Постанова
від 12.03.2024 по справі 904/2766/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2766/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 (повний текст складено та підписано 23.10.2023 суддя Коваленко Н.М.) у справі №904/2766/23

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт"

про стягнення 123 388,91 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

ПАТ "Криворізький спеццентр" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до ТОВ "Чарнокіт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр" пеню у розмірі 28320,00 грн., 3% річних у розмірі 15384,81 грн., Інфляційні нарахування у розмірі 79684,10 грн. та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 6745,08 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр" пеню у розмірі 28 320,00 грн, 3% річних у розмірі 12 384,81 грн, інфляційні нарахування у розмірі 79 684,10 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

У решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 17.03.2021 ТОВ "Чарнокіт" (Замовник) та ПАТ "Криворізький спеццентр" (Виконавець) укладено Договір на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується провести, а Замовник оплатити ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а з проведенням комплексу робіт з монтажу та встановленню на екскаватор комплектуючих та деталей.

Як випливає зі змісту Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора та укладених до нього Додаткової угоди №1 та Додаткової угоди №2, а також зі змісту поданої позивачем позовної заяви, вартість ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора становить 480 000,00 грн; вартість додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" становить 48 000,00 грн; вартість додаткових робіт з "установки і оцентровки барабана екскаватора екг-5а" становить 38 400,00 грн. Отже, загальна ціна Договору, з урахуванням Додаткових угод становить 566 400,00 грн.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №15 від 17.03.2021 на суму 144 000,00 грн (передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ 5а).

23.03.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 144 000,00 грн платіжною інструкцією №3999 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ5а, рах №15 від 17.03.2021р. У сумі 120000.00 грн., ПДВ - 20 % 24000.00 грн.".

23.03.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму передоплати 144 000,00 грн, у тому числі ПДВ 24 000,00 грн. Опис послуг: "Передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

19.04.2021 сторонами підписаний Акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Механічні роботи на екскаваторі марки ЕКГ-5а на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість механічних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

19.04.2021 позивачем наданий рахунок №18 на оплату ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на загальну суму, що підлягає оплаті, 144 000,00 грн.

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж електричного обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №3 на суму 74 000,00 грн, у тому числі ПДВ 12333,33 грн. Опис послуг: "Ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а" на суму 160 000,00 грн, крім того ПДВ 32 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 192 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 року позивач зареєстрував податкову накладну №4 на суму 192 000,00 грн, у тому числі ПДВ 32 000,00 грн. Опис послуг: "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 позивач надав відповідачу рахунок №24 на суму 192 000,00 грн. (Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ-5а (остаточний розрахунок).

Отже, як встановлено судом першої інстанції, виконані роботи за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 175 360,00 грн = (480 000 грн - 144 000 грн - 70 000 грн - 20 640 грн - 20 000 грн -10 000 грн -20 000 грн - 20 000 грн), що і стало причиною виникнення спору.

На виконання умов Додаткової угоди №1 позивач виставив відповідачу рахунок №17 від 05.04.2021 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. (передоплата за ремонт лебідки підйому ковша)

09.04.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 14 400 грн платіжною інструкцією №4082 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонт лебідки підйому ковша, рах. №17 від 05.04.2021 року У сумі 12 000.00 грн., ПДВ - 20 % 2 400.00 грн.".

09.04.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. Опис послуг: «передоплата за ремонт лебідки підйому ковша».

07.06.2021 сторонами був підписаний Акт №2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "ремонт лебідки підйому ковша", загальна вартість ремонту лебідки з ПДВ склала 48 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

07.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 36 600,00 грн., у тому числі ПДВ 5 600,00 грн. Опис послуг: "ремонт лебідки підйому ковша".

15.06.2021 позивачем наданий рахунок №23 на оплату за ремонт лебідки підйому ковша (остаточний розрахунок).

На підставі наведеного вище, господарський суд дійшов висновку, що виконані позивачем роботи за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: ремонт лебідки підйому ковша, відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 33 600,00 грн = (48 000 грн -14 400 грн), що і стало причиною виникнення спору.

На виконання умов Додаткової угоди №2 позивач виставив відповідачу рахунок №20 від 26.04.2021 на суму 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 6 400,00 грн. (Оплата за роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а).

14.05.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 30 000,00 грн платіжною інструкцією №4223 з призначенням платежу: "Оплата за роботу з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а, рах. №20 від 26.04.2021 р.".

14.05.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №2 на суму 30 000,00 грн, у тому числі ПДВ 5 000,00 грн.

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", загальна вартість робіт з ПДВ склала 38 400,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №5 на суму 8 400,00 грн, у тому числі ПДВ 1 400,00 грн. Опис послуг: "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а".

Таким чином, згідно висновків суду першої інстанції, виконані позивачем роботи Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 8 400,00 грн = (38 400,00 грн - 30 000,00 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Господарський суд в рішенні зазначив, що виконуючи зобов`язання за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 та Додатковими угодами №1 від 05.04.2021 та №2 від 26.04.2021, позивач виконав послуги по виконанню робіт, передбачених їх умовами, що підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт.

Виконання позивачем умов Договору з урахуванням Додаткових угод №1 та №2, підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаними сторонами та скріпленими печатками, а саме:

- Актом №1 від 19.04.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн;

- Актом №2 від 07.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 48 000,00 грн;

- Актом №3 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн;

- Актом №4 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 192 000,00 грн;

- Актом №5 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 38 400,00 грн.

Всього виконано робіт на суму 566 400,00 грн.

В актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, що замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

Господарський суд, враховуючи викладене вище, дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги у такі строки:

- за Актом №1 від 19.04.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн до 24.03.2021;

- за Актом №2 від 07.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 48 000,00 грн: здійснити передоплату в розмірі 14 400,00 грн до 12.04.2021 та здійснити остаточний розрахунок до 14.06.2021;

- за Актом №3 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн до 22.06.2021;

- за Актом №4 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 192 000,00 грн до 22.06.2021;

- за Актом №5 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 38 400,00 грн: здійснити передоплату в сумі 26 880,00 грн до 03.05.2021 та здійснити остаточний розрахунок до 22.06.2021.

На виконання умов Договору відповідачем здійснено такі оплати:

- 23.03.2021 в сумі 144 000,00 грн передоплати по Акту №1 (платіжна інструкція №3999 від 23.03.2021);

- 09.04.2021 в сумі 14 400 грн передоплати по Акту №2 (платіжна інструкція №4082 від 09.04.2021);

- 14.05.2021 в сумі 30 000,00 грн оплати по Акту №5 (платіжна інструкція №4223 від 14.05.2021);

- 14.05.2021 в сумі 70 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4222 від 14.05.2021);

- 12.10.2021 в сумі 20 640,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4599 від 12.10.2021);

- 28.10.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4708 від 28.10.2021);

- 03.11.2021 в сумі 10 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4743 від 03.11.2021)

- 22.11.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4814 від 22.11.2021);

- 23.12.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4966 від 23.12.2021).

Господарським судом встановлено, що на момент подачі позивачем позову до суду (30.05.2023) заборгованість відповідача становила 217 360,00 грн, а саме: за Актом №4 в розмірі 175 360,00 грн; за Актом №2 в розмірі 33 600,00 грн; за Актом №5 в розмірі 8 400,00 грн.

Відповідач доказів проведення розрахунку відповідно до строків, встановлених у Договорі, до господарського суду не надав, позовні вимоги у даній справі в частині стягнення основного боргу не заперечив.

В ході розгляду справи, як вказано судом першої інстанції, сторонами надано докази сплати боргу, а саме:

- 26.06.2023 в сумі 250 000,00 грн (платіжна інструкція №407 від 26.06.2023);

- 30.06.2023 в сумі 10 000,00 грн (платіжна інструкція №424 від 30.06.2023);

- 08.08.2023 в сумі 20 000,00 (платіжна інструкція №554 від 08.08.2023).

Відповідно до платіжних інструкцій призначення платежу зазначено - "Оплата заборгованості згідно акта звірки від 26.06.2023", проте, як встановлено господарським судом, акта звірки від такої дати матеріали справи не містять.

Господарським судом зазначено, що в матеріалах справи міститься копія Акту звірки взаємних розрахунків за період березень 2021 р. - червень 2021 р. між ПАТ "Криворізький спеццентр" і ТОВ "Чарнокіт", в якому зафіксовано станом на 25.06.2021 існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 370 640,00 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних, в межах заявлених позовних вимог, господарський суд встановив, що останні розраховані правильно, проте загальна сума 3% річних становить 12 384,81 грн (9 973,90 грн+1 933,15 грн+477,76 грн), а не 15 384,81 грн, які просить стягнути позивач.

Отже, позовні вимоги в частині нарахування 3% річних підлягають задоволенню в сумі 12 384,81 грн, в іншій частині стягнення 3% річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Господарський суд перевірив розрахунки інфляційних втрат, в межах заявлених позовних вимог, і погоджується з наведеними розрахунками, здійсненими в межах боргових періодів.

Як вбачається із позовної заяви позивач пеню, а саме:

- за Актом №4 від 15.06.2021 - у розмірі 113 128,82 грн на суму 175 360,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №2 від 07.06.2021 - у розмірі 21 786,61 грн на суму 33 600,00 грн за період з 15.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №5 від 15.06.2021 - у розмірі 5 419,04 грн на суму 8 400,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023.

Всього 140 334,47 грн.

Як зазначено в рішенні господарського суду, відповідно до п. 5.2. Договору загальний розмір пені не може становити більше 5% від вартості ремонтних робіт.

Загальна вартість ремонтних робіт по договору складає 566 400,00 грн, тому, господарський суд дійшов висновку, що розмір пені не може перевищувати 28 320,00 грн, отже позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 28 320,00 грн підлягають задоволенню.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №904/2766/23 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр" пені у розмірі 28 320,00 грн. 3 % річних у розмірі 12 384,81 грн. інфляційні нарахування у розмірі 79 684,10 грн. а також 2 684,00 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Криворізький спеццентр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" про стягнення пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, суми судового збору відмовити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

Апелянт за змістом поданої скарги вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив порушення договірних зобов`язань в частині несвоєчасного виконання позивачем робіт, та не застосував відповідних правових наслідків до позивача.

Такоож, Скаржник зазначає, що ТОВ «Чарнокіт» було сплачено на користь відповідача 250 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №407 від 26 червня 2023 р., та 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №424 від 30 червня 2023р., та 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією N 554 від 08.08.2023.

Таким чином, на користь Позивача, на виконання своїх зобов`язань за Договором та укладених до нього Додаткових угод, щодо здійснення оплати, Скаржником загалом було сплачено 629 040,00 грн. (144 000 + 70 000 + 20 640 + 20 000 + 10 000 + 20 000 + 20 000 + 14 400 + 30 000 + 250 000 + 10 000 + 20 000).

Отже, Скаржник сплатив більшу суму грошових коштів (280 000,00 грн.), аніж розмір наявної на момент виникнення спору заборгованості (217 360,00 грн.), на 62 640,00 грн.

Скаржник не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відсутності можливості зарахування переплати в рахунок погашення 3% річних, пені чи інфляційних втрат, за відсутності такого призначення платежу у платіжних документах, а також зарахування сплачених коштів Позивачем в рахунок погашення грошових зобов`язань за іншим Договором, що був укладений між Сторонами, а саме Договір купівлі-продажу N 25/03/2021 від 25.03.2021.

За доводами скаржника, договором укладеним між Позивачем та Відповідачем, не було визначено обов`язкової черговості зарахування платежів. При цьому, при кожному здійсненні оплати, в платіжних інструкціях, реквізити яких зазначено вище, Відповідач в графі «призначення платежу» чітко та деталізовано зазначав, за якими саме зобов`язаннями Відповідач здійснює платіж.

Відповідно до платіжних інструкцій N 407, N 424, N 554, призначення платежу зазначено - "Оплата заборгованості згідно акта звірки від 26.06.2023", проте акта як було зазначено під час розгляду справи судом першої інстанції, Скаржником при здійсненні платежу була вчинена механічна помилка, а саме: було невірно вказано дату складення акта звірки, так як сторонами складався лише один акт звірки за період березень 2021 р. - червень 2021 р., в якому були зазначені грошові зобов`язання Скаржника перед Позивачем виключно згідно Договору, Додаткової угоди N 1, Додаткової угоди N 2, та не було зазначено зобов`язань Сторін згідно Договору N 25/03/2021 від 25.03.2021. Тобто, зазначення в акті звірки взаємних розрахунків в графі «призначення платежу» «згідно акта звірки ...» належним чином вказує на бажання Скаржника виконати оплату грошових зобов`язань зазначених Сторонами в акті звірки взаємних розрахунків, що виключає можливість зарахування сплачених грошових коштів в черговості встановленій ст. 534 ЦКУ, а також в рахунок виконання інших зобов`язань, наявних між Сторонами, зокрема згідно Договору купівлі-продажу N 25/03/2021 від 25.03.2021.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції мав зарахувати надміру сплачені кошти в розмірі 62 640,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань зі сплати штрафних санкцій (неустойки), 3% річних та інфляційний втрат, так як Скаржник в повному обсязі сплатив на користь Позивача заборгованість за Договором та Додатковими угодами N 1, N 2.

Крім того, на думку скаржника, зобов`язання зі сплати 3% річних, інфляційних втрат було трансформоване у натуральне зобов`язання, у зв`язку із чим Позивач не мав права на стягнення в судовому порядку (примусовому порядку), та відповідно суд першої інстанції не мав права виносити рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

26.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про продовження строку для надання відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, в додатках до поданого клопотання позивачем долучено відзив на апеляційну скаргу.

В обгрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що не мав можливості здійснити відправку відзиву на папеляційну скаргу у встановлений судом 10-денний строк, оскільки директор ПАТ «Криворізький спеццентр» перебував у військовій частині.

30.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника (відповідача) про розгляд справи за наявними матеріалами, без врахування відзиву.

За змістом поданої заяви скаржник посилається на недотримання строків подання відзиву на апеляційну скаргу , а також на недотримання вимог процесуального законодавства до змісту відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про продовження строку для надання відзиву, не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8,9 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так, згідно резолютивної частини ухвали Центрального апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2023 запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду) протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Отже, позивач повинен був додати докази направлення відзиву позивачу, проте таких доказів суду не надав, а отже позивачем не дотримано також вимог, встановлених ч. 5 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивачем відзив на апеляційну скаргу поданий не у встановлений судом строк, не наведено суду поважних причин подання відзиву з пропущенням цього строку, суд на підставі положень ч. 2 ст. 118 ГПК України залишає поданий позивачем відзив без розгляду, тому спір вирішується без його урахування.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 10.11.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/2766/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2766/23.

Дану ухвалу було направлено електронною поштою на адресу Господарського суду Дніпропетровської області 13.11.2023.

17.11.2023 на виконання ухвали суду Господарським судом Дніпропетровської області було надіслано лист, в якому зазначається, що справу №904/2766/23 було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Кіровоградської обалсті.

У зв`язку з вищенаведеним, 23.11.2023 зазначену ухвалу було направлену на електрону адресу Господарського суду Кіровоградської обалсті.

29.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №904/2766/23.

Ухвалою суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23 залишено без руху.

Надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 3220,80 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23;

- доказів надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статтей 42, 259 ГПК України.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.03.2024 о 11:30 годин.

12.03.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

17.03.2021 ТОВ "Чарнокіт" (Замовник) та ПАТ "Криворізький спеццентр" (Виконавець) укладено Договір на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується провести, а Замовник оплатити ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а з проведенням комплексу робіт з монтажу та встановленню на екскаватор комплектуючих та деталей.

Відповідно до п. 2.1.-2.2. Договору вартість ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора становить 480 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 80 000 грн. Вартість матеріалів, запчастин, деталей тощо, необхідність в яких виникла в процесі виконання цього Договору, не входить до вартості ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора.

Згідно з п. 2.3. Договору оплата вартості проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в наступному порядку:

1) - передплата в розмірі 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання договору.

2) - 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту після отримання повідомлення замовника про факт виконання робіт і готовності екскаватора марки ЕКГ-5а до монтажу електричного обладнання.

3) - остаточний розрахунок за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

Відповідно до п. 2.4. Договору датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.1. Договору Виконавець зобов`язується провести ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, поетапно:

Перший етап - протягом 15 календарних днів з моменту отримання передоплати в розмірі 30% вартості робіт за Договором.

Другий етап - протягом 15 календарних днів з моменту отримання 30% вартості робіт за договором після повідомлення Замовника про факт виконання робіт і готовності екскаватора марки ЕКГ-5а, до монтажу електричного обладнання.

Згідно з п. 3.3.-3.4. Договору ремонті роботи проводяться Виконавцем на його виробничій базі за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський р-н, смт Салькове. Виконані ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а приймаються представниками обох сторін на місці проведення ремонту. При відсутності зауважень з боку замовника підписується "Акт прийому-передачі виконаних робіт".

Відповідно до п. 5.1.-5.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором "Замовник" і "Виконавець" несуть відповідальність, в тому числі майнову, відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення термінів оплати цього договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожну прострочену добу, але не більше 5% від вартості ремонтних робіт.

Згідно з п. 7.1., 7.3.-7.5. Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин, Сторони не несуть відповідальності за Договором в повній мірі і зобов`язані негайно сповістити один одного в письмовій формі про час припинення цих обставин і можливості подальшого виконання своїх обов`язків. На час дії непереборної сили та інших обставин, які звільняють від відповідальності, зобов`язання "Виконавця" і "Замовника" припиняються, санкції за невиконання договірних зобов`язань не застосовуються, а термін виконання договірних зобов`язань продовжується на період, який відповідає терміну обставин, які настали, і нормальному терміну для ліквідації їх наслідків. Дія по боку форс-мажору повинно бути підтверджено в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, повинна без зволікання сповістити про це іншу Сторону в письмовому вигляді в триденний термін. У разі якщо форм-мажорні обставини будуть тривати більше 90 днів, кожна зі Сторін має право односторонньо відмовитися від виконання зобов`язань за цим Договором повністю або частково без подальшої відповідальності.

Відповідно до п. 8.1.-8.2. Договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами умов цього договору. Всі зміни і доповнення до цього Договору укладаються в письмовій формі та набувають чинності після підписання уповноваженими представниками Сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №15 від 17.03.2021 на суму 144 000,00 грн (передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ 5а).

23.03.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 144 000,00 грн платіжною інструкцією №3999 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ5а, рах №15 від 17.03.2021р. У сумі 120000.00 грн., ПДВ - 20 % 24000.00 грн.".

23.03.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму передоплати 144 000,00 грн, у тому числі ПДВ 24 000,00 грн. Опис послуг: "Передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

19.04.2021 сторонами підписаний Акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Механічні роботи на екскаваторі марки ЕКГ-5а на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість механічних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

19.04.2021 позивачем наданий рахунок №18 на оплату ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на загальну суму, що підлягає оплаті, 144 000,00 грн.

14.05.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 70 000,00 грн платіжною інструкцією №4222 з призначенням платежу: "Часткова оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N018 від 19.04.21 р. У сумі 58333,33 грн., ПДВ - 20 % 11666,67 грн."

14.05.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 70 000,00 грн, у тому числі ПДВ 11666,67 грн. Опис послуг: "Передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж електричного обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №3 на суму 74 000,00 грн, у тому числі ПДВ 12333,33 грн. Опис послуг: "Ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а" на суму 160 000,00 грн, крім того ПДВ 32 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 192 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 року позивач зареєстрував податкову накладну №4 на суму 192 000,00 грн, у тому числі ПДВ 32 000,00 грн. Опис послуг: "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 позивач надав відповідачу рахунок №24 на суму 192 000,00 грн. (Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ-5а (остаточний розрахунок).

12.10.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 640,00 грн платіжною інструкцією №4599 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. №18 від 19.04.21 р. У сумі 17200.00 грн., ПДВ - 20 % 3440.00 грн.".

28.10.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4708 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн..".

03.11.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 10 000,00 грн платіжною інструкцією №4743 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 8333.33 грн., ПДВ - 20 % 1666.67 грн.".

22.11.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4814 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн.".

23.12.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4966 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн.".

Отже виконані роботи за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 175 360,00 грн = (480 000 грн - 144 000 грн - 70 000 грн - 20 640 грн - 20 000 грн -10 000 грн -20 000 грн - 20 000 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Крім того, додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 від 17.03.2021 (далі - Додаткова угода №1) сторони збільшили суму договору на 48 000,00 грн, у тому числі ПДВ 8 000 грн, за рахунок додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша".

Згідно нової редакції п. 2.1. Договору вартість додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" становить 48 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 8 000,00 грн.

Згідно нової редакції п. 2.3. Договору:

4) - передплата в розмірі 30% вартості додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди №1 від 05.04.2021 р. до Договору.

5) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт.

Додаткова угода №1 підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Додаткової угоди №1 позивач виставив відповідачу рахунок №17 від 05.04.2021 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. (передоплата за ремонт лебідки підйому ковша)

09.04.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 14 400 грн платіжною інструкцією №4082 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонт лебідки підйому ковша, рах. №17 від 05.04.2021 року У сумі 12 000.00 грн., ПДВ - 20 % 2 400.00 грн.".

09.04.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. Опис послуг: "передоплата за ремонт лебідки підйому ковша.

07.06.2021 сторонами був підписаний Акт №2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "ремонт лебідки підйому ковша", загальна вартість ремонту лебідки з ПДВ склала 48 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

07.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 36 600,00 грн., у тому числі ПДВ 5 600,00 грн. Опис послуг: "ремонт лебідки підйому ковша".

15.06.2021 позивачем наданий рахунок №23 на оплату за ремонт лебідки підйому ковша (остаточний розрахунок).

Отже, виконані позивачем роботи за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: ремонт лебідки підйому ковша, відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 33 600,00 грн = (48 000 грн -14 400 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Крім того, Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора № 17/03-2021 від 17.03.2021 сторони збільшили суму договору на 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 6 400 грн, за рахунок додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а".

Згідно нової редакції п. 2.1. Договору вартість додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" становить 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6 400,00 грн.

Згідно нової редакції п. 2.3. Договору:

6) - передплата в розмірі 70% вартості додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди № 2 від 26.04.2021 р. до Договору.

7) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

Додаткова угода №2 підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Додаткової угоди №2 позивач виставив відповідачу рахунок №20 від 26.04.2021 на суму 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 6 400,00 грн. (Оплата за роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а).

14.05.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 30 000,00 грн платіжною інструкцією №4223 з призначенням платежу: "Оплата за роботу з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а, рах. №20 від 26.04.2021 р.".

14.05.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №2 на суму 30 000,00 грн, у тому числі ПДВ 5 000,00 грн.

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", загальна вартість робіт з ПДВ склала 38 400,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №5 на суму 8 400,00 грн, у тому числі ПДВ 1 400,00 грн. Опис послуг: "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а".

Отже, виконані позивачем роботи Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 8 400,00 грн = (38 400,00 грн - 30 000,00 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача складає 217 360,00 грн, у тому числі: за основним договором №17/03-2021 від 17.03.2021 - 175 360,00 грн; за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 - 33 600,00 грн; за Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 - 8 400,00 грн.

Виконуючи зобов`язання, за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 та Додатковими угодами №1 від 05.04.2021 та №2 від 26.04.2021, позивач виконав послуги по виконанню робіт, передбачених їх умовами, що підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт.

За твердженням позивача, відповідач зобов`язання з оплати наданих послуг за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки частково, не виконав зобов`язання щодо здійснення розрахунків в сумі 217 360,00 грн за надані послуги, в строки передбачені умовами договору, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Крім того, позивач нарахував на суму заборгованості пеню у розмірі 140 334,47 грн, 3% річних у розмірі 15 384,81 грн та інфляційні нарахування у розмірі 76 592,58 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не перевіряється правильність встановлення фактичних обставин справи щодо того, що 17.03.2021 ТОВ "Чарнокіт" (Замовник) та ПАТ "Криворізький спеццентр" (Виконавець) укладено Договір на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується провести, а Замовник оплатити ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а з проведенням комплексу робіт з монтажу та встановленню на екскаватор комплектуючих та деталей.

Відповідно до п. 2.1.-2.2. Договору вартість ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора становить 480 000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 80 000 грн. Вартість матеріалів, запчастин, деталей тощо, необхідність в яких виникла в процесі виконання цього Договору, не входить до вартості ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора.

Згідно з п. 2.3. Договору оплата вартості проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в наступному порядку:

1) - передплата в розмірі 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання договору.

2) - 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту після отримання повідомлення замовника про факт виконання робіт і готовності екскаватора марки ЕКГ-5а до монтажу електричного обладнання.

3) - остаточний розрахунок за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

Відповідно до п. 2.4. Договору датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п. 3.1. Договору Виконавець зобов`язується провести ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, поетапно:

Перший етап - протягом 15 календарних днів з моменту отримання передоплати в розмірі 30% вартості робіт за Договором.

Другий етап - протягом 15 календарних днів з моменту отримання 30% вартості робіт за договором після повідомлення Замовника про факт виконання робіт і готовності екскаватора марки ЕКГ-5а, до монтажу електричного обладнання.

Згідно з п. 3.3.-3.4. Договору ремонті роботи проводяться Виконавцем на його виробничій базі за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський р-н, смт Салькове. Виконані ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а приймаються представниками обох сторін на місці проведення ремонту. При відсутності зауважень з боку замовника підписується "Акт прийому-передачі виконаних робіт".

Відповідно до п. 5.1.-5.2. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором "Замовник" і "Виконавець" несуть відповідальність, в тому числі майнову, відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення термінів оплати цього договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожну прострочену добу, але не більше 5% від вартості ремонтних робіт.

Згідно з п. 7.1., 7.3.-7.5. Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин, Сторони не несуть відповідальності за Договором в повній мірі і зобов`язані негайно сповістити один одного в письмовій формі про час припинення цих обставин і можливості подальшого виконання своїх обов`язків. На час дії непереборної сили та інших обставин, які звільняють від відповідальності, зобов`язання "Виконавця" і "Замовника" припиняються, санкції за невиконання договірних зобов`язань не застосовуються, а термін виконання договірних зобов`язань продовжується на період, який відповідає терміну обставин, які настали, і нормальному терміну для ліквідації їх наслідків. Дія по боку форс-мажору повинно бути підтверджено в порядку, встановленому чинним законодавством України. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань, повинна без зволікання сповістити про це іншу Сторону в письмовому вигляді в триденний термін. У разі якщо форм-мажорні обставини будуть тривати більше 90 днів, кожна зі Сторін має право односторонньо відмовитися від виконання зобов`язань за цим Договором повністю або частково без подальшої відповідальності.

Відповідно до п. 8.1.-8.2. Договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами умов цього договору. Всі зміни і доповнення до цього Договору укладаються в письмовій формі та набувають чинності після підписання уповноваженими представниками Сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №15 від 17.03.2021 на суму 144 000,00 грн (передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ 5а).

23.03.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 144 000,00 грн платіжною інструкцією №3999 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ5а, рах №15 від 17.03.2021р. У сумі 120000.00 грн., ПДВ - 20 % 24000.00 грн.".

23.03.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму передоплати 144 000,00 грн, у тому числі ПДВ 24 000,00 грн. Опис послуг: "Передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

19.04.2021 сторонами підписаний Акт №1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Механічні роботи на екскаваторі марки ЕКГ-5а на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість механічних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

19.04.2021 позивачем наданий рахунок №18 на оплату ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на загальну суму, що підлягає оплаті, 144 000,00 грн.

14.05.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 70 000,00 грн платіжною інструкцією №4222 з призначенням платежу: "Часткова оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N018 від 19.04.21 р. У сумі 58333,33 грн., ПДВ - 20 % 11666,67 грн."

14.05.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 70 000,00 грн, у тому числі ПДВ 11666,67 грн. Опис послуг: "Передоплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №3 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж електричного обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а (другий етап) на суму 120 000,00 грн, крім того ПДВ 24 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 144 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №3 на суму 74 000,00 грн, у тому числі ПДВ 12333,33 грн. Опис послуг: "Ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №4 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а" на суму 160 000,00 грн, крім того ПДВ 32 000,00 грн, загальна вартість монтажних робіт 192 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 року позивач зареєстрував податкову накладну №4 на суму 192 000,00 грн, у тому числі ПДВ 32 000,00 грн. Опис послуг: "Монтаж обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а".

15.06.2021 позивач надав відповідачу рахунок №24 на суму 192 000,00 грн. (Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора ЕКГ-5а (остаточний розрахунок).

12.10.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 640,00 грн платіжною інструкцією №4599 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. №18 від 19.04.21 р. У сумі 17200.00 грн., ПДВ - 20 % 3440.00 грн.".

28.10.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4708 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн..".

03.11.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 10 000,00 грн платіжною інструкцією №4743 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 8333.33 грн., ПДВ - 20 % 1666.67 грн.".

22.11.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4814 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн.".

23.12.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 20 000,00 грн платіжною інструкцією №4966 з призначенням платежу: "Часткова Оплата за ремонтні роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а, згідно рах. N18 від 19.04.21 р. У сумі 16666.67 грн., ПДВ - 20 % 3333.33 грн.".

Отже виконані роботи за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 175 360,00 грн = (480 000 грн - 144 000 грн - 70 000 грн - 20 640 грн - 20 000 грн -10 000 грн -20 000 грн - 20 000 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Крім того, додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 від 17.03.2021 (далі - Додаткова угода №1) сторони збільшили суму договору на 48 000,00 грн, у тому числі ПДВ 8 000 грн, за рахунок додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша".

Згідно нової редакції п. 2.1. Договору вартість додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" становить 48 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 8 000,00 грн.

Згідно нової редакції п. 2.3. Договору:

4) - передплата в розмірі 30% вартості додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди №1 від 05.04.2021 р. до Договору.

5) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт.

Додаткова угода №1 підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Додаткової угоди №1 позивач виставив відповідачу рахунок №17 від 05.04.2021 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. (передоплата за ремонт лебідки підйому ковша)

09.04.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача передплату в розмірі 30% вартості робіт у сумі 14 400 грн платіжною інструкцією №4082 з призначенням платежу: "Предоплата за ремонт лебідки підйому ковша, рах. №17 від 05.04.2021 року У сумі 12 000.00 грн., ПДВ - 20 % 2 400.00 грн.".

09.04.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 14 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 400,00 грн. Опис послуг: "передоплата за ремонт лебідки підйому ковша.

07.06.2021 сторонами був підписаний Акт №2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "ремонт лебідки підйому ковша", загальна вартість ремонту лебідки з ПДВ склала 48 000,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

07.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №1 на суму 36 600,00 грн., у тому числі ПДВ 5 600,00 грн. Опис послуг: "ремонт лебідки підйому ковша".

15.06.2021 позивачем наданий рахунок №23 на оплату за ремонт лебідки підйому ковша (остаточний розрахунок).

Отже, виконані позивачем роботи за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: ремонт лебідки підйому ковша, відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 33 600,00 грн = (48 000 грн -14 400 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Крім того, Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора № 17/03-2021 від 17.03.2021 сторони збільшили суму договору на 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 6 400 грн, за рахунок додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а".

Згідно нової редакції п. 2.1. Договору вартість додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" становить 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6 400,00 грн.

Згідно нової редакції п. 2.3. Договору:

6) - передплата в розмірі 70% вартості додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди № 2 від 26.04.2021 р. до Договору.

7) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

Додаткова угода №2 підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Додаткової угоди №2 позивач виставив відповідачу рахунок №20 від 26.04.2021 на суму 38 400,00 грн, у тому числі ПДВ 6 400,00 грн. (Оплата за роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а).

14.05.2021 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 30 000,00 грн платіжною інструкцією №4223 з призначенням платежу: "Оплата за роботу з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а, рах. №20 від 26.04.2021 р.".

14.05.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №2 на суму 30 000,00 грн, у тому числі ПДВ 5 000,00 грн.

15.06.2021 сторонами підписаний Акт №5 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якого за Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 виконавцем були надані послуги "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", загальна вартість робіт з ПДВ склала 38 400,00 грн. Акт підписаний представником відповідача без зауважень, зазначено, що замовник немає претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

15.06.2021 позивач зареєстрував податкову накладну №5 на суму 8 400,00 грн, у тому числі ПДВ 1 400,00 грн. Опис послуг: "роботи з установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а".

Отже, виконані позивачем роботи Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 до Договору №17/03-2021 від 17.03.2021, а саме: проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а", відповідачем оплачені не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 8 400,00 грн = (38 400,00 грн - 30 000,00 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача складає 217 360,00 грн, у тому числі: за основним договором №17/03-2021 від 17.03.2021 - 175 360,00 грн; за Додатковою угодою №1 від 05.04.2021 - 33 600,00 грн; за Додатковою угодою №2 від 26.04.2021 - 8 400,00 грн.

Виконуючи зобов`язання, за договором №17/03-2021 від 17.03.2021 та Додатковими угодами №1 від 05.04.2021 та №2 від 26.04.2021, позивач виконав послуги по виконанню робіт, передбачених їх умовами, що підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних робіт.

Крім того, позивач нарахував на суму заборгованості пеню у розмірі 140 334,47 грн, 3% річних у розмірі 15 384,81 грн та інфляційні нарахування у розмірі 76 592,58 грн.

Відповідачем не заперечується укладення між сторонами Договору №17/03-2021 від 17.03.2021 на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора, Додаткових угод №1 від 05.04.2021 та №2 від 26.04.2021 до Договору на проведення ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора №17/03-2021 від 17 березня 2021 р. і також не заперечується факт проведення позивачем ремонтних робіт з монтажу обладнання екскаватора в порядку і обсягах, визначених Договором.

Виконання позивачем умов Договору з урахуванням Додаткових угод №1 та №2, підтверджується відповідними актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписаними сторонами та скріпленими печатками, а саме:

- Актом №1 від 19.04.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн;

- Актом №2 від 07.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 48 000,00 грн;

- Актом №3 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн;

- Актом №4 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 192 000,00 грн;

- Актом №5 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 38 400,00 грн.

Всього виконано робіт на суму 566 400,00 грн.

В актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, що замовник не має претензій до виконавця стосовно наданих послуг.

Відповідно до п. 2.3. Договору, в редакції Додаткових угод №1 та №2, оплата вартості проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в наступному порядку:

1) - передплата в розмірі 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання договору.

2) - 30% вартості робіт за договором протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту після отримання повідомлення замовника про факт виконання робіт і готовності екскаватора марки ЕКГ-5а до монтажу електричного обладнання.

3) - остаточний розрахунок за роботи з монтажу обладнання екскаватора марки ЕКГ-5а проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

4) - передплата в розмірі 30% вартості додаткових робіт з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди №1 від 05.04.2021 р. до Договору.

5) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "ремонту лебідки підйому ковша" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт.

6) - передплата в розмірі 70% вартості додаткових робіт з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання Додаткової угоди №2 від 26.04.2021 р. до Договору.

7) - остаточний розрахунок за додаткові роботи з проведення "установки і оцентровки барабана екскаватора ЕКГ-5а" проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовника на поточний банківський рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання "Акту виконаних робіт".

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги у такі строки:

- за Актом №1 від 19.04.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн до 24.03.2021;

- за Актом №2 від 07.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 48 000,00 грн: здійснити передоплату в розмірі 14 400,00 грн до 12.04.2021 та здійснити остаточний розрахунок до 14.06.2021;

- за Актом №3 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 144 000,00 грн до 22.06.2021;

- за Актом №4 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 192 000,00 грн до 22.06.2021;

- за Актом №5 від 15.06.2021 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 38 400,00 грн: здійснити передоплату в сумі 26 880,00 грн до 03.05.2021 та здійснити остаточний розрахунок до 22.06.2021.

На виконання умов Договору відповідачем здійснено такі оплати:

- 23.03.2021 в сумі 144 000,00 грн передоплати по Акту №1 (платіжна інструкція №3999 від 23.03.2021);

- 09.04.2021 в сумі 14 400 грн передоплати по Акту №2 (платіжна інструкція №4082 від 09.04.2021);

- 14.05.2021 в сумі 30 000,00 грн оплати по Акту №5 (платіжна інструкція №4223 від 14.05.2021);

- 14.05.2021 в сумі 70 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4222 від 14.05.2021);

- 12.10.2021 в сумі 20 640,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4599 від 12.10.2021);

- 28.10.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4708 від 28.10.2021);

- 03.11.2021 в сумі 10 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4743 від 03.11.2021)

- 22.11.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4814 від 22.11.2021);

- 23.12.2021 в сумі 20 000,00 грн часткової оплати по Акту №3 (платіжна інструкція №4966 від 23.12.2021).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, на момент подачі позивачем позову до суду (30.05.2023) заборгованість відповідача становила 217 360,00 грн, а саме: за Актом №4 в розмірі 175 360,00 грн; за Актом №2 в розмірі 33 600,00 грн; за Актом №5 в розмірі 8 400,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, сторонами надано докази сплати боргу, а саме:

- 26.06.2023 в сумі 250 000,00 грн (платіжна інструкція №407 від 26.06.2023);

- 30.06.2023 в сумі 10 000,00 грн (платіжна інструкція №424 від 30.06.2023);

- 08.08.2023 в сумі 20 000,00 (платіжна інструкція №554 від 08.08.2023).

Відповідно до платіжних інструкцій призначення платежу зазначено - "Оплата заборгованості згідно акта звірки від 26.06.2023", проте акта звірки від такої дати матеріали справи не містять.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність копії Акту звірки взаємних розрахунків за період березень 2021 р. - червень 2021 р. між ПАТ "Криворізький спеццентр" і ТОВ "Чарнокіт", в якому зафіксовано станом на 25.06.2021 існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 370 640,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2023 господарський суд, зокрема, прийняв заяву позивача №б/н від 19.08.2023 про зміну позовних вимог, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням суми позову - 123 388,91 грн.

Після прийняття господарським судом заяви позивача про зміну позовних вимог, предметом позову є стягнення з відповідача пені у розмірі 28 320,00 грн, 3% річних у розмірі 15 384,81 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 79 684,10 грн.

За положеннями ст. 610 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі відносно того, що «… Скаржник не погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно відсутності можливості зарахування переплати в рахунок погашення 3% річних, пені чи інфляційних втрат, за відсутності такого призначення платежу у платіжних документах, а також зарахування сплачених коштів Позивачем в рахунок погашення грошових зобов`язань за іншим Договором, що був укладений між Сторонами, а саме Договір купівлі-продажу N 25/03/2021 від 25.03.2021.

Так, порядок (черговість) погашення зобов`язань визначено в законодавстві (ст. 534 ЦКУ), відповідно до якого, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Водночас, можливість застосування положень ст.534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає: якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, установлена ст.534 цього кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст.534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою НБУ від 21.01.2004 №22 та

п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Зазначена правова позиція була наведена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р.у справі №911/2630/18. Аналогічна правова позиція викладена у постановах КГС від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

Договором укладеним між Позивачем та Відповідачем, не було визначено обов`язкової черговості зарахування платежів. При цьому, при кожному здійсненні оплати, в платіжних інструкціях, реквізити яких зазначено вище, Відповідач в графі «призначення платежу» чітко та деталізовано зазначав, за якими саме зобов`язаннями Відповідач здійснює платіж.

Відповідно до платіжних інструкцій N 407, N 424, N 554, призначення платежу зазначено - "Оплата заборгованості згідно акта звірки від 26.06.2023", проте акта як було зазначено під час розгляду справи судом першої інстанції, Скаржником при здійсненні платежу була вчинена механічна помилка, а саме: було невірно вказано дату складення акта звірки, так як сторонами складався лише один акт звірки за період березень 2021 р. - червень 2021 р., в якому були зазначені грошові зобов`язання Скаржника перед Позивачем виключно згідно Договору, Додаткової угоди N 1, Додаткової угоди N 2, та не було зазначено зобов`язань Сторін згідно Договору N 25/03/2021 від 25.03.2021. Тобто, зазначення в акті звірки взаємних розрахунків в графі «призначення платежу» «згідно акта звірки ...» належним чином вказує на бажання Скаржника виконати оплату грошових зобов`язань зазначених Сторонами в акті звірки взаємних розрахунків, що виключає можливість зарахування сплачених грошових коштів в черговості встановленій ст. 534 ЦКУ, а також в рахунок виконання інших зобов`язань, наявних між Сторонами, зокрема згідно Договору купівлі-продажу N 25/03/2021 від 25.03.2021.

Саме тому, Скаржник вважає, що суд першої інстанції мав зарахувати надміру сплачені кошти в розмірі 62 640,00 грн. в рахунок погашення зобов`язань зі сплати штрафних санкцій (неустойки), 3% річних та інфляційний втрат, так як Скаржник в повному обсязі сплатив на користь Позивача заборгованість за Договором та Додатковими угодами N 1, N 2…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

З поданої до суду першої інстанції заяви про зміну позовних вимог (том 1, а.с. 142-150) вбачається, що загальна сума заборгованості станом на день подачі заяви становила 280 000,00 грн., у тому числі:

-За договором №17/03-2021 від 17.03.2021 та додатковими угодами до нього 217 360,00 грн (заявлені до суду позовні вимоги);

-за договором купівлі продажу №25/03/2021 від 25.03.2021 62 640,00 грн (не заявлені позовні вимоги).

Позивачем зазначено, що отримавши 26.06.2021 від ТОВ «Чарнокіт» кошти на рахунок у сумі 250 000,00 грн згідно платіжної вимоги №407 від 26.06.2023 та у сумі 10 000,00 грн згідно платіжної вимоги №424 від 30.06.2023, у яких в графі «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, позивач відніс платежі погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, яка виникла у найдавніші періоди.

Окільки після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем сплачена основна сума боргу за Договором №17/03-2021 від 17.03.2021 та додатковими угодами до нього в розмірі 217 360,00 грн, то основна сума боргу, що заявлена до стягнення в рамках даної справи підлягає зменшенню до 00,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення зауважень відповідача щодо черговості зарахування вимог грошового зобов`язання, з урахуванням укладення ще одного договору, а саме Договору купівлі-продажу №25/03/2021 від 25.03.2021, оскільки 3% річних та пеню нараховано за періоди до 15.05.2023, інфляційні витрати по квітень 2023 та по червень 2023 року, а погашення існуючої на момент подання позову заборгованості в сумі 250 000,00 грн відповідачем здійснено 26.06.2023, тобто поза межами періоду нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем після звернення позивача до суду сплачено суму заборгованості в розмірі 280 000,00 грн, що перевищує основну суму боргу (217 360,00 грн) на 62 640,00 грн.

Оскільки в призначенні сум платежу у розмірі 250 000,00 грн згідно платіжної інструкції №407 від 26.06.2023 (том 1, а.с. 113) відповідачем було вказано «оплата заборгованості згідно акту звірки від 26.06.2023 ПДВ 20% - 41666.67 грн», тобто, вказано документ, доказів існування якого не міститься в матеріалах справи та не підтверджено сторонами спору, висновок суду першої інстанції щодо неможливості зарахування такої переплати в рахунок погашення 3% річних, пені чи інфляційних втрат за відсутності такого призначення у платіжних документах є вірним.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем нараховано 3% річних в сумі 15 384,81 грн, а саме:

- за Актом №4 від 15.06.2021 - 3% річних у розмірі 9 973,90 грн на суму 175 360,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №2 від 07.06.2021 - 3% річних у розмірі 1 933,15 грн на суму 33 600,00 грн за період з 15.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №5 від 15.06.2021 - 3% річних у розмірі 477,76 грн на суму 8 400,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023.

Колегією суддів при перевірці розрахунку 3% річних, в межах заявлених позовних вимог, встановлено, що останні розраховані правильно, проте загальна сума 3% річних в загальному розмірі становить 12 384,81 грн (9 973,90 грн+1 933,15 грн+477,76 грн), а не 15 384,81 грн, які просить стягнути позивач.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині нарахування 3% річних підлягають задоволенню в сумі 12 384,81 грн.

В іншій частині стягнення 3% річних (на суму 3 000,00 грн) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні збитки:

- за Актом №4 від 15.06.2021 - у розмірі 64 810,99 грн на суму 175 360,00 грн за період з липня 2021 року по червень 2023 року;

- за Актом №2 від 07.06.2021 - у розмірі 11 916,66 грн на суму 33 600,00 грн за період з червня 2021 року по квітень 2023 року;

- за Актом №5 від 15.06.2021 - у розмірі 2 956,45 грн на суму 8 400,00 грн за період з липня 2021 року по квітень 2023 року.

Загальна сума інфляційних збитків становить 79 684,10 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, в межах заявлених позовних вимог, колегією суддів встановлено, що останні розраховані правильно, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині є правомірними.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню, а саме:

- за Актом №4 від 15.06.2021 - у розмірі 113 128,82 грн на суму 175 360,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №2 від 07.06.2021 - у розмірі 21 786,61 грн на суму 33 600,00 грн за період з 15.06.2021 по 15.05.2023;

- за Актом №5 від 15.06.2021 - у розмірі 5 419,04 грн на суму 8 400,00 грн за період з 23.06.2021 по 15.05.2023.

Всього 140 334,47 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції доречно врахував те, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7, відповідно до якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, Прикінцеві положення Цивільного кодексу України також доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, дія якого, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 було неодноразово продовжено.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.04.2023.

Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений статтями 257, 258 ЦК України, ч. 6 статті 232 ГК України продовжено на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Проте, відповідно до пункту 5.2. Договору передбачено, що загальний розмір пені не може становити більше 5% від вартості ремонтних робіт.

Так, загальна вартість робіт за договором складає 566 400,00 грн, у зв`язку з чим розмір пені не може перевищувати 28 320,00 грн.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині нарахованої пені за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, колегія суддів встановила, що з урахуванням приписів чинного законодавства, пеня яка підлягає до стягнення у сумі 28 320,00 грн.

Доводи скаржника в частині «…Суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги порушення зі сторони Позивача, а саме прострочення ним термінів виконання робіт за Договором. Відповідно до п.5.3. Договору, у разі порушення термінів виконання ремонтних робіт вузла, гарантійних зобов`язань, Виконавець спачує пеню в розмірі % від їх вартості, але не більше 5% вартості ремонтних робіт. В силу приписів даного положення, Скаржник вправі вимагати від Позивача сплати штрафних санкцій за неналежне (несвоєчасне) виконання робіт за Договором, саме тому грошове зобов`язання зі сплати на користь Позивача штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат, присуджене судом першої інстанції, мало бути зменшено судом на розмір штрафних санкцій, які підлягають сплаті Позивачем на користь Скаржника в силу неналежного виконання Позивачем умов договору в частині строків виконання робіт…» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин.

У Постанові Верховного суду від 01 лютого 2023 року у справі N° 914/3203/21 зазначено: "Суд не зобов 'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи."

У даному випадку відповідач не надав суду доказів наявності у нього обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних витрат.

Колегія судді констатує, що скаржник не скористався передбаченим п. 5.3 Договору правом вимагати від ПАТ "Криворізький спеццентр" сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за Договором, доказів пред`явлення до позивача претензій матеріали справи не містять.

Разом з тим, скаржник не звертався до суду з відповідними вимогами до ПАТ "Криворізький спеццентр" та не визначив суму штрафу, яку він мав право вимагати від ПАТ "Криворізький спеццентр" за несвоєчасне виконання робіт за Договором.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зауважує, що обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Чарнокіт» у цій частині зводиться до переоцінки доказів та не спростовує висновків суду першої інстанції і свідчить про незгоду скаржника із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі відносно того, що зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат було трансформовано в натуральне зобов`язання, а саме: «…Скаржник також вважає, що зобов`язання зі сплати 3% річних, інфляційних втрат було трансформоване у натуральне зобов`язання, у зв`язку із чим Позивач не мав права на стягнення в судовому порядку (примусовому порядку), та відповідно суд першої інстанції не мав права виносити рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Скаржник обґрунтовує зазначену позицію виходячи з наступного:

У зв`язку з неналежним (несвоєчасним) виконанням Скаржником своїх обов`язків, що виникли з наявних між Сторонами правовідносин, Скаржник прострочив оплату суми боргу в загальному розмірі 217 360,00 грн. (основна сума боргу), що разом з нарахованими на основну суму боргу пенею, 3% річних, інфляційних втрат, вимоги відносно стягнення яких, стали предметом позову заявленого Позивачем у справі N 904/2766/23.

Водночас, як було зазначено вище, Скаржник сплатив на користь Позивача 250 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №407 від 26 червня 2023 р., та 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №424 від 30 червня 2023 р., та 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією N 554 від 08.08.2023. Таким чином Скаржником було сплачено загалом 280 000,00 грн.

Відповідно до ст. 598 ЦКУ, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, Позивач сплативши основну суму боргу в розмірі 217 360,00 грн. належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання з оплати вартості робіт за Договором та Додатковими угодами до нього, внаслідок чого такі зобов`язання слід вважати припиненими, з чим погодився і сам Позивач, заявивши про зміну предмету позову.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не на штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий правовий висновок наведений в Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі № 918/329/16 від 26 квітня 2017 р.

Проміжний висновок: Нараховані Позивачем 3% річних та інфляційні втрати за порушення строку виконання зобов`язань з оплати вартості виконаних Позивачем робіт нерозривно пов`язані з основною сумою боргу, та існують виключно у зв`язку з основною сумою боргу, яка і виступає базою для нарахування таких компенсаційних санкцій.

Щодо правової природи натурального зобов`язання слід зазначити наступне: натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном;

конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Такий правовий висновок наведений в Постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/44680/15-ц від 06 березня 2019 року.

За змістом положень статей 549, 625 ЦК України і статті 230 ГК України кредитор має право нараховувати пеню, інфляційні втрати і 3% річних за допущене боржником прострочення виконання основного зобов`язання, яке (основне зобов`язання) не припинилося у встановленому порядку.

Такий правовий висновок наведений в Постанові КГС ВС від 17.11.2020 у справі №904/6892/17.

Проміжний висновок: основою характеристикою натурального зобов`язання є неможливість захисту вимог за таким зобов`язанням в судовому (позовному) порядку. Як зазначалось, згідно зі ст. 599 ЦКУ, зобов`язання припиняється, зокрема, його виконанням. При цьому, зокрема, відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності. Таким чином, одним із випадків коли справа розглядається в господарському судочинстві, є існування спору пов`язаного з динамікою наявного правовідношення між сторонами спору (правовідношення), а саме, як про це зазначено у коментованій статті: розірвання, виконання правочину тощо. Отже, можна дійти обґрнутованого висновку відносно того, що припинення правочину його виконанням виключає можливість існування судового спору відносно окремого стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на основну суму боргу, виходячи з нерозривного зв`язку таких компенсаційних санкцій та суми основного боргу, про що йшлось вище, а також враховуючи те, що основна сума боргу була виплачена Скаржником в повному обсязі. Натомість, можливе існування судового спору виключно відносно стягнення штрафних санкцій (неустойки у вигляді пені), як окремих (додаткових) вимог які можуть існувати окремо.

Спірні правовідносини сторін за іпотекою після відмови у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку зі спливом позовної давності не припиняються, а трансформуються в натуральне зобов`язання.

Такий правовий висновок наведений в постанові КЦС ВС від 27.07.2021 у справі №545/747/20.

Проміжний висновок: Можливо провести аналогію між вищезгаданою справою та цією справою, що оскаржується в апеляційному порядку. Правова природа іпотеки є способом забезпечення виконання зобов`язання та нерозривно пов`язана з основним зобов`язанням, яке забезпечується іпотекою. Існування зобов`язань за договором іпотеки, як і самого договору іпотеки, без основного зобов`язання неможливо, та більше того, є абсолютно абсурдним з правової точки зору. В свою чергу, правова природа 3% річних та інфляційних нарахувань є аналогічною правовій природі іпотеки, виходячи з такого: а) компенсаційні санкції також є нерозривно пов`язаними з основним зобов`язанням зі сплати основної суми боргу; б) компенсаційні санкції не можуть існувати окремо від основного зобов`язання; в) компенсаційні санкції є способом захисту кредитора у випадку неналежного виконання боржником свого зобов`язання зі сплати грошових коштів. Таким чином, як і в ситуації у справі №545/747/20, що розглядалась КЦС ВС 27.07.2021, можна дійти висновку відносно того, що в даній справі зобов`язання Скаржника зі сплати компенсаційних санкцій (3% річних, інфляційні нарахування), що були нараховані на основну суму боргу, з моменту припинення зобов`язання Скаржника зі сплати основної суми боргу у зв`язку з його повним виконням, трансформувались в натуральне зобов`язання, внаслідок чого такі суми компенсаційних санкцій не можуть бути стягнуті зі Скаржника в судовому (позовному) порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо

Відповідно до доктринальних визначень (праця Майданика Н.Р. «Натуральні зобов`язання в цивільному праві України: системність, класифікація, види»), за сферою застосування натуральні зобов`язання може бути поділено на дві групи: а) натуральні зобов`язання у сфері підприємництва - «джентльменський» правочин; зобов`язання, які виникли після оголошення підприємця банкрутом; сплив позовної давності за зобов`язаннями підприємця тощо; б) натуральні зобов`язання в непідприємницькій діяльності - зобов`язання із заручин, гра та парі без участі професійного організатора гри тощо. Водночас, однією із системних складових натуральних зобов`язань є її моральна складова, яка полягає в тому, що виконання такого зобов`язання, хоч і не може бути витребувано в примусовому порядку, повинно вважатися вчиненням належного виконання.

Звертаючись до роботи Майданик Н.Р. «Юридична природа натуральних зобов`язань у цивільному праві України», науковець вказує на те, що правова природа натуральних зобов`язань полягає у визнанні їх специфічним та окремим різновидом недосконалих (неповних) цивільних зобов`язань, що ґрунтуються на фактичному зобов`язанні, з якого виникають певні юридичні обмеження, в силу фактичного становища речей, обумовленого природним правом.

Проміжні висновки: Отже зобов`язання зі сплати (вимога зі стягнення) 3% річних та інфляційних нарахувань є недосконалим (неповним) цивільним зобов`язанням в силу його відриву (відокремлення) від основної вимоги - вимоги зі стягнення суми боргу. Як зазначалось вище, та як про вказується в усталеній судовій практиці, вимоги зі стягнення компенсаційних втрат не є додатковими вимогами, а є нерозривно пов`язаними з вимогою зі сплати суми основного боргу. В силу того, що зобов`язання зі сплати суми основного боргу припинолось в силу його виконання Скаржником, зобов`язання зі сплати компенсаційних втрат втратило свій основний елемент, в силу чого стало неповним цивільним зобов`язанням, тобто трансформувалось в натуральне зобов`язання. Таким чином, зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є яскравим прикладом натурального зобов`язання у сфері підприємництва, як певне «джентельменське зобов`язання», тому Позивач може вимагати від Скаржника виконання такого зобов`язання, проте така вимога не може бути розглянута та захищена в судовому порядку…» відхиляються колегією суддів враховуючи наступне.

Згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов 'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов 'язання, на вимогу кредитора зобов 'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов 'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов 'язання.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 27.07.2020 року у справі № 545/747/20 за позовом "Про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та розірвання договору іпотеки", який задоволено та на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» стягнуто заборгованість за кредитом у сумі 5 053 929,29 грн., то таке посилання є хибним, так як фактичні обставини у справі № 545/747/20 відрізняються від тих, що установлені судом у даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обоє 'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу 'їхучасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обоє 'язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини"може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обоє 'язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов 'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Водночас, у справі, яка переглядається, предметом спору не є стягнення заборгованості за кредитом, правова підстава позову в даній справі - стаття 625 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, ураховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов 'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N° 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Також, в апеляційній скарзі відповідач безпідставно зазначає про наявність між сторонами натурального зобов' язання.

До кола натуральних зобов`язань, тобто зобов`язальних правовідносин, відносяться такі, за якими вимоги хоч і є правомірними, але позбавлені судового захисту в силу прямої вказівки закону або з урахуванням сутності таких вимог. Зокрема, де строк позовної давності сплинув і судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо основного зобов`язання з цієї підстави, тобто на таке, вимоги щодо якого не можна захистити в судовому (примусовому) порядку.

У даному випадку кредитор (позивач) може заявляти позов про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки не заявлені задавнені вимоги.

Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.

Колегія суддів зазначає, що станом на момент подачі позову розмір основного зобов`язання відповідачем не був погашений.

Таким чином, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання мало місце.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 220,81 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2023 у справі №904/2766/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3220,81 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарнокіт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.03.2024
Оприлюднено12.08.2024
Номер документу120924628
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —904/2766/23

Ухвала від 20.09.2024

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Коваленко Н.М.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Коваленко Н.М.

Постанова від 12.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 06.03.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 19.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 04.12.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Ухвала від 24.11.2023

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Коваленко Н.М.

Ухвала від 10.11.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Дармін Михайло Олександрович

Рішення від 12.10.2023

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Коваленко Н.М.

Ухвала від 26.09.2023

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Коваленко Н.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні