Постанова

від 25.11.2024 по справі 909/385/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа №909/385/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» №06/952 від 14.08.2024 (вх. №01-05/2349/24 від 19.08.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2024 (суддя Рочняк О.В., повний текст складено 09.08.2024)

у справі №909/385/24

за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»

вул. Б.Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, 76009

ел.пошта: office@tke.if.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода-ІФ»

вул.Стуса, 17а, м. Івано-Франківськ, 76006

про стягнення 239 009 грн 12 коп. заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2024 у справі №909/385/24 у задоволенні позову відмовлено, судовий збір покладено на позивача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, стягнути з ТзОВ «Насолода-ІФ» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість в розмірі 239 009,12 грн., з яких: основний борг 217 674,12 грн. інфляційні збитки в сумі 13 625,13 грн.; 3 % річних в сумі 6 244,87 грн.; пеню в сумі 1 465,00 грн. та 3 585,14 грн. судового збору за подання позовної заяви, стягнути з ТзОВ «Насолода-ІФ» на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» судовий збір за подання апеляційної скарги 5 377,71 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 23.09.2024.

Вказану ухвалу відповідач отримав 03.09.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (№0690069411157).

01.10.2024 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить поновити строк на подання відзиву.

Відповідно до ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Врахувавши, що пропуск строку на подання відзиву є незначним, а справа розглядається в письмовому провадженні, колегія суддів вважає за можливе поновити відповідачу пропущений процесуальний строк та врахувати поданий відзив під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, врахувавши принцип розумності строку розгляду справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода-ІФ» про стягнення 239 009 грн 12 коп. заборгованості, з яких: 217 674 грн 12 коп. - основний борг, 13 625 грн 13 коп. - інфляційні збитки, 6 244 грн 87 коп. - 3% річних та 1 465,00 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення договірних зобов`язань відповідач не оплатив вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, що є підставою для стягнення з нього основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені.

При розрахунку вартості наданих відповідачу послуг з теплопостачання позивач застосував одну зі складових двоставкового тарифу, встановленого в п.2.3 розділу II рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022, а саме: умовно-постійну (абонплату), оскільки відповідач за спірний період фактичне споживання теплової енергії не здійснював.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що з 2022 року припинив споживати теплопостачання, повідомлення про розірвання договору було прийнято постачальником за «мовчазною згодою», тому договір №247 від 01.11.2010 є припиненим.

Окрім того, відповідач вважає неправомірним здійснений позивачем розрахунок вартості наданих послуг, а саме одночасне застосування умов договору, зокрема, додатку №1 (навантаження на опалення) та рішення Івано-Франківської міської ради, яким встановлено двоставковий тариф, тоді як такий тариф не передбачений договором.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, встановив відсутність підстав для застосування до відповідача - ТзОВ «Насолода-Іф» двоставкового тарифу, а відтак і умовно - постійної його частини (абонентської плати), а також відсутність заборгованості відповідача за спірний період за фактичне споживання теплової енергії (грн/Гкал), та дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 217 674,12 грн. заборгованості, нарахованої за умовно - постійною частиною двоставкового тарифу, та як наслідок, про відмову в задоволенні вимог про стягнення 13 625,13 грн. інфляційних втрат, 6 244,87 грн. 3% річних та 1 465,00 грн. пені, які нараховані позивачем за несвоєчасність виконання цього зобов`язання.

Узагальнені доводи апелянта (позивача) та заперечення відповідача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням обставин та доказів. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- суд безпідставно залишив поза увагою умови договору від 01.11.2010 №247, які дають законні підстави позивачу для застосування щодо відповідача двоставкового тарифу згідно з рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022, а саме преамбулу договору, у якій вказано, що при виконанні умов договору та при вирішенні питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж, та іншими актами, що регулюють правовідносини, передбачені договором;

- суд не врахував п.2.4. та п.2.5. договору та дійшов помилкового висновку про необхідність укладення нового договору на виконання рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022, адже за змістом договору передбачено право позивача як виробника в односторонньому порядку змінювати вартість 1 Гкал залежно від прийнятих актів органу місцевого самоврядування, а зміни вартості зазначаються в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулись, та публікуються в засобах масової інформації, при цьому, у рахунках-фактурах була визначена вартість фактично поставленої теплової енергії (умовно-змінна частина двоставкового тарифу);

- суд не забезпечив дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування стандарту переваги більш вагомих доказів, не здійснивши оцінки доказів у їх сукупності;

- з січня 2014 року позивач застосовує двоставкові тарифи для усіх категорій споживачів, в тому числі і для категорії «інші», до яких відноситься ТзОВ «Насолода-Іф», що згідно з договором №247 від 01.11.2010 отримує теплову енергію для опалення магазину та торгового приміщення на вул.В.Стуса, 17а;

- відповідач споживав теплову енергію та постійно, до 2021 року, розраховувався за неї відповідно до виставлених рахунків, розрахованих по двоставковому тарифу, оплачуючи при цьому умовно-постійну та умовно-змінну частину тарифу без заперечень;

- двоставковий тариф включає умовно-постійну річну абонентську плату (вартість обслуговування одиниці теплового навантаження об`єкта теплоспоживання) та умовно-змінну частину плати (вартість одиниці реалізованої теплової енергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води);

- до умовно-постійної частини тарифу на теплопостачання відносяться витрати на заробітну плату, відрахування податків в бюджет, воду на підживлення теплових мереж, ремонт, амортизаційні відрахування, ця частина витрат пов`язана з необхідністю підтримки в робочому стані джерела теплової енергії і теплопостачальних установок та не залежить від кількості відпущеної теплової енергії і тому не підлягає перерахунку;

- умовно-змінною частиною оплати є оплата за фактично спожиту електроенергію;

- введення двоставкових тарифів має на меті зменшення фінансового навантаження на споживачів в опалювальний період та зменшення збитків підприємства в період відсутності постачання тепла впродовж року шляхом наближення доходів від реалізації теплової енергії та послуг централізованого теплопостачання до витрат підприємства;

- позивач, керуючись рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19, при здійсненні розрахунку вартості послуг, застосував двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії, який складається з умовно-змінної частини тарифу, що становить 9675,89 грн/Гкал; умовно-постійної частини тарифу (місячної абонентської плати на одиницю теплового навантаження) 154 860,42 грн/Гкал.

- враховуючи відсутність реалізації споживачем теплової енергії згідно з показниками засобами обліку, керуючись положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами, постачальник здійснював та здійснює нарахування плати за теплопостачання відповідачу, розрахованої виходячи тільки з умовно-постійної частини двоставкового тарифу протягом цілого року, помноженої на договірне теплове навантаження, згідно з додатком 1 до договору, відтак висновок суду про те, що позивач безпідставно нарахував відповідачу умовно-постійну складову двоставкового тарифу є помилковим;

- у постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, відповідно до якого якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг;

- матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо неналежного надання послуг з теплопостачання або щодо неправильного розрахунку обсягу отриманої теплової енергії до 31.01.2022, що свідчить про те, що і подальший (з 01.02.2022 до 01.04.2024) відповідний розрахунок, який здійснювався аналогічним методом, є правильним;

- відповідач самостійно від`єднався від системи теплопостачання, однак такі дії не припинили статусу відповідача як споживача відповідних комунальних послуг;

- у постанові від 14.04.2020 у справі №908/1349/19 Верховний Суд зазначив, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг;

- виконання теплопостачальною організацією своїх зобов`язань щодо надання послуг централізованого опалення, зобов`язує споживача їх оплатити, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-1706цс15, від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15);

- як передбачено шостим розділом Посібника та доповнення до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 Україна 244-92», затверджених Наказом Держбуду України №82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відносять до втрат абонента (споживача), тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

В апеляційній скарзі позивач також просить долучити до матеріалів справи копії листа Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.07.2012, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31.12.2013 №500, сторінки 8 газети «Західний кур`єр» за 23.01.2014 щодо встановлення тарифів для бюджетних підприємства та юридичних осіб.

Вказані документи апелянт просить долучити на підтвердження правомірності застосування двоставкових тарифів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- суд правильно встановив, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 №1687», встановлено в т.ч. тарифи на теплову енергію;

- відповідно до п.2 рішення виконавчого комітету для потреб інших споживачів (під дію яких підпадає відповідач) встановлено одноставковий тариф на теплову енергію, грн/Гкал без ПДВ (без ЦТП, без ІТП) в розмірі 6543,79 грн (що включає в себе виробництво, транспортування, постачання) (п.2.1), двоставковий тариф на теплову енергію грн/Гкал без ПДВ (без ЦТП, без ІТП) (п.2.2.) та двоставковий тариф на теплову енергію грн/Гкал з ПДВ (без ЦТП, без ІТП), згідно з яким умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії становить 9 675, 89 грн/Гкал, а умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -154 860, 42 грн/Гкал/год. (п.2.3);

- відповідно до роз`яснення Міністерства регіонального розвитку громад та територій України від 20.10.2020 №7/10.1/17275-20, у разі укладання договорів купівлі-продажу теплової енергії умови зміни тарифів визначаються договором купівлі-продажу, тому, з 1 жовтня 2020 року для юридичних осіб вступили в силу нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води; особливістю є застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії.;

- одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу;

- оскільки позивач не надав доказів укладення нового договору із відповідачем на виконання рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, то господарський суд правильно вказав про те, що позивач передчасно застосував для відповідача нарахування плати за спожиту теплову енергію на умовах двоставкового тарифу згідно з цим рішенням (№19 від 13.01.2022);

- за умовами договору про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010, погодженими сторонами, застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії не передбачено;

- зміни до цього договору щодо застосування до розрахунків двоставкового тарифу не вносились, чинним законодавством не передбачено обов`язкове застосування при розрахунках за поставлену теплову енергію виключно двоставкового тарифу, рішенням виконавчого комітету міської ради від 13.01.2022 №19 встановлені для потреб інших споживачів (до яких підпадає відповідач) як одноставкові так і двоставкові тарифи, відтак при виконанні договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 підлягає застосуванню одноставковий тариф;

- позивач безпідставно нарахував відповідачу умовно-постійну складову двоставкового тарифу, оскільки за встановлених судом обставин справи до застосування у цьому випадку згідно з договором підлягав одноставковий тариф, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19;

- суд правильно встановив, що в оспорюваний період відповідач не споживав теплову енергію, відповідно заборгованість за фактичне споживання теплової енергії у відповідача відсутня, що свідчить про безпідставність заявленого позову.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

01.11.2010 Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (виробник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Насолода-ІФ» (споживач) уклали договір про постачання теплової енергії №247, відповідно до п.1.1 якого виробник зобов`язався постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

У преамбулі договору зазначено, що при виконанні його умов, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, «Правилами користування тепловою енергією» (Правилами), «Правилами технічної експлуатації теплоспоживальних установок і теплових мереж» (Правилами експлуатації), іншими актами, що регулюють правовідносини, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби.

В додатку №1 до договору визначено величину навантаження на опалювальний об`єкт - магазин на вул. В. Стуса, 17а - 0,051 Гкал/год; торгові приміщення на вул. В. Стуса, 17а - 0,0034 Гкал/год. Разом - 0,0544 Гкал/год. Розрахункова кількість теплоенергії на опалення на сезон - 104 Гкал.

ТзОВ «Насолода-ІФ» є власником нежитлових приміщень у будинку 17а по вул.Стуса в м.Івано-Франківську, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності №2922111 від 25.02.2002, виданим Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації, договором купівлі-продажу №230 від 19.02.2004 (нежитлові приміщення площею 995,1 кв.м.), договором №2680 від 30.08.2001 купівлі-продажу нежитлових приміщень (площею 39,7 кв.м.).

Згідно з п.2.3 договору, вартість 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору становить 579,98 грн.

Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

За змістом пунктів 2.4 та 2.5 договору, вартість 1 Гкал є динамічна і може змінюватися виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов`язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат.

Зміни вартості 1 Гкал будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися та опубліковані в засобах масової інформації.

Згідно з пп. 3.2.2 та п.п. 3.2.4. договору, споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором; дотримуватись умов та порядку припинення і обмеження подачі енергії, які передбачені договором, Правилами, Правилами експлуатації та іншими нормативними актами.

У п.3.1.7 передбачено права споживача, а у п.4.1.9 право виробника, вносити за погодженням з іншою стороною зміни у договір, що впливають на розмір плати послуги.

Відповідно до п.5.6 договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

В п.5.8 договору визначено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

У випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов`язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суму невиконаного зобов`язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відповідно до п.7.1. договору розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом п.9.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.11.2010 та діє до 31.12.2010 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору, договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією зі сторін у випадку невиконання договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше, як за місяць. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної оплати за використану енергію.

03.08.2015 ТзОВ «Насолода-ІФ» звернулося до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із листом №3/7 про розірвання договору і припинення постачання теплової енергії.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» листом №16/1348 від 09.09.2015 повідомило ТзОВ «Насолода-ІФ», що для проведення процедури відключення від мереж централізованого опалення, розірвання угоди та припинення нарахування споживачу необхідно: звернутися за дозволом до Міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (голова заступник міського голови Гайда Р.Д.); отримати відповідний дозвіл; отримати технічні умови на відключення в теплопостачальній організації; виконати усі заходи передбачені технічними умовами; звернутися на теплопостачальну організацію для оформлення акту на відключення від мереж; провести повний розрахунок за отриману теплову енергію.

Доказів звернення споживача до Міжвідомчої комісії з розгляду питань пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та оформлення процедури розірвання договору матеріали справи не містять.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 №1687» вирішено внести зміни до пункту 1 рішення №1687 від 09.12.2021 в частині встановлених тарифів, зокрема, для потреб інших споживачів встановлено:

одноставковий тариф на теплову енергію - 6 543,79 грн/Гкал без ПДВ (виробництво, транспортування постачання (п.2.1);

двоставковий тариф на теплову енергію без ПДВ: умовно-змінна частина - 8063,24 грн. без ПДВ; умовно-постійна частина (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 129 050,35 грн/Гкал (п.2.2);

двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії з ПДВ: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - 9 675, 89 грн/Гкал та умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абоненська плата на одиницю теплового навантаження) - 154 860, 42 грн/Гкал/год. (п.2.3).

У п.4 рішення вказано, що таке набирає чинності з 01 січня 2022 року, у п.5 - зобов`язано оприлюднити це рішення в газеті «Західний кур`єр».

26.05.2022 ТзОВ «Насолода-ІФ» звернулось до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з повідомленням про бажання розірвати договір на підставі п.9.3 розділу 9 договору.

07.06.2022 листом №14.1/605 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» повідомило ТзОВ «Насолода-ІФ» про те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитись від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. На виконання вказаного Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 затверджено Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до якого орган місцевого самоврядування створює та затверджує склад постійно-діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення будинку від ЦО та ГВП чи окремого приміщення за участю заявника або його уповноваженого представника. Витяг із протоколу комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів і на підставі цього витягу уповноважена особа звертається на теплопостачальне підприємство для отримання технічних умов на відключення будинку від систем опалення. На підставі отриманих технічних умов здійснюється виконання технічного проекту, заходів, передбачених проектом та відокремлення будинку від центрального опалення. Після завершення робіт з відключення складається акт про відокремлення встановленого взірця.

Від дати, зазначеної в акті, припиняється нарахування за послуги ДСП «ІФТКЕ».

Відокремлення нежитлових приміщень, будівель від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Відтак споживачу було рекомендовано звернутись до постійно-діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Доказів звернення споживача до постійно-діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води матеріали справи не містять.

27.09.2023 ДМП «Івано-Франківськтеплокоменерго» скерувало ТзОВ «Насолода-ІФ» претензію №06/1159, в якій просило сплатити борг на суму 158 703,25 грн. у термін до 31.10.2023.

Відповідно до детального розрахунку позивача за послуги теплопостачання за період з 01.02.2022 до 01.04.2024 загальна сума заборгованості споживача становить 217 674,12 грн. (початкова заборгованість: -1360,54 грн.)

При цьому, з розрахунку вбачається, що за кожен місяць у спірному періоді за опалення нараховано 0,00 грн., а за договірне навантаження 8424,41 грн. (154 860,42х(0,0510+0,0034)=8424,4068), тобто застосовано двоставковий тариф, встановлений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19.

Для проведення оплати за надані послуги теплопостачання позивач направляв відповідачу рахунки-фактури на суму 8424,41 грн: №158 від 10.03.2022, №157 від 07.04.2022, №154 від 04.05.2022, №147 від 06.06.2022, №146 від 05.07.2022, №145 від 03.08.2022, № 144 від 06.09.2022, №145 від 05.10.2022, №142 від 07.11.2022, №141 від 09.12.2022, № 140 від 05.01.2023, №138 від 07.02.2023, №136 від 07.03.2023, №136 від 06.04.2023, №138 від 03.05.2023, №138 від 05.06.2023, №137 від 05.07.2023, №136 від 03.08.2023, №136 від 05.09.2023, №134 від 04.10.2023, №134 від 08.11.2023, №133 від 06.12.2023, №133 від 08.01.2024, №132 від 06.02.2024, №134 від 06.03.2024 та №134 від 11.04.2024 на загальну суму 219 034,66 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстри рахунків та актів виконаних робіт і списки згрупованих відправлень рекомендованих листів за відповідні місяці.

У наведеному в позовній заяві розрахунку позивач зазначив, що початковий борг становив 78639,46-80000 (з 01.04.2022 до 31.12.2022)= -1369,54 грн., отже, загальна сума основного боргу становить 217 674,12 грн.

Таким чином, ДМП «Івано-Франківськтеплокоменерго» просить стягнути з ТзОВ «Насолода-ІФ» 239 009,12 грн., в тому числі: 217 674,12 грн. основного боргу, 13 625,13 грн. інфляційних збитків, 6 244,87 грн 3% річних та 1 465,00 грн пені.

Щодо документів, які позивач подав до суду апеляційної інстанції на підтвердження правомірності застосування двоставкових тарифів за постачання теплової енергії (копію листа ВК Івано-Франківської міської ради від 16.07.2012, копію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31.12.2013 №500, копію сторінки 8 газети «Західний кур`єр» за 23.01.2014 щодо встановлення тарифів для бюджетних підприємства та юридичних осіб) колегія суддів, керуючись ч.3 ст.269 ГПК України, не бере такі до уваги та не надає їм оцінки, оскільки позивач не навів жодного обґрунтування стосовно існування об`єктивних причин, що унеможливили подання цих доказів до суду першої інстанції, не надав доказів існування таких причин, окрім того у скарзі не порушує питання поновлення строку на подання цих доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У Господарському кодексі України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст.275 ГК України).

За приписами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено з матеріалів справи, між сторонами існують договірні правовідносини з постачання теплової енергії, які виникли на підставі договору №247 від 01.11.2010.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджував, що такий договір є припиненим, однак в оскарженому рішенні суд першої інстанції встановив, що укладений сторонами договору №247 від 01.11.2010 не є розірваним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У п.9.3. договору на постачання теплової енергії сторони узгодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією зі сторін у випадку невиконання умов договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше, як за місяць.

За змістом п.9.3. договору розірвання цього договору в односторонньому порядку є можливим лише у випадку невиконання умов договору іншою стороною.

У повідомленні про розірвання договору від 26.05.2022 споживач зазначив п.9.3. договору, однак не посилався на жодні обставини невиконання умов договору постачальником. Доказів існування таких обставин в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 688 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Натомість в матеріалах справи наявні докази звернення споживача до постачальника з проханням розірвати договір №247 від 01.11.2010 у зв`язку з неможливістю оплачувати послуги через високу ціну (заява від 03.08.2015) та відповідь постачальника від 09.09.2015 про можливість такого розірвання після виконання споживачем алгоритму дій, передбачених чинним законодавством (звернення за дозволом про відключення від мереж централізованого опалення до відповідної комісії, отримання дозволу, отримання технічних умов на відключення, виконання технічних умов, оформлення акту теплопостачальної організації на відключення, проведення повного розрахунку за отриману електроенергію).

Таким чином, бажання споживача розірвати договір обумовлене причинами, не пов`язаними з невиконанням умов договору постачальником та потребує узгодження з іншою стороною, в порядку, передбаченому ст.188 ГК України.

Відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідь на повідомлення споживача від 26.05.2022 про розірвання договору №247 від 01.11.2010, постачальник в листі від 07.06.2022 не надав згоди на розірвання договору, разом з цим роз`яснив право споживача відключитись від систем централізованого опалення та постачання гарячої води та алгоритм дій, які необхідно виконати споживачу для відключення.

Так, за змістом пунктів 12, 13 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

У пп.12 п.42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. №169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до пунктів 1, 4, 6, 10, 12 розділу ІІ Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26 липня 2019 р.:

- рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії;

- орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води;

- комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника;

- відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі;

- після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)/ постачання гарячої води - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу);

- після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.

У п.24, п.25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2005 №630, в редакції, чинній до 01.05.2022, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Доказів відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинними нормативно-правовими актами порядку відповідач не надав.

Натомість самовільне відключення споживача від внутрішньо будинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та їх оплати (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №908/1349/19).

Отже, укладений договір на постачання теплової енергії є дійсним (в силу п.9.1. щодо пролонгації на кожен наступний рік за відсутності заяв про відмову від договору) та обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з цим, під час дії договору на постачання теплової енергії, укладеного сторонами 01.11.2010, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (№1875-IV від 24.06.2004) втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017).

У Законі України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017 в редакції, чинній станом на дату введення Закону в дію) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах (п.3 Прикінцевих та перехідних положень).

Отже, до 01.05.2020 між споживачами та виконавцями комунальних послуг мали бути укладені нові договори про надання комунальних послуг, в тому числі договори на постачання теплової енергії.

Проте, у зв`язку з епідемією коронавірусної хвороби, Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у пункті третьому Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» слова «протягом одного року з дати введення в дію цього Закону» та «протягом одного року з дня введення в дію цього Закону» замінено словами і цифрами «протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України».

01.05.2021 набрав чинності Закон України №1060-ІХ, яким пункт третій Прикінцевих та перехідних положень викладено у такій редакції: договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Таким чином, укладений сторонами договір про постачання теплової енергії №247 зберігав чинність станом на 01.05.2021, проте до набрання чинності договором, який сторонам слід укласти за правилами нового Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII від 09.11.2017).

При цьому, новий договір сторонами мали обов`язок укласти протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 в редакції постанови від 08.09.2021 №1022, що набула чинності 01.10.2021.

Одночасно, вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п.13 цих Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Однак, після затвердження типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії позивач не уклав договору з відповідачем, правовідносини сторін далі базуються на договорі постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обставини затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже, відтак правовідносини сторін регулюються договором про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач передчасно застосував для відповідача нарахування плати за спожиту теплову енергію на умовах двоставкового тарифу згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 №19.

Так, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 ГК України).

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст.276 ГК України).

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

У цьому ж Законі міститься визначення тарифу (ціни) на теплову енергію, зокрема, тариф це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» державне у сфері теплопостачання у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону (ст.15), а встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування (абз.7 ст.13).

Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ст.20 Закону України «Про теплопостачання»).

Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в медіа в порядку, встановленому законодавством (ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до пп.1 п.а ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на послуги з постачання теплової енергії застосовується Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №291 (в редакціях наступних постанов).

Відповідно до цього Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води це грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Двоставковий тариф на послуги з постачання теплової енергії складається з: умовно-змінної частини тарифу, яка компенсує умовно-змінну частину витрат, понесених на виробництво і транспортування теплової енергії, і визначається з розрахунку на 1 Гкал теплової енергії, використаної для постачання теплової енергії, або виходячи з норми споживання, встановленої органом місцевого самоврядування, відповідно до розрахункової норми витрат теплової енергії на опалення у відповідному населеному пункті для житлових будинків, не обладнаних вузлами комерційного обліку теплової енергії; місячної абонентської плати, яка компенсує умовно-постійну частину витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, і обчислюється з урахуванням теплового навантаження об`єкта теплоспоживання на 1 Гкал/год. відповідно до нормативної величини питомого теплового навантаження системи опалення. Розрахунок двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії проводиться окремо для кожної категорії споживачів (за їх наявності) (п.90, п.91 Порядку).

Відповідно до п.83 Порядку (в редакціях, чинних протягом спірного періоду - з 01.02.2022 до 01.04.2024) формування двоставкових тарифів на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води здійснюється за умови наявності у ліцензіата, який є виконавцем комунальних послуг, двоставкого тарифу на теплову енергію, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, №500 від 31.12.2013 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (текст якої розміщено на офіційному веб-порталі Верховної Ради України) позивачу встановлено одноставкові та двоставкові тарифи на теплову енергію.

Також в постановах №226 від 31.03.2014, №585 від 23.05.2014, №642 від 28.11.2014, №295 від 27.02.2015, №1146 від 31.03.2015, №1378 від 30.04.2015, №1707 від 10.12.2018, №79 від 14.01.2020 позивачу встановлювались одноставкові та двоставкові тарифи на теплову енергію.

Відповідно до п.9.1. Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1174 від 25.06.2019, ліцензіатам, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, у разі згоди органу місцевого самоврядування, на території якого провадиться зазначена ліцензована діяльність, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-постійна та умовно-змінна частини такого тарифу.

Отже, позивач застосовує на території постачання теплової енергії двоставкові тарифи з 2013 року і станом на дату подання позовної заяви.

З 01 січня 2022 року набуло чинності рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 №1687», яким для потреб інших споживачів, до категорії яких відноситься відповідач, встановлено двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії з ПДВ: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - 9 675, 89 грн/Гкал та умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абоненська плата на одиницю теплового навантаження) - 154 860, 42 грн/Гкал/год. (п.2.3).

Відповідно до п.5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 в редакції постанови №1022 від 08.09.2021, виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Теплоносій подається в обсязі відповідно до теплового навантаження будівлі.

У додатку №1 до договору №247 від 01.11.2010 встановлено, що опалювальним об`єктом є магазин з навантаженням 0,051 Гкал/год та торгові приміщення з навантаженням 0,0034 Гкал/год, разом 0,0544 Гкал/год., отже умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абоненська плата на одиницю теплового навантаження) для відповідача становить 154 860, 42 х 0,0544 = 8424,40 грн.

В п.2.3 договору про постачання теплової енергії № 247 від 01.11.2010 погодили, що вартість 1 Гкал теплової енергії на момент укладення договору становить 579,98 грн.

Водночас, у цьому ж пункті договору сторони узгодили, що відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

У п.2.4. договору №247 від 01.11.2010 сторони узгодили, що вартість 1 Гкал є динамічна та може змінюватись (визначатись та коригуватись) виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження зі споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади (та ін.).

Відповідно до п.2.5. договору зміни вартості 1 Гкал будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися та опубліковані в засобах масової інформації.

У рахунках-фактурах на оплату за надані послуги по теплопостачанню, які містяться в матеріалах справи та які надсилались споживачу, вказаний тариф - 154 860, 42 грн. та навантаження 0,05440.

Відтак висновок місцевого господарського суду про те, що двоставковий тариф може застосовуватись для розрахунку вартості поставленої теплової енергії тільки, якщо його застосування передбачено договором, умовами договору застосування двоставкового тарифу на постачання теплової енергії не передбачено, а доказів укладення нового договору на виконання рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022 матеріали справи не містять, є таким, що не відповідає встановленим обставинам справи.

При цьому, зміст роз`яснення Міністерства регіонального розвитку громад та територій України від 20.10.2020 №7/10.1/17275-20, яке врахував суд в оскарженому рішенні, не заперечує можливості застосування двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії до договорів, укладених до 01.10.2020.

Відповідно до п.32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 в редакції постанови №1022 від 08.09.2021, у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, у спірний період (з 01.02.2022 до 01.04.2024) відповідач не здійснював фактичне споживання теплової енергії, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами виконаних робіт (зафіксовано незмінний показник на приладі обліку теплової енергії - 8424,41).

У зв`язку з тим, що відповідач не споживав теплову енергію за спірний період, позивач застосував для розрахунку тільки одну з складових двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, а саме: умовно-постійну частину тарифу (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження, грн/Гкал/год) в розмірі 8424,41 грн в місяць.

Якщо позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, то відповідач незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №904/8810/17, від 09.02.2022 у справі № 953/24063/19.

Слід наголосити, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Доказів на підтвердження звернення відповідача до органу місцевого самоврядування із заявою про відключення належного йому нежитлового приміщення від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

Таким чином, у споживача є обов`язок, передбачений договором про постачання теплової енергії №247 від 01.11.2010 (п.5.8.) оплатити послуги на підставі виставлених виробником рахунків-фактур в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, у 5 денний термін після дати одержання рахунку-фактури.

З наявних в матеріалах справи рахунків-фактур та з врахуванням переплати за попередній період в розмірі 1360,54 грн., встановлено, що загальна сума заборгованості споживача за період з 01.02.2022 до 01.04.2024 становить 217 674,12 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії в розмірі 217 674,12 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,01% за 1 день прострочення на загальну суму 1 465,00 грн за період з 01.04.2023 до 31.03.2024.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня.

Зазначене кореспондується з положеннями ст.549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а у договорі сторони погодили, що пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення «якщо інше не встановлено законом або договором» допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін.

Водночас, в п.5.8. договору передбачено, що у випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені договором, на суму невиконаного зобов`язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожен день прострочення до фактичної оплати. Пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Отже, підлягає нарахуванню пеня з жовтня 2023 року до березня 2024 року (позов заявлено 22.04.2024, проте розрахунок пені здійснено до 31.03.2024). Здійснивши перерахунок пені, апеляційний суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 538,33 грн., у задоволенні позовних вимог щодо решти пені слід відмовити.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 625,13 грн. інфляційних збитків та 6 244,87 грн 3% річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних збитків та 3% річних за період з квітня 2022 року до березня 2024 року, апеляційний суд встановив, що такі є арифметично правильними та розраховані відповідно до вимог ст.625 ЦК України.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ДМП «Івано-Франківськтеплокоменерго» про стягнення з ТзОВ «Насолода-ІФ» 239 009,12 грн. слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 217 674,12 грн. основного боргу, 13 625,13 грн. інфляційних збитків, 6 244,87 грн 3% річних та 538,33 грн пені, в задоволенні решти вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Взявши до уваги встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 8962,85 грн.

Із врахуванням часткового задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 8935,96 грн. слід покласти на відповідача, а судовий збір в розмірі 26,89 грн. на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.08.2024 у справі №909/385/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Насолода-ІФ» (76006, м.Івано-Франківськ, вул.Стуса,17а, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 13654743) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76009, вул.Б.Хмельницького, 59А, м.Івано-Франківськ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03346058) 217 674,12 грн. (двісті сімнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири гривні дванадцять копійок) основного боргу, 13 625,13 грн. (тринадцять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень тринадцять копійок) інфляційних збитків, 6 244,87 грн (шість тисяч двісті сорок чотири гривні вісімдесят сім копійок) 3% річних, 538,33 грн (п`ятсот тридцять вісім гривень тридцять три копійки) пені та 8935,96 грн (вісім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень дев`яносто шість копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.