Постанова

від 30.10.2024 по справі 904/6776/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/6776/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенко І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача / Офісу ГП - Колодяжна А.В.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (у складі колегії суддів: Кощеєв І.М. (головуючий), Дармін М.О., Чус О.В.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури

до: 1. Девладівської сільської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Криворізької східної окружної прокуратури (надалі - Прокурор, Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Девладівської сільської ради (надалі - Рада, Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривбасоптіма" (надалі - ТОВ "Кривбасоптіма") в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати Ради № 1730-31/VIII від 17.03.2023, яким надано в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту) (надалі - рішення Ради);

- визнати недійсним договір оренди землі № 11/2023 від 28.04.2023, укладений між Радою та ТОВ "Кривбасоптіма", який 19.07.2023 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 51079191) (надалі - Договір).

1.2. В обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначає, що рішенням Ради надано в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" земельну ділянку площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, за категорією земель - "землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "для будівництва автозаправочної станції", замість "землі автомобільного транспорту", що не відповідає її правовому статусу та встановленому виду використання, згідно статей 67 і 71 Земельного кодексу України. За позицією Позивача, використання ТОВ "Кривбасоптіма" цієї земельної ділянки під АЗС без зміни її цільового призначення не узгоджується з положеннями законодавства та істотно впливає на визначення ціни договору через застосування заниженої ставки орендної плати.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оспорюване рішення Ради вичерпало свою дію шляхом його виконання. У зв`язку з цим обраний Прокурором спосіб захисту визнано неефективним, що стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання рішення Ради незаконним та його скасування. Як наслідок, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним. Додатковою підставою для відмови в задоволенні вимог позову стала неефективність обраного способу захисту, оскільки Позивач не зазначив вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У своїй касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/6776/23, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. Ухвалою Суду від 12.09.2024 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на:

- неправильне застосування судами норм статей 21, 67, 71, 791, 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 21, 203, 215, 377 Цивільного кодексу України, статей 19, 21, 34 Закону України "Про оренду землі", без урахування висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 05.10.2022 у справі № 922/3166/22, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, постанови Верховного Суду від 24.05.2023 №910/10860/21, від 24.11.2021 у справі №910/248/20, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 07.07.2022 у справі № 915/1164/21, від 24.05.2023 у справі №357/9159/18, від 10.05.2023 у справі №357/9019/18, від 07.09.2022 у справі № 620/6024/20, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17 щодо обрання належного способу захисту та відсутності необхідності формулювання вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

3.4. 16.09.2024 від ТОВ "Кривбасоптіма" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 21.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларго" (надалі - ТОВ "Ларго"), як продавцем, та ТОВ "Кривбасоптіма", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - Автозаправочного комплексу, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К.

4.2. Згідно з пунктом 1.2. договору купівлі-продажу Автозаправочний комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка має цільове призначення "Для будівництва автозаправочної станції".

4.3. Договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 21.02.2019, реєстровий № 425. На підставі цього договору купівлі-продажу зареєстровано речове право власності за ТОВ "Кривбасоптіма" (номер відомостей про речове право 30413867).

4.4. ТОВ "Ларго" користувалося земельною ділянкою площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на підставі договору оренди земельної ділянки № 38, який укладено з Софіївською районною державною адміністрацією 15.05.2008.

4.5. У пункті 8 договору оренди визначено, що він укладений строком на 49 років (з 15.05.2008 по 15.05.2057).

4.6. Пунктами 15-16 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - розташування АЗС з кодом цільового використання 1.11.6.

4.7. Згідно з пунктом 19 договору оренди земельної ділянки № 38 діє заборона зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.8. Договір зареєстрований у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040813300313 від 22.05.2008.

4.9. 17.03.2023 Рада прийняла рішення № 1730-31/VIII, яким відповідно до пункту 1 надала в оренду ТОВ "Кривбасоптіма" земельну ділянку в оренду площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", яка розташована на території Девладівської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К ( за межами населеного пункту ).

4.10. Згідно з пунктом 2 вказаного рішення, визначена у пункті 1 цього рішення земельна ділянка надається строком на 1 рік зі сплатою орендної плати у розмірі, визначеному відповідно до рішення сільської ради про затвердження ставок орендної плати на відповідний рік.

4.11. 28.04.2023 між Радою, як орендодавцем, та ТОВ "Кривбасоптіма", як орендарем, укладено Договір. Договір зареєстрований 19.07.2023 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Волос О.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про інше речове право: 51079191 ).

4.12. Згідно з пунктом 1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням код КВЦПЗ 1.11.6 "Іншої комерційної діяльності", категорія земель - "Землі житлової та громадської забудови", вид використання земельної ділянки "Для будівництва автозаправочної станції", площею 0,9229 з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227, яка розташована на території Ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту).

4.13. Відповідно до пункту 3 Договору на земельній ділянці розміщено нерухоме майно, яке належить орендарю на праві приватної власності, а саме: Автозаправочний комплекс (адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Райполе, вул. Садова, 1К (за межами населеного пункту), право приватної власності підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.02.2019, реєстраційний номер у реєстрі 425, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Русавською Т.В. (серія та номер спеціального бланку нотаріального документу: ННТ 250911).

4.14. Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9229 га з кадастровим номером 1225286600:02:001:0227 на дату укладення договору становить 2 816 214,21 грн.

4.15. У пункті 8.1. Договору передбачено, що з урахуванням частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 19.02.2023.

4.16. У пункті 9 Договору узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій грошовій формі на визначений орендодавцем рахунок у розмірі 28 162,14 грн у рік, що становить 1 (один) відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 5 цього Договору.

4.17. Пунктом 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними платежами по 1/12 частині від загальної річної орендної плати, встановленої пунктом 9 цього Договору відповідно до Податкового кодексу України.

4.18. Згідно з пунктом 15 Договору, земельна ділянка передається в оренду для забезпечення діяльності автозаправочного комплексу.

4.19. Прокурор вважає, що під час прийняття рішення Ради та укладення Договору спірна земельна ділянка протиправно віднесена до земель житлової та громадської забудови, оскільки землі під автозаправними станціями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту належать до земель автомобільного транспорту. Внаслідок протиправного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови з лютого 2023 року безпідставно втричі зменшено ставку орендної плати зі ставки орендної плати 3 % за використання земель транспорту на ставку 1 % за землі житлової та громадської забудови, а місцевим бюджетом у 2023 році недоотримано понад 48 тис. грн.

У зв`язку з наведеним, Прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Ради та визнати недійсним Договір.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення Ради, а також визнання недійсним Договору з підстав передання ТОВ "Кривбасоптіма" в оренду земельної ділянки неналежної категорії, що призвело до формування неналежного розміру орендної плати.

5.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюване рішення Ради вичерпало свою дію шляхом його виконання. У зв`язку з цим обраний Прокурором спосіб захисту було визнано неефективним, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання рішення Ради незаконним та його скасування. Як наслідок, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним.

5.4. Звертаючись з касаційною скаргою Позивач вказує на помилковість висновків судів про те, що рішення Ради вичерпало свою дію шляхом його виконання, а отже є неналежним способом захисту у такому спорі. Зокрема, Скаржник звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 щодо належності та ефективності вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію земель за цільовим призначенням.

5.5. З приводу наведеного Суд зазначає таке.

5.6. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 визначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

5.7. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

5.8. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв`язку з цим при вирішенні справи суду належить з`ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом.

5.9. Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.10. Приписами частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

5.11. У статті 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

5.12. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19 та від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

У такий спосіб, Верховним Судом запроваджено певний алгоритм, який полягає в тому, що хоча кожна з наведених складових (а) відсутність у позивача права або законного інтересу; б) відсутність їх порушення; в) відсутність їх порушення саме відповідачем; г) обрання неналежного та/або неефективного способу захисту позивачем) і є самостійною підставою для відмови в позові, однак їх застосування судом можливо виключно за наявності позитивної відповіді на попереднє питання.

5.13. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19).

5.14. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

5.15. Спосіб захисту - визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відповідає способу захисту зазначеному у статтях 16, 21 Цивільного кодексу України та статті20 Господарського кодексу України.

5.16. Крім того, як зазначено в Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційного Суду України, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

5.17. Суд зазначає, що у випадку прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта одноразової дії, який припиняє свою юридичну силу після реалізації, суд має оцінювати законність обраного позивачем способу захисту з урахуванням повноти реалізації такого рішення.

5.18. Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, на яку звертає увагу Скаржник, надано висновок щодо належності та ефективності вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію цільового призначення землі.

У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду аналізувала належність позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого змінено категорію земель за цільовим призначенням. Визначивши, що порушення інтересів держави органом місцевого самоврядування полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що таке рішення не вичерпало своєї дії шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо) та є чинним та породжує відповідні правові наслідки.

На підставі цього Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за умови, якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною, а прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

5.19. Втім суди попередніх інстанцій у цій справі, оцінюючи оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, дійшли висновку, що воно було реалізовано виключно через укладення договору оренди між сторонами. Проте обмеження оцінки реалізації рішення лише фактом укладення договору оренди є неповним, оскільки такий підхід не враховує необхідності всебічного аналізу всіх правових наслідків виконання цього рішення, триваючого характеру правовідносин та порушення тощо.

5.20. Суд зауважує, що рішення органу місцевого самоврядування може вважатися повністю виконаним лише за умови, що всі його положення реалізовані в повному обсязі. Це включає не тільки укладення договору оренди, а й реалізацію правового режиму земельної ділянки, цільового призначення, передбаченого рішенням, та виконання інших його умов.

Отже, для підтвердження повної реалізації оспорюваного рішення суди попередніх інстанцій мали з`ясувати не тільки факт укладення договору, а й дослідити реалізацію інших умов, пов`язаних із його виконанням. Зокрема, підлягало з`ясуванню, чи призвело оспорюване рішення Ради до зміни категорії земель за цільовим призначенням, і, таким чином, чи вичерпало таке рішення свою дію шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а також чи залишається воно чинним і таким, що породжує правові наслідки.

5.21. Невиконання зазначених умов не дає можливості зробити обґрунтований висновок про повну реалізацію рішення, що безпосередньо впливає на законність висновків судів попередніх інстанцій. Оскільки висновок про фактичну реалізацію рішення базується виключно на факті укладення договору, колегія суддів позбавлена можливості надати належну правову оцінку цій позиції та аргументам Скаржника щодо відповідності обраного способу захисту характеру спірних правовідносин між сторонами. Недослідження таких обставин спричиняє неповне встановлення фактичних даних справи та прямо впливає на оцінку законності рішення Ради.

5.22. При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору, суди виходили з обрання Прокурором неналежного способу захисту у вигляді скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання. Водночас, така правова позиція судів є неповною, адже не враховує всіх аргументів Прокурора. Зокрема, Прокурор обґрунтовував свої вимоги не лише через незаконність рішення органу місцевого самоврядування, але й посилався на порушення земельного законодавства в контексті укладення Договору. У своїх доводах Прокурор акцентував увагу на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, за змістом якого, розміщення автозаправних станцій здійснюється виключно на землях з цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту".

Вказуючи про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання недійсним Договору як похідної вимоги суди попередніх інстанцій безпідставно не надали правової оцінки відповідним аргументам Позивача. Відсутність правової оцінки зазначеним доводам свідчить про недотримання судами принципу змагальності сторін та всебічного дослідження матеріалів справи. Це, своєю чергою, впливає на об`єктивність висновків та позбавляє Суд можливості надати правову оцінку доводам Прокурора у відповідній частині.

Так само, вказуючи на неефективність такого способу захисту як визнання недійсним договору без застосування наслідків його недійсності, суди повинні були не формально зазначити про це, а мали надати комплексну оцінку відповідним доводам Прокурора з урахуванням встановлених обставин щодо набуття права на спірну сформовану земельну ділянку разом з набуттям права на нерухоме майно, яке на ній розміщено, та підстав виникнення спору, визначених Позивачем.

5.23. Таким чином, зазначені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, залишились поза увагою суду, що є порушенням частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Зазначена норма встановлює обов`язок ухвалення судами рішення на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.24. Згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.25. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

5.26. Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

5.27. Оскільки судами не було встановлено обставин спору, які мають ключове значення для розгляду справи, Суд не надає правову оцінку іншим аргументам Скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників справи, якими вони обґрунтовували свої доводи і заперечення під час розгляду справи, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

6.6. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

6.7. Поряд з цим Суд зазначає, що дана постанова прийнята колегією суддів 30.10.2024 зі складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено у строк, передбачений статтею 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні з 31.10.2024 до 15.11.2024 повний текст постанови підписується після його повернення з відрядження.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 у справі № 904/6776/23 скасувати, а справу № 904/6776/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко