Постанова

від 07.08.2024 по справі 300/1387/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1387/24 пров. № А/857/12307/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Носа С.П.

за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року (суддя - Матуляк Я.П., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - не зазначено),

в адміністративній справі №300/1387/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУНП в Івано-Франківській області області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Івано-Франківській області №199 від 09.02.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Івано-Франківського РУП ГУНП», яким за вчинення дисциплінарного проступку до старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано-Франківського РУП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; 2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Івано-Франківській області №50о/с від 13.02.2024 (в редакції Наказу №58о/с від 19.02.2024) відповідно до якого на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано -Франківського РУП, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 19.02.2024; 3) стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.02.2024 по день ухвалення рішення у справі, виходячи з суми середньоденного грошового забезпечення 996,60 грн.; 4) допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству Відділу превенції Івано-Франківського РУП та стягнення коштів.

Відповідач в суді першої інстанції позовних вимог не визнав, подавши відзив на позов, у якому зазначив, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржуване рішення суду протиправним, необґрунтованим, ухваленим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Місцевим адміністративним судом не з`ясовано всіх обставин справи, не надано жодної оцінки доводам позивача. Тому вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом не враховано, в чому саме виразилось порушення позивачем Правил етичної поведінки поліцейських, які саме дії/бездіяльність призвели до їх порушення, і на підставі чого відповідач дійшов висновку про порушення абз. 1-3, 6-8 п. 1, п. З р. II Правил №1179. Висновок дисциплінарної комісії не є підтвердженим жодними доказами, як і відсутні посилання на конкретні дії, що призвели до зазначених у ньому вимог законодавства. Також відповідач отримав ідентифікаційні/особисті дані позивача всупереч положень законодавства про захист персональних даних, про звернення громадян та про інформацію. Під час службового розслідування позивач визнав факт повідомлення про можливе вчинення правопорушення, проте як вбачається з рішення про обрання виду дисциплінарного стягнення (найсуворішого), наявність безспірних пом`якшувальних обставин не було враховано.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 03.05.2024 скасувати. Позовні вимоги задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому зазначає про безпідставність її доводів, які повністю відповідають доводам, наведеними у позовній заяві, яким була надана належна правова оцінка при розгляді судом першої інстанції. Вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим. Норми матеріального та процесуального права при ухваленні рішення чи вчиненні процесуальних дій застосовано правомірно. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 09.02.2024 за №199 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с. 20).

Згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 13.02.2024 за №50 о/с (в редакції Наказу №58о/с від 19.02.2024) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби з 19 лютого 2024 року за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 23, 24).

Не погодившись із вказаними наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.1 ст.59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VII (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з посади.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування передбачена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 р. №893 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1-3 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку №893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що підставою для винесення наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 09.02.2024 №199, яким до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції стали результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником Івано-Франківського РУП ГУНП (висновок службового розслідування від 26.01.2024), яке виразилося у допущенні позивачем порушення вимог ст. 38, 39, 41, 42 Закону України "Про запобігання корупції", п. 1, 2, 3 ч.1 ст.18 розділу III, ст. 64 розділу VII Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 2, 3, 6, 11 ч.3 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абз. 1, 2, 3, 6, 7, 8 пункту 1 розділу II, пункт 3 розділу II, пункт 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, посадової інструкції, з одночасним вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП (а.с. 25-39).

Як встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування ГУНП в Івано-Франківській області був наказ від 29.12.2023 №2107 «Про призначення та проведення службового розслідування» за рапортом т.в.о. заступника начальника Івано-Франківського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_7 про те, що 07.12.2023 о 17.01 на лінію «102» надійшло повідомлення із чат-боту «102» від невідомого про те, що в АДРЕСА_2 у дворі будинку біля під`їзду чоловік ображає дружину (ЄО Івано-Франківського РУП від 07.12.2023 №36609). Під час опрацювання повідомлення нарядом СПДН «Ясень 600» Івано-Франківського РУП ГУНП факт домашнього насильства не підтвердився. Проведеними заходами встановлено, що ймовірно вищевказане повідомлення поступило від старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (а.с. 87).

Результати службового розслідування викладено у Висновку від 26.01.2024 (а.с. 25).

Так, у ході проведення службового розслідування встановлено, що старший інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського PУП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , 07.12.2023 о 16:57 год. з номеру мобільного телефону зателефонував до старшою інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 з проханням підвезти його на службовому автомобілі до дому за адресою АДРЕСА_1 .

Вказаними діями старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 вчинено дисциплінарний проступок, який виразився у схилянні колег до порушення службової дисципліни, а саме, використання службового транспортного засобу в особистих цілях, що прямо заборонено пп.1 п 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 за №757 та ст. 42 Закону України "Про запобігання корупції".

Однак, після отримання відмови від капітана поліції ОСОБА_3 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 в Телеграм-бот (102 ifpolice) - бот Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, створений для отримання та реєстрації звернень громадян про вчинені правопорушення, було надіслано повідомлення від користувача (спеціальний індивідуальний ідентифікаційний номер ID: 6098203769, зареєстрованому за номером мобільного телефону позивача) про те, що "в АДРЕСА_2 біля під`їзду чоловік ображав свою дружину. Сусіди стали свідками цього. Прошу направити наряд поліції". Дане повідомлення було зареєстроване в інформаційно-комунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (ЄО Івано-Франківського РУП ГУНП за № 36609 від 07.12.2023) як домашнє насильство.

При опрацюванні вказаного повідомлення нарядом сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП "Ясень 600" у складі капітана поліції ОСОБА_3 та капітана поліції ОСОБА_5 , на службовому автомобілі марки "Skoda Rapid", здійснено патрулювання квадрату прилеглої території, спілкування із перехожими громадянами та мешканцями будинку, які повідомили, що будь-яких криків не чули. Нарядом поліції будь-яких порушень не виявлено, за результатами виїзду факт домашнього насильства, не підтвердився.

В ході проведення службового розслідування комісією встановлено, що ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, маючи обов`язок запобігати вчиненню правопорушень іншими особами, сам особисто 07.12.2023 о 16:57, надіславши в Телеграм-бот (102 ifpolice) завідомо неправдиве повідомлення про домашнє насильство, бажаючи даремного виїзду на місце виклику працівників поліції, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції.

У зв`язку з наведеним, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старшим інспектором сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст.ст. 38, 39, 41, 42 Закону України "Про запобігання корупції", п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.18 розділу III, ст. 64 розділу VII Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3, 6, 11 ч.3 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абзаци 1, 2, 3, 6, 7, 8 пункту 1 розділу II, пункт 3 розділу II, пункт 3,4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, посадової інструкції з одночасним вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Оцінюючи зібрані матеріали службового розслідування в їх сукупності комісія дійшла висновку, що вина лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку повністю підтверджена матеріалами службового розслідування в їх сукупності. Поведінка та дії поліцейського ОСОБА_1 не є такими, що виправдовують порушення та ігнорування ним норм законодавства, а тому враховуючи характер адміністративного правопорушення, дисциплінарного проступку, ступінь вини поліцейського, зокрема в частині усвідомлення факту введення воєнного стану, що в цей час на працівників поліції покладено підвищений обов`язок у забезпеченні виконання завдань та повноважень поліції, дисциплінарна комісія вважала за доцільне застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення саме у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Саме за наслідками проведеного службового розслідування відповідачем було винесено оскаржувані Накази.

Досліджуючи спірні правовідносини, окружний суд вірно вказав, що дисциплінарною комісією не було порушено прав позивача щодо права на захист, визначений статтею 18 Дисциплінарного статуту, оскільки такий скористався правом на подання письмових пояснень. Зокрема, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення, що стосуються обставин вчинення порушення, згідно яких позивач вину у вчиненому дисциплінарному проступку визнав та просив не карати (а.с. 113).

Апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179).

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Правил №1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил №1179 передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

При цьому працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов`язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов`язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції, їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дотримання зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

У розглядуваній адміністративній справі містяться матеріали службового розслідування, згідно яких ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, вчинив дисциплінарний проступок, а також порушення, яке має ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, шляхом направлення в Телеграм-бот (102 ifpolice) завідомо неправдивого повідомлення про домашнє насильство, здійснивши завідомо неправдивий виклик поліції.

Апелянт зазначає, що вчинив такі дії після того, як отримав анонімний виклик на особистий номер телефону щодо можливого факту домашнього насильства. Водночас, вказане твердження позивача не підтверджене будь-якими доказами як в ході службового розслідування, так і під час розгляду судом цієї справи.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач, як працівник поліції, у випадку отримання такого повідомлення, в силу вимог Правил №1179 повинен був обрати такий захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків, зокрема повідомити про це найближчий орган поліції. Анонімне ж повідомлення в Телеграм-бот (102 ifpolice) про домашнє насильство вказує на неналежне дотримання позивачем цих Правил та на бажання позивача приховати свою особу під час здійснення неправдивого виклику поліції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що в ході службового розслідування було встановлено факти, що ставляться в провину позивачеві, а саме, допущено порушення вимог ст.ст. 38, 39, 41, 42 Закону України "Про запобігання корупції", п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.18 розділу III, ст. 64 розділу VII Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3, 6, 11 ч.3 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пп. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, абз. 1, 2, 3, 6, 7, 8 пункту 1 розділу II, пункт 3 розділу II, пункт 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, посадової інструкції.

При цьому, слід зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд враховує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

Щодо доводів скаржник про хибний зміст викладеного у рапорті/поясненні капітана поліції ОСОБА_3 , суд звертає увагу на наступне.

Про наявність у матеріалах службового розслідування, окрім рапорту і пояснення ОСОБА_3 , є ще пояснення капітана поліції ОСОБА_5 , та наявність інших матеріалів, що в сукупності слугували прийнятому комісією висновку.

Опитана старший інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_5 пояснила, що 07.12.2023 о 16.57, коли вона перебувала у службовому кабінеті на мобільний телефон капітана поліції ОСОБА_3 зателефонував старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та просив підвезти його додому, на що капітан поліції ОСОБА_3 відмовив ОСОБА_1 , оскільки службовий автомобіль заборонено використовувати у особистих цілях.

Після цього на службовий планшет прийшло повідомлення про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_2 (в дворі даного будинку біля під`їзду чоловік ображає дружину (ЄО № 36609). Прибувши за вказаною адресою було здійснено квадрат патрулювання прилеглої території, опитано перехожих осіб. Будь-яких конфліктів виявлено не було. Факт домашнього насильства не підтвердився.

Також в поясненні капітан поліції ОСОБА_5 добавила, що їй відомо, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сам виклик надійшов до сусіднього будинку. Вважає, що виклик здійснив ОСОБА_1 через те, що йому було відмовлено у проханні підвести додому. Старший лейтенант поліції ОСОБА_1 до 17.00 знаходився на посту та забезпечував пропускний режим при в`їзді на територію Івано-Франківського РУП ГУНП.

Опитаний старший інспектор сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 07.12.2023 о 17:01 здійснив повідомлення на чат-бот «102» від невідомого (анонімно) про факт вчинення домашнього насильства в АДРЕСА_2 , а саме, про те, що біля під`їзду даного будинку чоловік ображає дружину, хоча цього не було. В цей час перебував по АДРЕСА_2 . Свою вину визнає, всі закони та Дисциплінарний статут йому відомі. Сердечно кається та просить його не карати. В подальшому більше таких дій вчиняти не буде. Також добавив, що у нього є діюче дисциплінарне стягнення у вигляді - попередження про неповну службову відповідність, а тому просить обмежитись даним покаранням. Причин здійснення даного повідомлення вказати не може, оскільки уже не пам`ятає.

Опитаний т.в.о. інспектора ВГІ ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 пояснив, що 07.12.2023 перебував на посаді начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області. Того дня на пості по забезпеченню контрольно-пропускного режиму на території Івано-Франківського РУП ГУНП в період часу з 08.00 до 17.00 ніс службу старший лейтенант поліції ОСОБА_1 07.12.2023 працівниками сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП було опрацьовано повідомлення по факту домашнього насильства по АДРЕСА_2 . Факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження. В подальшому, під час розмови з старшим інспектором сектору протидії домашньому насильству капітаном поліції ОСОБА_3 , який опрацьовував дане повідомлення, дізнався, що на думку даного працівника поліції вказане повідомлення в Телеграм чат-бот (102) надіслав старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , оскільки капітан поліції ОСОБА_3 відмовив ОСОБА_1 підвести останнього на службовому автомобілі по місцю проживання. Про вказаний факт повідомив т.в.о. заступника начальника Івано-Франківського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_7 .

Згідно пп. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 №757, забороняється водіям використання транспортних засобів для поїздок, не пов`язаних із службовою діяльністю.

З метою встановлення даних користувача по спеціальному індивідуальному ідентифікаційному номеру - ID: 6098203769 в месенджері Телеграм, надано запит до відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області ДКП НП України від 15.01.2024 за вих. № 14/108/15/01-2024. Згідно отриманого листа від відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області ДКП НП України від 26.01.2024 за вих. №СЕД 4670/38/111/2024, обліковий запис у месенджері Телеграм із ідентифікатором 6098203769 зареєстровано на мобільному телефоні НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 , який обіймає посаду старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано- Франківській області.

Відповідно до посадової інструкції старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1. (від 30.05.2023 № 8574/108/46/01-23), його діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, політичної нейтральності, взаємодії з населенням на засадах партнерства, а також безперервності. У своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України, а саме: «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про Національну поліцію», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», постановами Кабінету Міністрів України, наказами МВС та іншими нормативно-правовими актами.

Всупереч зазначеного старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, маючи обов`язок, запобігати вчиненню правопорушень іншими особами, сам особисто, 07.12.2023 о 16.57, надіславши в Телеграм чат-бот (102 ifpolice) завідомо неправдиве повідомлення про домашнє насильство, бажаючи даремного виїзду на місце виклику працівників поліції, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції (що встановлено в результаті службового розслідування).

Також, у ході службового розслідування встановлено, що старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, який виразився у схилянні колег до порушення службової дисципліни, а саме, використання службового транспортного засобу в особистих цілях, що є прямо забороненим згідно Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757 і ст. 42 Закону України «Про запобігання корупції» (не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності). Вказана поведінка ОСОБА_1 свідчить про низький рівень знань нормативних документів, які лежать в основі службової діяльності працівників поліції, а також нездатність контролювати ним свою поведінку, почуття та емоції.

За вказаного в ході проведення службового розслідування чітко встановлено, що старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що виразився у протиправній винній дії, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні та неналежному виконанні обов`язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Своїми діями позивач дискредитував звання поліцейського, оскільки поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет правоохоронних органів і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівника правоохоронних органів, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого типу стягнення - звільнення зі служби.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №808/330/17, від 18 квітня 2019 року у справі №9804/1831/16.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 по справі №9804/1831/16 зазначено, що згідно приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

В апеляційній скарзі позивач також зазначає про порушення конфіденційності та захист персональних даних. Проте, як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 , за даних обставин, під час надсилання неправдивого анонімного повідомлення про домашнє насильство у чат бот @ifpolice_bot Telegram, перебував на службі та був суб`єктом, що здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Отже, в даному випадку жодним чином не порушено конфіденційність інформації щодо захисту персональних даних позивача, нібито як заявника, так-як позивач, будучи працівником поліції в даному конкретному випадку, уповноваженим на виконання функцій держави, не потребував забезпечення конфіденційності даних, зокрема в розумінні Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийняті спірні (оскаржені позивачем) накази.

Апеляційний суд також враховує, що під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, то відповідно до п.8 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до службових обов`язків.

Застосування дисциплінарного стягненні у виді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.

У своїх доводах апелянт зазначає, що відповідачем не спростовано порушення ним положень ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ в частині наявності у випадку ОСОБА_1 безумовних підстав, що пом`якшують відповідальність.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що надаючи оцінку діям ОСОБА_1 , дисциплінарна комісія врахувала, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як носія влади, та унеможливлює подальше виконання ним своїх службових обов`язків. Тобто, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 своєю поведінкою на службі має підтримувати високе звання поліцейського серед громадян, зокрема бути прикладом законослухняності та поваги до закону, відповідати високим стандартам професіоналізму та моралі.

Як уже було вказано вище, комісією встановлено, що старшим інспектором сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. 38, 39, 41, 42 розділу VI Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18 розділу ІІІ, ст. 64 розділу VII Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, п. 1, 2, 3, 6, 11 ч. 3 ст. 1 розділу I Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пп. 1 п. 6 розділу І Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.09.2017 № 757, абзац 1, 2, 3, 6, 7, 8 пункту 1 розділу ІІ, пункт 3 розділу ІІ, пункт 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, посадової інструкції, з одночасним вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Також дисциплінарною комісією, відповідно до ч. 4, 6 ст. 19 Розділу ІІІ Дисциплінарного статуту НП України, було встановлено та враховано обставини, що пом`якшують відповідальність старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , а саме: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку, що зазначено у висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником Івано-Франківського РУП ГУНП. від 26.01.2024 року.

Разом з тим, обставинами, що обтяжують відповідальність старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 були: вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення (попередження про неповну службову відповідність, оголошене наказом ГУНП від 05.12.2023 № 1974, що виразилось у самовільному залишенні місця несення служби); вчинення дисциплінарного проступку умисно як помста за відмову у підвезенні його на службовому автомобілі нарядом, який ніс службу, по місцю проживання; з настанням тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку, зокрема, що виразились у поганому прикладі для особового складу Івано-Франківського РУП ГУНП, дискредитації та приниженні служби превенції ГУНП та спричиненні матеріальних збитків в сумі 58,49 грн..

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 по справі № 420/14443/22, за змістом ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно. Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Відносно доводів апелянта щодо відсутності достовірних доказів, одержаних у належний спосіб, які б підтверджували ідентифікацію даних ОСОБА_1 , який 07.12.2024 року надіслав анонімне недостовірне повідомлення про вчинення домашнього насильства у чат-боті @ifpolice_bot в Телеграм, то вказані доводи є безпідставними, адже факт надсилання старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 в чат-боті @ifpolice_bot в Телеграм ГУНП в Івано-Франківській області повідомлення з наступним змістом: «АДРЕСА_2 біля під`їзду чоловік ображав свою дружину, сусіди стали свідками цього» був підтвердженим самим апелянтом і в суді першої інстанції не оспорювався.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини та наведене правове регулювання дають підстави судовій колегія вважати правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконано та доведено правомірність та законність його дій та рішень, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції щодо правомірності спірних наказів доводами апеляційної скарги позивача не спростовано.

Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог про визнання протиправними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для її задоволення також відсутні.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції і тому апеляційні вимоги є безпідставними.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що згідно ч.6 ст.12 КАС України дана адміністративна справа є незначної складності, розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року в адміністративній справі №300/1387/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль С. П. Нос Повний текст постанови суду складено 08.08.2024 року