Постанова

від 07.08.2024 по справі 904/6430/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6430/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Мороз В.Ф.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю:

Представник позивача: Деревянко Д.В. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) самопредставництво

Представник третьої особи: Павленко О.В. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) адвокат

Представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 (повний текст рішення складено 01.04.2024, суддя Дупляк С.А.) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.04.2024, суддя Дупляк С.А.) у справі № 904/6430/23

за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою від 08.12.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" (далі - відповідач) про стягнення 1.124.725,82 грн штрафу. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що між сторонами був укладений договір поставки на виконання якого відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, який в подальшому був повернутий позивачем відповідачу. Згодом відповідач усунув недоліки товару поставленого позивачу, однак позивач вважає, що наявні підстави для застосування до правовідносин сторін положення ст. 231 ГК України та стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у даній справі. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

08.03.2024 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить ухвалити додаткове рішення у справі №904/6430/23 та покласти на позивача судові витрати відповідача у зв`язку з розглядом даної справи на загальну суму 15.000,00 грн.

Додатковим рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 клопотання відповідача про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги задоволено частково. Стягнуто з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" (69071, Запорізька область, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ МАГІСТРАЛЬНА, будинок 84; ідентифікаційний код 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 35; ідентифікаційний код 44594888) 7.500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 к.) витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024; задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати по даній справі покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а отже підлягає скасуванню.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 по справі №904/6430/23 підлягає скасуванню через скасування Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 по справі №904/6430/23.

Скаржник, зокрема, наголошує, що 10 лютого 2023 року Відповідачем було поставлено товар, який весь (повністю) не відповідав умовам договору.

20.02.2023, комісія у складі представників позивача під час перевірки якості поставленого товару склала:

-технічний акт №25/ЛВК від 20.02.2023, у якому зафіксовано, що проведено перевірку якості профілів, що надійшли на склад позивача за видатковою накладною №23 від 10.02.2023 і за результатами вказаної перевірки було встановлено, що профілі не відповідають марці 5083, фактично відповідають марці АК4;

-технічний акт №26/ЛВК у якому зафіксовано, що за результатами перевірки якості кутиків, а саме кутики AW2024, AW5083, AIZnMg 1,5 Mn не відповідають заявленим маркам матеріалу, фактично відповідають марці АК4. Також: у кутика AIZnMg 1,5 Mn не відповідає товщина полиці, яка повинна бути 40х25х4х3, а фактично є 40х25х3х3; у кутика AW5083 №410948 не відповідає товщина та ширина полиці, яка повинна бути 50х30х4х3, а фактично є 40х30х3х3.

Таким чином, невідповідність всього переданого товару по матеріалу, з якого вироблено товар, а також по параметрам товщини та ширини виробу, на думку скаржника, є саме питанням невідповідності щодо якості (комплектності) поставленого товару.

Апелянт наголошує, що відповідно до п. 16 Інструкції П-7 виклик представника постачальника, а також його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції та для складання двостороннього акту є обов`язковим лише в разі якщо постачальник та покупець знаходяться в одному місті.

В даному випадку постачальник (Відповідач) з м. Дніпро, а покупець (Позивач) з м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7, одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акту є обов`язковою.

Рішення суду першої інстанції не містить посилань на приписи укладених між Позивачем (м. Запоріжжя) та Відповідачем (м. Дніпро) договорів, що передбачають обов`язковий виклик та участь представника постачальника при прийманні товару за якістю.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність у обов`язковому порядку здійснити виклик представника Відповідача при прийманні товару за якістю не ґрунтується ні на приписах Інструкції П-7, ні на приписах укладених між сторонами договорів.

Однак, відповідно до того ж пункту 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Таким чином, складання Позивачем актів технічного огляду від 20.02.2023 за участю лише своїх представників прямо передбачено п. 16 Інструкції П-7 та не є порушенням процедури приймання товару за якістю.

Що стосується наявності в матеріалах доказів виклику представників Відповідача щодо заміни неякісного (некомплектного) товару, скаржник зазначає, що таким беззаперечним доказом є явка представника Відповідача до Позивача і повна заміна переданого невідповідного товару 07 березня 2023 року (через два тижні після складання технічних актів) за результатами складання технічних актів №25/ЛВК від 20.02.2023 року та №26/ЛВК від 20.02.2023 року.

Той факт, що Відповідач здійснював заміну невідповідного товару саме через складання технічних актів №25/ЛВК від 20.02.2023 року та №26/ЛВК від 20.02.2023 року підтверджується додатком 9 до позову - позовної заяви ТОВ «АМС 2021» №08/08 23 від 16.08.2023 року, що розглядалася в межах справи №908/2620/23.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 22.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6430/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/6430/23.

03.05.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/6430/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 07.08.2024 о 12 год. 20 хв.

28.05.2024 від представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" в якому зазначено про те, що відповідно до актів перевірки якості товару виявлено, що товар не відповідав замовленню та не міг бути використаний в роботі, а отже поставлений товар не відповідав якісним характеристикам, узгодженим сторонам, що підтверджується діями самого Відповідача, який беззаперечно замінив поставлений товар на товар належної якості у відповідності до умов договорів закупівлі від 04.07.2022 №1 та від 15.11.2022 № 5.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дії сторін (Позивач вимагав заміни товару, а Відповідач замінив товар) відповідають положенням пункту 3 частини 2 статті 672 ЦК України. Вказана частина статті 672 ЦК України застосовується виключно у разі, якщо продавець передав покупцеві частину товару з порушенням асортименту, а тому посилання суду першої інстанції на пункт 3 частини 2 статті 672 ЦК України є помилковим. Водночас дії сторін відповідають положенням частини 2 статті 678 ЦК України, відповідно до якої у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Порядок приймання продукції за якістю врегульований Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 з подальшими змінами і доповненнями (далі - Інструкція № П-7), застосування якої передбачено також пунктом 4.3 Генерального договору.

Умовами пункту 6 Інструкції № П-7 передбачено, що приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а)при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем; б)при постачанні в межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 год. після надходження продукції на склад одержувача.

Пунктами 14, 16 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які засвідчують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та ін.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції та в акті зазначається, які документи відсутні. При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, які запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. В договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю та складання акту є обов`язковою. При одногородній поставці виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції і складання акта є обов`язковою.

У даному випадку ні Генеральним договором, ні договорами про закупівлю товару не передбачено обов`язковий виклик іногороднього виробника (відправника) (яким є Відповідач, оскільки знаходиться у місті Дніпро, а поставка відбувалася у місті Запоріжжя) в прийманні продукції, а тому висновок суду першої інстанції про порушення порядку приймання товару є помилковим.

У Відповідача є всі документи, які можуть підтверджувати невідповідність товару умовам Генерального договору, також Відповідач сам визнав, що поставлений товар не відповідає обумовленим технічним та якісним характеристикам та замінив його, а відтак акти про невідповідність поставленого товару не потребували додаткового документального підтвердження, що відповідає вимогам пункту 40 Інструкції № П-7.

Просить, задовольнити апеляційну скаргу Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі № 904/6430/23 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

30.05.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" в якому зазначено про те, що Господарський суд Дніпропетровської області дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі, судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/6430/23 прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Зокрема, зазначає про те, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та апеляційну скаргу тим, що поставлений Відповідачем товар був неякісним, що не відповідає дійсності та спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться технічні акти № 25/ЛВК від 20.02.2023р. та № 26/ЛВК від 20.02.2023р. про невідповідність товару. Вказаними Актами працівниками Позивача встановлено саме невідповідність Товару по марці та частково по розміру. Жодні документи які б підтверджували поставку саме неякісного Товару відсутні та взагалі не складались та не виставлялись Позивачем Відповідачу. Поставлений та згодом замінений Відповідачем Товар був якісним та відповідав всім вказаним стандартам та технічним вимогам ГОСТ 8617-81, ГОСТ 13737-91, ГОСТ 13738-91, ГОСТ 13623-90 (які узгоджені сторонами у Договорі про закупівлю).

Марка Товару, яка була фактично поставлена та визначена Позивачем в технічних актах, а саме АК4, передбачена технічними вимогами - ГОСТами, що в свою чергу свідчить про якість поставленого Товару, але про невідповідність замовленій марці.

У зв`язку з чим Відповідач визнав саме невідповідність Товару та відповідно до узгоджених умов здійснив заміну такого Товару. До пред`явлення Скаржником позову у даній справі взагалі не стояло питання щодо якості поставлених товарів та не висувалось жодних претензій.

Відповідач вважає, що Позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 124 725, 82 грн. саме за поставку неякісного товару, оскільки, як встановлено судом, такий товар був якісним, однак не відповідав асортименту, а в подальшому цей товар був замінений товаром належного асортименту.

Також в апеляційній скарзі Скаржник зазначає, що складання актів технічного огляду за участю лише своїх представників прямо передбачено п. 16 Інструкції П-7 та не є порушенням процедури приймання товару за якістю.

Відповідач вважає, що Скаржник та його працівники можуть складати будь які акти та інші документи щодо будь-яких обставин, які будуть їх внутрішніми документами та обов`язковими виключно для виконання по підприємству, а не для його контрагентів.Жодних належних актів, складених у відповідності до Інструкції П-7, щодо поставки неякісного товару Позивачем не складались, не за участю Відповідача, не за участю інших компетентних органів.

Технічні акти про невідповідність, складені виключно працівниками Позивача, не підтверджують поставку Відповідачем неякісного товару.

Просить апеляційну скаргу КП «НВК «ІСКРА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/6430/23 без змін. Судові витрати покласти на КП «НВК «ІСКРА».

07.08.2024 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

07.08.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2022 між позивачем (далі позивач, продавець) та відповідачем (далі відповідач, постачальник) був укладений генеральний договір поставки (далі генеральний договір поставки). (а.с 10-12 т 1)

Відповідно до п. 1.1 умов якого підписанням цього договору сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього гендоговору за формою, визначеною у додатку №1 до цього гендоговору (далі договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними договорами про закупівлю, постачальник зобов`язується поставляти покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з договорами про закупівлю (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплачувати належний і відповідний товар.

Цей генеральний договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2025.

Між позивачем та відповідачем 15.11.2022 був укладений договір про закупівлю №5 (далі договір №5), відповідно до п.1 умов якого постачальний (відповідач) зобов`язався передати у встановлений строк (строки) товар (згідно із переліком) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його ціну. (а.с 20 т 1)

Загальна сума цього договору становить 5.915.505,60 грн з ПДВ. Остаточна сума договору буде визначена сумою фактично поставленого товару.

За видатковою накладною №23 від 10.02.2023 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 5.623.629,12 грн. (а.с. 14 т 1)

Комісія у складі представників позивача склала технічний акт №25/ЛВК від 20.02.2023, у якому зафіксовано, що проведено перевірку якості профілів, що надійшли на склад позивача за видатковою накладною №23 від 10.02.2023 і за результатами вказаної перевірки було встановлено, що профілі не відповідають марці 5083, фактично відповідають марці АК4. (а.с. 19 т1 )

Того ж дня, 20.02.2023, комісія у складі представників позивача склала технічний акт №26/ЛВК, у якому зафіксовано результати перевірки якості кутиків, а саме кутики AW2024, AW5083, AIZnMg 1,5 Mn не відповідають заявленим маркам матеріалу, фактично відповідають марці АК4. (а.с. 19 на звороті т 1)

Також: у кутика AIZnMg 1,5 Mn не відповідає товщина полиці, яка повинна бути 40х25х4х3, а фактично є 40х25х3х3; у кутика AW5083 №410948 не відповідає товщина та ширина полиці, яка повинна бути 50х30х4х3, а фактично є 40х30х3х3.

За видатковою накладною (передачею) №24 від 07.03.2023, враховуючи складені позивачем технічні акти №25/ЛВК та №26/ЛВК від 20.02.2023, позивач повернув відповідачу товар на загальну суму 5.623.629,12 грн. (а.с 17 т1)

За видатковою накладною №67 від 23.05.2023 суму 5.345.063,28 грн та за видатковою накладною №30 від 07.03.2023 на суму 891.771,84 грн відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 6.236.835,12 грн. (а.с. 15, 18 т 1)

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої - другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно зі 671 ЦК України (Асортимент товару) якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Відповідно до ст. 673 ЦК України (Якість товару) продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 682 ЦК України (Комплектність товару) продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено, що у п. 1 договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 визначено найменування, кількість та ціну товару.

Згідно із ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Пунктом 1.3 генерального договору поставки закріплено, що якість товару повинна відповідати нормам, сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, ГОСТ) для даного виду товару. Постачальник гарантує якість товару в цілому. Товар має бути новим та невживаним.

У п. 8 договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 вказано, що вимоги до якості та технічні характеристики товару: повинна повністю відповідати всім вказаним стандартам та технічним вимогам ГОСТ 8617-81, ГОСТ 13737-91, ГОСТ 13738-91, ГОСТ 13623-90.

Як зазначає позивач, під час приймання товару була виявлена його невідповідність (неякісність), про що були складені технічні акти №25/ЛВК від 20.02.2023 та №26/ЛВК від 20.02.2023. Отриманий від відповідача товар не відповідав замовленню, а також про те, що такий товар є неякісним.

З матеріалів справи вбачається, що комісія у складі представників позивача склала технічний акт №25/ЛВК від 20.02.2023, у якому зафіксовано, що проведено перевірку якості профілів, що надійшли на склад позивача за видатковою накладною №23 від 10.02.2023 і за результатами вказаної перевірки було встановлено, що профілі не відповідають марці 5083, фактично відповідають марці АК4.

20.02.2023, комісія у складі представників позивача склала технічний акт №26/ЛВК у якому зафіксовано, що за результатами перевірки якості кутиків, а саме кутики AW2024, AW5083, AIZnMg 1,5 Mn не відповідають заявленим маркам матеріалу, фактично відповідають марці АК4. Також: у кутика AIZnMg 1,5 Mn не відповідає товщина полиці, яка повинна бути 40х25х4х3, а фактично є 40х25х3х3; у кутика AW5083 №410948 не відповідає товщина та ширина полиці, яка повинна бути 50х30х4х3, а фактично є 40х30х3х3.

Позивач прийняв товар поставлений відповідачем, однак після складання технічних актів №25/ЛВК та №26/ЛВК від 20.02.2023 позивач вимагав від відповідача заміни товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором. Такі дії сторін відповідають положенням п. 3 ч. 2 ст. 672 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

Наявними у справі доказами підтверджується заміна відповідачем товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором. Такі дії сторін підтверджуються підписаною представниками покупця та постачальника видатковою накладною №67 від 23.05.2023 суму 5.345.063,28 грн та видатковою накладною №30 від 07.03.2023 на суму 891.771,84 грн.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, позивачу було поставлено товар, який відповідає і асортименту, і комплектності, і якості.

Відповідно ж до п. 5.3 генерального договору за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити покупцю штрафні санкції у розмірі відповідно до ст. 231 ГК України.

Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій таким чином: «Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.»

Колегія суддів наголошує, що відповідно до погоджених умов (до п. 5.3 Генерального договору) Постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України виключно за порушення умов якості Товару.

В матеріалах справи містяться технічні акти № 25/ЛВК від 20.02.2023р. та № 26/ЛВК від 20.02.2023р. про невідповідність товару. Вказаними Актами Позивачем встановлено саме невідповідність Товару по марці та частково по розміру.

Докази, які б підтверджували поставку саме неякісного Товару матеріали справи не містять.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в технічних актах зафіксовано поставку товару іншого асортименту, аніж той, що був замовлений позивачем.

Відтак, Позивач безпідставно нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 124 725, 82 грн. саме за поставку неякісного товару, оскільки, такий товар був якісним, однак не відповідав асортименту, а в подальшому цей товар був замінений товаром належного асортименту.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи й підтверджуються матеріалами справи.

Умовами генерального договору поставки та договору про закупівлю №5 від 15.11.2022 не визначено умов, які б передбачали певні правила приймання поставленої відповідачем позивачу продукції щодо якості, відтак, позивач приймаючи продукцію за якістю (а не за асортиментом), поставлену відповідачем має дотримуватися положень Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7.

Так, п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 при неявці представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника виробника (відправника) з іншого міста не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявку його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а)за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником чи заступником керівника цього підприємства (організації), або

б)за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником із числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського чи місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в)односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на односторонню прийомку продукції.

Згідно з п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

До акту, складеного в порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, мають бути додані: а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість та комплектність продукції; б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлено неналежну якість і некомплектність продукції; в) транспортний документ (накладна, коносамент); г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; г1) акт складений відповідно до пункту 16 цієї Інструкції; д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); е) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або некомплектність її (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про льодопостачання, температурний режим, а також відомість подачі і прибирання вагонів, пам`ятка прийомоздавальника під час вивантаження вантажу засобами вантажоодержувачів на місцях загального користування та ін.).

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, мають бути підтверджені певними засобами доказування та давати змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що викликів, повідомлень, складених у відповідності до Інструкції П-7, щодо поставки неякісного товару Позивачем не вчинялись. Належних актів, складених у відповідності до Інструкції П-7, щодо поставки неякісного товару Позивачем не складались, не за участю Відповідача, не за участю інших компетентних органів. Технічні акти про невідповідність, складені виключно працівниками Позивача, не підтверджують поставку Відповідачем неякісного товару.

Отже, твердження Скаржника, що складання актів технічного огляду за участю лише своїх представників прямо передбачено п. 16 Інструкції П-7 та не є порушенням процедури приймання товару за якістю є необґрунтованим.

Більш того, поставка товару невідповідного умовам договору асортименту не заперечується і постачальником спірного товару відповідачу для подальшої поставки позивачу Suzhou Foxmax Tools Co Ltd, однак останній заперечує поставку товару неякісного.

Дослідивши обставини справи та зібрані у справі докази, суд першов дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження поставки неякісного чи некомплектного товару. Відповідач поставив позивачу товар, який не відповідав обумовленому в договорі асортименту.

Водночас за поставку товару, який не відповідає асортименту, можливість нарахування штрафних санкцій статтею 231 ГК України не передбачена. А ототожнення сторонами у договорі понять (асортименту, якості та комплектності товару) суперечить положенням Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Щодо додаткового рішення.

08.03.2024 від відповідача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить ухвалити додаткове рішення у справі №904/6430/23 та покласти на позивача судові витрати відповідача у зв`язку з розглядом даної справи на загальну суму 15.000,00 грн.

За наслідками розгляду заяви господарським судом прийнято оскаржуване додаткове рішення.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди з клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, а також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, а не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальний документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта для представництва його інтересів.

Так, в ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом ( ст. 16 ГПК України ).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами ( ст. 126 ГПК України ): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначалося вище, позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15.000,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 21.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМС 2021" (далі відповідач, клієнт) та адвокатом Бедрінець Антоном Ігоровичем (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №20-07/1 (далі - договір).

Пунктом 1 додаткової угоди до договору сторони визначили предмет додаткової угоди, а саме: адвокат надає правову допомогу клієнту у справі № 904/6430/23 за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМС 2021» про стягнення 1.124.725,82 грн штрафних санкцій.

Згідно п. 2 додаткової угоди відповідно до умов розділу 3 договору про надання правової допомоги сторони домовились, що вартість послуг адвоката за ведення цієї справи в суді першої інстанції складатиме 15.000, 00 грн.

На виконання умов договору та додаткової угоди, адвокатом надано, а клієнтом отримані послуги, що підтверджується актом наданих послуг від 03.04.2024 до договору про надання правової допомоги від 21.06.2023 за ведення справи визначеної у додатковій угоді від 21.12.2023 (справа № 904/6430/23).

За сталою практикою Верховного Суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 11.02.2021р. у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04 ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерієв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) , а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даному випадку, з урахуванням обставин справи, доводів викладених у заяві відповідача, наданих заявником документів в їх сукупності, прийнявши до уваги заперечення позивача щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а також з огляду на загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності розумності та принцип співмірності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/6430/23 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність покладення на позивача судових витрат відповідача у заявленому до відшкодування розмірі на суму 15.000,00 грн у суді першої інстанції. Справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн

З огляду на викладене, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у даній справі є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у даній справі слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України, покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "ІСКРА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/6430/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2024 у справі № 904/6430/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 09.08.2024

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

СуддяМ.О. Дармін