Постанова
від 07.08.2024 по справі 922/511/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/511/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

прокурора - Н.В. Горгуль;

позивача - не з`явився;

першого відповідача - О.В. Надьон (в режимі відеоконференції);

другого відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1457Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/511/24, ухвалені у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О.,

за позовом Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області, Харківська область, м. Богодухів,

до 1. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,

2. Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", Харківська область, Богодухівський район, с. Вікторівка,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 керівник Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка", в якій просив суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області - у здійснені права користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га, шляхом:

- зобов`язання ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) та Фермерське господарство "Вертіївка" (код ЄДРПОУ 40776979) повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства "Вертіївка" (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/511/24 відмовлено у задоволенні позову керівника Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області до Фізичної особи ОСОБА_1 та Сільськогосподарського фермерського господарства "Вертіївка" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22 травня 2024 року об 12:10 годині.

Додатковим рішенням додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі № 922/511/24 задоволено частково клопотання (вх.№12285 від 10.05.2024) представника Фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ: 02910108) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся 10.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 у справі № 922/511/24 та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити; скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу; судові витрати за подання позову, апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів. Також просить справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури, про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Харків, 61001, e-mail: 15-1@prok.kh.ua).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вказане судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст.ст. 203, 228 ЦК України, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Крім того прокурор зазначає, що у Постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19, за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Вертіївка» про визнання незаконним наказу та визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення земельної ділянки вказано на те, що спірний договір оренди землі від 27.04.2016 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759 є нікчемним.

Крім того, апелянт вважає, що заявлений до стягнення представником ОСОБА_1 розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для органів прокуратури, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяв про стягнення правничої допомоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 залишено без руху апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1457Х/2) на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом розмірі; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/511/24.

18.06.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2023, у межах встановленого судом строку, до суду апеляційної інстанції від Харківської обласної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли докази сплати судового збору у встановленому розмірі (вх.№8242).

19.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/511/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1457Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "23" липня 2024 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 10.07.2024. Встановлено учасникам справи строк до 15.07.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024, у зв`язку з виходом у відставку судді ОСОБА_2 , визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Плахов О.В. суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 прийнято справу №922/511/24 до провадження. Повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 відбудеться "07" серпня 2024 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

11.07.2024 від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9194), в якому вона просить суд залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення залишити судове рішення від 08.05.2024 року та додаткове рішення від 22.05.2024 року Господарського суду Харківської області без змін, а скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення; стягнути з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, зокрема, що Фермерське господарство «Вертіївка» зареєстровано від 26.08.2016 року, керівник ОСОБА_1 . Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016 року, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 01.03.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справа №917/1173/22 звертав увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного правочину та нікчемного правочину, зокрема, як такого, що порушує публічний порядок. Так, з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), Верховний Суд наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Крім того, зазначає, що враховуючи положення статті 124 ГПК України щодо попереднього визначення суми судових витрат разом з відзивом по суті спору до суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 вже понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, яка становить 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Від представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Олени В`ячеславівни Надьон також надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№9308 від 15.07.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 прийнято справу №922/511/24 задоволено клопотання представника Фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Олени В`ячеславівни Надьон клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.08.2024 від Харківської обласної прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№10318), в яких, зокрема, заперечує висновки суду першої інстанції та відзиву ОСОБА_1 про те, що договір оренди б/н від 27.04.2016 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 є оспорюваним.

В судове засідання 07.08.2024 з`явився прокурор, який підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити.

Присутній також в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача-1 в заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників учасників справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника відповідача-1, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Згідно інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 18.07.2006 зареєстрована як фізична особа - підприємець.

11.10.2012 між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною (орендар) було укладено договір оренди землі б/н (надалі - Договір 1).

Відповідно до п.1. Договору 1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0278.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,7060 га пасовищ (п.2.Договору 1).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 1).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 1).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 1).

Згідно Акта прийому-передачі земельної ділянки від 05.11.2012 Богодухівською районною державною адміністрацією передано, а ФОП Павловською Іриною Костянтинівною прийнято земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Червононивської сільської ради за межами населеного пункту в розмірі 28,7060 га пасовищ в оренду.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:000:0278 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Суд зазначає, що кадастровий номер земельної ділянки у Договору 1 (номер 6320888800:01:001:0278) відрізняється від кадастрового номеру земельної ділянки, зазначеного у Державному реєстрі речових прав (номер 6320888800:01:000:0278).

В той же день, між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною (орендар) було укладено договір оренди землі б/н від 11.10.2012 (надалі - Договір 2).

Відповідно до п.1. Договору 2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0175.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,1 га ріллі (п.2.Договору 2).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 2).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 2).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 2).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0175 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 3 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0176.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,8 га ріллі (п.2.Договору 3).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 3).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 3).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 3).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0176 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 4 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888800:01:001:0178.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,5 га пасовищ (п.2.Договору 4).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 4).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 4).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 4).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888800:01:001:0178 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 5 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовище) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888100:02:001:0243.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4 га пасовищ (п.2.Договору 5).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 5).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 5).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 5).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:02:001:0243 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п.1. Договору 6 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (сіножаті) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Червононивської сільської ради, за межами населеного пункту.

Кадастровий номер 6320888100:02:001:0242.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2 га сіножатей (п.2.Договору 6).

Договір укладається строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації (п.6.Договору 6).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.12.Договору 6).

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п.13.Договору 6).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320888100:02:001:0242 зареєстровано на підставі договору оренди землі б/н від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства.

01.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", згідно якого наказано:

1) Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

2) Надати громадянці ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку 75 1487 та, в тому числі ріллі 75,1487 га, (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років;

3) Встановити річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8 (вісім) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

4) Громадянці ОСОБА_1 у місячний термін звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо укладення договору оренди землі.

Вказана земельна ділянка площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2016 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208).

27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1432-СГ від 01.03.2016 було укладено договір оренди землі б/н (надалі - Договір).

Відповідно до п.1. Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Згідно з п.2. Договору в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, площею 75,1487 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки становить 1 849 079,10 грн.

Договір укладено строком на 20 років (п.8.Договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14.Договору).

В пункті 17. Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.03.2016 №1432-СГ.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання-передачі (п.19.Договору).

Згідно п.29. Договору орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Договору було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 на підставі рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 №14504941.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14.05.2016 зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 за ОСОБА_1 . Строк дії: на 20 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Згідно Акту приймання-передачі від 16.05.2016 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича передало, а ОСОБА_1 прийняла земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

26.08.2016 ОСОБА_1 було зареєстровано Фермерське господарство "Вертіївка" (код ЄДРПОУ: 40776979) за номером 1 450 102 0000 000915, керівник Фермерського господарства - Павловська Ірина Костянтинівна.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказом №14120-СГ від 08.12.2016 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" було надано згоду ОСОБА_1 на передачу в суборенду земельної ділянки загальною площею 75,1487 га, в тому числі: рілля 75,1487 га, з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, яка передана відповідно до договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області га ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 14.05.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 921522763208, із цільотм призначенням - для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

23.03.2017 між громадянкою ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Вертіївка" було укладено договір суборенди земельної ділянки б/н (надалі - Договір суборенди).

Відповідно до п.1. Договору суборенди орендар надає, а суборендар приймає в суборенду земельну ділянку, зазначену у пункті 1.2 цього договору (далі - земельна ділянка).

Земельна ділянка розміром 75,1487 га, розташована за адресою: за межами населеного пункту Сазано-Баланівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, площею 75,148 га сільськогосподарські угіддя рілля, перебуває у державній власності (далі - власник) та оренді орендаря згідно з договором оренди землі від 27 квітня 2016 року (далі - договір оренди). Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно із Витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 травня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 921522763208. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства (п.1.2.Договору суборенди).

Земельна ділянка вважається переданою орендарем суборендарю в суборенду з моменту державної реєстрації права суборенди (п.1.5.Договору суборенди).

Право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду встановлено п.29 договору оренди землі від 27 квітня 2016 року (п.1.6.Договору суборенди).

Згідно з п.2.3. Договору суборенди термін користування земельною ділянкою суборендарем на праві суборенди за цим Договором складає 19 років з дати державної реєстрації права суборенди.

Відповідно до п.3.1. Договору суборенди за користування земельною ділянкою суборендар сплачує орендарю плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у сумі 147926,32 гривень, що сплачується ним у грошовій формі в такому порядку, а саме перерахування плати на рахунок орендаря.

В той же день, ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Вертіївка" було складено та підписано Акт визначення меж земельної ділянки в натурі та Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором суборенди від 23.03.2017.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в той же день державним реєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га за СФГ "Вертіївка", номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017.

Додатковою угодою б/н від 28.11.2017 до договору суборенди земельної ділянки б/н від 23.03.2017 сторонами припинено дію Договору суборенди за взаємною згодою.

Станом на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу №1432-СГ від 01.03.2016 та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження щодо розпорядження нею на підставі ч.4 ст.122 ЗК України здійснювало ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га набуто Богодухівською міською радою відповідно до інформаційної довідки - номер запису про право власності - 14504915, власник - Богодухівська міська рада Харківської області, дата державної реєстрації - 14.05.2016.

В подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру №42-ОТГ від 15.12.2020, спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Богодухівської ОТГ від ГУ Держгеокадастру у Харківській області згідно акту приймання-передачі від 15.12.2020.

Як стверджує прокурор, ОСОБА_1 у 2012 році вже реалізувала своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства, отримала в оренду строком на 25 років на підставі договорів оренди від 11.10.2012 для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, кадастрові номери 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176. Водночас, розглядаючи заяву ОСОБА_3 про надання їй в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

На переконання прокурора, ОСОБА_1 не мала правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже останній вже надавались в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства. Спірний договір від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, сільськогосподарські угіддя (рілля), укладено між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною другою статті 134 ЗК України, тобто ці правочини спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності. Отже, згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України, такий договір є нікчемними. Матеріально-правові вимоги позову прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Богодухівській міській раді Харківської області земельну ділянку кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, сільськогосподарські угіддя (рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, належить розглядати як вимогу власника - держави - про усунення перешкод у здійсненні права власності (негаторний позов), на яку не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Разом з цим, як стверджує прокурор, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права оренди та суборенди, які фактично припинені, щодо спірних земельних ділянок є перешкодою Богодухівській міській раді для реалізації речових прав на ці об`єкти. Таким чином, для забезпечення територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно скасувати державну реєстрацію права оренди та суборенди на спірну земельну ділянку за відповідачем, відомості про які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави з позовом до господарського суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку що, спірний договір б/н від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 , не є нікчемним, а є оспорюваним. Відтак, суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Вертіївка» повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області спірну земельну ділянку земельну та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 та суборенди Фермерського господарства «Вертіївка» на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, які заявлені як застосування наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю, - оскільки таку нікчемність не доведено позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.

Разом з цим, із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

Правовідносини, які є предметом позову, пов`язані з неправомірним використанням земельних ділянок комунальної власності, а тому становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність їх використання, такому суспільному інтересу не відповідає. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів та людей, також має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, розраховувати на те, що держава в особі її органів вживатиме усіх можливих законних заходів та дій для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю.

У даному випадку, на думку прокурора, порушуються соціальні та економічні інтереси держави, оскільки незаконне використання земельних ділянок суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, станом на час прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області наказу №1432-СГ від 01.03.2016 та укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 27.04.2016, спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, повноваження щодо розпорядження нею на підставі ч.4 ст.122 ЗК України здійснювало ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

З огляду на викладене, Богодухівська міська рада Харківської області є на даний час розпорядником спірної вказаної земельної ділянки, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, Богодухівською окружною прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді направлялись листи до Богодухівської міської ради з інформацією про виявлені порушення та щодо неповернення земельної ділянки з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 до комунальної власності, також ставилось питання чи вживатиме орган місцевого самоврядування заходи, зокрема в судовому порядку, спрямованих на усунення порушень законодавства (лист від 29.01.2024 №56/2-288вих-24).

Згідно відповіді від 01.02.2024 №02-23/725 Богодухівська міська рада не зверталась та не планує звертатись із позовом до суду та не заперечує проти представництва інтересів громади з цього питання органами прокуратури.

При цьому, жодних активних заходів, спрямованих на захист свого порушеного інтересу, як суб`єкта права комунальної власності на землю, при використанні спірної земельної ділянки, Богодухівською міською радою до цього часу не вжито. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

На переконання прокурора, уповноважений (компетентний) орган у спірних правовідносинах - Богодухівська міська рада, незважаючи на наявні порушення вимог земельного законодавства та їх очевидний характер, не здійснює захист інтересів держави щодо припинення протиправного використання земельних ділянок та їх повернення у судовому порядку, що є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури.

Як стверджує прокурор, у позовній заяві «суспільним», «публічним» інтересом звернення керівника Богодухівської окружної прокуратури до суду з вимогою про повернення спірних земельних ділянок державної власності є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - законності використання земельної державної ділянки власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні порушеного права Українського народу на землю, захист такого права можливий лише шляхом повернення у володіння уповноваженого державного органу спірних земельних ділянок, що використовуються без достатніх правових підстав.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання використання земель комунальної власності з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді в межах даної справи.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає про таке.

У разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі №922/1832/19.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі вимогами статті 2 Закону України "Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припинення діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з приписами частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами встановлено, що 01.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області та надано громадянці ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку 75,1487 га, в тому числі ріллі 75,1487 га, (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 (двадцять) років.

На підставі зазначеного наказу, 27.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області в особі в.о. начальника Головного управління в особі в.о. начальника Головного управління Саранчі Василя Івановича (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі б/н.

Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду та зазначає, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18)".

Водночас, колегія суддів зазначає, що Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу 16 в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".

Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні питання щодо вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21.

Крім того, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №922/3953/21.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справа №917/1173/22 звертав увагу на деякі аспекти розмежування оспорюваного правочину та нікчемного правочину, зокрема, як такого, що порушує публічний порядок.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №469/3134/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі №917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.

Наведене свідчить про помилковість твердження прокурора про те, що договір б/н від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 , є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи ОСОБА_1 отримала зазначену земельну ділянку до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 №1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

При цьому, обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

При цьому, заяву громадянки ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на підставі якої останній Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було надано відповідну земельну ділянку в оренду, прокурор суду не надав, а в матеріалах справи така заява відсутня.

Прокурор в апеляційній скарзі не спростував вищенаведених висновків, а лише посилався на судові рішенні у справі №922/1832/19.

Разом з цим, судова колегія наголошує, що порядок отримання земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства чітко визначений законодавством України.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Як зазначалось вище, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №905/5/21, від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 10.01.2024 у справі №922/1130/23.

За змістом приписів статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 05.12.2023 у справі №927/84/19, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.

Однак, ані доказів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176 були надані громадянці ОСОБА_1 саме як фізичній особі для створення та ведення фермерського господарства, ані доказів, з яких можливо б було встановити, кому саме та за яких підстав надавалися в оренду вищевказані земельні ділянки матеріали справи не містять.

Розпорядження голови Богодухівської районної державної адміністрації, на яке посилається прокурор, останнім не надано.

Відтак, доводи прокурора щодо реалізації відповідачем 1 свого права на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства ще в 2012 році не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з цим, договори оренди землі (кадастрові номери земельних ділянок 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176) б/н від 11.10.2012 (Договори 1-6), на які посилається прокурор, були укладені між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем), як фізичною особою - підприємцем для ведення фермерського господарства.

В свою чергу оцінку правовідносинам, що склалися між Богодухівською районною державною адміністрацією та ФОП Павловською Іриною Костянтинівною на підставі договорів б/н від 11.10.2012 оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6320888100:02:001:0242, 6320888100:02:001:0243, 6320888800:01:001:0178, 6320888800:01:000:0278, 6320888800:01:001:0175, 6320888800:01:001:0176, суд не надає, оскільки такі правовідносини не є предметом даного позову, а в матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення всіх фактичних обставин щодо їх укладення.

З огляду на вищезазначене, договір б/н від 27.04.2016 оренди земельної ділянки площею 75,1487 га з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та фізичною особою ОСОБА_1 , є оспорюваним.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №922/3953/21 та від 09.04.2024 у справі №629/6198/21, який суд вважає за необхідне врахувати.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Богодухівської міської ради Харківської області про зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Вертіївка» повернути територіальній громаді в особі Богодухівської міської ради Харківської області земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га кадастровий номер 6320887500:02:001:0759, яка розташована за межами населених пунктів Сазоно-Баланвської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 14504941 від 14.05.2016) та суборенди Фермерського господарства «Вертіївка» (номер запису про інше речове право 19692776 від 23.03.2017) на земельну ділянку з кадастровим номером 6320887500:02:001:0759 площею 75,1487 га (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 921522763208), які заявлені як застосування наслідків виконання недійсного правочину, обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю, - оскільки таку нікчемність не доведено позивачем.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх.№12285 від 10.05.2024), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №922/511/24 про стягнення з прокуратури Харківської області на користь громадянки ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 85 000,00 грн.

Задовольняючи частково на суму 30000,00 грн. клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції керувався такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Оскаржуючи додаткове рішення, прокурором не наведено обставин з чим він пов`язує його незаконність, а вказує лиши що додаткове рішення містить лише обґрунтування відмови в задоволенні стягнення частини таких витрат.

Прокурор також зазначає, заявлений до стягнення представником ОСОБА_1 розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом Надьон О.В. робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та становить надмірний тягар для органів прокуратури, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяв про стягнення правничої допомоги.

Колегія суддів вважає такі доводи прокурора безпідставними.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК).

Згідно зі статтею 126 ГПК за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Колегія суддів констатує, що при ухваленні додаткового рішення, судом першої інстанції враховано конкретні обставини справи, зокрема, суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Водночас доводи апеляційної скарги прокурора не містять належного обґрунтування незаконності додаткового рішення, а зводяться лише до незгоди із сумою стягнутих витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, апеляційна скарга в цій частині є також безпідставною.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Твердження і доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду та стосуються виключно переоцінки доказів.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та залишення рішення Господарського суду 08.05.2024 у справі №922/511/24 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені прокурором, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 у справі №922/511/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	07.08.2024
Оприлюднено	12.08.2024
Номер документу	120924529
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Тихий Павло Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 07.08.2024 по справі 922/511/24СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/511/24

Постанова
від 07.08.2024 по справі 922/511/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД