Рішення

від 01.08.2024 по справі 909/385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/385/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009

ел.пошта: office@tke.if.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-ІФ"

вул.Стуса, 17а, м. Івано-Франківськ, 76006

про стягнення 239 009 грн 12 коп. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Багриновська Світлана Володимирівна;

від відповідача: Говзан Микола Миколайович, Галига Петро Степанович

ВСТАНОВИВ: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Насолода-ІФ" про стягнення 239 009 грн 12 коп. заборгованості, з яких: 217 674 грн 12 коп. - основний борг, 13 625 грн 13 коп. - інфляційні збитки, 6 244 грн 87 коп. - 3% річних та 1 465 грн 00 коп. - пеня.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.04.2024, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.04.2024 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України. Відповідачем копія ухвали отримана - 01.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

12.06.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 06/684 від 12.06.2024 (вх.№9759/24).

17.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.06.2024 (вх.№9963/24).

У відзиві на позов відповідач просив суд, зокрема, призначити справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та поновити відповідачу термін для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024, суд відмовив в задоволенні клопотання ТОВ "Насолода-ІФ" про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, залишив без розгляду клопотання ТОВ "Насолода-ІФ" про призначення справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та за ініціативою суду призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.07.2024.

В судових засіданнях 03.07.2024, 22.07.2024 та 25.07.2024 суд оголошував перерви до 22.07.2024, 25.07.2024 та 01.08.2024 відповідно.

17.07.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача на виконання вимог суду надійшли письмові пояснення №06/813 від 17.07.2024 (вх.№11730/24), до яких позивач приєднав розрахунок заборгованості ТОВ "Насолода-ІФ" перед ДМП"ІФТКЕ" та рішення Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не оплатив вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, що є підставою для стягнення з нього основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені. При цьому, представник позивача зазначив, що при розрахунку вартості наданих відповідачу послуг з теплопостачання позивачем застосовано одну з складових двоставкового тарифу, встановленого в п.2.3 розділу II рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022, а саме: умовно- постійну (абоплату), оскільки відповідач за спірний період фактичне споживання теплової енергії не здійснював.

Cтосовно звернення відповідача про розірвання договору представник позивача вказав на те, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" листом від 07.06.2022 повідомило відповідача про те, що припинення договірних відносин можливе після відключення об`єкта теплопостачання від системи централізованого опалення з дотриманням встановленого "Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019, оскільки відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого порядку не допускається. Також позивач зазначив, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг та не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг і їх оплати. Позивач стверджує, що укладений між сторонами 01.11.2010 договір є дійсним.

Позиція відповідача. Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що з 2022 року "Насолода-ІФ" припинило споживати теплопостачання, а 26.05.2022 товариство повідомило позивача про розірвання договору. При цьому, представник відповідача вказав на те, що дане повідомлення було прийнято ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за мовчазною згодою. Тому відповідач вважає, що договір №247 від 01.11.2010 є припиненим. Крім того, представник відповідача вказав на неправомірність здійсненого позивачем розрахунку вартості наданих послуг, а саме одночасне застосування ним умов договору, зокрема, додатку №1 (навантаження на опалення) та рішення Івано-Франківської міської ради, яким встановлено двоставковий тариф, тоді як такий тариф не передбачений договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.11.2010 ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - виробник) та ТОВ "Насолода-ІФ" (далі - споживач) уклали договір про постачання теплової енергії № 247, відповідно до п. 1.1 якого виробник зобов`язався постачати споживачеві теплову енергію (далі - енергія) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби (п. 2.1 договору).

Так, в додатку №1 до договору визначено величину навантаження на опалювальний об`єкт - магазин на вул. В. Стуса, 17а - 0,051 Гкал/год; торгові приміщення на вул. В. Стуса, 17а - 0,0034 Гкал/год. Разом - 0,0544 Гкал/год. Розрахункова кількість теплоенергії на опалення на сезон - 104 Гкал.

Згідно з п. 2.3 договору, вартість 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору становить 579,98 грн. Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

За змістом пунктів 2.4 та 2.5 договору, вартість 1 Гкал є динамічна і може змінюватися виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов`язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат. Зміни вартості 1 Гкал будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися та опубліковані в засобах масової інформації.

Згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 договору, споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.6 договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п. 5.8 договору визначено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури. За наявності заборгованості по даному договору, виробник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Тільки після повного погашення суми боргу, перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.

У випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов`язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суму невиконаного зобов`язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Згідно з п. 5.9 договору, споживач зобов`язується здійснювати звірку розрахунків (у грошовому еквіваленті) та погоджувати акти прийому-передачі теплової енергії не рідше одного разу в квартал.

За змістом п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.11.2010 та діє до 31.12.2010 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору, договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін у випадку невиконання договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше, як за місяць. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної оплати за використану енергію.

ТОВ "Насолода-ІФ" звернулося до ДМП "Івано-Франківськтеплокоменерго" із листом №3/7 від 03.08.2015 про розірвання договору і припинення постачання теплової енергії.

ДМП "Івано-Франківськтеплокоменерго" листом №16/1348 від 09.09.2015 повідомило ТОВ "Насолода-ІФ", що для проведення процедури відключення від мереж централізованого опалення, розірвання угоди та припинення нарахування споживачу необхідно: звернутися за дозволом до Міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (голова заступник міського голови Гайда Р.Д.); отримати відповідний дозвіл; отримати технічні умови на відключення в теплопостачальній організації; виконати усі заходи передбачені технічними умовами; звернутися на теплопостачальну організації для оформлення акту на відключення від мереж та провести повний розрахунок за отриману теплову енергію.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19 встановлено тарифи, зокрема, для потреб інших споживачів, а саме: одноставковий тариф на теплову енергію - 6 543,79 грн/Гкал без ПДВ (п.2.1) та двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - 9 675, 89 грн/Гкал та умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абоненська плата на одиницю теплового навантаження) - 154 860, 42 грн/Гкал/год. (п.2.3).

30.05.2022 до ДМП "Івано-Франківськтеплокоменерго" від ТОВ "Насолода-ІФ" надійшло повідомлення про розірвання договору на підставі п.9.3 розділу 9 договору.

07.06.2022 ДМП "Івано-Франківськтеплокоменерго" надіслало ТОВ "Насолода-ІФ" лист, в якому повідомило, що відокремлення нежитлових приміщень, будівель від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається, а для отримання дозволу на відключення від централізованого опалення потрібно звернутися до "Постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води". Також позивач повідомив відповідачу, що споживання теплової енергії ним здійснюється відповідно до показів комерційного обліку теплової енергії.

Згідно з відомостями по оплатах, за 2022-2024 роки відповідач здійснив оплату наданих послуг на загальну суму 80 000 грн, яка зарахована позивачем в погашення заборгованості попередніх періодів.

Відповідно до розрахунку позивача, за період з 01.02.2022 по 31.03.2024 заборгованість ТОВ "Насолода-ІФ" перед ДМП "Івано-Франківськтеплокоменерго" за теплову енергію становить 217 674 грн 12 коп.

Для проведення оплати за надані послуги теплопостачання позивач направляв відповідачу рахунки - фактури №158 від 10.03.2022, №157 від 07.04.2022, №154 від 04.05.2022, №147 від 06.06.2022, №146 від 05.07.2022, №145 від 03.08.2022, № 144 від 06.09.2022, №145 від 05.10.2022, №142 від 07.11.2022, №141 від 09.12.2022, № 140 від 05.01.2023, №138 від 07.02.2023, №136 від 07.03.2023, №136 від 06.04.2023, №138 від 03.05.2023, №138 від 05.06.2023, №137 від 05.07.2023, №136 від 03.08.2023, №136 від 05.09.2023, №134 від 04.10.2023, №134 від 08.11.2023, №133 від 06.12.2023, №133 від 08.01.2024, №132 від 06.02.2024, №134 від 06.03.2024 та №134 від 11.04.2024 на загальну суму 217 674 грн 12 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстри рахунків та актів виконаних робіт і списки згрупованих відправлень рекомендованих листів за відповідні місяці.

28.09.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №06/1159 від 27.09.2023 про сплату заборгованості за поставлену теплову енергію.

За прострочення оплати вартості отриманих послуг позивач нарахував відповідачу 13 625 грн 13 коп. інфляційних збитків, 6 244 грн 87 коп. 3% річних та 1 465 грн пені.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Пунктами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з Законом України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведена норма кореспондується з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України серед правових наслідків порушення зобов`язання передбачено припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Разом з тим припинення зобов`язання у зв`язку з односторонньою відмовою відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов`язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом.

Частина перша статті 615 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, порушення особою свого зобов`язання є наслідком застосування до неї певної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За встановлених судом обставин, відповідач звертався до позивача про розірвання укладеного між сторонами договору №247 про постачання теплової енергії від 01.11.2010 з заявою від 03.08.2015 у зв`язку з неможливістю оплачувати послуги через високу ціну та з заявою від 26.05.2022 на підставі п.9.3. розділу 9 договору (у випадку невиконання стороною умов договору).

Разом з тим, позивач не надав згоди на розірвання договору №247 від 01.11.2010, що підтверджується листами від 09.09.2015 та 07.06.2022.

Доказів укладення угоди про розірвання договору про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010 сторони суду не надали.

Відповідач не надав суду доказів невиконання позивачем договірних зобов`язань, відтак суд розцінює лист відповідача, адресований позивачу від 26.05.2022 з повідомленням про бажання розірвати договір відповідно до п.9.3. розділу 9 договору, як безпідставну односторонню відмову від договору, що суперечить вимогам закону та договору.

Також відповідно до п.9.1. договору вказаний договір є чинним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відмови від продовження дії договору у встановлений у договорі строк (за місяць до закінчення строку його дії).

До того ж, за змістом пунктів 12, 13 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Відповідно до пунктів 1, 4, 6, 10, 12 розділу ІІ Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26 липня 2019 р., рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.

Орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника.

Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.

Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу).

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 908/1349/19).

Якщо позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, то відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Правова позиція подібного змісту викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та від 22.05.2018 у справі № 904/8810/17.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч.6 вищевказаної статті).

У офіційному виданні "Голос України" №231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ.

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та частину п`яту статті 13 цього Закону договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абзац третій пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання (частина п`ята статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, за змістом наведених положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією.

Водночас у спірних правовідносинах теплопостачання відповідачу здійснювалося за договором про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010.

Абзацами 1, 2 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, обставини затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

За встановлених судом обставин, договір про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010, за яким у спірних правовідносинах відповідачу здійснювалося теплопостачання не припинився, відтак правовідносини сторін регулюються договором про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010.

Поряд з цим, за встановлених судом обставин, за оспорюваний період (з лютого 2022 року по березень 2023 року) відповідач не здійснював фактичне споживання теплової енергії, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами виконаних робіт (зафіксовано незмінний показник на приладі обліку теплової енергії - 8424,41).

Як пояснив представник позивача, у зв`язку з тим, що відповідач не споживав теплову енергію за вказаний період, позивач застосував для розрахунку тільки одну з складових двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, а саме: умовно-постійну частину тарифу (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження, грн/Гкал/год), місячний розмір якої розраховано ним шляхом множення встановленого в рішенні виконкому Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022 розміру умовно-постійної частини двоставкового тарифу -154860 грн 42 коп. на встановлене в додатку №1 до договору №247 від 01.11.2010 навантаження на опалення Гкал/год - 0,0544, що дорівнює 8424 грн 41 коп. в місяць.

Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 визначають, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах і допускають та не виключають можливість застосування двоставкового тарифу для визначення вартості поставленого теплової енергії, але на умовах визначених договором.

Вказана правова норма кореспондується зі змістом ст.ст. 13, 14 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та ст. 25 Закону України "Про теплопостачання".

Типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 21.08.2019 року №830 передбачає можливість визначення плати за послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення одноставкового тарифу або двоставкового тарифу (п.п. 21, 22).

Отже, слід дійти висновку, що двоставковий тариф може застосовуватись для розрахунку вартості поставленої теплової енергії, якщо його застосування передбачено договором.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування позивачем за умовами договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 укладеного між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" і ТОВ "Насолода-ІФ" двоставкового тарифу суд виходить із такого.

Як встановлено цивільні права та обов`язки сторін у справі виникли на підставі договору, що за своєю правовою природою є договором постачання.

За встановлених судом обставин договір про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

Сторони в п. 2.3 договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 погодили, що вартість 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору становить 579,98 грн. Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

Під час розгляду справи у суді позивачем до матеріалів справи приєднано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 №1687", яким встановлено в т.ч. тарифи на теплову енергію.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення для потреб інших споживачів (під дію яких підпадає відповідач) встановлено одноставковий тариф на теплову енергію, грн/Гкал без ПДВ (без ЦТП, без ІТП) в розмірі 6543,79 грн (що включає в себе виробництво, транспортування, постачання) (п.2.1), двоставковий тариф на теплову енергію грн/Гкал без ПДВ (без ЦТП, без ІТП) (п.2.2.) та двоставковий тариф на теплову енергію грн/Гкал з ПДВ (без ЦТП, без ІТП), згідно з яким умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії становить 9 675, 89 грн/Гкал, а умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абоненська плата на одиницю теплового навантаження) - 154 860, 42 грн/Гкал/год. (п.2.3).

Відповідно до роз`яснення Міністерства регіонального розвитку громад та територій України від 20.10.2020 №7/10.1/17275-20 у разі укладання договорів купівлі-продажу теплової енергії умови зміни тарифів визначаються договором купівлі-продажу. Тому, з 1 жовтня 2020 року для юридичних осіб вступили в силу нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Особливістю є застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії.

Одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу.

Двоставковий тариф на постачання теплової енергії складається з:

1) Умовно-змінної частини тарифу - плати за фактично спожиту теплову енергію за даними лічильника теплової енергії. Ця плата нараховується лише під час опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування теплової енергії в частині витрати на придбання природного газу та електроенергії. Розподіл показників будинкового лічильника між квартирами в будинку здійснюється за Наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 "Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" з зазначенням витрат на опалення місць загального користування та втрат теплової енергії на функціонування системи теплопостачання будинку. У разі відсутності теплового лічильника нарахування проводиться згідно затвердженої норми споживання (витрати) теплової енергії, яка коригується в залежності від кількості днів надання послуги та середньомісячної температури зовнішнього повітря.

2) Умовно-постійної частини тарифу - плати за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата). Ця плата передбачає умовно-постійну частину економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до умовно-змінної частини тарифу (заробітна плата працівників, витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків). Обґрунтованість відповідних видатків перевірена та підтверджена при встановленні тарифу. Величина умовно-постійної частини залежить від теплового навантаження, яке для юридичних осіб вказане в договорі. Нараховування здійснюється з розрахунку на 1 м2 площі об`єкта, є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії.

Судом встановлено, що зазначене рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 №1687" на день розгляду справи чинне.

Водночас, позивач не надав доказів укладення нового договору із відповідачем на виконання вище зазначеного рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

За таких умов, суд дійшов висновку про те, що позивач передчасно застосував для відповідача нарахування плати за спожиту теплову енергію на умовах двоставкового тарифу згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19.

Судом досліджено зміст договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010.

За його умовами, погодженими сторонами, застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії не передбачено.

Статтею 629 ЦК України визначено що договір є обов`язковим для виконання сторонами, зміни до цього договору щодо застосування до розрахунків двоставкового тарифу не вносились, чинним законодавством не передбачено обов`язкове застосування при розрахунках за поставлену теплову енергію виключно двоставкового тарифу, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19 встановлені для потреб інших споживачів (до яких підпадає відповідач) як одноставкові так і двоставкові тарифи, відтак при виконанні договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 підлягає застосуванню одноставковий тариф.

Враховуючи вищевикладене, позивач безпідставно нарахував відповідачу умовно -постійну складову двоставкового тарифу, оскільки за встановлених судом обставин справ до застосування у даному випадку згідно з договором про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 підлягав одноставковий тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19.

Як встановлено судом вище, в оспорюваний період відповідач не споживав теплову енергію, відповідно заборгованість за фактичне споживання теплової енергії у відповідача відсутня.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю підстав для застосування до відповідача - ТОВ "Насолода-Іф" у цій справі двоставкового тарифу, а відтак і умовно - постійної його частини (абонентської плати), а також відсутності заборгованості відповідача за спірний період за фактичне споживання теплової енергії (грн/Гкал), суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 217 674 грн 12 коп. заборгованості, нарахованої за умовно - постійною частиною двоставкового тарифу, та як наслідок відмовити в задоволенні вимог про стягнення 13 625 грн 13 коп. інфляційних втрат, 6 244 грн 87 коп. 3% річних та 1 465 грн 00 коп. пені, які нараховані позивачем за несвоєчасність виконання цього зобов`язання.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано - 09.08.2024

Суддя О.В. Рочняк