Постанова

від 08.08.2024 по справі 140/29918/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/29918/23 пров. № А/857/3023/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Носа С. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку суддею Андрусенко О.О.) в адміністративній справі №140/29918/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» (далі ТОВ «Фіейем Агропатс») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.08.2023 № UA205050/2023/000505/2.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ним було надано документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Подані документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТОВ «Фіейем Агропатс», яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. При цьому зазначає, що в поданих позивачем до митного оформлення документах ціна товару визначена за кілограм, тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за кілограм товар, а за одиницю товару (штуку).

Звертає увагу суду, що відрізняється назва товару, технічні характеристики, розміри товару, його вага, та інші показники в поданих до митного оформлення документах та митної декларації (МД № UA100330/2023/143772 від 23.06.2023), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Зазначає, що у цьому випадку збільшуючи митну вартість на задекларований позивачем товар, митниця скористалась не митною декларацією, де суб`єкти ЗЕД декларували товар за ціною угоди, а декларацією де митна вартість визначалася за другорядним (резервним) методом.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів. Митним органом не було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, належних доказів щоб свідчили про це, суду не надано. Митним органом лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Також вказує на те, що суд дійшов помилкового висновок про правомірність застосування відповідачем методу визначення митної вартості резервний, при чому зазначаючи, що у відповідача була відсутня можливість застосування інших методів.

Волинська митниця подала відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи, що така є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. При цьому покликається на те, що з детального аналізу наданих позивачем копій та оригіналів документів видно, що у них є деякі відмінності. Ці обставини у своїй сукупності вказують на те, що у митниці були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, що зумовило неможливість визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору, тобто за першим методом.

Відтак, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, 30.06.2023 між ТОВ Фіейем Агропатс (покупець) та компанією ESTI s.r.l. (продавець) укладено договір № 5-Im-1/2023, за умовами якого покупець замовляє, а продавець постачає запчастини до спецтехніки. Кількість та ціна Запчастин будуть вказуватись в кожному інвойсі до цього контракту. Загальна сума контракту складається із сум інвойсів. Всі ціни до сплати вказуються в євро та додатково будуть зазначені в інвойсах на кожну поставку. Товар доставляється на умовах FCA Idro, Brescia, Italy у відповідності до Інкотермс 2020 або умови поставки вказуються в інвойсі на кожну партію окремо. Оплата буде здійснюватись покупцем на умовах перерахунку до повного закриття заборгованості або попередня оплата на підставі інвойса (а.с.12-13).

29.08.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: Ножі та різальні леза для машин, що використовуються у сільському господарстві, леза нові: ER150x16x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 150х16х7500/7700 -1380 кг; ER150x20x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 150х20х7500/7700 (23В) - 810 кг; ER200x20x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 200х20х7500/7700 - 1130 кг; ER200x25x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 200х25х7500/7700 - 558 кг; ER250x25x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 250х25х7500/7700 - 345 кг; ER250x30x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 250х30х7500/7700 - 825 кг; ER300x30x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 300х30х7500/7700 - 1495 кг; ER300x35x7500R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 300х30х7500/7700 - 583 кг; ER110x16x6000R1 BLADE 1 BEVEL ESTRONG 500 розміри 110х16х6000/6200 - 2390 кг, декларант позивача подав до Волинської митниці МД №23UA205050058834U9 (а.с.56). Фактурна вартість товару становить 12672,51 євро (еквівалентно 500766,91 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 549566,91 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 48800,00 грн. До митної декларації додано: договір від 30.06.2023 №5-Im-1/2023 (а.с.12-13); інвойс від 22.08.2023 №2023-VE003389 (а.с.23-29); пакувальний лист від 22.08.2023 (а.с.14-16); прайс-лист від 01.07.2023 (а.с.17-18); платіжну інструкцію від 04.08.2023 №10 (а.с.31); декларацію країни відправлення №23ITQW81T0026027E5 (а.с.48-53); автотранспорту накладну №157552 (а.с.30); договір-заявка від 15.08.2023 №15/08/2023 (а.с.32); довідку про транспортні витрати від 29.08.2023 №29/08/01 (а.с.115 зворот); лист від 28.08.2023 №77 (а.с.44).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.58).

На електронне повідомлення митниці декларант позивача вказав, що ними були подані всі документи для підтвердження митної вартості товару (а.с.47).

29.08.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000505/2 (а.с.59) та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/033298 (а.с.60).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 29.08.2023 №UA205050/2023/000505/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: надано договір - заявку на перевезення та довідку про транспортні витрати від ТОВ ФОРСАЖ КИНГ, тоді як перевізник, відповідно до графи 16 CMR - PE BLYSHCHAK Y. Вартість перевезення в договорі-заявці не відповідає вартості перевезення згідно довідки про транспортні витрати. Відповідно до графи 3 CMR перевезення здійснюється до м. Луцьк, тоді як в довідці про транспортні витрати вказано, що перевезення здійснюється до с. Гірка Полонка. Надано банківський платіжний документ №10 від 04.08.2023, тоді як інвойс №2023-VE 003389 виписаний 22.08.2023. В листі від отримувача товару від 28.08.2023 №77 вказано, що для отримувача товару діє спеціальна оптова з мінімальними цінами, проте в умовах договору від 30.06.2023 № 5-ІШ-1/2023 не вказані умови формування знижок, які безпосередньо впливають на числове значення митної вартості.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості становить 4,46 дол. США за кг, що в перерахунку становить 4,1273 євро за кг - за МД №UA100330/2023/143772 від 23.06.2023.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050058934U6 від 29.08.2023 (а.с.57).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що встановлені під час розгляду справи обставини сукупно вказують на те, що у відповідача були обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відповідачем правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості імпортованого товару у спірних правовідносинах.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що митниця як суб`єкт владних повноважень, у цьому випадку діяла правомірно.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Відповідно до частин першої, другої, восьмої - одинадцятої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

А стаття 53 МК України регулює перелік та порядок подачі документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, відповідно до приписів цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За приписами статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей.

Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових.

Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.

Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За приписами статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Так, відповідно до приписів частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

У частині третій статті 55 МК України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як зазначено вище, митна вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту), на підтвердження чого митного органу ним були надані відповідні документи.

А підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів було те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності, відтак митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з відсутністю у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України.

Як розбіжності в рішенні про корегування митної вартості зазначено, що надано договір - заявку на перевезення та довідку про транспортні витрати від ТОВ ФОРСАЖ КИНГ, тоді як перевізник, відповідно до графи 16 CMR - PE BLYSHCHAK Y. Вартість перевезення в договорі-заявці не відповідає вартості перевезення згідно довідки про транспортні витрати. Відповідно до графи 3 CMR перевезення здійснюється до м. Луцьк, тоді як в довідці про транспортні витрати вказано, що перевезення здійснюється до с. Гірка Полонка. Надано банківський платіжний документ №10 від 04.08.2023, тоді як інвойс №2023-VE 003389 виписаний 22.08.2023. В листі від отримувача товару від 28.08.2023 №77 вказано, що для отримувача товару діє спеціальна оптова з мінімальними цінами, проте в умовах договору від 30.06.2023 № 5-ІШ-1/2023 не вказані умови формування знижок, які безпосередньо впливають на числове значення митної вартості.

Щодо ціни, що була фактично сплачена позивачем за товар, який ввозився на територію України, суд зазначає таке таке.

В рахунку-фактурі (PROFORMA INVOICE) № 2023-FP 000516 від 26.07.2023, яка є невід?ємною частиною договору купівлі-продажу № 5-Im-1/2023 від 30.06.2023 визначено, що загальна вартість запчастин, що поставляються становить 12672, 51 Євро, що відповідає вартості товару, зазначену у рахунку-фактурі (інвойсі) від № 2023-VE 003389 від 22 серпня 2023 року, прайс-листі від 01.07.2023 року та пакувальному листі від 22.08.2023 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.4 укладеного декларантом контракту передбачено, що оплата буде здійснюватись Покупцем на умовах перерахунку до повного закриття заборгованості або попередня оплата на підставі інвойса.

Відтак, 26 липня 2023 року продавцем було сформовано та надано проформу-інвойс, копія якої надавалась митному органу.

Проформа-інвойс (proforma-invoice) є попереднім рахунком, виставленим за оплату товару постачальником (експортером, продавцем, відправником).

В даному випадку у зв?язку із тим, що контрактом передбачено передоплату, продавцем було сформовано проформу-інвойс, на підставі якої була здійснена оплата, а в подальшому, продавцем сформовано та надано остаточний інвойс № 2023- VE 003389 від 22 серпня 2023 року.

Проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару).

Позивачем згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 10 від 04.08.2023 було перераховано кошти на рахунок компанії ESTI s.r.1 (Італія) в сумі 12 672,51 Євро

З митної декларації країни відправлення № 231TQW81T00260275 від 23.08.2023 також видно, що вартість запчастин, що поставляються становить 12 672, 51 Євро.

Зазначені вище документи надавалися митному органу.

Таким чином, наданими документами митному органу повністю підтверджено ціну товару, який ввозиться на митну територію України, та повністю його ідентифіковано.

Разом з тим, митний орган жодним чином не спростував ціни, що була фактично сплачена позивачем за придбані ним товари у компанії Esti s.r.l.

Стосовно того, що в листі від отримувача товару від 28.08.2023 №77 вказано, що для отримувача товару діє спеціальна оптова з мінімальними цінами, проте в умовах договору від 30.06.2023 №5-IM-1/2023 не вказані умови формування знижок суд зазначає таке.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб?єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб?єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової підприємства ми товару, вказаної в договорі. Загалом це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими , вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

Таким чином, суб?єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню. При цьому жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язки сторін зовнішньоекономічного контракту зазначати у договорі відомості про знижку та обгрунтовувати їх розмір.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 23.01.2020 у страві №814/4204/15, від 17.05.2022 у справі № 814/1916/17 зазначив, що суб`єкти тосподарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни доровору за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню.

В листі компанії Esti s.r.l. від 01.07.2023 зазначено, що " Компанія ТОВ «Фієйем Агропатс" співпрацює з нашою компанією Esti S.r.l з 2018 року, з моменту здійснення свого першого замовлення. З цього приводу для них діють спеціальні ціни на нашу продукцію. У них діє спеціальна пропозиція з вказаними мінімальними цінами, зазначеними в проформі та прайс-листі."

Суд зазначає, що надання знижки покупцю є результатом комерційних переговорів, та не повинно обгрунтовуватись декларантом. У свою чергу, митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З наведеного видно, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Щодо інших розбіжностей колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Так, між позивачем та ТОВ «ФОРСАЖ КИНГ», було укладено договір-заявку № 15/08/23/1 від 15.08.2023 на перевезення, згідно з яким останній зобов?язаний організовувати перевезення вантажу автомобільним транспортом.

При цьому, відповідно до умов даного договору-заявки № 15/08/23/1 від 15.08.2023 р. та п. 1.1.1 додаткової угоди до договору-заявки №15/08/23/1 від 15.08.2023 видно, що для виконання своїх господарських зобов?язань ТОВ «ФОРСАЖ КИНГ» (Експедитор), зобов??язаний здійснити підбір перевізників, що мають всі необхідні дозвільні документи (ліцензії), і укласти від свого імені договори на перевезення вантажів для виконання заявок Клієнта.

Вказаний п. 1.1 додаткової угоди до договору-заявки № 15/08/23/1 від 15.08.2023 р. є доказом можливості залучення ТОВ «ФОРСАЖ КИНГ» інших перевізників для виконання своїх зобов?язань як Експедитора.

Суд зазачає, що відповідні товарно-транспортні супровідні документи були оформлені BLYSHCHAK Y. у зв?язку із його залученням для перевезення Товарів.

При цьому, таке залучення інших перевізників не вплинуло та не могло вплинути на розмір витрат позивача на транспортування товарів до митної території України, оскільки документи, що підтверджують витрати експедитора, не є документами, які підтверджують складові митної вартості товару, а тому відсутність таких не впливає на числове значення митної вартості товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі №826/66/14.

Відтак, залучення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ КИНГ» в якості перевізника BLYSHCHAK Y. для виконання своїх зобов?язань перед позивачем за Договором-заявкою № 15/08/23/1 від 15.08.2023 узгоджується з нормами чинного законодавства України, які регулюють надання транспортно-експедиторських послуг, та зазначене не може, слугувати підставою для коригування митної вартості товарів та прийняття оскаржуваних рішень.

Стосовно того, що відповідно до графи 3 CMR перевезення здійснюється до м. Луцьк, тоді як в довідці про транспортні витрати вказано, що перевезення здійснюється до с. Гірка Полонка суд зазначає, що ця розбіжність не впливає й не може впливати на визначення митної вартості товарів і не позбавляє Товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), оскільки місця розвантаження знаходяться в межах України, а ціна транспортування товару в межах митної території України ніяк не впливає на визначення митної вартості товару.

Щодо визначення вартості перевезень суд зазначає таке.

Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов?язаний надати позивач для підтвердження числових значень витрат на транспортування, з чого випливає що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року в адміністративній справі № 810/2839/17 та від 22 серпня 2019 року в адміністративній справі №810/2784/18, у яких Верховним Судом зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами.

При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17.

З доводів позивача видно, що транспортно-експедиторські витрати, які понесло ТОВ «Фіейем Агропатс» фактично становлять 50 000 грн.

Це підтверджується рахунком-фактурою № ФК-718 від 28.08.2023 р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.08.2023 р., платіжними дорученнями № 1198 від 05.10.2023 р., № 1218 від 09.10.2023 р., № 1229 від 10.10.2023 р., № 1234 від 11.10.2023 р., випискою по рахунку Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ КИНГ», митною декларацією типу ІМ40 ДЕ Nє 23UA205050058934U6 від 29.08.2023 року та довідкою №01/10 від 12.10.2023.

Щодо тверджень митниці про те, що "вартість перевезення згідно договору заявки від 15.08.2023 року № 15/08/23/1 укладена між ТОВ «Фіейем Агропатс» та ТОВ «ФОРСАЖ КИНГ», становить 50 000 грн, а відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати становить 55 000 грн.", суд зазначає таке.

Довідкою №01/10 від 12.10.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРСАЖ КИНГ» повідомило про те, що "довідка про транспортно-експедиторські витрати № 29/08/01 від 29.08.2023 року на суму 55 000,00 для ТзОВ «Фіейем Агропатс» за транспортні перевезення по маршуту Idro(Brescia) (Італія) - Гірка Полонка, Волинська область (Україна) видана помилково.

Правильною є довідка про транспортно-експедиторські витрати № 29/08/01 від 29.08.2023 року на суму 50000,00 для ТзОВ Фіейем Агропатс за транспортні перевезення по маршуту Idro(Brescia) (Італія) - Гірка Полонка, Волинська область (Україна).

Вартість транспортних витрат в розмірі 50 000,00 грн. замовником ТзОВ «Фіейем Агропатс» - оплачена."

Проте, незважаючи на це митний орган здійснив коригування митної вартості товару збільшивши її у 3 рази.

При цьому, що помилки та розбіжностей у документах, щодо фактурної (договірної) вартості товару не має, а розбіжність якщо така і була допущена, то стосувалася лише транспортних послуг, тому відповідач збільшуючи митну вартість товару міг би відкоригувати вартість транспортних послуг, а не вартість самого товару.

Колегія суддів апеляційного суду також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновок про правомірність застосування відповідачем методу визначення митної вартості резервний, при чому зазнаючи, що у відповідачу була відсутня можливість застосування інших методів.

Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Так у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 р. у справі № 809/4367/15, від 19 червня 2018 р. в справі № 826/6346/16, від 05 лютого 2019 р. в справі № 816/1199/15-а, від 25 травня 2021 р. в справі № 520/10386/2020.

Відповідно до змісту рішення про корегування митної вартості, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14.

Крім того, судом не були належним чином досліджені та не надано належної оцінки доказам по справі зокрема: митноїм декларації, що була використана відповідачем як джерела інформації про митну вартість.

У зазначеній митній декларації, митна вартість визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код МВВ).

Проте відповідачем не надано суду доказів того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідними вантажними митними деклараціями не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 № 826/28024/15.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару і не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому її необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позаяк позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору до суду першої та апеляційної інстанції, а саме 12 196,52 грн (4878,02 грн та 7318,50 грн).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року в адміністративній справі № 140/29918/23 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2023/000505/2 від 29.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних фінансувань Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіейем Агропатс» (ЄДРПОУ 40965929) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 12196 (дванадцять тисяч сто дев`яносто шість) грн 52 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк С. П. Нос