Постанова

від 02.08.2024 по справі 909/745/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2024 р. Справа №909/745/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівО.І. МатущакаБ.Д. Плотніцького,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» б/н від 11.04.2024 (вх. № 01-05/1064/24 від 12.04.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 (повний текст рішення складено 22.03.2024, м. Івано-Франківськ, суддя Т.Е. Валєєва)

у справі № 909/745/23

за позовом: Приватного підприємства «Будпостач», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім», с. Марківці Івано-Франківського району Івано-Франківської області

про стягнення 150 000,00 грн заборгованості за договором поставки.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» про стягнення 150 000,00 грн заборгованості за договором поставки.

Позов мотивовано тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки відповідач не оплатив повністю партію товару за видатковою накладною №44000001451 від 27.01.2023, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 150 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 40 000,00 грн. Позов Приватного підприємства «Будпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» про стягнення 110 000,00 грн заборгованості за договором поставки задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку в порядку ст. 79 ГПК України, що більш вірогідним видається те, що позивачем було укладено з відповідачем договір поставки №05/02/23-Лв від 01.01.2023 та на виконання цього договору передано товар за видатковою накладною №44000001451 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн, який відповідачем оплачено частково на суму 370 003,20 грн та відповідно, неоплаченою лишилася сума у розмірі 150 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції перерахував на рахунок позивача 40 000,00 грн заборгованості (платіжна інструкція №432 від 20.09.2023).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 40 000,00 грн заборгованості підлягає закриттю, а позовні вимоги в частині стягнення 110 000,00 грн заборгованості - задоволенню.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 11.04.2024 (вх. № 01-05/1064/24 від 12.04.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 у справі №909/745/23 в частині стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 110 000,00 грн і 2 147,20 грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вказує, що як вбачається з матеріалів справи позивачем, не зважаючи на вимогу відповідача та вимоги суду, так і не було надано оригінали оспорюваних документів, які були представлені позивачем в копіях, і якими останній намагається підтвердити свої вимоги. В першу чергу це стосується видаткової накладної, яка має складатись тільки в оригіналі і складатись в момент передачі товару. Як і не надано доказів, що інші документи підписувались в електронній формі чи засобами факсимільного зв`язку.

Таким чином, на переконання відповідача, позивач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

В свою чергу суд першої інстанції не мав права брати як доказ оспорювані письмові докази, що є грубим порушенням норм процесуального права. А висновки суду не відповідають доказам, які наявні в матеріалах справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.

Приватне підприємство «Будпостач» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/3296/24 від 15.05.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

01.01.2023 між Приватним підприємством «Будпостач» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» (покупець) укладено договір поставки №05/02/23-Лв.

Умови договору такі.

Постачальник зобов`язується на умовах, які вказані у договорі, поставляти з передачею у власність покупцю, за окремими замовленнями (заявками) останнього товар, а покупець зобов`язується приймати замовлений ним товар та своєчасно оплачувати його вартість постачальнику згідно з умовами договору (п. 1.1 договору).

Найменування, асортимент та ціна товару погоджуються сторонами шляхом підписання відповідних накладних чи інших додатків та документів, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю документи, які надаються разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи (рахунок фактура, видаткова накладна, податкова накладена) та документи, що засвідчують якість товару (п. 2.2 договору).

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент фактичного отримання товару від постачальника (перевізника) та підписання сторонами відповідних накладних (п. 2.3 договору).

Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця. Оформлення заявки проводиться постачальником, шляхом складання відповідних накладних (п. 4.1 договору).

У накладних на товар, що постачається відповідно до даного договору, постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість, вартість та артикул кожної асортиментної позиції, зазначеної у заявці (п. 4.2 договору).

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних. Повноваження особи представника покупця, яка отримує товар, підтверджується наявністю довіреності - зразок додаток №1 до договору, що є невід`ємною його частиною (п. 4.3 договору).

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у відповідній накладній на поставку партії товару (п. 6.1 договору).

Постачальник може встановлювати покупцеві кредитний ліміт, який розраховується як сумарна вартість товару згідно видаткових накладних, не сплачених в межах терміну дії товарного кредиту. По досягненні покупцем межі кредитного ліміту поставка товару призупиняється до його погашення або здійснюється на умовах передплати покупцем (п. 6.4 договору).

Оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у даному договорі (п. 7.1 договору).

Покупець повинен сплатити за поставлений товар не пізніше 60 днів з дати поставки товару постачальником, або в інший строк, який вказаний у відповідній видатковій накладній. Датою поставки вважається дата фактичного отримання товару та підпису відповідних накладних (п. 7.2 договору).

Всі документи та інші письмові повідомлення, пов`язані з виконанням договору передані факсимільним зв`язком, становлять невід`ємну частину договору та мають юридичну силу до отримання оригіналів, які повинні бути надані в обов`язковому порядку (п. 9.7 договору).

Всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, у випадку не досягнення згоди відповідний спір передається на вирішення господарського суду (п. 10.1 договору).

Договір складено і підписано сторонами у 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі сторін (п. 11.1 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.03.2023 (п. 11.2 договору).

Якщо жодна зі сторін за 10 календарних днів до настання зазначеного у п. 11.2 договору терміну (або раніше) письмово не повідомить другу сторону про своє бажання припинити його дію у вказаний термін, договір вважається продовженим (пролонгованим) за кожний наступний календарний рік та визначених у договорі умовах чи з внесенням до нього погоджених обома сторонами змін (або доповнень) (п. 11.3 договору).

Настання терміну закінчення дії договору не звільняє жодну сторону від обов`язку здійснити матеріально-грошові розрахунки одна з одною, якщо такий обов`язок виник під час дії договору (п. 11.5 договору).

27.01.2023 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату від 27.01.2023 №44000001730 на суму 520 003,20 грн (підстава оплати - договір поставки від 01.01.2023 №05/02/23-Лв) (а.с. 109).

Того ж дня, 27.01.2023, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару (склосітка - 160 г/кв. м помаранчева (works)) на загальну суму 520 003,20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 27.01.2023 №44000001451, яка підписана та скріплена печатками сторін. У видатковій накладні зазначено, що строк оплати - 28.03.2023 (кредит 60 днів); підстава замовлення - рахунок на оплату №44000001730 від 27.01.2027 (а.с. 22).

Додатково на підтвердження здійснення господарської операції позивачем подано податкову накладну від 27.01.2023 №28359 на суму 520 003,20 грн, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 105).

Оригінали договору поставки №05/02/23-Лв від 01.01.2023 та видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023 у позивача відсутні, оскільки станом на 16.10.2023 відповідачем не повернуто в оригіналі дані документи, обмін яких попередньо відбувся сторонами за допомогою засобів електронного/факсимільного зв`язку, про що зазначено у бухгалтерській довідці позивача №16/10/1юр від 16.10.2023 (а.с. 103).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 370 003,20 грн, що підтверджується банківськими виписками позивача, а саме: 30.03.2023 - 220 003,20 грн, 13.04.2023 - 50 000,00 грн, 27.04.2023 - 100 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за товар згідно видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023" (а.с. 23, 85-86).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 15.06.2023 №05/02/23-Лв/23-1, з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 150 000,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 21.06.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0200254452784 (а.с. 24-25).

09.08.2023 позивача надіслав на адресу відповідача повторну вимогу від 08.08.2023 №05/02/23-Лв/23-3 про сплату заборгованості в розмірі 150 000,00 грн. (а.с. 26-27). Дана вимога залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Під час розгляду справи по суті відповідач сплатив 40 000,00 грн заборгованості, про що свідчить копія платіжної інструкції №432 від 20.09.2023 з призначенням платежу "оплата за товар згідно видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023" (а.с. 104).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Колегією суддів встановлено, що 01.01.2023 між Приватним підприємством «Будпостач» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» (покупець) укладено договір поставки №05/02/23-Лв.

Також п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 - 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Отже, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язується здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

27.01.2023, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару (склосітка - 160 г/кв. м помаранчева (works)) на загальну суму 520 003,20 грн, що підтверджується видатковою накладною від 27.01.2023 №44000001451, яка підписана та скріплена печатками сторін. У видатковій накладні зазначено, що строк оплати - 28.03.2023 (кредит 60 днів); підстава замовлення - рахунок на оплату №44000001730 від 27.01.2027 (а.с. 22).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 370 003,20 грн, що підтверджується банківськими виписками позивача, а саме: 30.03.2023 - 220 003,20 грн, 13.04.2023 - 50 000,00 грн, 27.04.2023 - 100 000,00 грн з призначенням платежу "оплата за товар згідно видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023" (а.с. 23, 85-86).

В подальшому, під час розгляду справи по суті відповідач сплатив 40 000,00 грн заборгованості, про що свідчить копія платіжної інструкції №432 від 20.09.2023 з призначенням платежу "оплата за товар згідно видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023" (а.с. 104).

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна №44000001451 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн була оплачена відповідачем на загальну суму 410 003,20 грн та неоплаченим лишилася сума у розмірі 110 000,00 грн.

Однак, апелянт вказує на недоведеність позовних вимог, оскільки відсутні оригінали договору поставки №05/02/23-Лв від 01.01.2023 та видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023, що підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки товару.

Щодо таких доводів апеляційної скарги колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до довідки бухгалтерії позивача, станом на 16.10.2023 оригінал

Договору та спірної накладної № 44000001451 від 27.01.23 не були повернені

позивачу відповідачем, а в бухгалтерії наявні лише електронні копії відповідних

документів.

У зв`язку з чим, позивач не має можливості надати суду оригінали зазначених документів, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено ряд оплат на користь позивача, а саме відповідач перерахував на поточний рахунок позивача: 30.03.2023 - 220 003,20 грн; 13.04.2023 - 50 000,00 грн; 27.04.2023 - 100 000,00 грн; 20.09.2023 - 40 000,00 грн.

При цьому у кожній з цих оплат призначенням платежу вказана "оплата за товар згідно видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023" (а.с. 23, 85, 86, 104).

Отже, відповідачу у справі були відомі реквізити видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023.

Відтак, відповідач своїми діями фактично підтвердив факт наявності поставки згідно накладною та факт наявності заборгованості за поставлений товар.

При цьому іншої видаткової накладної №44000001451 від 27.01.2023, ніж видаткова накладна №44000001451 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн, копія якої містяться в матеріалах справи, відповідачем суду не надано.

Згідно з видатковою накладною №44000001451 від 27.01.2023 позивачем передано відповідачу товар (склосітку) на суму 520 003,20 грн.

При цьому підставою замовлення вказано рахунок на оплату №44000001730 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн, а умовами оплати - кредит на 60 днів по 28.03.2023 (а.с. 22).

У свою чергу у вищезазначеному рахунку на оплату №44000001730 від 27.01.2023 підставою рахунку вказано договір поставки №05/02/23-Лв від 01.01.2023 та зазначено тотожні умови оплати - кредит на 60 днів по 28.03.2023 (а.с. 109).

Отже, у видатковій накладній міститься посилання на рахунок на оплату, а в рахунку на оплату - посилання на договір.

Водночас існування іншого рахунку на оплату, ніж той, копія якого міститься в матеріалах справи, не доведено відповідачем.

Крім того, позивачем надано суду податкову накладну №28359 від 27.01.2023, складену за наслідками господарської операції за видатковою накладною №44000001451 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн, та докази її подання до податкового органу (а.с. №105, 106). Однак, доказів виключення цієї господарської операції з податкового зобов`язання матеріали справи не містять.

Документ, який містить відомості про господарську операцію, у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинним документом. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов` язань, власному капіталі підприємства.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що відповідач ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі не заперечує сам факт отримання товару, тобто безпосередньо саму господарську операцію з поставки товару, а лише вказує на відсутність оригіналів первинних документів. Однак зміна в структурі активів сторін відбулась, що підтверджено належними та допустимими доказами, а саме: видатковою накладною № 44000001451 від 27.01.23, податковою накладною № 28359 від 27.01.23 складену за наслідками господарської операції за видатковою накладною № 44000001451 від 27.01.23 та банківськими виписками про часткову оплату товару поставленого за видатковою накладною № 44000001451 від 27.01.23 на загальну суму 410 003, 20 гривень. При чому останній платіж у розмірі 40 000 грн. був здійснений відповідачем 20.09.23, тобто після відкриття провадження у справі.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об` єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв` язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Позивач має право подавати суду докази, якими він обґрунтовує чи підтверджує заявлені позовні вимоги, а вже суд оцінує ці докази, як окремо так і в сукупності з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв` язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що на суд покладено обов` язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за таких обставин справи в порядку ст. 79 ГПК України більш вірогідним видається те, що позивачем було укладено з відповідачем договір поставки №05/02/23-Лв від 01.01.2023 та на виконання цього договору передано товар за видатковою накладною №44000001451 від 27.01.2023 на суму 520 003,20 грн, який відповідачем оплачено частково на суму 410 003,20 грн та відповідно, неоплаченою лишилася сума у розмірі 110 000,00 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 у справі №909/745/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Твій дім» б/н від 11.04.2024 (вх. № 01-05/1064/24 від 12.04.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2024 у справі №909/745/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Б.Д. Плотніцький