Постанова

від 07.08.2024 по справі 917/1596/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/1596/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача адвокат Коваль В.О., ордер серії ВІ№ 1229000;

відповідача -не з`явився;

державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу представника правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. (вх. №1709Д/1-18)

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 року у справі №917/1596/18, постановлену в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Кльопов І.Г.), повний текст якої складено 05.06.2024 року

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман" на дії головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B.

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м.Полтава (правонаступник Дяченко А.О., м. Кременчук)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман", м.Полтава

про стягнення 16086,04грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.04.2023 року замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні у справі №917/1596/18 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м.Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/1596/18 від 14.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 року у справі №917/1596/18 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман" задоволено частково; визнано неправомірним Звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 ) № 244, виконаний 08.04.2024 ПП Центр незалежної оцінки та експертизи; в іншій частині скарги відмовлено.

Представник правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвокат Коваль В.О. з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 року у справі в частині задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман"; постановити рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельман" у задоволенні скарги в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що Звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 ) № 244, виконаний 08.04.2024 року ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи", є протиправним - це рецензування звіту про оцінку майна, якого божником не здійснювалося, а тому ТОВ "Ельман" не доведено належними та допустимими доказами, що Звіт має суттєві порушення і те, що вартість майна, визначена у Звіті, є заниженою порівняно з ринковою.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №2-3894/09.

Вартість майна, що визначена суб`єктом оціночної діяльності у Звіті про оцінку майна, можна розглядати лише як стартову ціну, за якою майно передається на реалізацію, та яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення; початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як збільшена так і зменшена; реальну вартість арештованого майна боржника, яке буде реалізовано на електронному аукціоні, визначатиме ринок в ході самого аукціону, виходячи із попиту та пропозиції.

Одночасно апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги, оскільки повний текст судового рішення апелянт не отримував.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. на ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 року у справі № 917/1596/18; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "07" серпня 2024 р. о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1596/18.

29.07.2024 року на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/1596/18 (вх.№ 9911).

05.08.2024 року на адресу суду від представника правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. надійшла заява (вх.№10223) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 07.08.2024 року о 10:45 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 року, зокрема, задоволено заяву представника правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О.; судове засідання у справі, призначене на "07" серпня 2024 р. о 10:45 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №132, ухвалено провести за участю представника правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника; вчинено інші процесуальні дії.

У судовому засіданні 07.08.2024 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

У судове засідання 07.08.2024 року представники відповідача та державного виконавця не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи; розгляд справи здійснювався за їх відсутності.

Разом з цим, ухвали суду від 15.07.2024 року та від 06.08.2024 року було надіслано державному виконавцю Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвину A.B., представнику ОСОБА_1 адвокату Коваль В.О., ТОВ "Ельман" до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 15.07.2024 року та від 06.08.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського сулу Полтавської області від 22.01.2019 року у справі №917/1596/18 задоволено в повному обсязі позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман" про стягнення заборгованості за Договором №229 від 12.01.2017 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 16 086,04 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельман" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 12 504.84 грн. - суму основного боргу, 2 143,28 грн. - пеня, 385,65 грн. - 3% річних, 1052,27 грн. - інфляційні нарахування, а також 1762,00 грн. судового збору.

14.12.2019 господарським судом Полтавської області було видано наказ з виконання вказаного рішення, який подано на примусове виконання до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.04.2023 року у справі №917/1596/18 задоволено заяву ОСОБА_1 та змінено сторону виконавчого провадження у справі № 917/1596/18 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008; код ЄДРПОУ 03338030) на його правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), далі - Стягувач, щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/1596/18 від 14.12.2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельман" звернулося до господарського суду Полтавської області зі скаргою дій головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B., в якій просить визнати неправомірним Звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 ) № 244, виконаний 08.04.2024 ПП Центр незалежної оцінки та експертизи; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B. з використання Звіту про оцінку майна № 244, виконаного 08.04.2024 року ПП Центр незалежної оцінки та експертизи з метою примусової реалізації майна; зобов`язати головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B. повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні № 59248878.

В обґрунтування вимог скарги ТОВ "Ельман" посилається на те, що на виконання вказаного наказу головним державним виконавцем Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвином A.B. в рамках виконавчого провадження № 59248878, було винесено постанову від 12.03.2024 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на належну Боржнику квартиру АДРЕСА_2 .

На адресу боржника 01.05.2024 року надійшло повідомлення про результат визначення вартості майна від 15.04.2024 року № 50381.

Згідно повідомлення, вартість квартири № 46 по вул. Івана Банка, 2 в м. Полтаві визначена згідно звіту про оцінку майна № 224, що виконаний 08.04.2024 року ПП Центр незалежної оцінки та експертизи (далі - Звіт про оцінку) на рівні 2 087 700,00 грн. без включення суми ПДВ.

Представник боржника звернувся до головного державного виконавця із заявою від 03.05.2024 року, в якій просив витребувати у ПП Центр незалежної оцінки та експертизи відповідну рецензію на зазначений звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні.

Представником боржника було сформовано довідку з Єдиної бази звітів про оцінку від 03.05.2024 року № 201-20240503-0007742496, відповідно до якої оціночна вартість квартири № 46 по вул. Івана Банка, 2, в м. Полтаві становить 4 826 764,42 (чотири мільйони вісімсот двадцять шість тисяч сімсот шістдесят чотири грн. 42 коп.) гривень.

ТОВ "Ельман" зазначає, що нормами ПК України визначено 25-відсотковий допустимий діапазон відхилення ціни, що може бути визначена у звіті про оцінку майна. Навіть за умови такого максимального відхилення, вартість вказаної квартири становитиме не менше ніж 3 620 073,32 (три мільйони шістсот двадцять тисяч сімдесят три грн., 32 коп.) гривень.

15.05.2024 року начальником Київського ВДВС було надано відповідь на заяву представника боржника, якою повідомлено про відсутність підстав у державного виконавця для витребування рецензії на звіт або неврахування звіту про оцінку майна в рамках виконавчого провадження та наголошено на вимогах ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження щодо судового оскарження результатів оцінки майна.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення заявника до господарського суду Полтавської області зі скаргою, в якій останній просив визнати неправомірним Звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_2 ) № 244, виконаний 08.04.2024року ПП Центр незалежної оцінки та експертизи; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B. з використання Звіту про оцінку майна № 244, виконаного 08.04.2024 року ПП Центр незалежної оцінки та експертизи з метою примусової реалізації майна; зобов`язати головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B. повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні № 59248878.

04.06.2023 року господарським судом Полтавської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до положень ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з пунктом а ч. 1 ст. 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 року у справі № 308/12150/16-ц зазначила, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України Про виконавче провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження).

Так, згідно даних АСВП на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №59754945 яке включає в себе: виконавче провадження №59248878 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 14.02.2019 року № 917/1596/18 про стягнення з ТОВ Ельман на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 17 848,04 грн. Виконавче провадження відкрито 03.06.2019 року; виконавче провадження №61965065 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.01.2020 року № 917/2129/19 про стягнення з ТОВ Ельман на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2 541,25 грн. Виконавче провадження відкрито 05.05.2020 року; виконавче провадження № 69059573 з примусового виконання постанови Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 19.05.2022 року № 57143528 про стягнення з ТОВ Ельман на користь держави виконавчого збору в розмірі 6 006,26 грн. Виконавче провадження відкрито 19.05.2022 року; виконавче провадження № 69059686 з примусового виконання постанови Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 19.05.2022 року № 58688579 про стягнення з ТОВ Ельман на користь держави виконавчого збору в розмірі 5 240,35 грн. Виконавче провадження відкрито 19.05.2022 року; виконавче провадження № 69059636 з примусового виконання постанови Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 19.05.2022 року № 57143528 про стягнення з ТОВ Ельман на користь держави витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн. Виконавче провадження відкрито 19.05.2022 року.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем 12.03.2024 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме квартири за адресою АДРЕСА_3 .

Державним виконавцем 22.03.2024 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та направлено для виконання до ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи".

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.57 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до ч.5 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено правовий висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний за змістом правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 02.10.2019 року у справі №346/79/17(провадження № 14-471цс19).

Державним виконавцем 15.04.2024 року винесено повідомлення про результат визначення вартості майна, яка становить 2 087 700,00грн. та направлено сторонам виконавчого провадження.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

За змістом ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, також, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Частиною 6 ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з п. 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

За змістом п. 56 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Статтею 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу оцінки майна (порівняльного), підготовці та проведенню оцінки майна в будь-якому випадку передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього (до схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19.12.2019 року у справі № 211/2171/15, від 01.10.2020 року у справі № 2-2394/10, від 15.10.2020 року у справі № 917/628/17).

Проте, у висновку про вартість майна відсутні дані про неможливість особистого огляду об`єкту дослідження, не наведено застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням п. 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 ст. 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Таким чином, оцінка майна боржника була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду майна, що може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною.

Матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки.

Крім того, на сторінці 17 Звіту вказано про наявність в квартирі, що є об`єктом оцінки води, тепла, газу та світла. При цьому, згідно відповідей АТ "Полтавагаз" від 27.05.2024 року за вих. № 06.1/6220/13589 та від 27.05.2024 року за вих. № 57.3/06198/1361, у будинку по вул. Івана Банка 2 - відсутній об`єкт розподілу природного газу, тобто послуга не надається, а також облікова база та технічний архів Оператора ГРМ не містить інформації про приєднання об`єкту до газорозподільної системи.

У постанові від 12.06.2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оцінки майна неправомірною.

Щодо визнання неправомірними дії головного державного виконавця Київського ВДВС у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Литвина A.B. з використання Звіту про оцінку майна № 244, виконаного 08.04.2024року ПП Центр незалежної оцінки та експертизи з метою примусової реалізації майна та зобов`язання його повторно вжити заходів з оцінки майна у виконавчому провадженні № 59248878, слід зазначити на таке.

Відповідно до розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України ,,Про виконавче провадження. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною). Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Разом з цим, відомостей щодо передачі майна на реалізацію матеріали справи не містять.

Аргументи апелянта на те, що єдиним належним доказом, на підставі якого суд міг би встановити факт того, що Звіт про оцінку майна (квартири АДРЕСА_4 по вул. Івана Банка, 2 в м. Полтаві) № 244, виконаний 08.04.2024 року ПП "Центр незалежної оцінки та експертизи", є протиправним - це рецензування звіту про оцінку майна, якого божником не здійснювалося, а тому, як зазначає апелянт, ТОВ "Ельман" не доведено належними та допустимими доказами, що Звіт має суттєві порушення і те, що вартість майна, визначена у Звіті, є заниженою порівняно з ринковою, не приймаються, оскільки за матеріалами справи, боржник звертався до головного державного виконавця із заявою від 03.05.2024 року, в якій просив витребувати у ПП Центр незалежної оцінки та експертизи відповідну рецензію на зазначений звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні, втім начальником Київського ВДВС було надано відповідь на заяву представника боржника, якою повідомлено про відсутність підстав у державного виконавця для витребування рецензії на звіт або неврахування звіту про оцінку майна в рамках виконавчого провадження та наголошено на вимогах ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження щодо судового оскарження результатів оцінки майна.

Так само, у зв`язку з недоведеністю матеріалами справи, не приймаються аргументи апелянта на те, що вартість майна, що визначена суб`єктом оціночної діяльності у Звіті про оцінку майна, можна розглядати лише як стартову ціну, за якою майно передається на реалізацію, та яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення; початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки, як зазначає апелянт, під час торгів вона може бути як збільшена так і зменшена; реальну вартість арештованого майна боржника, яке буде реалізовано на електронному аукціоні, визначатиме ринок в ході самого аукціону, виходячи із попиту та пропозиції.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі №2-3894/09, де, зокрема, зазначено на те, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна, є слушними, однак, як зазначено вище, що також підтверджується матеріалами справи, боржник звертався до головного державного виконавця із заявою, в якій просив витребувати у ПП Центр незалежної оцінки та експертизи відповідну рецензію на зазначений звіт, або утриматись від використання такого звіту у виконавчому провадженні, втім останньому було відмовлено у рецензуванні об`єкту нерухомого майна.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 статті 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 255, 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника правонаступника Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - ОСОБА_1 - адвоката Коваль В.О. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 року у справі №917/1596/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.08.2024року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов