Постанова

від 09.08.2024 по справі 380/17072/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17072/23 пров. № А/857/2543/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/17072/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СКМ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

суддя в 1-й інстанції ОСОБА_1 ,

дата ухвалення рішення 04 січня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СКМ» звернулося в суд з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100173/2 від 11 квітня 2023 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001028 від 11 квітня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100173/2 від 11 квітня 2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці №UA209230/2023/001028.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а саме: рахунок фактура на транспорт №2803.1 від 28 березня 2023 року посилається на Договір-заявку №1 від 23 березня 2023 року, проте такого документу не надано до митного оформлення. Договір транспортного експедирування виступає першочерговим документом для організації перевезення товару, оскільки договором визначається предмет правовідносин між сторонами, умови їх здійснення, порядок, способи та строки розрахунків за надані послуги тощо. Згідно з п.2.1 Контракту №04-01 від 28 квітня 2022 року якість і комплектність товару повинна відповідати ГОСТам або ТУ для відповідного виду, проте імпортований товар був у використанні, а яким саме умовам він має відповідати не передбачено. Відповідно до п.3.4 Контракту №04-01 від 28 квітня 2022 року у ціну товару входять витрати на його пакування, згідно з пакувальним листом б/н від 27 березня 2023 року товар не упаковано, печатка та підпис продавця, що міститься на листі про допущення помилки у фактурі, новій фактурі та у контракті є ідентичними зі сканованими копіями. Вказує, що платіжне доручення від 22 березня 2023 року не містить реквізитів документа на умовах якого здійснюється оплата за товар, що унеможливлює його співставлення з цією партією товару. Зауважує, що сума зазначена у платіжній інструкції від 22 березня 2023 року (10054 євро) та сума, зазначена у рахунку в фактурі (8505,00 євро) не збігаються, що також поставило під сумнів належність платіжного документу до даної поставки товару. Таким чином, дії Львівської митниці щодо винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості імпортованого товару та картки відмови є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство СКМ (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією UAB LURDAS (Литовська Республіка) укладений договір поставки №04-01 відповідно до якого предметом є те, що постачальник зобов`язується передати товар у власність, а Покупець прийняти та сплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар на умовах FCA м.Панежевис, Литовська Республіка (ІНКОТЕРМС-2010), у строки, зазначені у Специфікації (Додатку, Додатковій угоді) до цього договору.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №04-01 від 28 квітня 2022 року покупцем придбаний наступний товар.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсу) №LRD-186 від 27 березня 2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 8505,00 EURO.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство СКМ з метою митного оформлення вказаного товару 11 квітня 2023 року подало до Львівської митниці уточнену електронну митну декларацію №23UA209230037246U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 трансформатори електричі, трансформатори з рідким діелектриком, потужністю понад 650 кВА, але не більш як 1600 кВА: Трансформатор ТМЗ-1000, 1970 рік, бувший у використанні 3 шт; Трансформатор ТМЗ 1000, 1989 рік, бувший у використанні 2 шт. Виробник: Чирчикський трансформаторний завод. Країна виробництва: Узбекистан; тов. №2 трансформатори електричі, статичні перетворювачі електричні (наприклад, випрямлячі), котушки індуктивності та дроселі, трансформатори з рідким діелектриком, потужністю не більш як 650 кВА: Трансформатор ТМЗ-400, 1976 рік, бувший у використанні 4 шт. Виробник: Чирчикський трансформаторний завод).

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №23UA209230037246U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: пакувальний лист б/н від 27 березня 2023 року; рахунок-фактура (Інвойс) №LRD-186 від 27 березня 2023 року; автотранспортна накладна б/н від 27 березня 2023 року; декларація проходження товару №LRD-186 від 27 березня 2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2803.1 від 28 березня 2023 року; - зовнішньоекономічний договір №04-01 від 28 квітня 2022 року; інші некласифіковані документи №032 від 07 листопада 2022 року; №196 від 06 квітня 2023 року та листи від 04 квітня 2023 року.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: Відповідно до частин 3-4 статті 53 митного кодексу України прошу надати наступні документи для підтвердження митної вартості товарів 1,2: 1) рахунок-фактура (інвойс) ао рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу Декларант на вимогу надав додаткові документи: платіжне доручення, копію митної декларації країни відправлення та посередницьку фактуру.

11 квітня 2023 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2023/100173/2, в графі 33 якого було вказано:

..Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Відповідно до п.4 ст.58 МКУ Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" необхідно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Оскільки товар бувший у використанні, то проведеним аналізом поставок, інформація про які наявна у ЄАІС ДМСУ встановлено, що вартість товару 1 становить 1,795 дол.США за кг згідно з МД UA305110/2022/015191 від 01/09/2022, а товару 2 - 1,30 дол.США за кг згідно з МД UA807170/2022/6733 від 08/02/2022. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: Печатка та підпис Продавця що міститься на листі про допущення помилки у фактурі та новій фактурі, а також у контракті є ідентичними зісканованими копіями. Рахунок фактура на транспорт 2803.1 посилається на Договір заявку №1 від 23 березня 2023 року, проте такого документу не надано до митного оформлення. Згідно з п.2.1 Контракту якість і комплектність товару повинна відповідати ГОСТам або ТУ для відповідного виду, проте імпортований товар був у використанні, яким саме умовам він має відповідати не передбачено. Відповідно до п.3.4 Контракту у ціну товару входять витрати на його пакування, згідно пакувального б/н від 27 березня 2023 товар не упаковано. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

На вимогу митного органу, декларантом надано: платіжне доручення від 22 березня 2023 року на загальну суму 10054 євро, у графі Призначення платежу зазначено посилання на Контракт, проте у контракті відсутня інформація про вартість товару, а згідно фактури LRD-186 розмір поставки становить 8505 євро. Посилання на специфікацію 4 у якій вказана вартість товару відсутнє. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: Для товару 1 -1,795 дол.США за кг згідно з МД UA305110/2022/015191 від 01/09/2022, а товару 2 1,30 дол.США за кг згідно з МД UA807170/2022/6733 від 08/02/2022.

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001028.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 11 квітня 2023 року №UA209000/2023/100173/2.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач зі спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся у суд з цим позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів, натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: «тов. №1 трансформатори електричі, трансформатори з рідким діелектриком, потужністю понад 650 кВА, але не більш як 1600 кВА: Трансформатор ТМЗ-1000, 1970 рік, бувший у використанні 3 шт; Трансформатор ТМЗ 1000, 1989 рік, бувший у використанні 2 шт. Виробник: Чирчикський трансформаторний завод. Країна виробництва: Узбекистан; тов. №2 трансформатори електричі, статичні перетворювачі електричні (наприклад, випрямлячі), котушки індуктивності та дроселі, трансформатори з рідким діелектриком, потужністю не більш як 650 кВА: Трансформатор ТМЗ-400, 1976 рік, бувший у використанні 4 шт. Виробник: Чирчикський трансформаторний завод».

За змістом п.2 ч.3 ст.64 МК України митна вартість імпортних товарів визначається на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей нижчої з двох альтернативних вартостей.

Матеріалами справи стверджується, що згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №LRD-186 від 27 березня 2023 року покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 8505,00 EURO.

З метою митного оформлення вказаного товару Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СКМ» 11 квітня 2023 року подало до Львівської митниці уточнену електронну митну декларацію №23UA209230037246U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Крім того, декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №23UA209230037246U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: пакувальний лист б/н від 27 березня 2023 року; рахунок-фактуру (Інвойс) №LRD-186 від 27 березня 2023 року; автотранспортну накладну б/н від 27 березня 2023 року; декларацію проходження товару №LRD-186 від 27 березня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2803.1 від 28 березня 2023 року; зовнішньоекономічний договір №04-01 від 28 квітня 2022 року; інші некласифіковані документи №032 від 07 листопада 2022 року; №196 від 06 квітня 2023 року та листи від 04 квітня 2023 року.

Разом з тим, здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено розбіжності у поданих документах.

Щодо доводів митного органу про те, що рахунок фактура на транспорт 2803.1 посилається да Договір заявку №1 від 23 березня 2023 року, проте такого документу до митного оформлення не надано, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалі справи, під час митного оформлення на підтвердження понесених витрат на транспортування імпортованого товару, декларантом було подано до митного органу рахунок-фактуру №2803.1 від 28 березня 2023 року, відповідно до якого ПП Гранд-Б надавало позивачу послуги з міжнародного транспортного перевезення, згідно з яким наданими послугами є: 1) Міжнародні транспортні послуги по перевезенню вантажів за маршрутом Каунас (Литва) п/п Краковець (Україна) транспортним засобом АХ656НВ/ НОМЕР_1 ; 2) Міжнародні транспортні послуги по перевезенню вантажів за маршрутом п/п Краковець (Україна) м.Кривий Ріг транспортним засобом АХ656НВ/ НОМЕР_1 .

Як правильно досліджено судом першої інстанції, у графі 16 та 23 CMR містяться печатки та підписи надавача послуг з перевезення ПП Гранд Б. Крім того, відповідно до графи 25 CMR номерні знаки автомобіля, яким здійснювалось перевезення вантажу, повністю збігається із номерами автомобіля, яким мало проводиться перевезення згідно з рахунком-фактурою №2803.1.

Крім того, договір заявка на перевезення не міститься у переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару, визначеному ст.53 МКУ, натомість такими документами слугують будь-які транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що декларантом надано достатньо документів, які відображають вартість послуг з перевезення, в той час як митним органом не вказано, яким чином неподання договору-заявки на перевезення (який визначає умови та порядок надання послуг поставки та не містить відомостей про вартість таких послуг) впливає на визначення митної вартості імпортованого товару.

Даючи правову оцінку доводам митного органу, як на підставу для коригування митної вартості, а саме: згідно з п.2.1 Контракту якість і комплектність товару повинна відповідати ГОСТам або ТУ для відповідного виду, проте імпортований товар був у використанні, яким саме умовам він має відповідати, не передбачено. Відповідно до п.3.4 Контракту у ціну товару входять витрати на його пакування, згідно з пакувальним листом б/н від 27 березня 2023 товар не упаковано, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3.4 Договору поставки №04-01 від 28 квітня 2022 року у вартість Товару входять витрати на його пакування, митне оформлення в країні експортера, а також усі витрати, пов`язані з відвантаженням Товару відповідно до умов постачання, які обумовлені Договором.

Таким чином, пакування входить до ціни товару, тому не оплачується окремо.

Разом з тим за змістом ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку якщо вони не включалися до такої ціни.

Тобто за умовами Договору поставки №04-01 від 28 квітня 2022 року пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Договору ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається та не відображається в первинних документах.

З врахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність доводів відповідача на те, що відсутність відомостей про упаковку у пакувальному листі впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

При цьому, до повноважень митного органу під час проведення відповідних митних процедур входить перевірка заявленої митної вартості товарів та обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Перевірка відповідності експортованого товару ГОСТам та ТУ не входить до кола повноважень митного органу, оскільки жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару, а свідчить лише про визначення сторонами умов щодо якості та комплектності товару.

Щодо тверджень апелянта про те, що надано платіжне доручення від 22 березня 2023 року на загальну суму 10054 євро, у графі Призначення платежу зазначено посилання на Контракт, проте у контракті відсутня інформація про вартість товару, а згідно з фактурою LRD-186 розмір поставки становить 8505 євро. Посилання на специфікацію 4, у якій вказана вартість товару відсутня, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи стверджується, що під час митного оформлення ввезеного товару, позивачем зазначено загальну суму за рахунком 8505,00 EUR (гр.22 МД 23UA209230037246U0), визначена позивачем митна вартість товару відповідає вартості товару зазначеному у рахунку-фактурі від 27 березня 2023 року №LRD-186.

Так, відповідно до вищевказаного рахунку-фактури позивачем придбано наступні товари: трансформатор ТМЗ-1000 б/у 1970 3 шт; трансформатор ТМЗ-1000 б/у 1989 2 шт; трансформатор ТМЗ-1000 б/у 1976 4 шт, загальною вартістю 8505,00 EUR.

Крім того, постачання товару саме в такій кількості підтверджується і пакувальним листом від 27 березня 2023 року, наданим до митного оформлення.

Разом з тим, митний орган стверджує, що позивачем до митного оформлення надано Специфікацію №004 від 15 березня 2023 року, загальна вартість товару в якій складала 10574,00 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, на спростування вищевказаних доводів митного органу позивач пояснив, що попередньо між ним та постачальником було погоджено у Специфікації 004 від 15 березня 2023 року поставку більшої кількості та вартості товару, а саме: погоджено сім позицій найменувань товару у кількості 27 шт. загальною вартістю 10054,00 Євро, серед яких і були визначені досліджувані трансформатори у кількості 9 шт. загальною вартістю 8505,00 Євро, однак у подальшому, при завантаженні транспортного засобу Товариство відмовилося від поставки певних позицій товару, попередньо визначених у Специфікації, і прийняв та завантажив у автомобіль лише трансформатори у кількості 9 шт. загальною вартістю 8505,00 Євро, у зв`язку з чим сторони відкоригували Специфікацію № 004 від 15 березня 2023 року.

Крім того, зі змісту платіжної інструкції в іноземній валюті від 22 березня 2023 року вбачається, що позивачем здійснено оплату за Договором поставки №04-01 від 28 квітня 2022 року у сумі 10054,00 євро.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки сторони за Договором поставки №04-01 узгодили вартість товар у специфікації №004, яка датована 15 березня 2023 року та оплата по цій специфікації здійснена 22 березня 2023 року, проте фактично завантажено та ввезено на митну територію України меншу кількість товару (що підтверджується рахунком-фактурою від 27 березня 2023 та пакувальним листом від 27 березня 2023), суд вважає, що позивачем правомірно визначено митну вартість ввезеного товару за рахунком фактурою №LRD-186 від 27 березня 2023 8505,00 євро.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, товар №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 01 вересня 2022 року №UA305110/2022/015191, однак товар у наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики. Крім того, товар що постачається, бувший у використанні, в той час як товар, згідно з декларацією на підставі якої скориговано митну вартість не містить таких відомостей про товар. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки FСА; товар №2 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 08 лютого 2022 року №UA807170/2022/6733, однак товар у наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики, різні роки випуску та виробники. Крім того, товар що постачається, бувший у використанні, в той час як товар, згідно з декларацією на підставі якої скориговано митну вартість не містить таких відомостей про товар. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки CPT. Натомість позивач товар №2 імпортував на умовах поставки FСА. Крім того, по декларації яка бралась відповідачем товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу (гр.43), що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів, за даним товаром.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 січня 2024 року у справі №380/17072/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 09 серпня 2024 року.