОД ТОВ «Клевер Експерт» з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонт «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 666 276 грн 97 коп., а вартість матеріального збитку, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 370 096 грн 64 коп. з урахуванням ПДВ та 325 377 грн 20 коп. - без ПДВ (а.с. 24-42 том 1).

Відповідності що ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» за Договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АР/5803760) відповідно до ліміту відповідальності страховика 15.09.2022 року виплатило позивачу, за вирахуванням суми франшизи 1 000 грн, 129 000 грн страхового відшкодування за завдані збитки, а 04.10.2022 року за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.10.2021 року ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» виплатило позивачу 58 425 грн. 65 коп. Тобто вцілому виплати склали суму 187 425 грн 65 коп., про що позивача повідомлено листом від 29.02.2022 року про прийняті рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, норми статей 1192, 1194 ЦК України регулюють відносини між потерпілим та заподіювачем шкоди, тоді як правовідносини між потерпілим і страховиком регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено обов`язок страховика виплатити потерпілому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страхове відшкодування, що становить витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону).

У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди відповідальність щодо сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність ( стаття 1194 ЦК України).

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

В силу вимог ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв`язку з пошкодженням автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 , позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Клевер Експерт» було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 228/08-22, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_2 становить 666 276, 97 грн, а вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 370 096,64 грн з урахуванням ПДВ та 325 377,20 грн без ПДВ (а.с. 24-40 том 1).

Крім того, згідно Висновку судової експертизи, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз № 18150/23-54 від 01.12.2023 року (транспортно-товарознавчої експертизи) року ринкова вартість автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 1 213 928 грн 74 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу - 662 130 грн 46 коп., вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 390 412 грн. 78 коп. (а.с. 127-140 том 1).

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку експерта та визначеного ним розміру завданого позивачу збитку (вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу), відповідачем не надано.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції правильно виходив із того, що оскільки вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу визначена експертом в сумі 662 130 грн. 46 коп., то з відповідача на користь позивача підлягає виплаті різниця між вартістю відновлювального ремонту, що визначена експертом (662 130 грн 46 коп.) й виплаченими сумами 129 000 грн та 58 425 грн 65 коп, разом із тим не врахувавши, що остаточний розмір відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи, розмір якої визначено у полісі страхування.

Поняття «франшиза» міститься в статті 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, відповідно до якої франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі Закон №1961-IV) зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Таким чином, в ідеальному значенні франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Встановлено, що 09 лютого 2024 року відповідачем добровільно сплачено позивачу франшизу за Полісом АР 5803760 у розмірі 1000 грн (а.с. 63 том 1).

Отже, розмір відшкодування становитиме 473 706,81 грн., що розраховані наступним чином: 662 130 грн 46 коп. - (129 000 грн + 58 425 грн 65 коп.) - 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки збитки є меншими від ліміту відповідальності страховика, який складає 500 000 грн, то підлягають відшкодуванню повністю саме страховиком, а саме у розмірі 202 987, 13 грн, який складає різницю між виплаченою частиною страхового відшкодування 187 425,65 грн та розміром збитків визначеним судовим експертом у розмірі 390 412,78 грн, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між 18.10.2021 року ТОВ «Альтфатер Київ» уклала з ПрАТ «СК «Граве Україна» договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432, де страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілої особи становить 500 000 грн.

Положення статті 5 Закону України «Про страхування», що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, визначали, що страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Відповідно до ст. 16 договір страхування - ц е письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 17 ст. 9 страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування, відповідно до ст. 25 Закону, проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Умовами п. 6.3.1 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432, визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу потерпілих осіб відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого за результатами висновку експерта та/або звіту (акту) оцінювача включаючи витрати на усунення пошкоджень.

Також за Договором відшкодування шкоди здійснюється лише в частині збитку, що перевищує розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих за договором про обов`язкове страхування цивільно-правові відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на дату укладання цього Договору, але не більше страхової суми, про що говорить п. 6.2.1 Договору, що згідно Полісу № АР/5803760 становить 130 000 грн.

Відповідно до п. 6.8 Договору , якщо страхове відшкодування здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілій особі на підставі страхового акту, то в такому разі, може бути проведена попередня або часткова виплата страхового відшкодування з розрахунку до 80% від погодженого страховиком розрахунку страхового відшкодування (на підставі акту, звіту, висновку автотоварознавчої експертизи, рахунків тощо), а остаточна виплата страхового відшкодування здійснюється після надання документів, що підтверджують виконання та факт оплати відновлювальних (ремонтних) робіт, а також огляду відремонтованого майна потерпілої особи.

З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування була визначена наступним чином: 314 039,42 грн (вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу визначеного Звітом № 9225 від 24.08.2022 року (а.с. 102-103 том 1)) х 60% (60% від вартості відновлювального ремонту з врахуванням зносу визначеного згідно Звіту, за умовами п. 6.3.1, п. 6.8 Загальної частини Договору) - 130 000 грн (страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, визначена в Полісі № АР/5803760) = 58 423,65 грн.

Встановлено, що 15.09.2022 року ПрАТ «СК «Граве Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за Полісом № АР/5803760 у розмірі 129 000 грн на картковий рахунок позивача (а.с. 41 том 1).

04.10.2022 року ПрАТ «СК «Граве Україна» здійснило виплату страхового відшкодування відповідно до умов укладеного із відповідачем Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432 у розмірі 58 423,65 грн на картковий рахунок позивача (а.с. 42 том 1).

Умови такого договору, є обов`язковими для його сторін, а їх виконання позивачем, як особою якій спричинено шкоду, не є передумовою для звернення із вимогою до відповідача, як особи, відповідальної за завдання шкоди, про стягнення майнових збитків, які перевищують виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 1194 ЦК України. ЦК України та законодавство про страхування таких вимог не передбачають.

Отже страховик відповідальної особи, яка винна у ДТП, здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством за полісами обов`язкового та добровільного страхування, на підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101070432, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитки, в даному випадку ТОВ «Альтфатер Київ».

Що стосується заявлених позивних вимог в частині інфляційних втрат у розмірі 20 665,52 грн та 3% річних у розмірі 14 553 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, що звертаючись з заявою про збільшення позовних вимог, позивач посилаючись на те, що 03.01.2023 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі, однак відповідач не бажає компенсувати збитки в добровільному порядку в повному обсязі, враховуючи нестабільну економічну ситуацію в Україні через повномасштабне вторгнення росії на територію України позивач просив стягнути майнові збитки з відповідача саме з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з моменту відкриття провадження у справі, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як на момент звернення позивача до суду з позовом між ним та ТОВ «Альтфатер Київ» не виникло боргових зобов`язань, положення ст. 992 ЦК України до спірних правовідносин незастосовуються, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

У цій частині судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права і підлягає скасуванню, із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписами статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Тобто, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».

З урахуванням обставин справи, та враховуючи те, що автомобіль належний позивачу було пошкоджено в результаті дій працівника відповідача, а пошкодження майна особи у будь-якому разі призводить до душевних страждань, пов`язаних з необхідністю вчинення відповідних дій, спрямованих на відновлення майна або інших дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з врахуванням вищевказаних вимог закону, ступеню моральних страждань, яких зазнав позивач в результаті ДТП, вірно визначив її розмір у сумі 5 000 грн.

Щодо судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов заявлено з ціною позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у розмірі 514 925 грн 33 коп. та задоволено на суму 478 706,81 грн, тобто на 92 %, а отже суму судового збору за подання позову, що підлягає стягненню з ТОВ «Альтфатер Київ» на користь позивача слід зменшити з 5149,26 грн до 4737 грн.

В силу статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги від 07 грудня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ковалевська та партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Ковалевської Д.С. (а.с. 156-158 том 1), остання надавала позивачу професійну правничу допомогу у справі у суді першої інстанції.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 11.01.2024 року на загальну суму 25 000 грн. 00 коп., із визначенням найменування послуг: підготовка до розгляду справи, аналіз обставин, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичної консультації - 3 год., складання позовної заяви - 4 год., складання процесуальних документів, відповіді на відзив, заяви на клопотання експерта, заяви, клопотання про збільшення позовних вимог - 10 год., підготовка позовної заяви для направлення залученій третій особі - 1 год., ознайомлення із матеріалами справи - 2 год., представництво інтересів позивача в суді - 4 години, всього - 24 год., що складає вартість 1 години роботи адвоката за цим договором 1 061 грн. 66 коп. (25 000/ 24), платіжну квитанцію до прибуткового касового ордеру від 07.12.2022 року на суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с. 159, 160 том 1).

Суд апеляційної інстанції вважає, що загалом, розмір витрат позивача ОСОБА_1 на оплату послуг Адвокатського бюро «Ковалевська та партнери» є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт.

Однак, оскільки позов задоволено частково (на 92%), то з відповідача ТОВ «Альтфатер Київ» на користь позивача ОСОБА_1 слід присудити витрати на професійну правничу допомогу, які останній поніс в суді першої інстанції у розмірі 23 000 грн (25 000?92%).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення судових витрат не звернув увагу на ту обставину, що в заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач заявив вперше про стягнення на його користь з відповідача 25 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Однак, в першій заяві по суті справи, позовній заяві, не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи відповідача, оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу ще у підготовчому провадженні, а тому неподання у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не порушило принцип змагальності та не завадило стороні відповідача належним чином висловити свої заперечення щодо їх обґрунтованості та співмірності.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції в цій частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

Водночас рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року в частині стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП та судових витрат слід змінити, зменшивши суму стягнення з ТОВ «Альтфатер Київ» на користь ОСОБА_1 з 474 706,81 грн до 473 706,81 грн, оскільки судом не враховані обставині відшкодування франшизи, зменшивши розмір судового збору з 5149,26 грн до 4737 грн, та розмір витрат на професійну правничу допомогу з 25 000 грн до 23 000 грн. В решті судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи обсяг та зміст позовних вимог та результати апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 618 грн 91 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ», в інтересах якого діє адвокат Гаврилюк Михайло Дмитрович, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року в частині стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат змінити, зменшивши суму стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ» (ЄДРПОУ 25280118), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), з 474 706 грн 81 коп. до 473 706 грн 81 коп., зменшивши розмір судового збору з 5 149 грн 26 коп. до 4 737 грн, та розмір витрат на професійну правничу допомогу з 25 000 грн до 23 000 грн.

В решті судове рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтфатер Київ» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 618 грн 91 коп.

Поновити дію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 серпня 2024 року у незміненій частині.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року.

Судді: Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

Д. Р. Гаращенко